Ухвала

від 07.12.2022 по справі 604/571/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/571/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/290/22 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.4 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № 1202221110000064 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року, -

Встановила:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, співмешкає, працюючого вантажником ТОВ «Дельта», раніше не судимого, відповідно до ст. 89 КК України, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично мешкає без реєстрації в АДРЕСА_2

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Початок строку відбування покарання визначено рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 в порядку виконання вироку.

Залишено ОСОБА_8 до набрання даним вироком законної сили запобіжний захід у виді домашнього арешту. Покладено на ОСОБА_8 протягом дії даного запобіжного заходу наступні обов`язки:

1) не залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 21.00 години вечора до 08.00 години наступного дня без дозволу суду, крім відвідування медичних закладів у разі необхідності та укриття у відповідних місцях безпеки в разі оголошення повітряної тривоги;

2) прибувати до суду на кожну вимогу суду.

Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_8 31 травня 2022 року, приблизно о 13.55 годині, знаходячись на пасовищі біля с. Криве Скалатської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, переслідуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, таємно, умисно, із корисливих спонукань, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу викрав корову породи «Українська чорно-ряба молочна», паспорт LB956533, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , робочий номер НОМЕР_2 , яка була припнута на пасовищі, вартістю 25000 гривень, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальних збитків на вказану суму.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити йому більш м`яке покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Свої доводи мотивує тим, що він позитивно характеризується, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, а потерпілий просив його суворо не карати.

Крім того він призваний на строкову військову службу, а у нього на утриманні перебуває цивільна дружина та її неповнолітні діти.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого, що просить задовольнити апеляцію, з мотивів викладених у ній, прокурора, що вважає вирок суду законним і обґрунтованим, однак вбачає за можливе застосувати до призначеного ОСОБА_8 покарання ст.75 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, розгляд якого здійснювався в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, є обґрунтованими та ніким із учасників не оспорюються, а отже в апеляційному порядку не переглядаються.

Що ж стосується призначеної міри покарання ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, відсутність, обставин, що обтяжують покарання, вважав за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого, на його думку, неможливе без реального відбування покарання та ізоляції його від суспільства.

З таким висновком суду першої інстанції про необхідність відбування ОСОБА_8 покарання реально частково погоджується й колегія суддів, однак вважає, що місцевим судом не наведено аргументів, які свідчили б про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Мотивуючи рішення про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також ненастання тяжких наслідків від злочинних діянь обвинуваченого, який просив вибачення у потерпілого, поведінку обвинуваченого під час складання досудової доповіді. Мотивом призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі суд у вироку також зазначив, що така необхідність випливає зі змісту досудової доповіді, відповідно до якої орган пробації оцінив можливість вчинення обвинуваченим повторного правопорушення як дуже високу, що унеможливлює призначення покарання з іспитовим строком в умовах випробування, і про це також вказує вчинення даного правопорушення під час розгляду щодо нього іншого кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України.

Між тим, у ч. 1 ст. 69 КК визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Отже, підставами призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визнані дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: а) наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, які певним чином характеризують особу винного.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_8 в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимий, проживає у незареєстрованому шлюбі (а.п.70), має постійне місце проживання, позитивно характеризується, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Відповідно до статті 66 КК встановлено обставини, що пом`якшують покарання, а саме: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність тяжких наслідків. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено. Враховується також позиція потерпілого, який вказує, що спричинена шкода йому повністю відшкодована і претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 у нього немає та просить визначити міру покарання останньому із застосуванням ст.69 КК України або ст.75 КК України.

Так, апеляційним судом враховується повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди та відсутність претензій до нього у потерпілого, перебування обвинуваченого на військовій службі у лавах Збройних Сил України у період воєнного стану, як окремі обставини, що пом`якшують покарання, оскільки, виходячи зі змісту ч.1, 2 ст. 66 КК, вони є самостійними обставинами, які пом`якшують покарання. Врахування кожної з них при призначенні покарання, за умови встановлення їх наявності у кримінальному провадженні, є обов`язковим для суду, незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, за змістом ст.ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З огляду на обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, апеляційний суд приходить до висновку, що ці обставини, а також дані про особу ОСОБА_8 , який немає негативних характеристик, раніше в силу ст.89 КК України не судимий, конкретні обставини провадження, позицію потерпілого в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та свідчать про можливість призначення йому покарання за вказаний злочин із застосуванням ст.69 КК України перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання у виді штрафу і таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про можливість пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , тому вирок суду у відповідності до ст.408 КПК України підлягає зміні в частині призначеного покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Головуючий

Судді