Рішення

від 09.12.2022 по справі 914/2116/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2022 Справа № 914/2116/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТИНЕНТАЛЬ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-АГРОБУД»

про: стягнення 170 740,35 грн.,

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТИНЕНТАЛЬ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-АГРОБУД» про стягнення 170 740,35 грн.

12.09.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

21.09.2022р. позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19540/22.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала суду надіслана учасникам справи, зокрема, позивачу на електронну адресу, а відповідачу на юридичну адресу, що вказані у матеріалах справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції Господарського суду Львівської області у справі № 914/2116/22.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення позивача та відповідача про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

26.09.2022р. на адресу суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19833/22.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару, зокрема, відповідачем не здійснено оплату за отриманий товар в повному обсязі та у встановлені договором строки.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

16.09.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТИНЕНТАЛЬ», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІ-АГРОБУД», як покупцем, було укладено договір поставки товару № АК210916/001, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався своєчасно прийняти товар та здійснити його оплату на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору, асортимент та ціна товару погоджуються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. В разі відсутності специфікацій, асортимент та ціна товару погоджуються сторонами у рахунках, оплата яких є погодженням з боку покупця, або у видаткових накладних в момент підписання сторонами, або в товарно-транспортних, кур`єрських, поштових чи інших подібних накладних, факт отримання товару за якими є погодженням з боку покупця.

Відповідно до пункту 2.4 договору, грошові кошти у розмірі 100% вартості товару повинні бути перераховані постачальнику до 20.10.2021 року з моменту отримання товару покупцем.

За заявкою відповідача, позивачем було поставлено товар Шина 600/55Р26,5 Mitas Agriterra 02 165Р (16РР) TL у кількості 2шт., загальною вартістю 87 408,00 грн. В підтвердження наведеного, позивачем надано рахунок за замовлення послуг перевізника ТзОВ «Транспортна компанія «САТ» та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №299063375 від 21.09.2021р., платіжне доручення №20801 від 22.09.2021р. на суму 2 448,00 грн. щодо оплати транспортних послуг.

21.09.2021р. між сторонами було підписано видаткову накладну №АК2394 на суму 87 408,00 грн. До матеріалів справи долучено копію довіреності на представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-АГРОБУД».

Відповідно до п.5.2 договору, за порушення строків оплати, поставленого за цим договором товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.У випадку порушення строків оплати більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% вартості поставленого неоплаченого товару.Період нарахування пені і строк позовної давності зі стягнення пені складає три роки.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ч.1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договорами товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договорами вартість у встановлений договорами строк.

Як встановлено судом, між сторонами існували господарські відносини, які виникли на підставі договору на поставки №АК210916/001 від 16.09.2021р.

Судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної та супровідних документів до неї, позивачем передано у власність відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 87 408,00 грн., яку підписано без зауважень.

Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень щодо факту отримання ним від позивача товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав всі умови договору щодо поставки товару. Відповідач не подав заперечень проти неякісності товару, не відмовився від прийняття товару та не повернув його.

Отже, всі умови для проведення оплати товару, які передбачені умовами договору та чинним законодавством, є такими, що настали.

В ході вирішення спору встановлено, що відповідачем сплачено позивачу суму основної заборгованості за товар в розмірі 87 408,00 грн. Наведене підтверджується платіжним дорученням №1027 від 19.09.2022 року на суму 87 408,00 грн.

Позивач отримання вказаних коштів підтвердив і заявою від 26.09.2022р. за вх.№19833/22, в якій просить провадження в частині сплачених коштів у розмірі 87 408,00 грн. закрити.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, та те, що право позивача на момент подання позовної заяви було порушено, провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу в сумі 87 408,00 грн. підлягає закриттю за відсутності предмету спору.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 034,39 грн. пені та 43 704,00 грн. штрафу на підставі п.5.2 договору за прострочення розрахунків.

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у процентах, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір процентів не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Цивільним законодавством визначено, що у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України). Неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Розрахунок пені та штрафу здійснено позивачем вірно та у відповідності до умов договору і обставин справи.

Докази сплати пені та штрафу у справі відсутні, строк виконання даного зобов`язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 20 034,39 грн. пені та 43 704,00 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 17 388,40 грн. та 3% річних у розмірі 2 205,56 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Суд, перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат, встановив правомірність їх нарахування, в межах заявленої суми, при цьому врахувавши те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог. Відтак, сума інфляційних втрат, заявлена позивачем в розмірі 17 388,40 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Суд, перевіривши нарахування позивачем заявленого розміру 3% річних, встановив правомірність їх нарахування, відтак 2 205,56 грн. - 3% річних підлягать до стягнення з відповідача.

Відтак, до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 17 388,40 грн. інфляційних втрат, 2 205,56 грн. - 3% річних, 20 034,39 грн. пені та 43 704,00 грн. штрафу на підставі договору поставки №АК210916/001 від 16.09.2021р.

З матеріалів справи та наявних доказів у сукупності слідує, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги в означеній вище частині підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №1697 від 23.08.2022р. на суму 2 561,12 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 561,12 грн. повністю, оскільки спір виник з неправильних дій відповідача.

Також, позивачем заявлено до стягнення 4 000,00 грн. фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копію договору №б/н про надання правової допомоги від 23.08.2022р. та додаткову угоду №1 від 23.08.2022р. до договору №б/н про надання правової допомоги від 23.08.2022р., копію ордеру серії АР №1096237, копію рахунку №СФ-0000216 від 23.08.2022р., копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 23.08.2022р., копію платіжного доручення №1696 від 23.08.2022р. на суму 4 000,00 грн.

У відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подавав клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем повністю в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, п.2) ч.1 ст. 231, ст.ст. 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-АГРОБУД» (адреса: Україна, 79020, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ПАНЧА П., будинок 18 Б, квартира 29; ідентифікаційний код 40014616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТИНЕНТАЛЬ» (адреса: Україна, 01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНІКОВА, будинок 16; ідентифікаційний код 42940948) 17 388,40 грн. інфляційних втрат, 2 205,56 грн. - 3% річних, 20 034,39 грн. пені, 43 704,00 грн. штрафу, 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 2 561,12 грн. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 87 408,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.