Постанова

від 05.12.2022 по справі 460/3146/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 460/3146/19 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/2587/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

адвоката Луньо Б.М. представника позивача Яціва Й.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду міста Львова від 07 вересня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні2019року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області та ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення Івано-Франківської селищної ради від (?) травня 2004 року № 142 «Про надання земельної ділянки у власність під будівництво індивідуального житлового будинку» та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625855300:07:001:0080 серія ЯГ №045517 із відміткою про перехід права власності на вказану земельну ділянку до ОСОБА_2 , що зареєстровано в Поземельній книзі 22.02.2010 року за реєстровим номером 464070010080001, та скасувати його державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачу рішенням Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 22.04.2016 року № 139 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , однак під час виготовлення згаданої технічної документації було встановлено, що суміжна земельна ділянка кадастровий номер 4625855300:07:001:0080 частково накладається на земельну ділянку позивача. Згадана земельна ділянка за кадастровим номером 4625855300:07:001:0080 рішенням Івано-Франківської селищної ради від (?) травня 2004 року № 142 «Про надання земельної ділянки у власність під будівництво індивідуального житлового будинку» передана у власність ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських будівель і на підставі цього рішення видано Державний акт на право власності на земельну ділянку за №01.06.464.00789 від 27.04.2006 року серія ЯГ № 045517.

22.02.2010 року нотаріусом Яворівського нотаріального округу зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 01.02.2010 року, що зареєстрований в реєстрі за № 79.

При проведенні геодезичних робіт на місцевості та виготовленні абрису земельної ділянки, на яку позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації, було встановлено, що на частину цієї земельної ділянки накладається земельна ділянка із кадастровим номером 4625855300:07:001:0080, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Позивач вважає, що при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку відповідача не було належним чином перевірено розміри та межі земельної ділянки в натурі, що унеможливлює оформлення позивачем права власності на виділеному йому земельну ділянку (а.с. 3-7).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 109-114).

Дане рішення оскаржив позивач.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права (а.с. 118-121).

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6 частини 2 статті 356).

Предметом позовних вимог є визнання недійсним та скасування рішення селищної ради про передачу земельної ділянки у власність та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення Державного акту на право власності на земельну ділянку: з тих підстав, що ця земельна ділянка ніби-то накладається за земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача (по версії останнього).

В той же час, позовна заява не містить (як і інші матеріали справи) навіть конкретної дати прийняття селищною радою рішення за № 142, яке позивач просить визнати недійсним.

Виходячи з предмета спору, предметом доказування у даній справі є та обставина, що земельна ділянка на яку видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, який позивач просить визнати недійсним (однак копія якого у матеріалах справи відсутня), дійсно накладається на земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача. Безспірним є те, що встановлення вищезгаданої обставини вимагає необхідних спеціальних знань у сфері землевпорядкування і належним та допустимим доказом по встановленню цієї обставини може бути лише висновок судової земельно-технічної експертизи. Однак, позивачем такого висновку експертизи до суду подано не було, так само, як не було подано до суду і клопотання про призначення такої експертизи (такого клопотання не містить навіть апеляційна скарга). За наведених обставин суд прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Крім цього, у матеріалах справи є наявною заява Івано-Франківської селищної ради від 30.10.2019 року, у якій згаданий співвідповідач по справі просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності, стверджуючи при цьому, що спір щодо меж суміжних земельних ділянок між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 «триває уже не один рік і неодноразово розглядався на земельній комісії селищної ради», що стверджується (зокрема) «і розглядому Львівськомуокружному адміністративномусуді справи№ 813/1945/18» (а.с. 48).

Наведене у вищезгаданій заяві Івано-Франківської селищної ради позивачем не спростовано.

Апеляційна скарга фактично повторює доводи, які було наведено у позовній заяві, однак у ній не зазначено, в чомусаме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, судом встановлені та (чи) оцінені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини і (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо; так само, як у ній не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду міста Львова від 07 вересня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 09 грудня 2022 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.