Ухвала

від 06.12.2022 по справі 760/17740/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/5869/22

Справа №760/17740/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням та просив скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_3 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.05.2021, у справі №760/11404/21 (провадження №1- кс/760/3968/21).

Клопотання обґрунтоване тим, що 12 травня 2021 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100090008325 від 21.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України задоволено частково, накладено арешт на речі і предмети, які вилучені 03.03.2021 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1. Мобільний телефон чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , номер телефона НОМЕР_3 ; Ноутбук чорного кольору марки Asus, серійний номер: FCN0CV05Z350490, разом із зарядним пристроєм.

Підставою для накладення арешту було те, що це майно є предметом експертного дослідження, про що прокурор під час розгляду клопотання надав постанову про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 22.03.2021.

Проведення цієї експертизи доручено Київському НДЕКЦ МВС України.

Проте, до 12.07.2022 р. слідчим не були направленні до експертної організації вилучені предмети, а саме: Мобільний телефон чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , номер телефона НОМЕР_3 ; Ноутбук чорного кольору марки Asus, серійний номер: FCN0CV05Z350490, разом із зарядним пристроєм.

Отже, протягом двадцяти місяців майно, що вилучене у ОСОБА_3 не було досліджене експертною установою.

На даний час, подальше перебування під арештом вищезазначеного майна не відповідає меті арешту та не може виріши завдання арешту, передбачені ст. 170 КПК України.

Крім того, Солом`янським УП ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100090008325 з 21.07.2018, тобто, понад чотири роки.

В рамках цього кримінального провадження не здійснено жодних слідчих (розшукових) та інші процесуальних дій з метою встановлення наявності/відсутності подій кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Таким чином, вважає, що відпала потреба у накладенні арешту на майно (речі і предмети), вилучене у ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді від 12.05.2021, а отже, він повинен бути скасований з підстав викладених вище.

Від заявника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, просив клопотання задовольнити з підстав викладених у ньому.

Прокурор у судове засідання призначене на 02.12.2022 року не з`явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю процесуальних керівників у проведенні слідчих дій та в інших судових засіданнях.

У судове засідання призначене на 06.12.2022 року на 10:30 год. прокурор в судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без його участі, оскільки неявка прокурора не є перешкодою для розгляду даного клопотання.

Врахувавши клопотання заявника, дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Встановлено, що 04 лютого 2021 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/2051/21 (провадження 1-кс/760/773/21) частково задоволено клопотання слідчого СВ Солом`янського управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 про проведення обшуку та надано прокурорам Київської міської прокуратури №6, слідчим СВ Солом`янського управління поліції ГУНП у місті Києві, зокрема, ОСОБА_6 дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3 , з метою відшукування речей і документів (в тому числі в електронному вигляді), а саме: електронних ключів, які використовуються для входу до державного реєстру, від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; документів, які стосуються перереєстрації групи приміщень за адресою: АДРЕСА_3 ; документів щодо створення, реєстрації та діяльності ТОВ «Асад Девелопмент» (код ЄДРПОУ 42315161).

В задоволенні іншої частини клопотання слідчий суддя відмовив, а саме в частині: вилучення сім - карток та мобільних терміналів із яких здійснювалися дзвінки та листування з приводу перереєстрації групи приміщень за адресою: м. Київ. пр-т. Валерія Лобановського, 4-А, комп`ютерного обладнання, з якого було здійснено вхід до державних реєстрів та здійснено реєстраційні зміни, нотатків із чорновими записами щодо перереєстрації групи приміщень за адресою: АДРЕСА_3 та створення ТОВ «Асад Девелопмент» (код ЄДРПОУ 42315161), магнітних та оптичних носіїв інформації, телефонів на яких може міститися документація та переписка з приводу вчинення кримінального правопорушення, печаток та бланків, інших речей та документів, що можуть сприяти розкриттю злочину і встановленню осіб причетних до його вчинення та мають значення у ході досудового розслідування кримінального провадження, оскільки дані вимоги є неконкретними та такими, що не дозволяють визначити коло предметів і документів, які містять необхідну слідству інформацію.

03.03.2021 слідчим СВ Солом`янського управління поліції ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 був проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 , про що був складений протокол.

За результатом проведеного 03.03.2021 обшуку слідчим було вилучено у ОСОБА_3 наступне майно (речі, документи, гроші), а саме: документи, які були упаковані у пакет SUD 4003335; ноутбук марки Asus Model X5553, FCN0CV052350490, CN3996, а також зарядка до нього, які були упаковані в пакет SUD 4003333; грошові кошти у розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США та у розмірі 113 000 (сто тринадцять тисяч) гривень, які були упаковані в пакет SUD 2101815; телефон марки Huawei, IMEI 1: НОМЕР_1 разом із сім картою, які були запаковані в пакет за номером 7022587, про що складено протокол.

12 травня 2021 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100090008325 від 21.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України задоволено частково, накладено арешт на речі і предмети, які вилучені 03.03.2021 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Мобільний телефон чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , номер телефона НОМЕР_3 ; Ноутбук чорного кольору марки Asus, серійний номер: FCN0CV05Z350490, разом із зарядним пристроєм.

Аналізуючи положення кримінально-процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України).

При цьому, обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Встановлено, що підставою для накладення арешту було те, що це майно є предметом експертного дослідження, про що прокурор під час розгляду клопотання надав постанову про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 22.03.2021.

Проведення цієї експертизи доручено Київському НДЕКЦ МВС України.

Проте встановлено, що слідчим не були направленні до експертної організації вилучені предмети, а саме: Мобільний телефон чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , номер телефона НОМЕР_3 ; Ноутбук чорного кольору марки Asus, серійний номер: FCN0CV05Z350490, разом із зарядним пристроєм.

Отже, протягом двадцяти місяців майно, що вилучене у ОСОБА_3 не було досліджене експертною установою.

Крім того, Солом`янським УП ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100090008325 з 21.07.2018, тобто, понад чотири роки.

В рамках цього кримінального провадження не здійснено жодних слідчих (розшукових) та інші процесуальних дій з метою встановлення наявності/відсутності подій кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, нього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За правилами частин першої - третьої статті 28 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно достатті 113Кримінального процесуального кодексу України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Частина перша та друга статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, передбачають, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (п. 7).

Частини третя і четверта цієї статті, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор, не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За правилами ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна (п.2); у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу (п.З) тощо.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту манна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт манна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до абз. 2 ч. З ст. 170 КПК України, арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна..

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам - вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій.

Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А , № 52.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (MellacherandOthers v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (ChassagnouandOthers v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"ІммобільяреСаффі" проти Італії» (ImmobiliareSaffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу № 1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном.

Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

З врахуванням вище викладеного, беручи до уваги практику Європейського суду, слідчий суддя вважає, що на даний час відпала потреба у застосуванні заходів кримінального забезпечення щодо арешту квартири.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку з встановленими обставинами, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіСолом`янського районногосуду м.Києва від12.05.2021року укримінальному провадженні№12018100090008325від21.07.2018 року на мобільний телефончорного кольоруIMEI1. НОМЕР_1 IMEI2. НОМЕР_2 ,номер телефону№ НОМЕР_3 ;ноутбук чорногокольору ASUSсерійний номерFCNOCV05Z35490,разом іззарядним пристроєм.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1