Постанова

від 09.11.2022 по справі 500/5927/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5716/22

Справа № 500/5927/18

Головуючий у першій інстанції Присакар О.Я.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Стоянов А.А.», в особі голови Стоянової Алли Андріївни, ОСОБА_2 , Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

05 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 16.07.2021 року (а.с. 198) уточнив, та просить визнати недійсним договір оренди землі №36 укладений 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Стоянов А.А.», щодо оренди земельної ділянки площею 11,08 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120484700:01:002:0239; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:15750538 від 12.09.2014 року, внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області; стягнути з Фермерського господарства «Стоянов А.А.» на користь позивача судового збору в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) грн, витрат пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи в розмірі 9420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять гривень) грн, комісії за послуги банку на переказ готівки від 07.06.2019 року в розмірі 141,30 (сто сорок одна гривня тридцять копійок) грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на початку літа 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що 04 січня 2014 року, його дружина ОСОБА_2 уклала договір оренди землі за №36 від його імені з Фермерським господарством «Стоянов А.А.» у відповідності до якого, належна йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №896424, земельна ділянка площею 11,08 гектарів, кадастровий номер 5120484700:01:002:0239, яка розташована на території Острівнянської сільської ради Арцизького району Одеської області надається в оренду Фермерському господарству «Стоянов А.А.» строком на 14 років. Оскільки договір оренди землі №36 від 04.01.2014 року ніби то укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Стоянов А.А.» був фактично укладений та підписаний ОСОБА_2 , яка не мала на це повноважень, що є підставою недійсності правочину. Факт підписання договору не позивачем, також підтверджено висновком експерта № 19-7969-7970 складеного 24.09.2020 року. В зв`язку із недійсністю правочину також підлягає скасуванню рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють недійсність правочину, у випадках, коли волевиявлення учасника правочину не є вільним та не відповідає його внутрішній волі.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 09 листопада 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повне судове рішення виготовлено 21 листопада 2022 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст.20 ЦК України передбачає, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №26722253 від 12.09.2014 року власником земельної ділянки площею 11,08 га, розташованої на території Острівненської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5120484700:01:003:0042, являється ОСОБА_1 .

Згідно із договору оренди землі №36 укладеного 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Стоянов А.А.», ФГ «Стоянов А.А.» набув права оренди земельної ділянки, яка розташована на території Острівнянської сільської ради Арцизького району Одеської області площею 11,08 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120484700:01:002:0239 (т.1, а.с. 5).

Відповідно до акту приймання передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Стоянов А.А.» від 04.01.2014 року, власник земельної ділянки (орендодавець) ОСОБА_1 передає згідно Договору оренди та плану землекористування терміном на 14 (чотирнадцять) років земельну ділянку, яка розташована на території Острівнянської сільської ради Арцизького району Одеської області площею 11,08 га, в тому числі ріллі 11,08 га. ФГ «Стоянов А.А.» в особі голови Стоянової Алли Андріївни приймає в короткострокове користування (оренду) вищевказну земельну ділянку, згідно Договору оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с. 12).

Крім того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №26722253 від 12.09.2014 року, відносно земельної ділянки площею 11,08 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120484700:01:002:0239 вчинено запис про інше речове право: 6975363, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:15750538 від 12.09.2014 року, внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області (т.1, а.с. 40).

За клопотанням позивача ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Стоянов А.А.», в особі голови Стоянової Алли Андріївни, ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг Арцизької державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію, призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

- чи виконаний рукописний запис підпис: Милев, у графі Підписи сторін під словом Орендодавець на 4 ому аркуші у документу - договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , виданого 04 січня 2014 року фермерським господарством «Стоянов А.А.» та зареєстрований 11.09.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Арцизського районного управління юстиції в Одеській області, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15750538 від 12.09.2014 року, рукою ОСОБА_1 ?

- чи виконаний рукописний запис підпис: Милев, у графі Власник земельної ділянки у документу - акту приймання передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Стоянов А.А.» від 04.01.2014 року, рукою ОСОБА_1 ?

- чи виконаний рукописний запис - підпис: Милев, - у додатку до Договору оренди земельної частки за 2014 рік після змісту: Орендодавець: Милєв О.П 2317407758, - у додатку до Договору оренди земельної частки за 2015 рік після змісту: Орендодавець: ОСОБА_3 2317407758, - у додатку до Договору оренди земельної частки за 2016 рік після змісту: Орендодавець: ОСОБА_3 2317407758, рукою ОСОБА_1 ?

- чи виконаний рукописний запис підпис: Милев, у графі Підписи сторін під словом Орендодавець на 4 ому аркуші у документу - договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , виданого 04 січня 2014 року фермерським господарством « Стоянов А.А.» та зареєстрований 11.09.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Арцизського районного управління юстиції в Одеській області, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15750538 від 12.09.2014 року, рукою ОСОБА_2 ?

- чи виконаний рукописний запис підпис: Милев, у графі - Власник земельної ділянки - у документі - акту приймання передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Стоянов А.А.» від 04.01.2014 року, рукою ОСОБА_2 ?

- чи виконаний рукописний запис - підпис: Милев, - у додатку до Договору оренди земельної частки за 2014 рік після змісту: Орендодавець: Милєв О.П 2317407758, - у додатку до Договору оренди земельної частки за 2015 рік після змісту: Орендодавець: ОСОБА_3 2317407758, - у додатку до Договору оренди земельної частки за 2016 рік після змісту: Орендодавець: ОСОБА_3 2317407758, рукою ОСОБА_2 ?

Відповідно до висновку експерта №19-7969-7970 судово-почеркознавчої експертизи складеного 24.09.2020 року (т.1, а.с. 124):

- рукописний запис «Милев» у наданому на експертизу договорі оренди землі №36 від 04.01.2014 за ідентифікаційним номером 2317407758, укладеному між фермерським господарством «Стоянов А.А.» та ОСОБА_1 , розміщений зі зворотної сторони другого аркушу у графі «Орендодавець», виконаний не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 .

- рукописні записи «Милев» у наданих на експертизу документах: акті приймання-передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Стоянов А.А.» від 04,01.2014, розміщений в графі «Власник земельної ділянки»; додатку до Договору оренди земельної частини (паю) за 2014, 2015, 2016 рр., розміщені у розділах «Орендодавець:» в графах (підпис), виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).

Вирішити питання, чи виконані рукописні записи «Милев» у наданих на експертизу документах:

- акті приймання-передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Стоянов А.А.» від 04.01.2014, розміщений в графі «Власник земельної ділянки»;

- додатку до Договору оренди земельної частини (паю) за 2014, 2015, 2016 рр., розміщені у розділах «Орендодавець:» в графах (підніс), ОСОБА_2 або іншою особою (особами), не виявилося можливим з причин, вказаних у п.п. 5, 6 Дослідницької частини висновку.»

Таким чином, суд першої інстанції вмотивовано вважав доведеним факт не підписання ОСОБА_1 договору оренди землі №36 від 04.01.2014 за ідентифікаційним номером 2317407758, укладеному між фермерським господарством «Стоянов А.А.» та ОСОБА_1 , акту приймання-передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Стоянов А.А.» від 04.01.2014 та додатку до Договору оренди земельної частини (паю) за 2014, 2015, 2016 роки.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (11.08.2013 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати, зокрема недійсним договір оренди землі №36 укладений 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Стоянов А.А.», щодо оренди земельної ділянки площею 11,08 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120484700:01:002:0239, посилаюсь на те, що оспорюваний договір він не підписував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

З огляду на викладене позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі №36 укладений 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Стоянов А.А.», щодо оренди земельної ділянки площею 11,08 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120484700:01:002:0239 є неналежним способом захисту порушеного права.

Тому у позові в частині визнання недійсним договору оренди землі №36 укладеного 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Стоянов А.А.», щодо оренди земельної ділянки площею 11,08 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120484700:01:002:0239, слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Стосовно вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:15750538 від 12.09.2014 року, внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області суд зазначає, що ці вимоги є похідними від позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі №36 укладеного 04 січня 2014 року, тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог позивача, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з Фермерського господарства «Стоянов А.А.» на користь позивача судового збору в розмірі 704,80 грн, витрат пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи в розмірі 9420 грн, комісії за послуги банку на переказ готівки від 07.06.2019 року в розмірі 141,30 грн., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Оспорюваний договір оренди землі від 04 січня 2014 року, укладений між ФГ «Стоянов А. А.» та ОСОБА_1 , підписаний від імені позивача іншою особою.

В оцінці застосування положень статей 203, 205, 215, 229233, 627, 638 ЦК України та статей 14, 15, 18 Закону України «Про оренду землі» за подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19)).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, який полягав у тому, що договір, укладений без волевиявлення позивача, зокрема підписаний не ним, а іншою особою, може бути визнано недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З огляду на викладене позовна вимога про визнання договору оренди землі від 04 січня 2014 року, укладеного між ФГ «Стоянов А. А.» та ОСОБА_1 , недійсним є неналежним способом захисту порушеного права

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №500/1559/15-ц.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судове рішення виготовлено 21 листопада 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк