Постанова

від 30.11.2022 по справі 687/182/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 687/182/20

провадження № 61-4943св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Чемерівці»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Чемерівці» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 листопада

2020 року, ухвалене у складі судді Борсука В. О., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агро Чемерівці», який у подальшому уточнила, про скасування державної реєстрації права оренди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову вказувала, що вона є власником земельної ділянки площею 2,26 га з кадастровим номером 6825281200:03:002:0010 та цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.

Наприкінці 2019 року їй стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 квітня 2015 року на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 10 квітня 2014 року, сторонами якого вказана вона та ТОВ «Мрія Агро Чемерівці», яке у подальшому перейменовано у ТОВ «Агро Чемерівці», зареєстровано право оренди щодо належної їй земельної ділянки

Позивач вказувала, що даний договір оренди є недійсним, оскільки з ТОВ «Мрія Агро Чемерівці» будь-яких договорів оренди землі не укладала та власну земельну ділянку в користування цьому товариству не передавала.

Уточнивши позовні вимоги, просила скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) вказаної земельної ділянки та усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області

від 25 листопада 2020 року позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію речового права (права оренди) ТОВ «Агро Чемерівці» щодо земельної ділянки площею 2,26 га з кадастровим номером 6825281200:03:002:0010, що розташована на території Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, зареєстрованого 11 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 9365506).

Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,26 га з кадастровим номером 6825281200:05:002:0010 шляхом повернення її з незаконного володіння ТОВ «Агро Чемерівці».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 спірний договір не підписувала, що вказує на відсутність у неї волевиявлення на укладення договору оренди землі, яка перебуває у її власності.

Місцевий суд зазначив, що факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі оспореного договору за ТОВ «Агро Чемерівці» за його ж заявою не є підтвердженням волевиявлення позивача на укладення даного договору, тому використання відповідачем земельної ділянки ОСОБА_1 здійснюється без належної правової підстави.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро Чемерівці» залишено без задоволення, а рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 листопада

2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2021 року ТОВ «Агро Чемерівці» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що договір оренди землі, на підставі якого у товариства виникло право оренди укладений у письмовій формі, з дотриманням форми, встановленої законом, та має підписи обох сторін, тобто в розумінні статей 207, 638 ЦК України,

статті 14 Закону України «Про оренду землі» є укладеним і набрав чинності.

Вказує про недоведення позивачем належними і допустимими доказами факту непідписання нею договору оренди землі, на підставі якого ТОВ «Агро Чемерівці» зареєструвало за собою право оренди на належну позивачу земельну ділянку, зокрема, не надала висновок судово-почеркознавчої експертизи.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), та Верховного Суду, викладені у постановах

від 2 вересня 2019 року у справі № 143/227/17

(провадження № 61-25861св18), від 17 червня 2020 року у справі № 538/898/17 (провадження № 61-35137св18), від 2 червня 2020 року у справі № 387/1007/17 (провадження № 61-28351св18), від 28 травня 2020 року у справі № 535/352/17 (провадження № 61-38911св18), від 21 травня 2020 року у справі № 177/1948/16ц (провадження № 61-46954св18), від 14 травня 2020 року у справі № 143/226/17 (провадження № 61-11622св18), від 6 травня 2020 року у справі № 616/422/17 (провадження № 61-43966св18), від 25 березня 2020 року у справі № 704/593/17 (провадження № 61-14992св19), від 28 лютого 2020 року у справі № 624/946/16-ц (провадження № 61-732св20), від 11 вересня 2019 року у справі № 675/1430/17 (провадження № 61-9847св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 387/553/18 (провадження № 61-3089св19), від 5 грудня 2019 року у справі № 177/1950/16-ц (провадження № 61-16253св19), згідно з якими обставини належним доказом непідписання договору є висновок судово-почеркознавчої експертизи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 4 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи

заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада

2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), у постановах Верховного Суду від 2 вересня 2019 року у справі № 143/227/17

(провадження № 61-25861св18), від 17 червня 2020 року у справі № 538/898/17 (провадження № 61-35137св18), від 2 червня 2020 року у справі № 387/1007/17 (провадження № 61-28351св18), від 28 травня 2020 року у справі № 535/352/17 (провадження № 61-38911св18), від 21 травня 2020 року у справі № 177/1948/16ц (провадження № 61-46954св18), від 14 травня 2020 року у справі № 143/226/17 (провадження № 61-11622св18), від 6 травня 2020 року у справі № 616/422/17 (провадження № 61-43966св18), від 25 березня 2020 року у справі № 704/593/17 (провадження № 61-14992св19), від 28 лютого 2020 року у справі № 624/946/16-ц (провадження № 61-732св20), від 11 вересня 2019 року у справі № 675/1430/17 (провадження № 61-9847св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 387/553/18 (провадження № 61-3089св19), від 5 грудня 2019 року у справі № 177/1950/16-ц (провадження № 61-16253св19), у постановах Верховного Суду України

від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 2 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс13 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 5 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року провадження у справі

за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро Чемерівці» про скасування державної реєстрації права оренди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц. Ухвалою Верхового Суду

від 30 листопада 2022 року касаційне провадження поновлено.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2004 року, виданого державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Хмельницької області Пилявським В. Б. та зареєстрованого за № 2191, позивач набула у власність земельну ділянку прощею 2,26 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.

На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 962302 від 26 жовтня 2006 року.

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28 січня 2020 року № 197939869 суди встановили, що 11 квітня 2015 року Реєстраційною службою Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області зареєстровано договір оренди землі сторонами якого є ОСОБА_1 та

ТОВ «Мрія Агро Чемерівці», строком на 10 років, предметом якого є спірна земельна ділянка.

Ухвалами Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2020 року, 28 травня 2020 року, 1 липня 2020 року витребувано з ТОВ «Агро Чемерівці», Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області, Городоцької районної державної адміністрації Хмельницької області, Головного управління Держеокадастру у Хмельницькій області оригінал договору оренди землі б/н від 10 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Агро Чемерівці» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,2526 га з кадастровим номером 6825281200:03:002:0010, договір суду не надано з посиланням на їх відсутність.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 ЦК України.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановивши, що позивач заперечувала факт укладення з відповідачем договору оренди, який не надано на виконання вимог ухвали суду, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки факт укладення договору оренди землі не підтверджений належними та достатніми доказами. Наявність державної реєстрації права оренди ТОВ «Агро Чемерівці» на підставі договору, існування якого не підтверджено, не може вважатись законним.

Суди врахували, що відсутність оригіналу договору оренди землі від 10 жовтня 2014 року підтверджує доводи позивача про те, що такий договір не укладався.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду,

викладеними у постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 687/328/20 (провадження № 61-14532св21) та від 17 січня 2022 року у справі № 687/358/20 (провадження № 61-8698св21).

Верховний Суд погоджується зі здійсненою судами оцінкою факту ненадання відповідачем оригіналу договору оренди, існування якого заперечує позивач, що дає підстави стверджувати про відсутність такого договору, оскільки це відповідає положенням частини четвертої статті 81 ЦПК України, якою передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалюючи рішення про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій врахували, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, що відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року

у справі № 145/2047/16 (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада

2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), постановах Верховного Суду від 5 грудня 2019 року у справі № 177/1950/16-ц

(провадження № 61-16253св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 387/553/18 (провадження № 61-3089св19), від 2 вересня 2019 року у справі № 143/227/17 (провадження № 61-25861св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 675/1430/17 (провадження № 61-9847св19), від 28 лютого 2020 року у справі № 624/946/16-ц (провадження № 61-732св20), від 25 березня 2020 року у справі № 704/593/17 (провадження № 61-14992св19), від 6 травня 2020 року у справі № 616/422/17 (провадження № 61-43966св18), від 14 травня 2020 року у справі № 143/226/17 (провадження № 61-11622св18), від 21 травня 2020 року у справі № 177/1948/16ц (провадження № 61-46954св18), від 28 травня 2020 року у справі № 535/352/17 (провадження № 61-38911св18), від 2 червня 2020 року у справі № 387/1007/17 (провадження № 61-28351св18), від 17 червня 2020 року у справі № 538/898/17 (провадження № 61-35137св18), Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 2 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16,

від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 575/476/16-ц, змінюючи мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, виходила з того, що після закінчення п`ятирічного строку після укладення договору позивач погоджувалася на фактичне користування відповідачем її земельною ділянкою і отримувала за це орендну плату щорічно по 2016 рік, що свідчить про поновлення договору оренди відповідно до статті 33 Закону 161-XIV, та після закінчення строку договору земельною ділянкою користувався орендар, а орендодавець - не заявив про відмову від договору оренди, тобто на час укладення договору оренди землі сторони досягли згоди з його істотних умов. Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Якщо ж таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Так, у справах № 177/1950/16-ц, № 387/553/18, № 675/1430/17, № 624/946/16, № 704/593/17, № 616/422/17, № 143/226/17, № 177/1948/16, № 535/352/17, № 387/1007/17, № 538/898/17 встановлено факт відсутності волевиявлення позивача (орендодавця) на укладення спірного договору оренди земельної ділянки, що є підставою для задоволення позову і визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України. Відповідачем не спростовані зазначені обставини.

Верховний Суд у справі № 143/227/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, встановивши, що договір оренди земельної ділянки підписаний позивачем, яка отримувала орендну плату та не спростувала належність їй підпису на спірному договорі оренди і клопотання про призначення експертизи ні вона, ні її представник не заявляли, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів позивача щодо недійсності оспорюваного договору оренди земельної ділянки, з підстав використання замість підпису директора фермерського господарства факсиміле без зазначення прізвища уповноваженої на підпис особи, враховуючи, що підписання оспорюваного договору зі сторони відповідача не оспорюється.

Натомість у справі, що переглядається, суди дійшли висновку про доведеність заявлених позовних вимог, які обґрунтовувались безпідставністю користування відповідачем земельною ділянкою позивача з огляду на відсутність оригіналу договору оренди землі у відповідача. Тобто у цій справі суди встановили відсутність укладеного між сторонами договору оренди.

Отже, у справах № 575/476/16-ц, № 177/1950/16-ц, № 387/553/18, № 675/1430/17, № 624/946/16, № 704/593/17, № 616/422/17, № 143/226/17, № 177/1948/16, № 535/352/17, № 387/1007/17, № 538/898/17 висновки сформульовано за інших фактичних обставин, які ґрунтувались на доведеності чи недоведеності факту існування договірних відносин між сторонами, тому посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими та не свідчать про неоднакове застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Аналізуючи доводи касаційної скарги про неврахування у оскаржуваних рішеннях висновків Верховного Суду України, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою позову у справі № 6-3090цс15 є прийняття органом місцевого самоврядування (міською радою) рішення про передачу у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

У справі № 6-2161цс16 предметом спору є витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Предметом позову у справі № 6-2233цс16 є визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів та скасування акта державного виконавця.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами у справі, що переглядається Верховним Судом, та у справах Верховного Суду України № 6-3090цс15,

№ 6-2161цс16, № 6-2233цс16, наведених як приклади, виникли з інших неподібних правовідносин, тому висновки у цих справах не можуть бути прикладами застосування норм матеріального права, які підлягали врахуванню при постановленні оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК

України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судові

рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Чемерівці» залишити без задоволення.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 листопада

2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого

2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук