Ухвала

від 14.11.2022 по справі 910/11981/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.11.2022Справа № 910/11981/18 (910/7747/21)

за заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»

(ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

про визнання недійсним правочину боржника щодо відчуження корпоративних

прав у межах справи про банкрутство

у межах справи № 910/11981/18

за заявою Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26597691)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грімальді"

(ідентифікаційний код 32829507)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря судового засідання Олійника Б.М.

Особи, які беруть участь у справі:

від заявника - не з`явився;

ОСОБА_1. - не з`явилась

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2018 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грімальді" у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити збитки, заподіяні унаслідок незаконного використання земельних ділянок, вказуючи на наявність безспірних грошових вимог до боржника у розмірі 1 147 892,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грімальді", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича, зобов`язано боржника надати розпоряднику майна всю необхідну документацію для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства і проведення інвентаризації та складання реєстру вимог кредиторів, письмові пояснення щодо визнання або відхилення кредиторських вимог, докази наявності або відсутності у підприємства заборгованості з виплати заробітної плати (із зазначенням прізвища працівника та долученням бухгалтерських відомостей), авторської винагороди, аліментів та грошових зобов`язань, що забезпечені заставою, які подати у попереднє засідання, а також спільно з розпорядником майна боржника розглядати всі кредиторські заяви, що надійдуть в установленому порядку.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019, серед іншого, було припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код 32829507), припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» - арбітражного керуючого Сиволобова М.М., визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Грімальді», відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді», призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» арбітражного керуючого Сиволобова М.М. (свідоцтво № 451 від 12.03.2013), було вирішено офіційно оприлюднити повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановленому законодавством порядку, господарську діяльність банкрута завершено.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражний керуючий Сиволобов М.М. звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання недійсним правочину з відчуження з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» на користь фізичної особи ОСОБА_1 частки в розмірі 99,9944% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» (ідентифікаційний код: 38995430; 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, літ. А), а саме: Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» б/№ від 13.12.2020 та зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути у власність ТОВ «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) частку в розмірі 99,9944% у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 було серед іншого прийнято до розгляду заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М. до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину з відчуження з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» на користь фізичної особи ОСОБА_1 частки в розмірі 99,9944% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі», судове засідання у справі призначити на 16.06.2021 о 12:00, встановлено ОСОБА_1 строк -протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України: обґрунтованого письмового відзиву на заяву з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог заявника з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу заявника. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду (ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України), попереджено ОСОБА_1 , що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, ОСОБА_1 повинна про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено заявнику строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на заяву (якщо такий буде поданий) для подання суду з дотриманням приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України: відповіді на відзив на заяву та доказів направлення відповіді на відзив ОСОБА_1 , встановлено ОСОБА_1 строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подання суду з дотриманням приписів статті 167 Господарського процесуального кодексу України (якщо такі будуть): заперечень щодо відповіді на відзив та доказів направлення заперечень щодо відповіді на відзив заявнику, попереджено заявника про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез`явлення його представника у судове засідання, заяву відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України може бути залишено без розгляду, попереджено учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 було відкладено розгляд справи на 26.07.2021 об 11:30, здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

26.07.2021 через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_1. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю надання додаткового часу для підготовки відзиву на заяву ліквідатора ТОВ «Грімальді» арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про визнання недійсним правочину боржника щодо відчуження корпоративних прав у межах справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 відкладено розгляд справи на 13.09.21 об 11:30, зал судовий засідань № 7, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, встановлено строк до 08.09.2021 ОСОБА_1 для подачі до суду відзиву на заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» про визнання недійсним правочину боржника щодо відчуження корпоративних прав у межах справи про банкрутство.

30.07.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву про визнання правочину щодо відчуження корпоративних прав недійсним.

02.09.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказу до матеріалів справи, а саме: копії Додаткової угоди № 13/02-18 до Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Січасні веб мережі» від 13.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 було відкладено розгляд справи на 20.10.2021 о 12:45, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, встановлено строк до 15.10.2021 учасникам справи для подачі пояснень/заперечень щодо предмету спору з урахуванням залучених до матеріалів справи доказів.

21.09.2021 через відділ діловодства суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшло клопотання про витребування від Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) інформації про те, чи перебувала ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на території України 13.02.2018 згідно відомостей про перетин нею державного кордону України; чи перебувала ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на території України 13.02.2018 згідно відомостей про перетин нею державного кордону України, та витребування від Державної кримінально-виконавчої служби України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) відомостей про те, чи перебувала затриманою або під вартою (з позбавленням волі) 13.02.2018 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 було задоволенно клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» арбітражного керуючого Сиволобоа М.М. про витребування доказів, витребувано від Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) інформацію про те: чи перебувала ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на території України 13.02.2018 згідно відомостей про перетин нею державного кордону України; чи перебувала ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на території України 13.02.2018 згідно відомостей про перетин нею державного кордону України, витребувано від Державної кримінально-виконавчої служби України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) відомості про те, чи перебувала затриманою або під вартою (з позбавленням волі) 13.02.2018 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), встановлено витребувану інформацію надіслати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражному керуючому Сиволобову Максиму Марковичу (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 33/34, прим. 13).

07.10.2021 через відділ діловодства суду від Головного центру оброки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшло повідомлення на виконання вимог Ухвали Господарського суду від 27.09.2021.

13.10.2021 через відділ діловодства суду від арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшло повідомлення про необхідність надання Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України додаткової інформації щодо ОСОБА_1

18.10.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1. надійшли письмові пояснення по справі із доказами направлення їх ліквідатору ТОВ «Грімальді» арбітражному керуючому Сиволобову М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 було задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» арбітражного керуючого Сиволобоа М.М. про повідомлення додаткової інформації, повідомлено Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26), що фізична особа ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, копію ухвали направлено учасникам справи та Головному центру обробки спеціальної інформації Державній прикордонній службі України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601).

19.10.2021 через відділ діловодства суду від ліквідатора ТОВ «Грімальді» арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 було відкладено розгляд справи на 01.12.2021 о 12:00, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, встановлено строк до 26.11.2021 учасникам справи для подачі пояснень/заперечень щодо предмету спору з урахуванням залучених до матеріалів справи доказів.

27.10.2021 через відділ діловодства суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшло повідомлення на виконання вимог ухвали суду.

01.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника на самоізоляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 було відкладено розгляд справи на 26.01.2022 об 11:30, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, встановлено строк до 24.01.2022 учасникам справи для подачі пояснень/заперечень щодо предмету спору з урахуванням залучених до матеріалів справи доказів.

25.01.2022 на електронну пошту суду від заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на виявлення у останнього короновірусної хвороби SARS-CoV-2 та, як наслідок, неможливості прибуття у судове засідання у справі.

25.01.2022 на електронну пошту суду від представника ОСОБА_1. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на виявлення у останнього короновірусної хвороби SARS-CoV-2 та, як наслідок, неможливості прибуття у судове засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 було відкладено розгляд справи на 16.03.2022 о 12:15, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, повторно встановлено строк до 14.03.2022 учасникам справи для подачі пояснень/заперечень щодо предмету спору з урахуванням залучених до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 судове засідання у справі призначено на 13.07.2022 об 11:00, встановлено строк до 06.07.2022 учасникам справи для подачі до суду доказів виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 у справі про банкрутство.

08.07.2022 на електрону адресу суду від ліквідатора ТОВ «Грімальді» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 відкладено розгляд справи на 21.09.22 о 12:30; встановлено строк до 14.09.2022 учасникам справи для подачі до суду доказів виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 у справі № 910/7747/21 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М. до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про визнання недійсним правочину боржника щодо відчуження корпоративних прав у межах справи № 910/11981/18 за заявою Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грімальді" (ідентифікаційний код 32829507) про банкрутство.

21.09.2022 через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_1. надійшло повідомлення про дострокове розірвання договору-доручення про надання правової допомоги.

21.09.2022 на електронну пошту суду від Сиволобова М.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання 21.09.2022 учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 було відкладено розгляд справи на 14.11.22 о 12:45; повторно встановлено строк до 07.11.2022 учасникам справи для подачі до суду доказів виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 у справі № 910/7747/21 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М. до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про визнання недійсним правочину боржника щодо відчуження корпоративних прав у межах справи № 910/11981/18 за заявою Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грімальді" (ідентифікаційний код 32829507) про банкрутство.

У судове засідання 14.11.2022 учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно пунктами 2, 4, 6, 7 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 8 Конституції України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тобто, у статті 6 Конвенції гарантується право людини і громадянина на справедливий суд. У цьому аспекті найбільш поширеним порушенням у справах проти України ЄСПЛ встановив порушення права позивача на розгляд судом справи протягом розумного строку.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення поняття «розумний строк» слідує, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродньо встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» від 29 листопада 1988 року).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги в зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

У цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (рішення у справі «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (рішення у справі «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше, ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

При цьому, судом зазначається, що згідно з ч. 2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Вказане узгоджується із практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні по справі «Світлана Науменко проти України» № 41984/98 п. 77 від 09.11.04 зазначено, що розумність тривалості судового розгляду має визначатись з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів та важливість предмету позов.

Враховуючи, що розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався, сторони не скористалися правом, наданим Господарським процесуальним кодексом України, додаткових пояснень чи заперечень по суті спору до суду не надали, зважаючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, враховуючи повторну неявку у судове засідання відповідачів у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражний керуючий Сиволобов М.М. звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання недійсним правочину з відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» на користь фізичної особи ОСОБА_1 - частки в розмірі 99,9944% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» (ідентифікаційний код: 38995430; 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, літ. А), а саме: Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» б/№ від 13.12.2020 та зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути у власність ТОВ «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) частку в розмірі 99,9944% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі».

У обґрунтування поданої заяви ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Сиволобовим М.М. було зазначено, що під час проведення заходів з виявлення майнових активів банкрута ліквідатором банкрута було встановлено, що у власність боржника входила частка у розмірі 99,9944 % (номінальною вартістю 16 200 100,00 грн) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» (ідентифікаційний код: 38995430, що зареєстроване 27.11.2013, номер запису: 10741020000047729, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, літера А).

13.12.2016 вищезазначена частка була відчужена ТОВ «Грімальді» в особі директора ОСОБА_2 фізичній особі ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі».

Вказаним Договором, а саме: п. п. 2.1 та 2.2, сторони узгодили, що «номінальна вартість частки становить 16 200 100,00 грн (шістнадцять мільйонів двісті тисяч сто гривень нуль коп.)».

Проте, Договором також встановлено, що договірна ціна купівлі-продажу (відступлення) становить 10 000 000,00 грн (десять мільйонів гривень нуль коп».

Відповідно до умов Договору оплата вартості частки здійснюється протягом п`яти років з моменту підписання Договору будь-яким способом, незабороненим чинним законодавством України, в тому числі шляхом передачі векселя.

Розділом 3 Договору про купівлю-продаж (відступлення) частки б/№ від 13.12.2016 передбачено, що право власності на частку у Статутному капіталі ТОВ «Сучасні Веб Мережі» від Продавця до Покупця переходить з моменту підписання цього Договору. При передачі частки від Продавця до Покупця здійснюється одночасний перехід до останнього всіх прав та обов`язків, пов`язаних з участю у ТОВ «Сучасні Веб Мережі».

Згідно проведеного ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Сиволобовим М.М., зокрема за результатами ознайомлення з матеріалами судової справи про банкрутство, аналізу банківських виписок за рахунками ТОВ «Грімальді» встановлено, що станом на день подання заяви жодних оплат по цьому договору на рахунки ТОВ «Грімальді» не надходило.

Відтак, за твердженням заявника, боржник - ТОВ «Грімальді» в особі заінтересованої особи - директора ОСОБА_2 фактично відмовився від власних майнових вимог з одержання оплати за оскаржуваною угодою від заінтересованої особи - покупця ОСОБА_1 в сумі 10 000 000,00 грн (десять мільйонів гривень нуль коп) та безоплатно здійснив відчуження майна, до того ж уклавши формальну угоду за ціною, нижче номінальної вартості частки. Такі дії обох підписантів угоди спричинили неможливість виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, внаслідок чого кредитори зазнали збитків.

У відзиві на заяву про визнання правочину щодо відчуження корпоративних прав недійсним відповідач - ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, на підставі якої заявник просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» від 13.12.2016 року, встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майновій вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Боржником не було безоплатно відчужено майно, оскільки за своєю правовою природою договір купівлі-продажу є відплатним.

Частиною 5 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Проаналізувавши вказану норму Цивільного кодексу України, правомірно дійти висновку, що будь-який договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» від 13.12.2016, ОСОБА_1 зобов`язалася здійснити оплату вартості частки у розмірі 10 000 000,00 грн (десять мільйонів гривень).

Крім того, Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» було підписано 13.12.2016. Відповідно до п. 2.3. Оскаржуваного договору оплата вартості частки, вказаної у п. 2.2 цього Договору, здійснюється протягом 5-ти років з моменту підписання цього Договору будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України, в тому числі шляхом передачі векселя. Отже, як на момент звернення заявника до суду, так і станом на сьогодні, строк оплати за договором ще не сплинув.

13.02.2018 між ТОВ «Грімальді» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 13/02-18 до Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» від 13.12.2016, якою змінено редакцію п. 2.3 договору та встановлено, що плата вартості частки, вказаної у п. 2.2 цього Договору, здійснюється протягом восьми років з моменту підписання цього Договору будь-яким способом не забороненим чинним законодавством України, в тому числі шляхом видачі векселя. Отже, строк оплати за вказаним Договором становить вісім років з моменту підписання Договору. Станом на 20.07.2021 строк оплати вартості частки за Договором купівлі-продажу частки від 13.12.2016 ще не минув, а тому висновок заявника про те, що частка була відчужена ТОВ «Грімальді» на користь ОСОБА_1 безоплатно, є необґрунтованим.

Отже, відповідач зазначив, що оскільки строк оплати за Договором купівлі-продажу частки від 13.12.2016 ще не минув, доказів, які б підтверджували відмову ТОВ «Грімальді» від майнових вимог за оскаржуваним договором, або які б підтверджували, що ТОВ «Грімальді» взяло на себе зобов`язання за таким договором без відповідних майнових дій, заявником надано не було, відсутні правові підстави для визнання Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» від 13.12.2016 року недійсним.

Розглянувши у судовому засіданні заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про визнання недійсним Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» б/№ від 13.12.2016 та зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути у власність ТОВ «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) частку в розмірі 99,9944% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі», всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, об`єктивно оцінивши докази, на яких ґрунтується заява та обгрунтування заяви, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Спірний договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» було укладено сторонами 13.12.2016, а заяву ліквідатора банкрутаа про визнання недійсним зазначеного договору подано до суду 17.05.2021.

21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 КУзПБ).

Отже, на час розгляду заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Веб Мережі» б/№ від 13.12.2016 умови та підстави визнання недійсними правочинів боржника визначаються статтею 42 КУзПБ.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ свідчить, що законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону в часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).

Тобто, у цій нормі визначено два варіанти темпорального правила її дії щодо подальшого розгляду справ про банкрутство: принцип прямої дії норми (подальший розгляд справ про банкрутство на підставі норм КУзПБ з дня введення його в дію) та ультраактивна (переживаюча) дія норми (здійснення провадження у справі щодо боржників, які перебувають на стадії процедури санації, згідно з нормами Закону про банкрутство).

Слід зауважити, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

КУзПБ, як і раніше до його вступу в дію Закон про банкрутство, за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі: - норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, до яких належить: відкриття провадження у справі, забезпечення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном, проведення попереднього засідання суду, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закриття провадження у справі про банкрутство тощо); - норми матеріального права до яких відносяться приписи статті 42 КУзПБ, в якій закріплено перелік спеціальних, додаткових до викладених у ЦК України, підстав, на яких відповідні правочини можуть бути визнані судом недійсними.

Зважаючи на наведене, КУзПБ у відповідних частинах є актом цивільного законодавства, а тому підпорядковується загальному приватноправовому режиму, закріпленому в ЦК України.

Оскільки пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ урегульовано лише фактично подальший розгляд справ про банкрутство, відповідні приписи за своєю галузевою приналежністю є нормою процесуального права, яка не стосується жодним чином норм матеріального права, що містяться у цьому нормативно-правовому акті.

І це цілком узгоджується з нормами статті 3 ГПК України, яка передбачає, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а також відповідає практиці ЄСПЛ, відповідно до якої: сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства; суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.10.2020 у справі "Дія 97 проти України" та від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain").

Що ж до застосування у часі приписів статті 42 КУзПБ як такої, що містить норми матеріального права, пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ не визначає правил дії в часі цієї норми та не встановлює темпоральних критеріїв її застосування.

Тому при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі, суть якого полягає в тому, що новий закон регулює правовідносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тобто до події, факту застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (див. висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).

Статтею "Дія актів цивільного законодавства у часі" 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).

Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.

Саме з такого розуміння принципу дії закону в часі слід виходити під час вирішення питання щодо застосування норм закону, що набрав чинності на зміну попередньому, який регулював аналогічні правовідносини.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ дійшов висновку, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022 (постанова Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

На підтвердження такого розуміння застосування статті 42 КУзПБ свідчить також усталений в судовій практиці підхід щодо застосування норм закону під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зазначений підхід підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі № 592/1809/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 704/1284/16-ц, від 31.10.2019 у справі № 461/5273/16, від 06.11.2019 у справі № 552/3744/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 522/23617/17-ц, від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 911/3023/15, від 15.01.2019 у справі № 904/10887/16, від 08.10.2019 у справі № 925/1288/18, від 19.11.2019 у справі № 904/3935/18, від 17.12.2019 у справі № 910/2114/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19 тощо.

Тобто, підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не існували в момент вчинення оспорюваного правочину 13.12.2016.

Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019.

Таке правозастосування відповідає практиці ЄСПЛ, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. В юридичній науці принцип правової визначеності розкривається через такі концепції, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights); незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування (non-retroactivity); законні очікування (legitimate expectations) - право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства.

Заборона зворотної дії в часі нормативно-правових актів є однією з важливих складових принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, учасницею якої є держава Україна.

Наведене узгоджується з підходами ЄСПЛ, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.05.2012 у справі "Scoppola v. Italy").

Ураховуючи викладене, оскільки провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грімальді" та вчинення спірного правочину від 13.12.2016 мали місце (провадження було порушено, а правочин вчинено боржником) до введення в дію КУзПБ, суд дійшов висновку, що підстави для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КузПБ відсутні, а відтак заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про визнання недійсним правочину боржника щодо відчуження корпоративних прав у межах справи про банкрутство № 910/11981/18 не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).

При цьому, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Європейський суд з прав людини зазначає, що тривалість розгляду справи повинно відповідати розумним строкам. Таку розумність треба оцінювати у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Вергельський проти України» (Vergelskyy v. Ukraine, заява № 19312/06).

Такими критеріями у розумінні суду наразі є те, що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30-ть діб, а у подальшому 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року, та в подальшому Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженого Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022, а в подальшому згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. № 2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб до 19 лютого 2023, тому повний текст ухвали був складений зважаючи появу можливості більш безпечного здійснення правосуддя у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою його місцезнаходження.

При цьому, судом повідомляється, що у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді Омельченка Л.В. у відпустці у період з 28.11.2022 по 09.12.2022, повний текст ухвали був складений у терміни з урахуванням перебування судді у відпустці, у межах розумного строку.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст. ст. 3, 12, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (ідентифікаційний код: 32829507) арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про визнання недійсним правочину боржника щодо відчуження корпоративних прав у межах справи про банкрутство № 910/11981/18.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набрала законної сили 14.11.2022, та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12.12.2022.

Суддя Л.В. Омельченко