Рішення

від 09.12.2022 по справі 911/1718/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1718/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін на наявними матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Група «ВІССЕН», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОПРЕМІУМ», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення заборгованості

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Група «ВІССЕН» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 05.09.2022 року (вх. №1486/22 від 19.09.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОПРЕМІУМ» (далі - відповідач) про стягнення 38643,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем поставленого товару.

Ухвалою суду від 30.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1718/22 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що ухвала суду направлялась відповідачу на електронну адресу, ухвали суду офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/1718/22 оприлюднено на сайті «Судова влада України».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положення ч. 1 ст. 248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, між сторонами ТОВ «Торгівельна Група «ВІССЕН» та ТОВ «УКРАВТОПРЕМІУМ» 01.02.2021 року укладено усний договір поставки, зокрема, було досягнуто згоди щодо продажу товару, а саме, масляних, паливних, повітряних фільтрів.

На виконання усних замовлень відповідача позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №161 від 01.02.2021 року, № 184 від 03.02.2021 року, №287 від 16.02.2021 року, №300 від 19.02.2021 року, №433 від 09.03.2021 року, №519 від 18.03.2021 року, №1496 від 15.06.2021 року, №1703 від 02.07.2021 року, №1740 від 06.07.2021 року, №2219 від 02.08.2021 року, №2525 від 19.08.2021 року, №2816 від 08.09.2021 року, №3353 від 11.10.2021 року, №3352 від 11.10.2021 року, №3351 від 11.10.2021 року, №3546 від 21.10.2021 року, №3910 від 10.11.2021 року, №4171 від 25.11.2021 року, №4392 від 08.12.2021 року, №4393 від 08.12.2021 року, №4510 від 14.12.2021 року, №4527 від 15.12.2021 року.

Для оплати вказаних накладних позивач виставив рахунки на оплату №180 від 01.02.2021 року на суму 14000,18 грн., №196 від 02.02.2021 року на суму 1629,39 грн., №324 від 16.02.2021 року на суму 6067,77 грн., №337 від 17.02.2021 року на суму 2190,00 грн., №514 від 09.03.2021 року на суму 1194,82 грн., №607 від 17.03.2021 року на суму 6455,68 грн., №1698 від 14.06.2021 року на суму 3691,08 грн., №1919 від 01.07.2021 року на суму 1067,00 грн., №1985 від 06.07.2021 року на суму 3102,96 грн., №2332 від 22.07.201 року на суму 2799,36 грн., №2905 від 19.08.2021 року на суму 1188,04 грн., №3252 від 08.08.2021 року на суму 3332,68 грн., №3723 від 01.10.2021 року на суму 11878,77 грн., №3725 від 01.10.2021 року на суму 2071,65 грн., №3875 від 11.10.2021 року на суму 3413,86 грн., №4104 від 21.10.2021 року на суму 5340,20 грн., № 4509 від 09.11.2021 року на суму 1580,96 грн., №4786 від 24.11.2021 року на суму 4629,00 грн., №5072 від 08.12.2021 року на суму 4668,90 грн., №5071 від 08.12.2021 року на суму 2720,83 грн., №5184 від 12.12.2021 року на суму 1304,18 грн., №5219 від 15.12.2021 року на суму 3393,57 грн. Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару складає 86620,88 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату виставлених рахунків на суму 54470,48 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 615 від 25.03.2021 року, №620 від 30.03.2021 року, №621 від 30.03.2021 року, №623 від 31.03.2021 року, №626 від 01.04.2021 року, № 899 від 31.08.2021 року, №903 від 01.09.2021 року, №969 від 13.10.2021 року, №1089 від 22.12.2021 року.

Таким чином, у зв`язку із неповною оплатою поставленого товару за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 32150,40 грн.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду, відповідач вказану суму не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 32150,40 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 8 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом прийняття позивачем оплати за товар сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які є одним із видів господарських зобов`язань, - це цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у розмірі 28586,32 грн., є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №161 від 01.02.2021 року, № 184 від 03.02.2021 року, №287 від 16.02.2021 року, №300 від 19.02.2021 року, №433 від 09.03.2021 року, №519 від 18.03.2021 року, №1496 від 15.06.2021 року, №1703 від 02.07.2021 року, №1740 від 06.07.2021 року, №2219 від 02.08.2021 року, №2525 від 19.08.2021 року, №2816 від 08.09.2021 року, №3353 від 11.10.2021 року, №3352 від 11.10.2021 року, №3351 від 11.10.2021 року, №3546 від 21.10.2021 року, №3910 від 10.11.2021 року, №4171 від 25.11.2021 року, №4392 від 08.12.2021 року, №4393 від 08.12.2021 року, №4510 від 14.12.2021 року, №4527 від 15.12.2021 року, які підписано представниками сторін без зауважень та скріплено їх печатками та рахунками на оплату №180 від 01.02.2021 року, №196 від 02.02.2021 року, №324 від 16.02.2021 року, №337 від 17.02.2021 року, №514 від 09.03.2021 року, №607 від 17.03.2021 року, №1698 від 14.06.2021 року, №1919 від 01.07.2021 року, №1985 від 06.07.2021 року, №2332 від 22.07.201 року, №2905 від 19.08.2021 року, №3252 від 08.08.2021 року, №3723 від 01.10.2021 року, №3725 від 01.10.2021 року, №3875 від 11.10.2021 року, №4104 від 21.10.2021 року, № 4509 від 09.11.2021 року, №4786 від 24.11.2021 року, №5072 від 08.12.2021 року, №5071 від 08.12.2021 року, №5184 від 12.12.2021 року, №5219 від 15.12.2021 року, в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого товару здійснив частково. Доказів оплати решти поставленого товару у сумі 32150,40 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 32150,40 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 642,13 грн. 3% річних та 5851,37 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат має бути здійснено окремо за кожною видатковою накладною, за якою обліковується заборгованість, з дотриманням приписів ст. 253 ЦК України (щодо визначення дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив оплату товару).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що 3% річних та інфляційні втрати нараховано на суми не за кожною неоплаченою видатковою накладною, а на загальну суму заборгованості, внаслідок чого позивачем невірно визначено як періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, заборгованість, на яку нараховано 3% річних та інфляційні втрати, та їх розмір.

Виходячи із правильного визначення дати виникнення прострочення заборгованості щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням здійснених покупцем часткових оплат, які зараховано в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, суд, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів нарахування.

Так, згідно розрахунку, зробленого судом, розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, однак, позивачем розмір 3% річних визначено у сумі 642,13 грн., а розмір інфляційних втрат у сумі 5851,37 грн., а тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають самі ці суми, оскільки суд під час прийняття рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Група «ВІССЕН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОПРЕМІУМ» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОПРЕМІУМ» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6, офіс 4, код ЄДРПОУ 41935345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Група «ВІССЕН» (49038, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, буд. 68, код ЄДРПРОУ 43824695) 32150 (тридцять дві тисячі сто п`ятдесят) грн. 40 коп. основного боргу, 642 (шістсот сорок дві) грн. 13 коп. 3% річних, 5851 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць