Рішення

від 12.12.2022 по справі 910/7642/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2022Справа № 910/7642/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Україніки, буд. 26; ідентифікаційний код: 32382598)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотрак" (Україна, 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 56; ідентифікаційний код: 38419256)

про стягнення 22 103,76 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотрак" (далі - відповідач) про стягнення 22 103,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у позивача виникло право вимоги до відповідача як до особи, чиїм працівником під час виконання своїх трудових обов`язків завдано шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 56.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.08.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

30.09.2022 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 21.09.2022 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 22.08.2022).

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 о 21 год. 00 хв. на автомобільній дорозі Київ - Чоп 101 км відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Skania R420L", реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "Fliegl DHKA350", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.11.2019 у справі № 935/2029/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з наявним у матеріалах справи Полісом № 185195684 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачем було застраховано відповідальність власника транспортного засобу "Skania R420L", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_3 .

11.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою на виплату страхового відшкодування.

Згідно з наявним у матеріалах справи аварійним сертифікатом № 60-D/61/1 від 14.11.2019, вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту), завданого власнику автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 23 103,76 грн без ПДВ.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № ЦВ/19/6516 від 03.01.2020 та розрахунку суми страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 22 103,76 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі платіжного доручення № 5582 від 04.12.2018 позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування в розмірі 22 103,76 грн.

Позовною вимогою у даній справі є відшкодування страхової виплати позивачу - особі яка здійснила страхову виплату, страхувальником в порядку регресу на підставі пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за доводами позивача сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічні положення закріплені в п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виплати позивачем, на підставі заяви постраждалої особи, аварійного сертифікату № 60-D/61/1 від 14.11.2019, Страхового акту № ЦВ/19/6516 від 03.01.2020, ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 22 103,76 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 5582 від 03.01.2020.

Відповідно до пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_3 , сталась з вини ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням пунктів 2.10є, 2.3д, 2.3ґ Правил дорожнього руху.

Частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.11.2019 у справі № 935/2029/19, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосоване до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, зазначено, що він працює водієм ТОВ "Будавтотрак".

Таким чином, відповідач є не тільки страхувальником, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а й власником транспортного засобу, яким під час ДТП керував його працівник ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи ту обставину, що причиною ДТП, що сталась 08.11.2019, була невідповідність технічного стану транспортного засобу, оскільки водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.10є, 2.3д, 2.3ґ Правил дорожнього руху, зокрема, не забезпечив об`їзд перешкоди, що виникла внаслідок технічної несправності автомобіля, та створив загрозу безпеці дорожнього руху, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача виплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 22 103,76 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 22 103,76 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії витягу з Договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, Завдання-доручення № 163 до Договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, Акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 11.08.2022, детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг) та платіжного доручення № 21632 від 05.10.2021 на суму 23 000,00 грн.

Дослідивши наведені докази, суд встановив, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі для кожної справи.

Відповідно до Завдання-доручення № 163 до Договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, адвокат прийняв зобов`язання надати правничу допомогу по 5 страховим справам на загальну суму 23 000,00 грн, зокрема і по цій справі на суму 4 000,00 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі наданої правничої допомоги від 11.08.2022 і детальним розрахунком та описом робіт (наданих послуг), адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу по даному страховому випадку на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, втім, клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надав.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 191, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотрак" (Україна, 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 56; ідентифікаційний код: 38419256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Україніки, буд. 26; ідентифікаційний код: 32382598) заборгованість в розмірі 22 103 (двадцять дві тисячі сто три) грн 76 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.12.2022

Суддя О.В. Нечай