Ухвала

від 05.12.2022 по справі 759/11499/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/4533/22

ун. № 759/11499/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ;

за участю секретаря ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

захисника: ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Киїській області ОСОБА_5 , погоджене начальником відділу Киїської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021110000000158, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2021 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Киїській області ОСОБА_5 , погоджене начальником відділу Киїської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021110000000158, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2021 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

Клопотання мотивовано тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області, місцезнаходження якого дислокується за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 2А, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000158 від 18.02.2021, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.190КК України,а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Київської обласної прокуратури.

За версією орган досудового розслідування, ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами фізичних осіб інвесторів будівництва житлових, нежитлових та комерційних приміщень, в першій половині 2015 року (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), в м. Ірпінь Київської області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), увійшов до організованої групи, що зайнялась діяльністю якій надавався вигляд здійснення законної діяльності у сфері житлового будівництва багатоповерхових багатоквартирних будинків у м. Ірпені, Київської області, без фактичного ведення такої діяльності відповідно до вимог законодавства у сфері будівництва та без мети завершення будівництва і виконання зобов`язань перед інвесторами будівництва. Організатором цього злочину виступив ОСОБА_8 .

Досягаючи злочинної мети, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що для незаконного збагачення, необхідна ретельна довготривала підготовка та залучення декількох співучасників із числа раніше знайомих йому осіб, з урахуванням їх особистих якостей, навичок, вміння діяти в групі, визнання авторитету її лідера та безумовне йому підпорядкування, залучив до злочинної діяльності спочатку ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , а з часом долучив до злочину невстановлену слідством особу.

Для цього ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, у першій половині 2015 року, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, організував та очолив організовану групу, до складу якої під виглядом здійснення будівельної діяльності залучив свого знайомого, мешканця Ірпінського регіону Київської області ОСОБА_7 і свого знайомого, який тривалий час мешкав в Королівстві Іспанія ОСОБА_9 . Зазначений період характеризувався як підготовчий етап. ОСОБА_7 із ОСОБА_9 , під керівництвом ОСОБА_8 , отримано в користування/власність земельні ділянки та розпочато активне рекламування намірів здійснювати житлове будівництво в м. Ірпінь Київської області, за помірними цінами. Пізніше, приблизно з кінця 2015 року з початку 2016 року, ОСОБА_8 долучив до злочинної діяльності невстановлену слідством особу, яка працювала начальником відділу капітального будівництва ТОВ «БГМ ЛТД», яке контролювалось ОСОБА_8 .

Створена ОСОБА_8 на певний період часу організована група характеризувалась стабільністю і згуртованістю свого складу, розробкою і узгодженням плану і методу вчинення злочину, пов`язаного з шахрайським заволодінням коштів інвесторів житлових, нежитлових та комерційних приміщень в житлових будинках, наявністю загальних правил поведінки, домовленістю та готовністю до вчинення злочину всіма членами організованої групи, підпорядковуючись при цьому організатору та керівнику організованої групи, яким став ОСОБА_8 .

Добровільно зорганізувавшись таким чином у стійке об`єднання, ОСОБА_8 було складено детальний план злочинних дій, у якому визначено конкретні функції кожного із співучасників (виконавців) групи, направлені на успішне виконання цього плану, відомого та схваленого всіма його учасниками. Кожного із виконавців групи ОСОБА_8 наділив певними функціями та ввів в обставини загального злочинного плану, узгодивши із ними всі його деталі.

Розподіл функцій між виконавцями ОСОБА_8 здійснювався в залежності від наявності особистих якостей членів організованої групи, таких як обізнаність у земельному та будівельному законодавствах, наявність практичного досвіду у сфері маркетингу, реклами та будівництва.

Будучи депутатом та секретарем Ірпінської міської ради, ОСОБА_8 скористався своїм авторитетом в Ірпінському регіоні Київської області для долучення до злочинної діяльності співучасників організованої злочинної групи (виконавців).

Реалізуючи злочинний план, діючи в організованій групі із ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і невстановленою слідством особою, ОСОБА_8 організував отримання в користування/оренду, а також у власність ряду земельних ділянок, на яких планувалось розпочати будівництво задля привертання уваги потенційних інвесторів будівництва фізичних осіб та для надання своїй злочинній діяльності легального вигляду. У відповідності з розробленим ОСОБА_8 планом злочинної діяльності, роль та функції розподілені між усіма членами організованої групи наступним чином.

ОСОБА_7 , як виконавець злочину, приймав активну участь на всіх стадіях підготовки та вчинення злочину та безпосередньо керував діями членів створеної організованої групи під час відсутності ОСОБА_8 на території України. Контактував із ОСОБА_8 дистанційно та доводив до інших учасників організованої групи вимоги ОСОБА_8 . Активно сприяв настанню злочинних наслідків, вносячи до злочинного плану свої корективи, задля реалізації спільного злочинного умислу. Діючи відповідно до розробленого спільного плану злочинних дій, підшукував конкретні земельні ділянки в конкретних місцях міста Ірпінь Київської області. Набув право користування/власності на підшукані земельні ділянки. Підписував договори із інвесторами будівництва житлових, нежитлових і комерційних приміщень будинків, які мали бути збудовані, тобто приймав зобов`язання по виконанню умов договорів і, не маючи намірів їх виконувати, таким чином вводив інвесторів в оману. Отримував грошові кошти від інвесторів будівництва, діючи як забудовник, так і діючи за забудовника ОСОБА_9 і забудовника ОСОБА_10 (який не був обізнаний про злочинні наміри). Спільно із ОСОБА_8 приймав рішення про розподіл і використання коштів, отриманих шахрайським шляхом від інвесторів будівництва. Здійснював витрати грошових коштів, отриманих від інвесторів будівництва, на особисті потреби.

У складі організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і невстановлена слідством особа вчинили злочин, а саме шляхом обману заволоділи майном потерпілих за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 спільно із іншими учасниками організованої групи ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , було обрано чотири назви будівельних проектів, під які організовано збір коштів від інвесторів будівництва. Цим будівельним проектам, учасниками організованої групи осіб, надано назви: «Житловий комплекс «Панорамний 2»; «Житловий комплекс «Княжий Двір»; «Житловий комплекс «Фреш Сіті»; «Житловий комплекс «Південний». Задля досягнення спільної злочинної мети по заволодінню грошовими коштами потерпілих, згідно попереднього розподілу обов`язків між учасниками організованої групи (виконавцями) під керівництвом ОСОБА_8 , забудовниками житлових комплексів виступили: ЖК «Панорамний 2» - ОСОБА_9 , ЖК «Княжий Двір» - ОСОБА_7 , ЖК «Фреш Сіті» - ОСОБА_7 і ЖК «Південний» - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (який не був обізнаний про злочинні наміри учасників організованої групи осіб). Зазначені будівельні проекти розпочато на земельних ділянках:

- ЖК «Панорамний 2», розміщений на земельних ділянках: 3210900000:01:177:0039 ( АДРЕСА_2 ), придбана ОСОБА_9 11.09.2015 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки; 3210900000:01:177:0038 ( АДРЕСА_2 ), отримана ОСОБА_9 06.04.2017 на підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію);

- ЖК «Княжий Двір», розташований на земельних ділянках: 3210900000:01:177:0024 ( АДРЕСА_3 ), придбана ОСОБА_7 10.03.2016 на підставі договору купівлі-продажу; 3210900000:01:177:0025( АДРЕСА_3 ), придбана ОСОБА_7 20.11.2015 на підставі договору купівлі-продажу; 3210900000:01:177:0033( АДРЕСА_4 ), придбана ОСОБА_7 03.02.2016 на підставі договору купівлі-продажу; 3210900000:01:177:0034 ( АДРЕСА_4 ), придбана ОСОБА_7 08.02.2016 на підставі договору купівлі-продажу;

- ЖК «Фреш Сіті», розташований на земельних ділянках: 3210900000:01:175:0211 ( АДРЕСА_5 ), отримана в суборенду ОСОБА_7 29.09.2016 на підставі договору суборенди земельної ділянки; 3210900000:01:175:0213 ( АДРЕСА_6 ), отримана в суборенду ОСОБА_7 05.02.2016 на підставі договору оренди земельної ділянки;

- ЖК «Південний», розташований на земельних ділянках: 3210900000:01:177:0023 ( АДРЕСА_3 ), придбана ОСОБА_10 17.12.2015 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки; 3210900000:01:177:0022 (Київська область, АДРЕСА_7 ), придбана ОСОБА_10 17.12.2015 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки; 3210900000:01:177:0021 ( АДРЕСА_3 ), придбана ОСОБА_9 01.03.2017 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки; 3210900000:01:177:0020 ( АДРЕСА_3 ), придбана ОСОБА_9 01.03.2017 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Вводячи в оману інвесторів будівництва, з метою залучення значної кількості інвесторів будівництва, задля отримання від них якнайбільших грошових сум та залучення більшої кількості потенційних інвесторів, учасниками організованої групи (виконавцями), які діяли як забудовники житлових комплексів, за організацією ОСОБА_8 , в проектній організації ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Сігма Буд», (в середині 2015 року) укладено договори виконання проектних робіт та замовлено виконання будівельних проектів вище перелічених житлових комплексів, які мали б бути багатоповерховими та багатоквартирними будинками. Не маючи на меті виконувати договірні зобов`язання перед інвесторами будівництва, реалізуючи свій злочинний умисел по заволодінню чужим майном, учасниками організованої групи здійснено лише часткову оплату замовлених проектних робіт вищезазначених житлових комплексів, а кошти, передані інвесторами будівництва за купівлю квадратних метрів у житлових комплексах привласнено та витрачено на власні потреби.

Також, вводячи в оману інвесторів будівництва, з метою залучення значної кількості інвесторів будівництва, задля отримання від них якнайбільших грошових сум та залучення більшої кількості потенційних інвесторів, учасники організованої групи (виконавці), які діяли як забудовники житлових комплексів, за організацією ОСОБА_8 , здійснювали масштабну рекламну кампанію, у тому числі в мережі Інтернет, організували відділ продажу вищевказаних житлових комплексів.

Ігноруючи вимоги законодавства у сфері будівництва, залучаючи якнайбільшу кількість інвесторів з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами потерпілих, за керівництва ОСОБА_8 , учасниками організованої групи ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , за вищевказаними адресами, розпочато будівництво багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків, а саме: ЖК «Панорамний 2»; ЖК «Княжий Двір»; ЖК «Фреш Сіті»; ЖК «Південний», без мети доведення такого будівництва до стану завершеності і можливості проживання в цих житлових комплексах інвесторів будівництва, які придбали в них квартири, нежитлові та комерційні приміщення. Репрезентуючи себе як забудовників житлових площ в житлових комплексах АДРЕСА_5 , з метою заволодіння грошовими коштами інвесторів, під приводом отримання грошових коштів в якості інвестицій в будівництво, в період з першої половини 2015 року і по першу половину 2018 року, діючи як забудовники та довірені особи забудовників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і невстановлена слідством особа, під час укладання договорів із інвесторами будівництва, шляхом обману, вводячи останніх в оману та проводячи масштабну рекламну кампанію з приводу реалізації доступного комфортного житла в екологічно привабливому передмісті столиці, запевняючи в наявності усієї дозвільної та будівельної документації, а також в законності будівництва, діючи в організованій групі осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на підставі укладених договорів із замовниками будівництва (фізичними особами), заволоділи грошовими коштами громадян в особливо великих розмірах.

Введені в оману виконавцями організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і невстановленою слідством особою, інвестори будівництва сплачували власні грошові кошти на користь осіб, які виступили забудовниками будівництва або діяли як довірені особи забудовників, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (який не був введений учасниками організованої групи у їх злочинний намір і не мав власної злочинної мети, а від його імені діяли довірені особи, на підставі нотаріальних довіреностей, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і невстановлена слідством особа). Проводячи свою злочинну діяльність, будучи організованими і перебуваючи під контролем ОСОБА_8 , діючи як забудовники та довірені особи забудовників будівництва, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і невстановлена слідством особа укладали договори, згідно із якими приймали на себе зобов`язання перед інвесторами будівництва збудувати житлові площі (квартири), нежитлові та комерційні приміщення до стану повної готовності і придатності до проживання, в багатоповерхових будинках в вищезазначених житлових комплексах, в місті Ірпінь Київської області.

Згідно розробленого спільного плану злочинної діяльності сааме ОСОБА_8 ,як організатор злочину, підшукав осіб, які виступили виконавцями злочину, а саме приймали грошові кошти від інвесторів будівництва, підписували інвестиційні договори, імітували нормальну господарську діяльність (залучали підрядну організацію та субпідрядні організації для імітації будівництва) та в подальшому, разом із ОСОБА_8 здійснювали розподіл коштів, якими заволоділи шахрайським шляхом. Як найбільш наближений помічник ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , за погодженням із ОСОБА_8 , здійснював розпорядження коштами, які надходили від інвесторів будівництва. Згідно договорів, інвестори приймали зобов`язання сплатити у повному обсязі гарантійний внесок (вартість квартири, яка будувалась). Грошові кошти мали вноситись інвесторами на банківські поточні рахунки забудовників № НОМЕР_1 , відкритий на ОСОБА_7 в АТ «Піреус Банк МКБ», і № НОМЕР_2 , відкритий на ОСОБА_7 в АТ «ПриватБанк», або мали бути передані інвесторами будівництва забудовнику чи його довіреній особі (згідно із довіреністю), у готівковій формі по акту приймання-передачі. Передача грошових коштів здійснювалась в офісному приміщенні, підшуканому ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_8 , і 1-Ф. Також, грошові кошти приймались членами організованої групи (виконавцями) під час підписання нотаріальних договорів між інвесторами та забудовниками, в офісах приватних нотаріусів Ірпінського міського нотаріального округу: ОСОБА_11 (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Суворова (Виговського), 1-О), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_8 ) і ОСОБА_13 (Київська обл., м. Ірпінь). Розпорядження коштами, які надходили на банківські рахунки, здійснювалось ОСОБА_7 , виключно за погодженням із ОСОБА_8 .

Грошові кошти у готівковій формі, передані інвесторами на користь забудовників, отримувались ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та невстановленою слідством особою (яка діяла, як довірена особа забудовників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ). Саме невстановленій слідством особі, організатором організованої групи ОСОБА_8 , відводилась роль відповідальної за збір та облік отриманих від інвесторів будівництва готівкових коштів. Згідно відведеній ролі, невстановлена слідством особа, мала знаходитись на робочому місці, в офісному приміщенні за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Суворова (Виговського), 1-І і 1-Ф і за вказівкою ОСОБА_8 , або його помічників ОСОБА_7 або ОСОБА_9 , їй слід було підписати договір із інвестором, на підставі нотаріальної довіреності. Після підписання договору із інвестором будівництва, невстановлена слідством особа отримувала кошти від останнього. Зібрані кошти невстановлена слідством особа передавала забудовникам ОСОБА_7 або ОСОБА_9 .

Надаючи своїмзлочинним діямлегального вигляду,члени організованоїгрупи,керованої ОСОБА_8 ,а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і невстановленаслідством особа,наводили інвесторам будівництва неправдиву інформацію про законність здійснення забудови. В підтвердження неправдивої інформації, фізичним особам, які виступали інвесторами, демонструвались копії декларацій про початок виконання будівельних робіт на земельних ділянках, де забудовник мав здійснити будівництво житлових будинків і гарантував здати їх в експлуатацію згідно вимог чинного законодавства, у стані, повністю придатному для комфортного проживання. Зазначені декларації про початок виконання будівельних робіт, складались і підписувались власниками (користувачами) земельних ділянок, а саме ОСОБА_7 і ОСОБА_9 із порушеннями, без наміру та можливостей завершити житлове будівництво. Будівництво зазначених вище об`єктів декларувалось як зведення багатоповерхових багатоквартирних будинків. Однак, всі перелічені земельні ділянки, на яких розпочато будівництво, мають і мали цільове призначення: «Для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка)», що згідно ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не надає можливості функціонування на цих земельних ділянках багатоквартирних багатоповерхових будинків.

Витрата готівкових коштів членами організованої групи ОСОБА_7 і ОСОБА_9 здійснювалась із суворим погодженням із ОСОБА_8 .

Отримані готівкові грошові кошти від інвесторів будівництва використовувались ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на власні потреби. Отримані грошові кошти на банківські рахунки (вказані у змісті договорів) від інвесторів будівництва переводились ОСОБА_7 на карткові банківські рахунки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та використовувались цими особами на власні потреби.

З метою надання легального вигляду злочинній діяльності, частина з отриманих коштів, за домовленістю між учасниками злочинної групи, під контролем ОСОБА_8 , спрямовувалась на будівельні роботи на вказаних вище земельних ділянках.

Будівництво зазначених об`єктів на вказаних земельних ділянках не завершено, зупинено без повідомлення причин та без узгодження із інвесторами.

Внаслідок злочинної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і невстановленої слідством особи, заподіяно матеріальну шкоду потерпілим в особливо великих розмірах.

Злочинними діями заподіяно майнову шкоду потерпілим інвесторам будівництва житлових багатоповерхових багатоквартирних будинків: ЖК «Панорамний 2»; ЖК «Княжий Двір»; ЖК «Фреш Сіті»; ЖК «Південний».

30.08.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Підстави дляобрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюпідозрюваному ОСОБА_7 також єте,що вінпритягується довідповідальності завчинення особливотяжкого злочину,за якийпередбачено покаранняу виглядіпозбавлення воліна строквід п`ятидо дванадцятироків з конфіскацією майна.Слідством встановлено,що ОСОБА_7 переховується відорганів досудовогорозслідування,можливо перебуваєза межамиУкраїни.Крім того,у разівизнання ОСОБА_7 винним увчиненні кримінальногоправопорушення,у якомупідозрюється останнійі призначеннянавіть мінімальногопокарання,за умовидоведеності йоговини увчиненні інкримінованихдіянь,це можестати підставоюта мотивомдля йогопереховування відорганів досудовогорозслідування тасуду,крім тоговстановлено,що відповіднодо відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, 23.08.2019 ОСОБА_7 в пункті перетину Ягодин виїхав за межі України. Інформація про повернення ОСОБА_7 на територію України відсутня.

Також, оскільки розслідування не завершено, на даний час не вилучені всі речі та документи, які можуть викривати підозрюваного ОСОБА_7 вході досудового розслідування було проведено ряд обшуків, з метою виявлення та вилучення документів щодо інвестування будівництва житлових комплексів вказаних вище, та інших потенційних речових доказів, які мають значення для досудового розслідування. Але проведеними обшуками вказаних документів та предметів виявлено не було, що дає підстави вважати, що вони знаходяться у володінні ОСОБА_7 . Таким чином, перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому наявні ризики передбачені п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_7 , має знайомства з особами керівної ланки в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах Київської області, що свідчить про те що, підозрюваний ОСОБА_7 для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої зв`язки для впливу на потерпілих та свідків метою якого є зміна раніше наданих показів, відмова потерпілих від претензій та підтримання обвинувачення. Тому, наведені вище обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, експертів, інших учасників кримінального провадження, тому наявні ризики передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, об`єктом вчинення якого є велика кількість осіб, що є значним суспільним резонансом. Зважаючи на вказаний факт, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому наявні ризики передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_7 має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, так як підриває авторитет держави та органів місцевого самоврядування, в обов`язки яких серед іншого входить захист законних прав та інтересів інвесторів будівництва, забезпечення демократії, формування правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Кримінальне правопорушення (злочин), у якому підозрюється ОСОБА_7 зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.

Таким чином, на думку органу досудового розслідування, з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження, а також наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1ст.177КПК України доцільно обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС ОСОБА_14 , ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук. Матеріали спрямовано до Управління карного розшуку ГУНП в Київській області та до сектору міжнародного поліцейського співробітництва, які прийнято до виконання та проінформовано орган слідства про те, що після оголошення підозрюваного у міжнародний розшук відповідно до частини шостої статті 193 КПК України слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На дев`яносто дев`ятій сесії Генеральної Асамблеї Комісією з контролю за файлами Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у виді дозволу на затримання підозрюваного (обвинуваченого) з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 Правил Організації. Керуючись вимогами Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої спільним Наказом від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5, внести відомості щодо публікації Червоного оповіщення в банках даних Інтерполу відносно підозрюваного ОСОБА_7 не представляється можливим, оскільки потрібна ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином слідчий стверджує, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Поряд із тим, зважаючи на необхідність запобігання спробам ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також те, що останній може знищувати, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні захисник підозрюваного, заперечував проти доводів клопотання, просив відмовити у задоволенні клопотання з підстав його необґрунтованості та незаконності.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області, місцезнаходження якого дислокується за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 2А, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000158 від 18.02.2021, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.190КК України,а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Київської обласної прокуратури (а.с. 26-35).

Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_15 строк досудового розслідування було продовжено на три місяці, а саме до 30.09.2022 року (а.с. 76-81).

У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положень даної статті слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності має встановити наступні обставини: чи набув ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Правила, які визначають хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені уст. 42 КПК.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1ст. 42 КПК).

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_7 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): складення щодо особи повідомлення про підозру; не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1ст. 42 КПК).

І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1ст. 42 КПК(коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст.42і ч. 1 ст.278 КПК.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 136 КПК Україниналежним підтвердженням отримання особою повідомлення про підозру або ознайомлення з його змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Слідчим суддеювстановлено,що 30серпня 2022року врамках кримінальногопровадження №12021від 18.02.2021старшим слідчимв ОВССУ ГУНПв Київвськійобласті ОСОБА_16 запогодженням значальником відділуКиївської обласноїпрокуратури складеноповідомлення пропідозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 37-58).

Як вбачається із матеріалів клопотання, а саме копії паспорта ОСОБА_7 , той зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 65-66).

30.08.2022 року о 11:30 год. працівники органу досудового розслідування прибули за вказаною адресою та намагались вручити повідомлення про підозру батьку ОСОБА_7 ОСОБА_17 , однак той відмовився від отримання докуменів, що зазначено в повідомленні про підозру (а.с. 58).

У подальшому повістки та повідомлення про підозру направлялось за адресою ОСОБА_7 , а також повістки на адресу його батька та сестри, однак вони були проігноровані (а.с. 39-63).

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що працівниками органу досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено у спосіб, визначений КПК України, а саме, шляхом врученняповідомлення під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено детективом та підтверджується матеріалами клопотання.

Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.

Вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття ним статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні в даному випадку є достатнім з урахуванням того, що у день складання та вручення повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_7 органом досудового розслідування не встановлено, що підтверджується матеріалами клопотання, а отже до ОСОБА_7 застосовується третій випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки ОСОБА_7 є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозра ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні обґрунтовується зібраними доказами, а саме: документами з АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», отриманими внаслідок тимчасового доступу, аналізом яких встановлено, що на рахунок в даній банківській установі відкритий на ОСОБА_7 надходили грошові кошти від інвесторів будівництва; протоколами допитів потерпілих, які вказали про те, що уклали договори купівлі-продажів житлових площ які мали збудуватись до 2018 року із забудовниками фізичними особами. На виконання зазначених угод сплатили грошові кошти (у переважній більшості у готівковій формі) ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 . До теперішнього часу житлові будинки не збудовано. Будівництво припинено з невідомих підстав; протоколами допитів свідків, які вказали, що організатором процесу здійснення будівництва житлових будинків та продажу в них площ є ОСОБА_8 . Виконавцями, яких призначив ОСОБА_8 за здійсненням будівництва, отриманням та розподіленням коштів були ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_18 ; оригіналами документів та копіями документів вилучених з ГУ Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, з ГУ Держгеокадастру в Київській області та з Ірпінської міської ради у Київській області; матеріалами обшуків за місцями проживання та реєстрації ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , що підтверджують факт виїзду останніх за межі України та підтверджують факт приховування будівельної , бухгалтерської, фінансової документації; показаннями підозрюваної ОСОБА_18 , яка підтвердила факти отримання коштів від потерпілих та вказала, що кошти нею передавалися ОСОБА_7 і ОСОБА_9 ; копій договорів інвестування будівельних робіт; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, той факт, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_7 конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За такого, обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним ОСОБА_7 дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч. 4 ст. 190 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_7 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, про відсутність перешкод для ОСОБА_19 переховуватися за межами території України свідчить також і наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія та номер НОМЕР_3 ), за якими останній у 2019 року виїхав за кордон, а дані щодо в`їзду на територію України відсутні, що також може свідчити про наявність у ОСОБА_7 достатніх майнових ресурсів для проживання за кордоном протягом тривалого періоду (а.с. 75).

Вищевикладені обставини, а також фактичне перебування за межами України та відсутність на території України протягом тривалого часу свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування за кордоном з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, слідчий суддя враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2738-IX від 16.11.2022), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку із веденням воєнного стану Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

Проте, жодних обмежень щодо в`їзду на територію України у зв`язку із введенням воєнного стану чинним законодавством не встановлювалося, що свідчить про відсутність на даний час у підозрюваного будь-яких перешкод повернутися до України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Згідно положеньч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Аналіз положень вказаної статті дає підстави зробити висновок, що у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/абоперебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Слідчим суддею встановлено, що у зв`язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 органу досудового розслідування невідоме, він перебуває за межами України, зокрема із листа ДПС України вбачається, що ОСОБА_7 покинув територію України 23.08.2019 року о 00:55 на автомобілі із номерним знаком НОМЕР_4 через пункт пропуску «Ягодин», дані щодо в`їзду на територію України відсутні, не з`являється без поважних причин на виклики слідчого, постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від 02.09.2022 р. ОСОБА_7 оголошений у міжнародний розшук (а.с. 83-84).

Так, винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів, зокрема, таких видів розшуку: державного, міждержавного, міжнародного, тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Виходячи з положеньч. 6 ст. 193 КПК України, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи прокурор зобов`язаний довести наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, положення чинного КПК України покладають напрокурора обов`язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов`язують прокурора доводити факт перебування такої особи в розшуку.

При цьому, чиннийКримінальнийпроцесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено слідчим ОСОБА_16 шляхом винесення постанови від 02.09.2022 про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7 .

Фактично, дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного - є датою оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а саме з цим фактом ч. 6 ст. 193 КПК України пов`язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Подальше скерування зазначеної постанови до сектору міжнародного співробітництва ГУНП в Київській області для організації міжнародного розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук (а.с. 90).

Вказану правову позицію підтверджує зміст ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку.

Так, за змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого (детектива). Вказана умова в даному випадку була дотримана.

Частина 3 с. 281 КПК України передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення розшуку» не є тотожним поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішення організаційних питань, які вирішуються після його оголошення.

Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук в розумінні вимогст. 281 КПК України тач. 6ст. 193 КПК України. При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобто є лише засобом здійснення такого розшуку (ч. 3 ст. 281) КПК України.

Відповідна позиція узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22).

Так, відповідно до висновків, викладених у зазначеній ухвалі, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 1 ст. 297-4 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 1 ст. 297-4 КПК України. У той же час положенням ч.7 ст.110 КПК визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. На переконання колегії суддів, з урахуванням положень ст. 297-4 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою здійснення міжнародного розшуку підозрюваного доручено детективам НАБУ.

Беручи до уваги викладену правову позицію, при розгляді клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя не перевіряє та не встановлює наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки наявність відповідної постанови слідчого ОСОБА_5 від 02.09.2022 р. є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрюваного ОСОБА_7 таким, що оголошений у міжнародний розшук.

З огляду на наявність у матеріалах клопотання доказів оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7 відповідна постанова слідчого Алли Пустової від 02.09.2022 р., слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим доведено факт оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_7 .

Так, КПК України не передбачає особливостей оголошення особи у міжнародний розшук і не делегує нікому можливість встановлювати такі особливості підзаконними актами.

В свою чергу, слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.

Положення «Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, визначають, що однією з цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу єустановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються. При цьому не зазначається, що виключно вказана Інструкція регулює питання встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, зокрема оголошено їх міжнародний розшук. Крім того, КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком з використанням інформаційної системи Інтерполу.

Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність відомостей про скерування слідчим постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного до організації Інтерпол, як і відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи, не свідчить про те, що підозрюваний не оголошений у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).

Оскільки, слідчим винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7 , яка 2.09.2022р. скерована до сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Київській області, то можна зробити висновок, що останнього оголошено у міжнародний розшук.

Посилання захисника на висновки, наведені у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудовго розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України від 4.04.2013р. № 511-550/0/4-13 суд відхиляє з огляду на вищевикладене, а також зважаючи, що такі висновки не мають преюдиційного значення і не є обов`язковими при прийнятті рішення.

З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення та наданих слідчим доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності.

Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, статтями 177, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотаннястаршого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 , погоджене начальником відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021110000000158, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2021 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляється ухвала.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1