Рішення

від 07.12.2022 по справі 924/771/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2022 р. Справа № 924/771/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діаспор-буд", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-буд", м. Хмельницький

про стягнення 389347,51 грн

за участю представників:

позивача: Козак Ю.Г. - юрист

відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Діаспор-буд", м. Хмельницький звернулось до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-буд", м. Хмельницький про стягнення 436969,95 грн, з яких 136294,64 грн основного боргу, 42932,81 грн інфляційних втрат, 8323,31 грн 3% річних, 249419,19 грн неустойки - 1% від суми заборгованості.

Ухвалою суду від 26.10.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 14.11.2022.

Ухвалою суду від 14.11.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 23.11.2022.

У засіданні 23.11.2022 судом з огляду на відповідність вимогам ст. ст. 14, 46 ГПК України прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 389347,51 грн, з яких 121294,64 грн основного боргу, 38222,81 грн інфляційних втрат, 7860,87 грн 3% річних, 221969,19 грн неустойки.

Ухвалою суду від 23.11.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 16.07.2020 №16/07/20 на виконання робіт щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт. Як на правову підставу позовних вимог посилається, зокрема на умови договору від 16.07.2020 №16/07/20 на виконання робіт, положення ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 854, 875, 886 ЦК України.

Відповідач представника в засідання не направив, відзиву на позов не подав. Ухвали суду направлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) підтримала з підстав, зазначених у позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

16.07.2020 між ТОВ "МДК-буд" (Замовник) та ТОВ "Діаспор-буд" (Виконавець) укладеного договір на виконання робіт №16/07/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника на умовах цього договору виконати роботи, а замовник прийняти та оплатити ці роботи.

Предметом договору є послуги по будівельним роботам на об`єкті будівництва - реконструкція опорного закладу - Малоправутинський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад - школа І-ІІІ ступенів (добудова спортивної зали, покращення енергоефективності будівлі) з покращенням енергозберігаючих технологій» вул. Шкільна, 30, с. Малий Правутин, Славутський район, Хмельницька область» (код національного класифікатора України ДК: 021:20.15 "Єдиний закупівельний словник" 45400000-1 «Завершальні будівельні роботи ») (п. 2.2 договору).

Відповідно до розділу 2 договору термін виконання робіт встановлюється договором на виконання робіт і визначається датою їх початку згідно даного пункту та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Початок робіт - 17 липня 2020 року. Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття Замовником, але не пізніше 31 серпня 2020 року.

У розділі 3 договору сторони узгодили ціну договору та порядок розрахунків. Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна договору складається з витрат Виконавця та вартості робіт, що виконуються Виконавцем за цим договором. Остаточна сума договору буде узгоджуватися Сторонами в процесі будівництва та вказуватися у Актах приймання-здачі виконаних робіт - форм КБ-2, КБ-3 на основі фактично виконаних обсягів робіт.

Оплата за виконані роботи проводиться поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт, згідно Актів приймання-здачі виконаних робіт - форм №КБ-2, №КБ-3, а також може здійснюватися авансова оплата (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору у разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування розцінок, що вплинули на ціну виконаних робіт, Замовник має право за участю Виконавця скоригувати суму, що підлягає сплаті.

У п. 3.5 договору сторони узгодили, що приймання виконаних робіт проводиться Замовником згідно Акта приймання-здачі виконаних робіт - форм №КБ-2, №КБ-3. Якщо акти приймання-здачі виконаних робіт, що подані Замовнику, протягом трьох робочих днів не повернуті Виконавцю і не надано письмового пояснення причин їх непідписання, роботи, визначені в актах, вважаються прийнятими і підлягають оплаті Замовником в повному обсязі.

Пунктом 4.3 договору передбачено право Виконавця на отримання за виконану роботу оплати в розмірах і строки, передбачені договором, якому кореспондується обов`язок Замовника своєчасно проводити оплату виконаних робіт згідно договору, зазначений у п. 4.2 договору.

У п. п. 5.1, 5.2 договору узгоджено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п. 5.6 договору у випадку порушення строків перерахування коштів за виконані роботи Замовник сплачує Виконавцеві неустойку в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Договір містить підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

Позивачем виконано роботи на загальну суму 341294,64 грн, про що складено акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.08.2020 №1 та акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року форми №КБ-2в від 28.08.2020 №1 на суму 108825,00 грн, акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.08.2020 №2 та акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року форми №КБ-2в від 21.08.2020 №2 на суму 139465,00 грн, акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року форми №КБ-2в від 21.09.2020 №3 на суму 46503,37 грн та від 30.09.2020 №3 на суму 46501,27 гривень. Також сторонами складено відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 за серпень та вересень 2020 року на вказані суми.

Акти та довідки містять підписи представників сторін та відтиски печаток.

Крім того, у матеріали справи надано підсумкові відомості ресурсів за серпень - вересень 2020 року.

Відповідачем відповідно до платіжних доручень від 29.07.2020 №309 на суму 25000,00 грн, від 06.08.2020: №312 на суму 20000,00 грн, №313 на суму 25000,00 грн, №314 на суму 15000,00 грн, №315 на суму 15000,00 грн, від 28.08.2020: №325 на суму 20000,00 грн, №326 на суму 20000,00 грн, №327 на суму 20000,00 грн, №328 від на суму 20000,00 грн, №329 на суму 10000,00 грн, від 29.09.2020 №348 на суму 15000,00 грн, від 12.10.2021 №425 на суму 15000,00 грн сплачено позивачу всього 220000,00 гривень. Зазначені оплати відображені також в картці рахунку за 01.07.2020 по 10.10.2022, фільтрованій виписці за 16.07.2020 по 07.12.2022.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за виконані роботи, позивачем подано позов (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з останнього 389347,51 грн, з яких 121294,64 грн основного боргу, 38222,81 грн інфляційних втрат, 7860,87 грн 3% річних, 221969,19 грн неустойки.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання робіт №16/07/20 від 16.07.2020, відповідно до якого відповідач як виконавець зобов`язався за завданням позивача як замовника виконати роботи, а замовник - прийняти та оплатити роботи, а саме: послуги по будівельним роботам на об`єкті будівництва - реконструкція опорного закладу - Малоправутинський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад - школа І-ІІІ ступенів (добудова спортивної зали, покращення енергоефективності будівлі) з покращенням енергозберігаючих технологій» вул. Шкільна, 30, с. Малий Правутин, Славутський район, Хмельницька область» (код національного класифікатора України ДК: 021:20.15 "Єдиний закупівельний словник" 45400000-1 «Завершальні будівельні роботи») (п. п. 1.1, 2.2 договору).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Сторони у п. п. 3.1, 3.5 договору погодили, що загальна ціна договору складається з витрат виконавця та вартості робіт, що виконуються виконавцем за цим договором. Остаточна сума договору буде узгоджуватися сторонами в процесі будівництва та вказуватися у актах приймання-здачі виконаних робіт - форм КБ-2, КБ-3 на основі фактично виконаних обсягів робіт. Приймання виконаних робіт проводиться замовником згідно акта приймання-здачі виконаних робіт - форм №КБ-2, №КБ-3

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У підтвердження виконання позивачем робіт за договором на суму 341294,64 грн сторонами підписано акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.08.2020 №1 та акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року форми №КБ-2в від 28.08.2020 №1 на суму 108825,00 грн, акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.08.2020 №2 та акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року форми №КБ-2в від 21.08.2020 №2 на суму 139465,00 грн, акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року форми №КБ-2в від 21.09.2020 №3 на суму 46503,37 грн та від 30.09.2020 №3 на суму 46501,27 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 за серпень та вересень 2020 року на вказані суми.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У п. 3.3 договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи проводиться поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт, згідно актів приймання-здачі виконаних робіт - форм №КБ-2, №КБ-3, а також може здійснюватися авансова оплата.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідачем виконані позивачем роботи за договором оплачено частково - на загальну суму 220000,00 грн, що підтверджується наданими у матеріали справи платіжними дорученнями від 29.07.2020 №309 на суму 25000,00 грн, від 06.08.2020: №312 на суму 20000,00 грн, №313 на суму 25000,00 грн, №314 на суму 15000,00 грн, №315 на суму 15000,00 грн, від 28.08.2020: №325 на суму 20000,00 грн, №326 на суму 20000,00 грн, №327 на суму 20000,00 грн, №328 від на суму 20000,00 грн, №329 на суму 10000,00 грн, від 29.09.2020 №348 на суму 15000,00 грн, від 12.10.2021 №425 на суму 15000,00 гривень.

Таким чином, вартість робіт, яка залишилась не оплаченою відповідачем, становить 121294,64 гривень.

Доказів сплати вказаної заборгованості або доказів, які би спростовували її наявність, суду не подано.

З огляду на зазначене позовні вимоги про стягнення з відповідача 121294,64 грн заборгованості заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи умови п. 3.3 договору, положення ч. 1 ст. 854 ЦК України, оплата робіт проведена відповідачем з порушенням встановленого строку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості робіт позивач просить стягнути з відповідача 38222,81 грн інфляційних втрат, 7860,87 грн 3% річних.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, у тому числі у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

З огляду на зазначене, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд зазначає, що розмір процентів річних з урахуванням наведених позивачем у розрахунку періоду, кількості днів прострочення та розміру заборгованості, становить 7858,06 грн, а саме: на заборгованість в сумі 136294,64 грн за період з 01.10.2020 по 12.10.2021 за 376 календарних днів 3% річних становлять 4209,25 грн, на заборгованість в сумі 121294,64 грн за період з 13.10.2021 по 14.10.2022 за 366 календарних днів - 3648,81 грн (всього 7858,06 грн). З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення 2,81 грн 3% річних задоволенню не підлягають.

Розрахунок інфляційних втрат проведено позивачем правомірно та у межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 38222,81 грн інфляційних втрат належить задовільнити.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 221969,19 грн неустойки згідно з поданим розрахунком.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.6 сторони погодили, що у випадку порушення строків перерахування коштів за виконані роботи замовник сплачує виконавцеві неустойку в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені, яка нарахована за період з 14.04.2022 по 14.10.2022, судом встановлено, що таке нарахування не відповідає положенням ч. 6 ст. 232 ГК України щодо його припинення через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зауважує, що вказаними законодавчими положеннями передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (позиція відображена у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20, від 16.12.2021 у справі №925/1386/19).

Враховуючи зазначене, оскільки сторонами не передбачено більшу тривалість нарахування пені, ніж та, що встановлена у ч. 6 ст. 232 ГК України, суд доходить висновку про необґрунтованість нарахування заявленої до стягнення пені, а тому у позові в цій частині належить відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Зокрема, відповідно до ст. 1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18 та врахована у постановах Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №925/264/21).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення 121294,64 грн боргу, 7858,06 грн 3% річних, 38222,81 грн інфляційних втрат. У позові в частині стягнення 2,81 грн 3% річних та 221969,19 грн неустойки необхідно відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Діаспор-буд", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-буд", м. Хмельницький про стягнення 389347,51 грн. з яких 121294,64 грн основного боргу, 38222,81 грн інфляційних втрат, 7860,87 грн 3% річних, 221969,19 грн неустойки, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МДК-буд", м. Хмельницький, вул. Подільська, буд. 12, кв. 24 (код 42857860) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діаспор-буд", м. Хмельницький, вул. Вінницька, буд. 1, кв. 34 (код 42924381) 121294,64 грн (сто двадцять одну тисячу двісті дев`яносто чотири гривні 64 коп.) боргу, 7858,06 грн (сім тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень 06 коп.) 3% річних, 38222,81 грн (тридцять вісім тисяч двісті двадцять дві гривні 81 коп.) інфляційних втрат, 2510,63 грн (дві тисячі п`ятсот десять гривень 63 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.12.2022.

Суддя В.В. Виноградова

1 - до справи,

2 - позивачу (29011, м. Хмельницький, вул. Вінницька, 1, кв. 34),

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ).

Адреса електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1