Рішення

від 06.12.2022 по справі 902/949/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2022 р. Cправа № 902/949/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Олександрівське" Національного наукового центру "Інститут землеробства" Національної академії аграрних наук України (вул. Соборна, 10А, с. Олександрівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24333)

до: Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233)

про стягнення 165 000 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Олександрівське" Національного наукового центру "Інститут землеробства" Національної академії агарних наук України з вимогами до Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України про стягнення 165 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 23 від 26.03.2015 в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого Державним підприємством "Дослідне господарство "Олександрівське" Національного наукового центру "Інститут землеробства" Національної академії агарних наук України заявлено до стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України заборгованості в розмірі 165 000 грн.

Ухвалою суду від 10.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/949/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 09.11.2022.

Ухвалою суду від 09.11.2022 судове засідання по розгляду справи по суті відкладено на 06.12.2022.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи останній повідомлений ухвалою суду від 09.11.2022, яка направлена на вказану позивачем адресу його електронної пошти.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвали суду про відкриття провадження у справі, та про відкладення розгляду справи, що направлені відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, яка відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуті до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Окрім того, судом 14.11.2022 розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/949/22 по суті, в якій відповідачем є Державне підприємство "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, що ухали суду у даній справі додатково направлялись на відому суду адресу електронної пошти відповідача.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Також, суд зазначає, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 06.12.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 між позивачем - Державним підприємством "Дослідне господарство "Олександрівське" Національного наукового центру "Інститут землеробства" Національної академії агарних наук України (в Договорі "Продавець") та відповідачем - Державним підприємством "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (в Договорі - "Покупець") укладено Договір купівлі-продажу № 23 (надалі - Договір).

Предметом Договору сторони обумовили, що Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець належним чином прийняти і оплатити наступний товар: пшениця фураж у кількості 50 тон за ціною 2750,00 грн за 1 тону. Загальна сума Договору складає 165 000,00 грн, в тому числі 27500,00 грн ПДВ.

Пунктом 2.1. Договору строк поставки погоджено наступний: 30 днів з моменту укладання Договору. Продавець має право на дострокову поставку.

Перехід права власності та ризиків на Товар, вказаний в п. 1.1 даного Договору, здійснюється в момент передачі товару. (п. 2.2. Договору)

Передача Товару здійснюється в пункті: с. Олександрівка, Тростянецького району, Вінницької області. (п. 2.3. Договору)

Відповідно до п. 2.6. Договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість Товару не пізніше 01.09.2015 року. Покупець має право на дострокову оплату вартості Товару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2015 р., але, в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. (п. 5.1. Договору)

За наявними матеріалами справи позивачем, за накладною № 21 від 02.04.2015, поставлено відповідачу пшеницю фуражну в кількості 50 тон, на загальну суму 165 000,00 грн.

Означений товар отримано відповідачем відповідно до довіреності № 6 від 26.03.2015.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Проте відповідачем не здійснено оплати за поставлений товар, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 165 000,00 грн., яка визнається останнім в обопільно підписаному акті звіряння розрахунків станом на 01.10.2019.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зазначеними вище накладною та довіреністю підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 165 000,00 грн.. Тоді як доказів оплати відповідачем отриманого товару матеріали справи не містять.

Відтак заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу № 23 від 26.03.2015 становить 165 000,00 грн, що визнається останнім в обопільно підписаному Акті звіряння розрахунків між ДП «ДГ «Бохоницьке» ІК СГП НААП» та ДП «ДГ «Олексанрівське» ННЦ «ІЗ НААН» за період 2015-2019р.р., станом на 01.10.2019.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суми основного богу у розмірі 165 000,00 грн.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 52, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233; код ЄДРПОУ 00496550) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Олександрівське" Національного наукового центру "Інститут землеробства" Національної академії аграрних наук України (вул. Соборна, 10А, с. Олександрівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24333; код ЄДРПОУ 00724755) 165 000 грн. 00 коп. - боргу та 2 481 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреcи електронної пошти: позивача - dpdg-oleksandrivske@ukr.net; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 12 грудня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 10А, с. Олександрівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24333)

3 - відповідачу (с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233)