Ухвала від 07.12.2022 по справі 906/1140/18

УХВАЛА

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/1140/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Уркевича В.Ю., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Кортекс»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 (колегія суддів: Філіпова Т.Л. - головуючий, Василишин А.Р., Розізнана І.В.) та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06.07.2021 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Кортекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Елтех»

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою на підставі договору земельного сервітуту

за участю: позивача Бродецький М.А. (директор)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Елтех» (далі - ТОВ «ІТЦ «Елтех») 22.06.2021 звернулося до суду з клопотанням, в якому просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Кортекс» (далі - ТДВ «Кортекс») 50 % понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 18 250,00 грн.

1.2 06.07.2021 до суду надійшла заява ТДВ «Кортекс» щодо розподілу судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги, у якій позивач зауважив, що судом не вирішено питання розподілу таких витрат між сторонами.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.07.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022, заяву ТДВ «Кортекс» щодо розподілу судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 7 555,33 грн; клопотання ТОВ «ІТЦ «Елтех» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: стягнуто з позивача на користь відповідача 12 166,67 грн.

2.2 Оскаржувані судові рішення мотивовані наявністю підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених/відмовлених позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані постанову апеляційного господарського суду і додаткове рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для прийняття нового додаткового рішення про розподіл судових витрат.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Виключним випадком касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2 Отже, законодавцем обмежено доступ до касаційного суду щодо касаційного оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних положень ГПК України.

4.3 У касаційній скарзі скаржник як підставу для касаційного оскарження зазначає, що оскаржувані судові рішення були прийняті без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 05.02.2019 у справі № 906/194/18.

4.4 При цьому доводи скаржника зводяться до того, що з огляду на вказану практику необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат з надання правової допомоги є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат, тоді як відповідач не надав суду «документів про фактичне перерахування повної суми адвокату за надання ним правничої допомоги Відповідачу».

4.5 Перевіривши викладені в касаційній скарзі аргументи позивача, суд касаційної інстанції виходить з такого.

4.6 За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

4.7 Отже, відповідно до послідовної та сталої судової практики витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

4.8 Зазначений висновок викладений, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

4.9 Дослідивши надані сторонами докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення відповідних заяв позивача і відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно задоволених/відмовлених вимог).

4.10 При цьому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, ухвалюючи додаткове рішення, виходив з того, що за наявності підтвердження надання правової допомоги (договору про надання правової допомоги, кошторису обліку обсягу правничої допомоги від 15.06.2021 № 3) вимоги ТОВ «ІТЦ «Елтех» щодо стягнення вартості витрат на правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними наданим адвокатом Морозовою Т.М. послуг з урахуванням складності справи, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання перелічених в кошторисі робіт. Водночас суд вказав на те, що відсутність призначення платежу на поданих відповідачем квитанціях не є підставою для відмови в стягненні вартості правничої допомоги, оскільки витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

4.11 Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

4.12 Згідно частини 2 статті 315 ГПК України у постанові об`єднаної палати має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати.

4.13 Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

4.14 Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

4.15 Таким чином господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

4.16 Отже, у спірних правовідносинах, про які зазначає скаржник, саме об`єднана палата формує висновок про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права, а не колегія суддів, як вважає заявник згідно доводів, викладених у касаційній скарзі.

4.17 З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення не вправі посилатися на інші, відмінні від вказаних у судовому рішенні об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висновки, навіть якщо такі і мали місце у судових рішеннях, ухвалених колегіями суддів Верховного Суду в інших справах.

4.18 Отже, оскільки правові висновки, викладені у наведеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, були враховані судами попередніх інстанцій, і суд апеляційної інстанції у своїй постанові послався на цю постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначені в касаційній скарзі доводи скаржника не дають правових підстав для касаційного перегляду судових рішень.

4.19 Посилання заявника на судові рішення у справах Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як на підставу для скасування оскаржуваної постанови суду, є безпідставним, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України виключним випадком касаційного оскарження судового рішення є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду, а не ЄСПЛ.

4.20 В іншій частині доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, не містять обґрунтування з посиланням на виключний випадок касаційного оскарження.

4.21 Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

4.22 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

4.23 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Кортекс» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/1140/18 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді В.Ю. Уркевич

Є.В. Краснов