Рішення

від 05.12.2022 по справі 910/8822/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2022Справа № 910/8822/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Азот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пармагрупп"

про стягнення 869 826,58 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мацегорін А.О., ордер серія АІ № 1298669;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Азот» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пармагрупп» про стягнення 869 826,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 391-411 від 21.05.2021, в частині поставки обумовленого Договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.10.2022.

10.10.2022 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 підготовче засідання призначено на 31.10.2022.

У судове засідання 31.10.2022 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 21.11.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 21.11.2022 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 05.12.2022 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Азот» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пармагрупп» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № 391-411 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити арматуру (далі - товар) на умовах, визначених цим Договором. Вартість, кількість і найменування товару визначається специфікацією, відповідно до якої, вартість товару складає 601 779,26 грн. з ПДВ.

Товар, що поставляється постачальником згідно з цим Договором, повинен відповідати регламентам та нормативним документам, вказаним у Специфікації, і супроводжується паспортом, сертифікатом якості або сертифікатом відповідності (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума даного Договору становить 501 482,723 грн., крім того, ПДВ 20% - 100 296,54 грн., всього 601 779,26 грн.

За умовами п. 2.2 Договору покупець здійснює оплату товару у національній валюті України (гривні), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 100% передплати загальної суми даного Договору. Зазначеної у п. 2.1 цього Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Ціна товару, наведена в п. 1.1 Договору, є твердою і зміні не підлягає, в разі здійснення передоплати, згідно п. 2.2 цього Договору, в строк до 01.08.2021 (п. 2.3 Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах: DDP - м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, згідно з правилами Інкотермс-2010.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що строк поставки товару не більше 112 календарних днів після отримання передоплати постачальником, згідно з п. 2.2 даного Договору,, з правом дострокової поставки.

Згідно з п. 3.3 Договору разом з товаром постачальником повинні бути надані покупцю наступні документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; паспорт на товар, сертифікат якості або сертифікат походження.

Датою поставки і переходу права власності на товар вважається дата підписання видаткової накладної покупцем (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на складі покупця в односторонньому порядку без виклику представника постачальника, відповідно до умов цього Договору.

Приймання товару по кількості проводиться згідно з видатковими накладними постачальника. У разі відсутності оригіналів накладних складається акт про фактичну кількість товару.

У відповідності до п. 6.1 Договору у разі прострочення поставки товару постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується неустойка), від суми не поставленого товару, за кожен день прострочення поставки товару.

Згідно з п. 6.2 Договору, якщо прострочення поставки товару з вини постачальника перевищить 10 календарних днів, покупець має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку письмово повідомивши про це постачальника, при цьому постачальник протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця про відмову від Договору повертає суму передоплати згідно з п. 2.2 цього Договору і сплачує покупцеві відсотки за користування його грошовими котами в розмірі 30% річних від суми сплаченої передоплати за кожен день користування грошовими коштами покупця від дня перерахування покупцем до дня повернення передоплати за товар.

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі не повернення сплаченої покупцем передоплати в строк, передбачений п. 4.18, п. 6.2 цього Договору, постачальник в безумовному порядку сплатить покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми передоплати, за кожен день неповернення передоплати, за весь строк неповернення передоплати.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін (в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку з обов`язковим обміном оригіналами протягом 30 календарних днів).

Даний Договір діє до 31.12.2021, а в частині фінансових і гарантійних зобов`язань діє до повного їх виконання сторонами (п. 8.1 та п. 8.5 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем перераховано відповідачу кошти у розмірі 601 779,26 грн. згідно платіжного доручення № 130026 від 04.06.2021.

Оскільки відповідач, у встановлений Договором строк, а саме до 24.09.2021 оплачений позивачем товар не поставив, 05.07.2022 позивач звернувся до відповідача із Претензією-вимогою про повернення попередньої оплати та штрафних санкцій за невиконання умов Договору № 501-06/252 від 05.07.2022, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума даного Договору становить 501 482,723 грн., крім того, ПДВ 20% - 100 296,54 грн., всього 601 779,26 грн.

За умовами п. 2.2 Договору покупець здійснює оплату товару у національній валюті України (гривні), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 100% передплати загальної суми даного Договору. Зазначеної у п. 2.1 цього Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачем перераховано відповідачу кошти у розмірі 601 779,26 грн. згідно платіжного доручення № 130026 від 04.06.2021.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що строк поставки товару не більше 112 календарних днів після отримання передоплати постачальником, згідно з п. 2.2 даного Договору, з правом дострокової поставки.

Таким чином, оскільки позивачем на виконання п. 2.2 Договору, 04.06.2021 перераховано відповідачу 601 779,26 грн., відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товару у строк до 24.09.2021.

Однак, як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, ТОВ «Пармагрупп» не виконано взятих на себе зобов`язань за Договором в частині поставки обумовленого товару, в зв`язку з чим, 05.07.2022 позивач звернувся до відповідача із Претензією-вимогою про повернення попередньої оплати та штрафних санкцій за невиконання умов Договору № 501-06/252 від 05.07.2022, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення,

Згідно з п. 6.2 Договору, якщо прострочення поставки товару з вини постачальника перевищить 10 календарних днів, покупець має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку письмово повідомивши про це постачальника, при цьому постачальник протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця про відмову від Договору повертає суму передоплати згідно з п. 2.2 цього Договору і сплачує покупцеві відсотки за користування його грошовими котами в розмірі 30% річних від суми сплаченої передоплати за кожен день користування грошовими коштами покупця від дня перерахування покупцем до дня повернення передоплати за товар.

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого товару на решту суми попередньої оплати у розмірі 601 779,26 грн., як і доказів повернення попередньої оплати у розмірі 601 779,26 грн., матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 601 779,26 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 601 779,26 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 54 869,08 грн. за не поставку товару, а також 30% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 213 178,24 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

У відповідності до п. 6.1 Договору у разі прострочення поставки товару постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується неустойка), від суми не поставленого товару, за кожен день прострочення поставки товару.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 54 869,08 грн. суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи, а відтак стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 54 869,08 грн.

В свою чергу, згідно з п. 6.2 Договору, якщо прострочення поставки товару з вини постачальника перевищить 10 календарних днів, покупець має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку письмово повідомивши про це постачальника, при цьому постачальник протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця про відмову від Договору повертає суму передоплати згідно з п. 2.2 цього Договору і сплачує покупцеві відсотки за користування його грошовими котами в розмірі 30% річних від суми сплаченої передоплати за кожен день користування грошовими коштами покупця від дня перерахування покупцем до дня повернення передоплати за товар.

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3 статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки відповідач, у порушення п. 6.2 Договору, кошти за непоставлений товар не повернув та продовжує ними користуватись за відсутності на те підстав, враховуючи що позивач, скориставшись наданим ст. 692 ЦК України та п. 6.2 Договору правом, звернувся до відповідача з вимогою про повернення передоплати, вимоги про стягнення 30% річних у розмірі 213 178,24 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пармагрупп" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, оф. 214; ідентифікаційний код: 38958404) на користь Приватного акціонерного товариства "Азот" (18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72; ідентифікаційний код: 00203826) кошти в розмірі 601 779 (шістсот одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) грн. 26 коп., пеню у розмірі 54 869 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 08 коп., 30% річних у розмірі 213 178 (двісті тринадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 13 047 (тринадцять тисяч сорок сім) грн. 80 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.12.2022

Суддя О.А. Грєхова