Рішення

від 08.12.2022 по справі 240/14971/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Житомир справа № 240/14971/22

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення Міністерством внутрішніх справ України відповідно до висновку Управління поліції охорони в Житомирській області про призначенні та виплату мені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Житомирській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо можливості проведення одноразової грошової допомоги мені ОСОБА_1 згідно заяви від 27 листопада 2020 року у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції та статті 23 Закону України «Про міліцію»;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення мені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 №850 у зв`язку з втратою мною 25 % працездатності.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу в Управлінні державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області на даний час - Управління поліції охорони в Житомирській області. Звільнився зі служби за станом здоров`я 31.03.2018. Після звільнення пройшов обстеження у військово-лікарській комісії Управління МВС України в Житомирській області. За результатами обстеження отримав свідоцтво про хворобу №262/94 від 04.06.2008, в якому було встановлено обмежену придатність до військової служби та захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позов було задоволено та зобов`язано Управління поліції охорони у Житомирській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про можливість призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги згідно заяви від 27 листопада 2020 року Позивач зазначає, що у вересні 2022 року повторно звернувся до Управління поліції охорони в Житомирській області про направлення до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» та абз.2 п. 1 Порядку №850, однак у березні 2022 року на його адресу надійшов лист Управління поліції охорони в Житомирській області №1032/43/25/01-2022 від 21 березня 2022 року у якому зазначено, що вказане Управління повертає наданий мною пакет документів відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2022 яким повернуто надані позивачем документи щодо призначення одноразової грошової допомоги без прийняття рішення. Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що в порушення норм ст.19 Конституції України, відповідач прийняв рішення не тільки про повернення висновку щодо можливості проведення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, а також і не властиве йому рішення про те, що медико-соціальна експертиза мені проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико - соціальну експертизу затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317, тобто вийшов за межі своїх повноважень та вирішив питання яке не належать до його компетенції. Вважає таку бездіяльність МВС України протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив Управління поліції охорони у Житомирській області надійшов до суду 05.10.2022. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що 01 грудня 2020 року на адресу УПО Житомирської області надійшла заява позивача щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що Житомирською обласною МСЕК №2 26.03.2018 йому визначено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. УПО Житомирської області у межах своєї компетенції, розглянувши вказану заяву та надані документи, було направлено ОСОБА_1 лист від 09 грудня 2020 року №6811/43/25/01-2020 про надання інформації, щодо неможливості призначення одноразової грошової допомоги та було повернуто надані документи Підпунктом З пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №029282, яка видана медико-соціальною експертною комісією 26 березня 2018 року, ОСОБА_1 визначено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У підпункті з пункту з Порядку №850, відсутня підстава для призначення та виплати грошової допомоги у разі визначення у особи втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Призначення грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівнику міліції можливо тільки внаслідок: - поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов`язків. Перелік підстав є вичерпним. Виходячи з аналізу норм Порядку № 850, захворювання пов`язане з проходженням служби, у зв`язку з яким колишньому працівнику міліції визначено втрату професійної працездатності не передбачено Порядком №850. На виконання рішень судів по справі № 240/22147/20 УПО Житомирської області направило до Міністерства внутрішніх справ України матеріали, які отримано від ОСОБА_1 для прийняття рішення про призначення, або відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги (копія листа УПО Житомирської області від 30.09.2021 № 5802/43/25/01-2021 додається). зазначає, що 01 листопада 2021 року до УПО Житомирської області надійшов лист від Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 28.10.2021 №49393/15-2021, яким повернуто матеріали без прийняття рішення відповідно до Порядку № 850 Вказує, що 26 листопада 2021 року УПО Житомирської області отримало повторно заяву та документи від ОСОБА_1 .. У свою чергу УПО Житомирської області, виправивши недоліки, вказані у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 28.10.2021 № 49393/15- 2021, у частині що стосуються УПО Житомирської області, повторно направило матеріали позивача до МВС України. Зазначає, що 24 січня 2022 року до УПО Житомирської області надійшов лист від Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2022 №2441/15-2022, яким знову повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги без прийняття рішення відповідно до Порядку №850. Вважає, що УПО Житомирської області виконало рішення суду від 10.03.2021 по справі №240/22147/20 та направляло двічі пакет документів позивача до Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується відповідними листами, які додаються. УПО Житомирської області не порушувало будь-яких прав ОСОБА_1 і діяло відповідно до Порядку №850. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відділом документального забезпечення суду 13.10.2022 зареєстровано відзив Міністерства внутрішніх справи України. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що реалізовуючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся із заявою до УПО в Житомирській області, які згодом надійшли до МВС. За результатами розгляду МВС України повернуло УПО в Житомирській області Національної поліції України без прийняття рішення по суті (затвердження висновку про призначення ОГД чи відмову у призначенні ОГД), у зв`язку з тим, що призначення ОГД колишнім працівникам міліції охорони належить до компетенції Департаменту поліції охорони Національної поліції України. Положенням про Національну поліцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 зі змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1146 передбачено фінансування одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони. Також за результатами опрацювання МВС матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з`ясовано, що останньому не встановлено групу інвалідності. Окрім того, відмітка органу внутрішніх справ на заяві ОСОБА_2 від 27.11.2020 не заповнена згідно з формою, передбаченою додатком до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. На день встановлення заявникові втрати працездатності (26.03.2018) була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 Відповідач вважає, що правонаступником Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області є Управління поліції охорони в Житомирській області НПУ. Отже, МВС України не наділено повноваженнями приймати рішення по заяві позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що дане питання не відноситься до компетенції МВС України. Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву звертає увагу, що позивач посилається на положення ч. 6 ст. 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію», якою було встановлено право працівника міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, однак 02.07.2015 було прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015. Даним законом, зокрема, було визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Пунктом 11 Порядку №850 встановлено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ. З вищенаведених норм Порядку №850 вбачається, що виплата особі одноразової грошової допомоги здійснюється виключно тим органом, у якому працівник міліції проходив службу. Виходячи з вищенаведеного, слід прийти до висновку, що МВС України не має повноважень щодо прийняття рішення про призначення та вчинення дій щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачеві. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповіді позивача на відзиви надійшли до суду 27.10.2022.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що Наказом Департаменту державної служби охорони №97о/с від 26.03.2008 (по особовому складу), підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів МВС України у запас Збройних Сил на підставі пункту 64 «б» (через обмежений стан здоров`я ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. (а.с.7).

Як вбачається з довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії 12ААА №029282 позивачу встановлено 25% втрати працездатності з 26.03.2018. Захворювання, так пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.9).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2021, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 ухвалено: "Зобов`язати Управління поліції охорони у Житомирській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про можливість призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно заяви від 27 листопада 2020 року у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції та статті 23 Закону України "Про міліцію"".

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на виконання рішення суду у справі №240/22147/20 управлінням поліції охорони в Житомирській області листом №5802/13/25/01-2021 від 30.09.2021 направила до Міністерства внутрішніх справ України матеріали для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

У відповідь на лист управління поліції охорони в Житомирській області №5802/13/25/01-2021 від 30.09.2021, Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом №49396/15-2021 від 28.10.2021 повідомив Управління патрульної поліції в Житомирській області про наступне: "За результатами опрацювання надісланих матеріалів повідомляємо, що пунктом З постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» установлено, що правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку, є органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції. Згідно з Положенням про Національну поліцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, Національна поліція фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, забезпечує ефективне і цільове їх використання, а також відповідно до покладених на неї завдань організовує планово-фінансову роботу в центральному органі управління Національної поліції, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфері управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальні ресурсів. Тобто , законодавством чітко визначено органи, до повноважень яких належить вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони. Крім того, з огляду на судову практику, призначення та виплату одноразової допомоги повинен здійснювати орган, у якому колишній працівник міліції проходив службу. Оскільки ОСОБА_1 звільнявся з посади, яку обіймав у системі органів Державної служби охорони, тому за питання призначення йому одноразової грошової допомоги або відмови у її призначенні повинен відповідати саме Департамент Державної служби охорони при Міністерств внутрішніх справ України (на даний час - відповідна ліквідаційна комісія) або його правонаступник - Департамент поліції охорони Національної полії України. При цьому, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , вважаємо за доцільне висловити зауваження до надісланих документів. Зокрема, згідно з доданою до матеріалів Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 26.03.2018 № 029282 ОСОБА_1 установлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Із надісланих документів факту установлення ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено. Підпунктом 3 пункту 3 Порядку передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов`язків. Тобто, виплату одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, як у випадку заявника. Порядком не передбачено, тому надіслані документи не відповідають вимогам підпункту 3 пункту 3 Порядку. Згідно з пунктом 8 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пункті 7 Порядку, та висновок щодо виплати йому грошової допомоги. Надіслані документи ОСОБА_1 не містять такого висновку. Відмітка органу внутрішніх справ на заяві ОСОБА_2 від 27.11.2020 не заповнена згідно з формою, передбаченою додатком до Порядку. Крім цього, на день встановлення заявникові втрати працездатності (26.03,2018) була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2001 №1053), зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 №1251, якою затверджено Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, пунктом 27 якого було установлено, що Державна служба охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів, зокрема, здійснює в установленому законодавством порядку виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або настання інвалідності працівника міліції охорони. У надісланих документах відсутня інформація про наявність або відсутність раніше виплачених ОСОБА_1 , сум одноразової грошової допомоги Державною службою охорони при МВС України. Також, за результатами розгляду документів ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертиза йому проведена з порушеннями пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні ОСОБА_3 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Державною установою «ТМО МВС України по Житомирській області» заявник на огляд МСЕК не направлявся. Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги повертаються як такі, що не відповідають вимогам законодавства." (а.с. 45-46)

Управління поліції охорони листом №6660/43/25/01-2021 від 05.11.2021 повернуло пакет документів ОСОБА_1 та повідомило про надходження листа Департамента фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №49396/15-2021 від 28.10.2021

З матеріалів справи вбачається, що позивач повторно звернувся до управління поліції охорони в Житомирській області із заявою та пакетом документів для призначення одноразової грошової допомоги. У заяві ОСОБА_1 вимагав належного виконання рішення суду у справі №240/22147/20 (а.с. 48)

Управління поліції охорони в Житомирській області направило заяву позивача, разом з доданими документами до Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується листом №7601/43/25/01-2021 від 15.12.2021.

Листом №2441/15-2022 від 21.012022 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив Управління поліції охорони про наступне: "Листом ДФОП МВС України від 28.10.2021 № 49393/15-2021 повідомлялося, що згідно з пунктом З постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» та підпунктом 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, органи поліції охорони, як правонаступники прав та обов`язків підрозділів державної служби охорони, повинні в установленому порядку приймати рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги працівникам міліції охорони та, за наявності підстав, здійснювати її виплату. За результатами розгляду надісланих документів виявлено ряд недоліків, зокрема: не додано копію рішення суду, на виконання якого надіслано документи заявника; заповнення графи «подія настала» у відмітці органу внутрішніх справ на заяві ОСОБА_1 від 27.11.2020 не відповідає формі, передбаченій додатком до Порядку; медико-соціальна експертиза ОСОБА_1 проведена з порушеннями пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги повертаються без прийняття рішення як такі, що не відповідають вимогам законодавства." (а.с. 50).

Про повернення документів без прийняття рішення, ОСОБА_1 повідомлено листом управління поліції охорони в Житомирській області №515/43/25/01-2022 від 28.01.2022.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію", держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Згідно з пунктом 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон №580-VIII набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до абзаців 2 і 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про національну поліцію".

Так, частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, управлінням поліції охорони в Житомирській області було направлено до МВС України заяву ОСОБА_1 та наступні документи (а.с. 49): довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 26.03.2018 серії 12 ААА №029282; копію свідоцтва про хворобу №262/94; копія паспорта ОСОБА_1 , копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; довідка ПАТ "НАСК "Оранта", довідка ПАТ "УОСК" №216; висновок УПО Житомирської області.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, Порядком №850 передбачено прийняття за результатами розгляду документів рішень: про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги.

Повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги Порядком №850 не передбачено.

Саме не дотримання положень пункту 9 Порядку № 850 та неприйняття жодного рішення відповідачем - МВС України є підставою звернення до суду з даним позовом.

Щодо твердження МВС України, що воно не є органом, до повноважень якого належить вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах №808/1866/16 та №806/845/16, від 18 жовтня у справі №369/13187/17.

В той же час, згідно пункту 9 Порядку №850, Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, МВС України, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був прийняти рішення за результатом розгляду матеріалів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах №361/7249/17 та №361/7249/17, і суд не вбачає підстав для відходу від такого висновку.

Доводи МВС України про те, що прийняття вищезазначеного рішення не відноситься до його компетенції, а покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам державної служби охорони має здійснюватись поліцією за рахунок власних джерел надходжень, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що Порядком №850, у сукупності із іншими наведеними законодавчими актами чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги має бути прийнято саме Міністерством внутрішніх справ України, і відповідно, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України.

Суд вважає, що не виконання МВС України покладеного на нього обов`язку щодо прийняття в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів одного з двох передбачених цим Порядком рішень зумовлює висновок суду про порушення відповідачем вимог пункту 9 зазначеного Порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком №850 не передбачена, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах №361/7249/17, від 19 лютого 2019 року у справі №802/498/18-а, від 06 липня 2022 року у справі №760/18634/16-а.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що МВС України допущено протиправні дії щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності, а не протиправну бездіяльність.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що належним способом захисту його порушених прав є зобов`язання МВС України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Разом з тим, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, у тому числі в розрізі висвітленої проблематики.

Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Аналогічна правова позиція щодо меж дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень при надання відповіді на запит про надання публічної інформації викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №826/23192/15.

Крім того, повноваження суду щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії передбачені ст.245 КАС України.

Суд також бере до уваги, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що наявність чи відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 не є предметом оскарження у даній справі, оскільки за умови відсутності прийнятого рішення, суд позбавлений можливості перевірити його відповідність на дотримання чинного законодавства України та, відповідно встановити порушення таким рішенням прав позивача.

Суд вважає, що в даній справі ефективним способом захисту інтересів позивача є задоволення позову шляхом зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути документи та прийняти відповідне рішення щодо призначення / відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що не буде втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

При цьому, покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Разом з тим, щодо викладених в листах МВС України від 30.09.2021 №2802/43/25/01-2021 та від 15.12.2021 №7601/43/25/01-2021 обґрунтуваннях, суд зазначає, що такі не можуть вважатися рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850, оскільки ними не вирішено питання призначення чи відмови у призначенні грошової допомоги, а протиправно повернуто матеріали без прийняття рішення.

Однак, суд вважає за необхідне відмітити, що МВС України у листі №7601/43/25/01-2021 від 15.12.2021 вказав на наступні недоліки, виявлені за результатом розгляду заяви та матеріалів ОСОБА_1 , а саме:

- не додано копію рішення суду, на виконання якого надіслано документи заявника;

- заповнення графи «подія настала» у відмітці органу внутрішніх справ на заяві ОСОБА_1 від 27.11.2020 не відповідає формі, передбаченій додатком до Порядку;

- медико-соціальна експертиза ОСОБА_1 проведена з порушеннями пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Щодо відсутнності рішення. Суд відмічає, що пункту 7 Порядку №850 не містить вимоги у наданні до матеріалів для прийняття рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, копії рішення суду, на виконання якого надіслано документи заявника.

Щодо порушення при проведенні медико-соціальноє експертиза. Суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за належне виконання/невиконання закладами охорони здоров`я чи будь-якими іншими установами чи особами своїх обов`язків та дотримання певних процедур.

Окрім того, суд звертає увагу, що посилання МВС України на вимоги Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого чинною на день установлення інвалідності заявнику постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615 є безпідставним, оскільки на момент розгляду відповідачем документів позивача, зазначене Положення №615 втратило чинність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, викладені у листі МВС України №7601/43/25/01-2021 від 15.12.2021 свідчать на користь висновку про надмірність формалізму з боку МВС України та недотримання ним норм чинного законодавства України при розгляді заяви позивача.

Щодо позовних вимог до Управлінням поліції охорони в Житомирській області, суд зазначає наступне.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що Управлінням поліції охорони в Житомирській області скеровано до Міністерства внутрішніх справ України висновок та матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу

Таким чином, Управлінням поліції охорони в Житомирській області не вчинено протиправної бездіяльності щодо позивача, у тому числі в частині виконання обов`язків, передбачених Порядком № 850.

Разом з тим, в межах спору, що розглядається судом, належним способом порушеного права позивача, є зобов`язання Управлінням поліції охорони в Житомирській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для вирішення питання про можливість призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно заяви від 27 листопада 2020 року, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань МВС України у повному розмірі, оскільки саме протиправні дії МВС України призвели до порушення прав позивача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10,м.Київ,01024, РНОКПП/ЄДРПОУ: 00032684), Управління поліції охорони в Житомирській області (пров. Львівський, 4,Житомир,10014, РНОКПП 40109091) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності без установлення інвалідності.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Житомирській області подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та заяву від 27.11.2020 з додании до неї документами для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути подані ОСОБА_1 документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, так, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року та прийняте відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 992 ( дев`ятсот дев`яносто дві ) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук