Рішення

від 12.12.2022 по справі 914/2419/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 Справа № 914/2419/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота», місто Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп», село Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 135 888,29 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп» про стягнення 135 888,29 грн заборгованості, з яких 99 200,00 грн основний борг, 5 123,29 грн три проценти річних, 31 565,00 грн інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 11.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 11.10.2022 про відкриття провадження у справі надсилалась позивачу на електронну адресу, вказану у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, а також представнику позивача на електронну адресу, вказану у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвала суду від 11.10.2022 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Львівська Бічна, будинок 6.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 12.10.2022 прийняте, а 25.10.2022 року поштове відправлення за номером 7901414638590 вручене особисто адресату - відповідачу.

Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між сторонами 14.05.2018 укладено договір поставки товару №1651, на виконання умов якого позивач в період з 21.09.2020 по 18.01.2021 включно поставив відповідачу товар.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 99 200,00 грн по оплаті основного боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 5 123,29 грн та інфляційні втрати в сумі 31 565,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 135 888,29 грн заборгованості, з яких 99 200,00 грн основний борг, 5 123,29 грн три проценти річних, 31 565,00 грн інфляційні втрати.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота», в особі директора Лещенка Дмитра Павловича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп», в особі директора Киричук Василя Васильовича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки товару №1651 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві автомобільні товари (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. договору поставка товару на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця та/або видаткових накладних до цього договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації. Сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від постачальника вважаються, якщо не оговорено інше, отриманими на виконання даного договору.

Згідно п. 1.4. договору загальна сума договору за товар, що поставляється, складається із сум вартості товару по всіх видаткових накладних, укладених сторонами протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження партії товару згідно п. 3.7. Днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 3.3. та п. 3.4. договору датою відвантаження є дата вказана в видатковій накладній. Доставка товару зі складу постачальника виконується транспортом постачальника, або експедиторською компанією.

Відповідно до п. 3.7. договору товар вважається прийнятим, з моменту підписання видаткової накладної представником покупця. У випадку доставки товару у пункт, призначений покупцем, покупець зобов`язаний передати кур`єром або надіслати поштою підписану видаткову накладну та оригінал довіреності на отримання товару.

Згідно п. 5.2. договору постачальник зобов`язаний, зокрема, надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження па будь-який приймаючий транспортний засіб покупця, в обумовлену дату поставки.

Відповідно до п. 5.4. договору покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно здійснювати необхідні розрахунки з постачальником.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику країни пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості. За затримку поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір уважається автоматично пролонгованим на наступний рік, якщо сторони за 15 календарних днів до моменту припинення його дії не мають наміру розірвати цей договір.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» в період з 21.09.2020 по 18.01.2021 включно поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп» товар на загальну суму 99 200,00 грн, згідно видаткових накладних №3858 від 21.09.2020, №5559 від 16.12.2020, №33 від 06.01.2021, №145 від 18.01.2021, №144 від 18.01.2021. Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати за поставлений товар за договором поставки товару №1651 від 14.05.2018 згідно видаткових накладних за період з 21.09.2020 по 18.01.2021 включно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 99 200,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 5 123,29 грн та інфляційні втрати в сумі 31 565,00 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 135 888,29 грн заборгованості, з яких 99 200,00 грн основний борг, 5 123,29 грн три проценти річних, 31 565,00 грн інфляційні втрати.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки товару №1651 від 14.05.2018.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Умовами п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.4. договору сторони погодили, що підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації. Сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від постачальника вважаються, якщо не оговорено інше, отриманими на виконання даного договору. Загальна сума договору за товар, що поставляється, складається із сум вартості товару по всіх видаткових накладних, укладених сторонами протягом строку дії цього договору.

Факт поставки позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 21.09.2020 по 18.01.2021 включно (№3858 від 21.09.2020, №5559 від 16.12.2020, №33 від 06.01.2021, №145 від 18.01.2021, №144 від 18.01.2021), які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар за договором поставки товару №1651 від 14.05.2018 згідно видаткових накладних за період з 21.09.2020 по 18.01.2021 включно не провів.

Отже, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача наявна заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 99 200,00 грн.

Відповідач наявності заборгованості в сумі 99 200,00 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 99 200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження партії товару згідно п. 3.7. Днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути три проценти річних на загальну суму 5 123,29 грн, інфляційні втрати на загальну суму 31 565,00 грн.

Суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, та встановив, що позивач при їх розрахунку правильно визначив періоди нарахування, проте за розрахунками суду з відповідача підлягає стягненню 5 112,67 грн 3% річних.

Оскільки за розрахунками суду сума інфляційних втрат є більшою, а суд не має права вийти за межі позовних вимог, отже до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі визначеній позивачем, а саме 31 565,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог частково. До задоволення підлягає 99 200,00 грн основного боргу, 5 112,67 грн три проценти річних, 31 565,00 грн інфляційні втрати. В решті позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1762 від 23.09.2022.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп» не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 03.08.2020 року між Адвокатським об`єднанням «Майстер Права», в особі голови (керуючого партнера) Зудінова Олександра Сергійовича, який діє на підставі Статуту (надалі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота», в особі директора Лещенка Дмитра Павловича, що діє на підставі Статуту (надалі - клієнт) укладено договір №0308-1/20 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, з питань визначених додатком №1 до даного договору.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що правничу допомогу клієнту, за дорученням адвокатського об`єднання і згодою клієнта, надає Адвокат Зудінов Олександр Сергійович, який діє на підставі свідоцтва ЗР №21/1348 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.02.2018 року виданого Радою адвокатів Закарпатської області, адвокат Кушнір Роман Юхимович, який діє на підставі свідоцтва ЗР №21/1349 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.02.2018 року виданого Радою адвокатів Закарпатської області, інші партнери, адвокати та співробітники адвокатського об`єднання.

Згідно п.2.1. договору адвокатське об`єднання, приймає на себе зобов`язання з надання клієнту правничої допомоги передбаченої в пункті 1.1 цього договору, а також надає консультації, висновки, довідки з правових питань, шо виникають у клієнта в процесі розгляду його справи.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднання, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання. Вартість виконаних робіт (надаваних послуг) з правничої допомоги за цим договором зазначається в додатку 1 до даного договору.

Згідно п. 4.2. договору остаточна вартість виконаних робіт (надаваних послуг) з правничої допомоги за договором визначається сумою всіх підписаних актів за час дії договору.

Відповідно до п. 4.5. договору сторони погодили, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість. Акт може надсилатися клієнту факсимільним зв`язком або поштою.

Пунктом 4.9. договору сторони погодили, що у випадку, якщо сторони в акті визначили інший порядок оплати та/чи вартості правничої допомоги ніж визначений даним договором, то сторони керуються умовами акта.

20.09.2022 між сторонами підписано та скріплено печатками сторін додаток № 1 до договору №0308-1/20 про надання правничої допомоги від 03.08.2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання щодо надання клієнту правничої допомоги з питань стягнення заборгованості в судовому порядку з ТзОВ «ДВ Вейст-Груп» (ЄДРПОУ 41790622) за неналежне виконання договору поставки № 1651. У вказаному додатку №1 від 20.09.2022 зазначено перелік послуг з правничої допомоги за п.1.1. договору із зазначенням видів послуг, орієнтовні витрати часу, годин та вартість в гривнях, а саме:

- надання консультацій та роз`яснень клієнту щодо правової позиції та алгоритму проходження процедури стягнення - 3 годин - вартість 1 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви, складання інших процесуальних документів, участі представника в судових засіданнях (у випадку необхідності), повний супровід справи до моменту отримання судового рішення в суді першої інстанції - 7 годин - вартість 4 000,00 грн.

23.09.2022 між адвокатським об`єднанням та клієнтом підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). У вказаному акті зазначено перелік послуг з правничої допомоги за п.1.1. договору із зазначенням видів послуг, орієнтовні витрати часу, годин та вартість в гривнях, а саме:

- надання консультацій та роз`яснень клієнту щодо правової позиції та алгоритму проходження процедури стягнення заборгованості в судовому порядку з ТзОВ «ДВ Вейст-Груп» (ЄДРПОУ 41790622) за неналежне виконання договору поставки №1651 - орієнтовні витрати часу - 3 годин - вартість 1 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви, складання інших процесуальних документів, участі представника в судових засіданнях (у випадку необхідності), повний супровід справи до моменту отримання судового рішення в суді першої інстанції - орієнтовні витрати часу - 7 годин - вартість 4 000,00 грн.

Підписуючи цей акт сторони підтвердили, що адвокатське об`єднання роботи (послуги) виконало якісно, у повному обсязі, а клієнт роботи (послуги) прийняв, скарг до якості та об`єму немає.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Водночас, суд критично ставиться до пункту 2.1. акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.09.2022 в частині переліку послуг з правничої допомоги за п.1.1. договору, адже туди включені послуги та вартість за них за складання інших процесуальних документів, участь представника у судових засіданнях.

Враховуючи, що справа була призначена у спрощеному провадженні без виклику сторін, засідання у ній не проводились, позивачем не подавались інші процесуальні документи, ніж позовна заява з додатками.

Відтак на думку суду до стягнення по пункту 2.1. акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.09.2022 підлягає 3000,00 грн.

Отже вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3 999,60 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов у даній справі задоволено частково.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп» (81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Львівська Бічна, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 41790622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» (03057, Київська область, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Гетьмана Вадима, будинок 1-А, офіс 1021; ідентифікаційний код юридичної особи 41323370) 99 200,00 грн основного боргу, 5 112,67 грн три проценти річних, 31 565,00 грн інфляційних втрат, 3 999,60 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 480,75 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову та витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено

та підписано 12.12.2022

Суддя Сухович Ю.О.