Постанова

від 07.12.2022 по справі 626/284/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 626/284/22 Головуючий суддя І інстанції Дудченко В.О.

Провадження № 22-ц/818/3621/22 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про поновлення на роботі, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Валки.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.

суддів колегіїБурлака І.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» нарішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 серпня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, та

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до ДП «Красноградське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та просили:

- поновити ОСОБА_1 на роботі в державному підприємстві «Красноградське лісове господарство» з дати звільнення до моменту ліквідації підприємства (28.02.2022 року) на посаді головного лісничого;

- поновити ОСОБА_2 на роботі в державному підприємстві «Красноградське лісове господарство» з дати звільнення до моменту ліквідації підприємства (28.02.2022 року) на посаді провідного інженера з охорони праці;

- стягнути з державного підприємства «Красноградське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі (28.02.2022 року);

- стягнути з державного підприємства «Красноградське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі (28.02.2022 року);

- стягнути судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 02.11.2017 ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера з охорони і захисту лісу в ДП «Красноградський лісгосп», 20.02.2018 переведена інженером охорони і захисту лісу 2 категорії, 13.11.2018 переведена виконуючим обов`язки головного лісничого, 20.06.2019 переведена на посаду головного лісничого про що є записи в трудовій книжці.

31.12.2021 наказом № 102-к «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнена з посади головного лісничого на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

01.08.1992 ОСОБА_2 прийнята на посаду в якості старшого касира ДП «Красноградське лісове господарство», 15.02.1993 переведена інженером по техніці безпеки, 01.02.2005 переведена провідним інженером по охороні праці про що є записи в трудовій книжці.

31.12.2021 наказом № 108-к «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_2 звільнена з посади провідного інженера по охороні праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення» розпочата процедура припинення державного підприємства ДП «Красноградське лісове господарство», ЄДРПОУ 00993159 шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Зміївське лісове господарство», ЄДРПОУ 00993099.

У відповідності до пункту 6 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення» визначено строки припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарство», а саме 31.12.2021.

На підставі вищезазначеного наказу головою комісії з припинення видано наказ по підприємству від 26 жовтня 2021 року «Про попередження працівників ДП «Красноградський лісгосп» щодо звільнення із посад у зв`язку із скороченням штату та надано повідомлення.

Відповідний наказ та повідомлення посилалися на п. 1 ст. 40 КЗпП України. Повідомлення від 28.10.2021 № 07-21/515 про заплановане вивільнення адресоване ОСОБА_1 містило пропозицію однієї вакантної посади в ДП «Зміївське лісове господарство», а саме заступника директора. Повідомлення від 28.10.2021 № 07-21/525 про заплановане вивільнення адресоване ОСОБА_2 містило пропозицію однієї вакантної посади в ДП «Зміївське лісове господарство», саме інженера з охорони праці 1 категорії. Інших вакансій їм не було запропоновано.

Ними було надано згоду на переведення згідно наданих їм повідомлень, в яких передбачалося звільнення їх з посад 31.12.2021 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток. У зв`язку з нововиявленими обставинами та з причини повного ігнорування існування комісії з припинення та фактичним одноосібним керівництвом ними було написано заяви про відмову від запропонованої посади та прохання звільнити на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

29.12.2021 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 902 яким внесені зміни до наказу від 27.09.2021 № 571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення» визначено термін припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарство» 28.02.2022. Відповідно до внесених змін ДП «Красноградський лісгосп» як юридична особа (ідентифікаційний код юридичної особи 00993159) існуватиме до 28.02.2022. Отже, відповідно станом з 01.01.2022 по 28.02.2022 ДП «Красноградський лісгосп» існує як юридична особа, суб`єкт господарювання, що має власний статут та штатний розпис. Так відповідно посади головного лісничого та провідного інженера з охорони праці ДП «Красноградський лісгосп» існують і на сьогоднішній день в період відповідно до 28.02.2022. А отже жодного скорочення не відбулося. Також фактично не відбулося змін істотних умов праці.

З причини отримання листа голови комісії з припинення, а саме ОСОБА_3 , від 09.12.2021 №10, де в контексті самого листа зазначено наступне: « ...працевлаштування працівників ДП « Красноградський лісгосп» шляхом реорганізації відбудеться за ст. 32 КЗпП України (Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці), ними було написано заяви про відмову від переведення на іншу запропоновану посаду та прохання звільнити на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України відповідно 20.12.2021 та 24.12.2021, адже на момент їх підписання вони не могли передбачити продовження строків припинення.

Позивачі вважають, що їх відповідачем було введено в оману, так як Головою комісії з припинення умисно було приховано наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 29.12.2021 № 902 чим порушено їх право як працівника на відкликання своїх заяв та продовження роботи.

В даному випадку метою приховування Наказу №902 є введення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оману з метою схиляння їх до написання заяв на звільнення. Мотивом до обману було те, що повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змісту Наказу спричинило б не підписання ними заяв на звільнення або ж зазначення звільнення з іншим терміном.

Продовження строку функціонування ДП «Красноградський лісгосп» до 28.02.2022 суттєво впливає на момент, з якого особа бажає звільнитися. Момент звільнення має істотне значення для такого правочину, як звільнення. Отже звільнення під впливом обману шляхом замовчування про існування Наказу №902 має бути визнане недійним і не може враховуватися судом у даному спорі.

Позивач ОСОБА_1 вказує та те, що сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року становить 32077,58 грн відповідно до наданого розрахунку.

Позивач ОСОБА_2 вказує та те, що сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року становить 28217,43 грн відповідно до наданого розрахунку.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 09 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Красноградське лісове господарство» на посаді головного лісничогоз 01.01.2022 року.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі в Державному Підприємстві «Красноградське лісове господарство» на посаді провідного інженера з охорони праціз 01.01.2022 року.

Стягнуто з Державного підприємства «Красноградське лісове господарство»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року в сумі 31239 грн з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів.

Стягнуто з Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року в сумі 27479 грн 79 коп. з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів.

Стягнуто з Державного підприємства «Красноградське лісове господарство»на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 966 грн 39 коп.

Стягнуто з Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 витратина оплату судового збору пропорційно задоволених позовних вимог 966 грн 39 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» на користь держави судовий збір в розмірі 1984 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі представник ДП «Красноградське лісове господарство» просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга мотивована тим, що 26.10.2021 року ДП «Красноградське лісове господарство» виданий наказ № ОД-146 від 26.10.2021 року «Про попередження працівників ДП щодо звільнення з посад у зв`язку зі скороченням штатів».

Передавальний акт про передачу прав та обов`язків ДП «Красноградське лісове господарство» на користь ДП «Зміївське лісове господарство» було затверджено 17.01.2022 року.

Вказує, що з цього моменту до ДП «Зміївське лісове господарство перейшли усі прав, зобов`язання та майно ДП «Красноградське лісове господарство». Наказом ДП «Зміївський лісгосп» від 26.10.2021 року №17-ОД «Про введення в дію штатного розпису на 2022 рік» був затверджений погоджений штатний розпис на 2022 рік та всі попередженим про звільнення працівникам було повідомлено про наявні вакансії.

Зазначає, що підприємством після постановлення рішення у справі було проведено службове розслідування та на підставі висновків якого було внесено зміни до наказу ДП «Красноградське лісове господарство» від 22.12.2021 року №102-к про звільнення ОСОБА_4 , змінивши запис «у зв`язку із відмовою від істотних умов праці п.6 ст. 36 КЗпП України» на запис « у зв`язку із скороченням штату п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України» , а також у наказ від 24.12.2021 року №108-к про звільнення ОСОБА_5 .

Вказує, що ці обставини суду першої інстанції не було відомо з поважних причин, оскільки службове розслідування проводилось після ухвалення рішення.

Зазначає, що судом першої інстанції з об`єктивних причин не було відомо про вказані обставини, які істотно змінились, з урахуванням чого рішення суду підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Зазначає, що проведення службового розслідування є фіктивним та отримані докази та пояснення в ході його проведення підробленими та такими, що не відповідають дійсності.

Вказує, що сам по собі акт службового розслідування не є прийнятним рішенням керівника, а лише документом, що є результатом проведення службового розслідування та містить лише обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень. Фактично а результатом розгляду акту службового розслідування керівник повинен прийняти у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, яка повинно бути оформлено наказом про результати службового розслідування та фактично містити прийняти рішення керівника. Отже сам по собі акт не є розпорядчим документом тому і не може бути підставою для внесення змін до кадрового наказу.

Вважає, що відсутні підстави для прийняття доказів апеляційним судом, які не були подані до суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 372 ЦПК України за відсутності учасників справи, і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції своє рішення обґрунтував тим, що у ДП «Красноградське лісове господарство» відбулися зміни в організації виробництва та скорочення штату працівників, а не зміна істотних умов праці, що саме по собі виключає можливість звільнення позивачів за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини.

Суд першої інстанції зазначив, що правові підстави для припинення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України були відсутні, тому їх позовні вимоги про поновлення на роботі є обґрунтованими.

Суд перевіривши законність звільнення позивачів на тих підставах, на яких воно відбулося та з якими роботодавець пов`язував таке звільнення, дійшов до висновку про незаконність звільнення позивачів та поновлення їх на роботі.

Зазначено, що позивачі просили поновити їх на роботі з дати звільнення до моменту ліквідації підприємства (28.02.2022 року), проте на момент ухвалення даного рішення ДП «Красноградське лісове господарство» не ліквідоване воно існує до цього часу, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне поновити позивачів на роботі з наступного дня після звільнення не вказуючи до якого часу.

Також суд першої інстанції заначив, що необхідне стягнути на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах заявлених позовних вимог за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року з урахуванням розрахунку середнього заробітку наведеного судом у рішенні, а саме на користь ОСОБА_1 - 31239,00 грн з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів, на користь ОСОБА_2 27479,79 грн з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів, що не позбавляє права позивачів звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2022 року по день поновлення на роботі, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 08.02.2022 року справа № 755/12623/19.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 36 КЗпП Українивизначає підстави припинення трудового договору, кожна з яких є самостійною.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипідставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Частиною третьою та четвертоюстатті 32 КЗпП Українивстановлено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні (попередні) істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи на нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6статті 36 цього Кодексу.

Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипри відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (пункт 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці,в тому числі перехід на бригадну форму організації праці і впровадження передових методів тощо.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниу зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниє його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьоюстатті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду Українивід 23 березня 2016 року № 6-2748цс15.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці.

Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьоюстатті 32 КЗпП Україниобставини. Про визначену частиною третьоюстатті 32 КЗпП Українизміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниможливо говорити тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19 (провадження № 61-1145св20) та від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21).

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2017 ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера з охорони і захисту лісу в ДП «Красноградське лісове господарство», 20.02.2018 переведена інженером охорони і захисту лісу 2 категорії, 13.11.2018 переведена виконуючим обов`язки головного лісничого, 20.06.2019 переведена на посаду головного лісничого про що є записи в трудовій книжці.

31.12.2021 наказом № 102-к «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнена з посади головного лісничого на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

01.08.1992 ОСОБА_2 прийнята на посаду в якості старшого касира ДП «Красноградське лісове господарство», 15.02.1993 переведена інженером по техніці безпеки, 01.02.2005 переведена провідним інженером по охороні праці про що є записи в трудовій книжці.

31.12.2021 наказом № 108-к «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_2 звільнена з посади провідного інженера по охороні праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення» розпочата процедура припинення державного підприємства ДП «Красноградське лісове господарство», ЄДРПОУ 00993159 шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Зміївське лісове господарство», ЄДРПОУ 00993099.

У відповідності до пункту 6 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення» визначено строки припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарство», а саме 31.12.2021.

Штатний розпис державного підприємства «Зміївське лісове господарство» було змінено на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення». Даний штатний розпис вводився в дію наказом по ДП «Зміївський лісгосп» від 26.10.2021 №17-ОД «Про введення в дію штатного розпису на 2022 рік».

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення» головою комісії з припинення видано наказ по підприємству від 26 жовтня 2021 року №0Д-146 «Про попередження працівників ДП «Красноградське лісове господарство» щодо звільнення із посад у зв`язку із скороченням штату».

ОСОБА_1 28.10.2021 було вручено повідомлення про заплановане вивільнення та припинення трудового договору, під розписку та одночасно запропоновано вакантну посаду заступник директора ДП «Зміївський лісгосп», у якому вона особисто поставила відмітку про згоду перейти на запропоновану посаду.

ОСОБА_6 28.10.2021 було вручено повідомлення про заплановане вивільнення та припинення трудового договору, під розписку та одночасно запропоновано вакантну посаду інженер з охорони праці І категорії ДП «Зміївський лісгосп», у якому вона особисто поставила відмітку про згоду перейти на запропоновану посаду.

20.12.2021 року ОСОБА_1 особисто була написана заява про звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з відмовою від запропонованої вакансії та небажанням продовжувати трудову діяльність після зміни істотних умов праці.

Також 24.12.2021 року ОСОБА_2 особисто була написана заява про звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з відмовою від запропонованої вакансії та небажанням продовжувати трудову діяльність після зміни істотних умов праці.

Наказом від 22.12.2021 року №102-к ОСОБА_1 була звільнена на підставі заяви в порядку п. 6 ст. 36 КЗпП з 31.12.2021 року.

Наказом від 24.12.2021 року №108-к ОСОБА_2 була звільнена на підставі заяви в порядку п. 6 ст. 36 КЗпП з 31.12.2021 року.

29.12.2021 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 902 яким внесені зміни до наказу від 27.09.2021 № 571 «Про припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарства» та затвердження складу комісії з припинення» визначено термін припинення державного підприємства «Красноградське лісове господарство» 28.02.2022.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.

Відповідно до частини третьоїстатті 235 КЗпП Україниу разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідач, як роботодавець, звільняючи позивачів на підставі пункту6 частини першоїстатті 36 КЗпП України, не пов`язував це зі скороченням штату, зокрема їх посади, на підставі пункту 1 частини першоюстатті 40 КЗпП України, і відсутні докази, що він помилився у формулюванні підстав звільнення, тобто відсутня згода іншої сторони трудових відносин на звільнення за цією підставою.

Факт внесення змін до штатного розпису, відповідно до яких посади, які обіймали позивачі виведені зі штатного розпису, сам по собі виключає можливість звільнення за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьоюстатті 32 КЗпП Україниобставини.

Отже, правові підстави для припинення з позивачами трудового договору за пунктом 6 частини першоїстатті 36 КЗпП Українибули відсутні, тому позовні вимоги про поновлення на роботі є обґрунтованими.

Відповідно до положення частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили суд стягнути на їх користь середній заробіток за час вимушеного прогулу тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність задоволення цих позовних вимог та стягнув з відповідача на їх користь вказаний розмір середнього заробітку.

Отже суд першої інстанції у межах заявлених позовних вимог та наданих доказів перевірив законність звільнення позивачів на тих підставах, на яких воно відбулося та з якими роботодавець пов`язував таке звільнення, та дійшов до правильного висновку, що звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для поновлення працівників на робот та підставою для стягнення середнього заробітку.

Згідно статті 76ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

У пункті 6 частини другої статті 356ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1статті 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 3статті 367ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другоїстатті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44ЦПК Українищодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі N 704/192/18.

Відповідачем зазначено, що підприємством було проведено службове розслідування та на підставі висновків якого, до наказів про звільнення позивачів було внесено зміни, а саме змінено підстави їх звільнення , висновки цього розслідування не могли бути подані до суду першої інстанції у строк встановленийЦПК України, оскільки воно було проведено вже після винесення рішення судом першої інстанції, однак має ключове доказове значення для вирішення справи. Просили долучити їх в якості доказів, однак не наводить об`єктивних причин, які перешкоджали надати зазначенні докази до суду першої інстанції, під час розгляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи про існування даного судового спору відповідач знав, ще з січня 2022 року , часу подання позовної заяви, рішення суду постановлене 09 серпня 2022 року, тобто було достатньо часу для подання доказів для заперечення вимог позивача.

Цивільний процесуальний кодекс Українидопускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядкустатті 269 ГПК Українинезалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин звільнення позивачів та висновків сулу, суд надав належну оцінку наявним у справі доказам та вмотивував свої висновки, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуДержавного підприємства «Красноградське лісове господарство» залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 12 грудня 2022 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

А.В. Котелевець.