Ухвала

від 09.12.2022 по справі 132/3170/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №132/3170/22

Провадження №2/132/783/22

Ухвала

Іменем України

"09" грудня 2022 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Калинівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов, зокрема ст. ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. п. 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В порушення вимог ст.175 ЦПК України в позовній заяві не має посилань на докази, а саме з яких підстав необхідно визнати право власності на спадкове майно, оскільки в матеріалах позову є копія правовстановлюючого документа, також у матеріалах справи відсутні відомості чи звертався позивач до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Статтями 34, 66 Закону України «Про нотаріат» визначено, що видача свідоцтв про право на спадщину відноситься до повноважень нотаріусів; у встановлений законом строк для оформлення спадкової маси, до складу якої входить нерухоме майно, спадкоємці зобов`язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, надавши свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, що підтверджують родинні зв`язки з померлим, та правовстановлюючі документи на спадкове майно, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди неповинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (уразі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає в спадкоємця тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа № 2-390/2006.

Проте всупереч ст. 175 ЦПК України зазначені відомості (відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину за позивачем) в матеріалах пред`явленого позову відсутні.

Разом з тим, вважаю за необхідне роз`яснити позивачу, що враховуючи характер відмови нотаріуса (у зв`язку з пропуском законодавчо встановленого строку; відсутністю правовстановлюючих документів), характер захисту порушеного права також може відрізнятися (звернення до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини).

Крім того, до справи долучено довідки виконавчого коміиету Іванівської сільської ради датовані 2020 роком. Заява ОСОБА_2 від 27.04.2017 року про відмову від прийняття спадщини адресована «відповідним органам», яким саме не вказано.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у даній справі відсутні докази, що підтверджують сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI).

Відповідно до п. 1.4 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 гривні.

Отже розмір судового збору за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою становить 496,20 грн. (2481 грн *0,2).

За таких обставин, позивачу потрібно сплатити судовий збір в сумі 496,20 грн. на зазначені нижче реквізити, про що надати суду оригінал платіжного документа.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач ГУК у Вінницькій області /м.Калинівка/ 22030101, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA118999980313151206000002776, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Крім того, відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення вищевказаних норм, частина доданих до позовної заяви фотокопій доказів у справі не засвідчені в установленому законом порядку, а частина засвідчена «24.06.2022р.».

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, вважаю за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення її недоліків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснив при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: