Рішення

від 02.12.2022 по справі 950/2378/21

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/2378/21

Номер провадження 2/950/112/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

02 грудня 2022 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,

з участю: позивачки - ОСОБА_1 , представників відповідачів - Дубовик О.С. , Гримайло Т.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Лебедин матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 4 Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 4 Лебединської міської ради Сумської області про відсторонення її від роботи, допустити до роботи, зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 14.01.2019 вона була призначена на посаду супроводжуючого вихователя шкільного автобуса Лебединської ЗЗСО І - II ступенів № 4, на якій працювала до 08.11.2021. У листопаді 2021 вона стикнулася із грубим порушенням її конституційного права на працю, яке полягало в тому, що на роботі у неї незаконно вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також почали обмежувати її права як працівника, щодо повноцінної роботи. Так, 05.11.2021 вона отримала наказ № 55 про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На підставі зазначеного наказу від роботи вона була відсторонена 08.11.2022.

Позивачка вважає даний наказ незаконний та таким, що підлягає скасуванню, оскільки виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, але цей закон не встановлює, що щеплення від СОVID-19 є обов`язковим. Окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від СОVID-19 не встановлено. Ні статтею 43 КЗпПУ, яка визначає перелік випадків відсторонення працівників від роботи, ні іншими законами не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09.02.2021 № 213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Крім цього, звертає увагу також й на те, що відмова працівника від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Таким чином, у роботодавця відсутні правові підстави примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягувати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. Також просить врахувати те, що щеплення від будь-яких захворювань має бути виключно добровільним, а примушування особи до таких щеплень фактично являє собою проведення над нею медичних дослідів, що законом заборонено.

Позивачка в судовому засіданні свої вимоги підтримала повністю з мотивів, наведених нею в позовній заяві.

Представниця Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 4 Лебединської міської ради Сумської області в судовому засіданні проти позову заперечила, пославшись на те, що відповідно до положень Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (в редакції від 20.10.2021 року) громадяни України зобов`язані піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Необхідність проведення обов`язкових профілактичних щеплень передбачена Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в частині другій статті 12 якого наголошено про обов`язковість профілактичних щеплень проти інших відповідних інфекційних хвороб, а не тільки тих, перелік яких передбачений у частині першій зазначеної статті. МОЗ наказом від 04.10.2021 № 2153 затвердило Перелік організацій, представники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19. Наказ набирав чинності 08.11.2021. Відповідно до цього наказу обов`язковим щепленням проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів та закладів освіти. Працівники закладів освіти потрапили у цей перелік, у першу чергу для забезпечення безперебійної та безпечної роботи закладів освіти, так як педагогічні працівники мають високий ризик захворіти на COVID-19, оскільки мають багато соціальних контактів під час роботи. Вимогу щодо відсторонення невакцинованих працівників від роботи містить пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236» від 20.10.2021 № 1096, а згідно частини першої статті 46 КЗпПУ відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у випадках, передбачених законодавством. Таким чином, керівником Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 4 Лебединської міської ради Сумської області був виданий наказ від 05.11.2021 № 55 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », підстави для скасування якого відсутні.

Представниця Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області в судовому засіданні також просила у позові відмовити, врахувавши положення вищевказаних законодавчих актів. Крім цього зазначила, що не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Інфікування хоча б одного працівника несе ризик інфікування усіх інших працівників закладу та учнів, що ставить під загрозу дотримання основних конституційних прав всіх учасників освітнього процесу, а тому відсторонення нещепленого працівника є виправданою мірою. Що стосується оплати праці, то Кабінет Міністрів України у постанові від 20.10.2021 № 1096 зазначає, що на час відсторонення за невакцінацію оплата праці працівників здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпПУ. Ця норма законодавства містить визначення заробітної плати. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Будучи відстороненим, працівник не виконує жодної роботи, тож і зарплата йому не належить. Крім того, звертає увагу на те, що ніякі довідки про стан здоров`я, можливі діагностичні чи терапевтичні процедури від позивачки не вимагались, за виключенням довідки про абсолютні протипоказання від профілактичних щеплень. У свою чергу обов`язок працівника надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Заслухавши позивачку, представників відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу відділу освіти Лебединської міської ради № 3-к від 14.01.2019 (а.с. 17) та наказу Лебединської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 4 Лебединської міської ради Сумської області № 12 від 14.01.2019 (а.с. 14) позивачку призначено на 0,5 ставки супроводжуючого вихователя шкільного автобуса Лебединської ЗОШ І - II ступенів № 4 з 15.01.2019, що також вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 6-12).

Наказом директора Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 4 Лебединської міської ради Сумської області № 55 від 05.11.2021 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 5), з яким позивачка ознайомилася того ж дня.

Підставою прийняття такого наказу є повідомлення ОСОБА_1 про проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 від 11.10.2021, чого вона не зробила.

Не погодившись з рішенням Лебединської ЗЗСО І - II ступенів № 4, позивачка звернулася до суду, оскільки вважає, що оспорюваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Однак, суд не знаходить обґрунтованими доводами ОСОБА_1 , в тому числі про те, що обов`язковість щеплення являє собою проведення над нею медичних дослідів, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачає, що громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Відповідно до ст. 11 указаного Закону організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частинами 1-3 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 на території України установлено карантин, продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктом 41-6 указаної вище постанови, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України 04.10.2021 № 2153 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до зазначеного наказу обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають в тому числі працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

В разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Слід зазначити, що вищевказаний наказ Міністерства охорони здоров`я зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади. Пункт 4 зазначеного положення передбачає, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Оскільки наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 пройшов державну реєстрацію, він відповідає як Конституції України так і міжнародному законодавству.

Позивачка не надала роботодавцю довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення від COVID-19.

Суд також зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу І Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Відсутність посилання у Календарі на необхідність щеплення від певної інфекційної хвороби не означає відсутності практичної необхідності у щепленні за умов поширення особливо небезпечної інфекційної хвороби якою відповідно до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.1995 № 133 є COVID-19.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні по справі «Соломахін проти України» Європейський суд з прав людини, розглядаючи порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказав, що відповідно до його прецедентної практики фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватне життя», яке охороняється статтею 8 Конвенції. Фізична недоторканність особи стосується найінтимніших аспектів її приватного життя, і примусове медичне втручання, навіть якщо воно має незначне значення, є втручанням у це право (YF проти Туреччини, № 24209/94).

Примусова вакцинація - як примусове медичне лікування - означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи, як це гарантується п. 1 статті 8. Отже - у цій справі, як це не заперечували сторони, мало місце втручання в приватне життя заявника. Таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало законну мету - захист здоров`я.

Щодо того, чи було це втручання необхідним у демократичному суспільстві, суд зазначив, що втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні. Отже Суд не встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у цій справі.

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначив: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії». ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи: «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8». «Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

Стосовно порушення права на працю, про що зазначає позивачка, ЄСПЛ зазначив: «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала доказів наявності у неї протипоказань проти такого щеплення.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та відповідно задоволенню не підлягають.

Керуючись: ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 4 Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.12.2022.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО