Рішення

від 12.12.2022 по справі 909/466/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/466/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Синевір", вул. Сахарова, 23 Б, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 9845,78 грн,

встановив: Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Синевір" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 9845,78 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 04.07.2022 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.07.2022, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надсилав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за його місцезнаходженням згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: вул. Сахарова, 23 Б, м. Івано-Франківськ, 76018.

Зазначена кореспонденція повернута до суду Укрпоштою. На конверті прикріплено довідки ф.20, в якій зазначено підставу повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до положень господарського процесуального законодавства судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

З огляду на вказане, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно без укладення договору оренди земельної ділянки користувався земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,048 га у м. Івано-Франківськ,вул. Академіка Сахарова, 23Б , кадастровий номер 2610100000:06:003:0246, що призвело до недоотримання позивачем доходу у вигляді орендної плати за фактичне користування землею в сумі 9845,78 грн за період з 23.03.2021 по 31.12.2021.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст.165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 №311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради 14.12.2018 №375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 №1508-47 зі змінами від 07.06.2019 №141-26, проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:06:003:0246 комунальної форми власності за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарою, 23 Б .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки №411 від 22.10.2021 обстеження земельної ділянки.

Вказаним актом встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування нежитлової будівлі ТОВ "НВП "Синевір", ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 .

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час обстеження ТОВ "НВП "Синевір", ОСОБА_3 не перебувають в стані припинення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зареєстровані як підприємці.

03.07.2007 між Івано-Франківською міською радою і ТОВ "Івано-Франківське спеціальне конструкторське бюро засобів автоматизації" укладено договір оренди землі №040729400249 площею 0,0664 га. Договір оренди діяв до 2011 року.

Рішенням 5 сесії від 03.02.2011 року № 48-5, у зв`язку з відчуженням нежитлових приміщень на вул. Академіка Сахарова, 23 Б , гр. ОСОБА_3 (договір купівлі-продажу частки нежитлового будинку від 12.06.2008), ТОВ "НВП "Синевір" (договори дарування частки нежитлового приміщення від 15.06.2009 року та від 26.11.2009 року), гр. ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 13.12.2008 року) припинено, за згодою, дію договору оренди землі, укладеного ТОВ "Івано-Франківське спеціальне конструкторське бюро засобів автоматизації" від 03.07.2007, реєстраційний №040729400249.

Земельну ділянку площею 0,0664 га віднесено до земель міської ради.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер довідки 277100807 від 28.09.2021, власниками нежитлової будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 Б є:

1. Нежитлові приміщення 14, 15, 33 загальною площею 376,1 м2 (реєстраційний номер нерухомого майна 864321626101. Дата реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.08.2019. Власник ТОВ "НВП "Синевір". Частка власності складає 1/1. Підстава набуття права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.08.2019, виданий ТОВ "НВП "Синевір" та ОСОБА_3 . До 13.08.2019 р. власником майна був ОСОБА_3 .

2. Нежитлові приміщення А загальною площею 546,2 м2 (реєстраційний номер нерухомого майна 430340726101). Дата реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.07.2021 р. Власники:

- ТОВ "НВП "Синевір". Частка власності нерухомого майна складає 39/100. Підстава для державної реєстрації - договір дарування частини нежитлового приміщення № 1575 від 15.06.2009, договір дарування частини нежитлового приміщення №4322 від 26.11.2009;

- ОСОБА_1 . Частка власності нерухомого майна складає 20/100. Підстава для державної реєстрації - свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 18.08.2014.

- ОСОБА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 430340726101). Дата реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.07.2014. Частка власності складає 20/100. Підстава для державної реєстрації - свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 18.08.2014 р.

- ОСОБА_4 (реєстраційний номер нерухомого майна 64589). Дата реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.05.2009. Частка власності складає 21/100. Підстава набуття права власності - договір купівлі- продажу 1624 від 13.11.2008, виданий приватним нотаріусом Стецьківим Д.М .

Відповідно до розрахунку ідеальних часток нерухомого майна, виконаного ФОП Кулаченко С.Г. від 15.06.2021: ОСОБА_4 - 117,4 м2; ТОВ "НВП "Синевір" - 212,4 м2; ОСОБА_2 - 105,8 м2; ОСОБА_1 - 110,6 м2.

Земельна ділянка сформована, їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:06:003:0246 (дата внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - 23.03.2021). Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для обслуговування нежитлових приміщень. Площа земельної ділянки 0,0480 га. На земельній ділянці розміщені дві будівлі, а саме:

- чотириповерхова (реєстраційний номер нерухомого майна 864321626101 ТОВ "НВП "Синевір");

- двоповерхова (реєстраційний номер нерухомого майна 64589 ТОВ "НВП "Синевір", ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ).

Приміщення ОСОБА_4 (реєстраційний номер нерухомого майна 64589) площею 117,4 м2 розміщені на суміжній земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:06:003:0238.

Таким чином, на обстежуваній земельній ділянці розміщено 804,9 м2 нерухомого майна, з яких 428,8 м2 в двоповерховій будівлі та 376,1 м2 - площа чотириповерхової будівлі.

ТОВ "НВП "Синевір" належить 588,5 м2 (376,1 м2 + 212,4 м2) - 73,12 %;

ОСОБА_2 105,8 м2 - 13,14%;

ОСОБА_1 110,6 м2 - 13,74 %.

Рішенням 43 сесії від 21.08.2020 №м 264-43 ТОВ "НВП "Синевір" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0480 га для обслуговування нежитлових приміщень на вул. Академіка Сахарова, 23Б .

20.04.2021 ТОВ "НВП "Синевір" через ЦНАП (номер звернення 535992) звернулося до міської ради щодо передачі у власність, надання в постійне користування чи в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності.

Рішенням 13 сесії від 30.07.2021 № 293-13 ТОВ "НВП "Синевір" відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на вул. Академіка Сахарова, 23 Б , кадастровий номер 2610100000:06:003:0246.

Рішенням 18 сесії від 26.11.2021 № 424-18 ТОВ "НВП "Синевір" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на вул. Академіка Сахарова, 23 Б , кадастровий номер 2610100000:06:003:0246.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 298267807 від 07.02.2022) право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:06:003:0246 зареєстровано за ТОВ "НВП "Синевір" 28.01.2022.

Відповідно до інформації Івано-Франківського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 02.11.2021 № 10781/5/09-19-04-27 ТОВ "НВП "Синевір" плату за користування земельними ділянками площами 0,0480 га та 0,0198 га на вул. Сахарова, 23 Б в 2018-2021 роках не декларувало.

Таким чином, ТОВ "НВП "Синевір", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності кадастровий номер 2610100000:06:003:0246 з 23.03.2021 по 31.12.2021, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на земельну ділянку.

За період з 23.03.2021 по 31.12.2021, відповідач не вносив плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством.

23.12.2021 позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська, однак відповідач відповіді на претензію не надавав.

Сума безпідставно збережених коштів за період з 23.03.2021 по 31.12.2021 розрахована відповідно до Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2021 № 1996 від 27.10.2021 та становить 9845,78 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником нежитлових будівель за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 Б .

Земельна ділянка площею 0,0480 га за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 Б , сформована, їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:06:003:0246, дата внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - 23.03.2021.

Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:06:003:0246 зареєстровано за ТОВ "НВП "Синевір" 28.01.2022.

Таким чином, з моменту формування земельної ділянки до державної реєстрації права оренди, відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:06:003:0246 без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна врегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним його отриманням чи збереженням і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

З викладеного вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на норми частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.07.2022 у справі 922/246/21.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів відповідачем за період з 23.03.2021 по 31.12.2021 в сумі 9845,78 грн. Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснений на підставі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2021 рік, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 432641,65 грн. Розрахунок здійснений виходячи зі ставки 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом, встановлено його відповідність вимогам законодавства та арифметичну правильність. Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0480 га кадастровий номер 2610100000:06:003:0246 комунальної форми власності за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарою, 23 Б за період з 23.03.2021 по 31.12.2021 становить 9845,78 грн.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 53, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Синевір" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 9845,78 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Синевір", вул.Сахарова, 23 Б, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 35915457) на користь Івано-Франківської міської ради, вул.Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 33644700) 9845 (дев`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 78 коп. безпідставно збережених коштів, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.12.2022

Суддя Неверовська Л. М.