Рішення

від 14.11.2022 по справі 908/1626/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/123/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 Справа № 908/1626/22

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, м.Запоріжжя, вул.Адмірала Нахімова, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський посад», код ЄДРПОУ 36097780 (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36, кімната 5)

про стягнення суми 1091,37 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський посад» суми основного боргу в розмірі 949,50 грн., трьох процентів річних в сумі 33,63 грн., інфляційних втрат в сумі 108,24 грн., що разом складає 1091,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.09.2022 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1626/22, присвоєний номер провадження 9/123/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.11.2022 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, регулярними відключеннями електроенергії, повний текст рішення складено та підписано 12.12.2022.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Концерн «Міські теплові мережі» надсилав на адресу ТОВ «Азовський посад» договір № 204112 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, однак договір між сторонами не укладено. Не зважаючи на відсутність укладеного договору в період листопада 2020 відпущено теплову енергію на суму 949,50 грн. до нежилого приміщення 139, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 51, яке належить ТОВ «Азовський посад». Облік відпущеної теплової енергії здійснювались по особовому рахунку № 204112. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає можливості вартості стягнення вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Позивач неодноразово звертався до боржника з претензіями щодо погашення заборгованості, однак відповідач оплату наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 949,50 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, позивач також нарахував відповідачу суму 108,24 грн. інфляційних втрат та суму 33,63 грн. 3% річних. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 222 ГК України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи, за якою зареєстровано ТОВ «Азовський посад», а саме: 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36, кімната 5, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформаційної довідки від 08.10.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копія якої міститься в матеріалах справи, на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2011 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовський посад», код ЄДРПОУ 36097780 (відповідач у справі) 05.01.2012 зареєстровано право приватної власності на нежиле приміщення загальною площею 147,5 кв.м., яке знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України (нині - вул. Незалежної України), буд. 51, приміщення 139.

Позивачем - Концерном «МТМ» надано в матеріали справи лист від 04.09.2019 №918/09, згідно з яким ТОВ «Азовський посад», як власника нежитлового приміщення 139 за адресою: м. Запоріжжя вул. Незалежної України, буд. 51, повідомлялось про необхідність укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у відповідності до вимог Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ. І як зазначено у позовній заяві договір між стонами укладено не було.

Відповідно до Акту обстеження системи теплоспоживання від 25.09.2019, складеного представниками Концерном «МТМ» встановлено, що приміщення споживача ТОВ "Азовський посад" за адресою: м. Запоріжжя вул. Незалежної України, буд. 51, прим. 139, розташоване в підвалі на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, з окремим входом. Система опалення приміщення єдина з житловим будинком. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхнім розподілом теплоносія та підключено до теплової мережі через ЦТП. ГВП централізоване, встановлений лічильник, знятий з комерційного обліку; запірна арматура перекрита та опломбована. Приміщення експлуатується під нотаріальну контору.

На підтвердження направлення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату спожитої теплової енергії, Концерном «МТМ» додано до позову копію списку згрупованих поштових відправлень та копію фіскального чеку.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цих актів не направляв.

Також в матеріалах справи міститься копія інформаційної довідки від 03.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої слідує, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2020 право приватної власності на зазначене нерухоме майно з 16.11.2020 було зареєстровано за ОСОБА_1

Згідно зі службовою запискою від 08.06.2022 № 238 «Щодо проведення перерахунку» ставилось питання щодо зняття нарахування по опаленню по особовому рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Азовський посад» на об`єкт за адресою: м. Запоріжжя вул. Незалежної України, буд.51, приміщення № 139 за період з 16.11.2020 по квітень 2021 та необхідність донарахування за цей період на нового власника нежитлового приміщення ОСОБА_1

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 Концерном «МТМ» у червні 2022 здійснено перерахунок заборгованості відповідача за теплову енергію. Заборгованість ТОВ «Азовський посад» за період з 1 по 15 листопада 2020 складає 949,50 грн. Жодних оплат згідно з розрахунком від відповідача не надходило.

07.07.2022 на адресу ТОВ «Азовський посад» позивачем направлено вимогу щодо погашення заборгованості за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 1 по 15 листопада 2020 у розмірі 949,50 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених цих Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін «споживач» застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".

Отже, навіть за відсутності договору, втім, при належному підтвердженні матеріалами справи факту постачання теплової енергії споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Згідно з п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" від 22.11.2018 № 315 підвальні приміщення є опалюваними приміщеннями, які забезпечуються тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

Системи опалення приміщення, яке належало відповідачу на праві власності до 16.11.2020, є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось належне відповідачу приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та іншіправочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").

Оскільки нежитлове приміщення, яке належало відповідачу на праві власності до 15.11.2020 включно, має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі позивача, факт отримання теплоносія в період опалювального сезону підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2020-2021 у м. Запоріжжя, які оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, актами приймання-передачі та рахунками за спожиту теплову енергію, які направлені відповідачу.

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Відповідач доводів позивача не спростував, обґрунтованих заперечень та доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних про стягнення з відповідача на користь позивача суми 949,50 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01 по 15 листопада 2020 року.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 108,24 грн. інфляційних втрат за період з січня 2021 по січень 2022 та суми 33,63 грн. 3% річних за загальний період з 20.12.2020 по 23.02.2022 (згідно з розрахунком), які нараховано на прострочену суму заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційний втрат, суд встановив, що його здійснено правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявлених позивачем розмірах.

На підставі викладеного позов задовольняється судом у повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський посад», код ЄДРПОУ 36097780 (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36, кімната 5) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; рахунок IBAN: НОМЕР_2 , Філія АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) суму 949 (дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 50 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський посад», код ЄДРПОУ 36097780 (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36, кімната 5) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; рахунок IBAN: НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478), суму 108 (сто вісім) грн. 24 коп. інфляційних втрат, суму 33 (тридцять три) грн. 63 коп. - 3% річних та суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 12.12.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва