Рішення

від 02.12.2022 по справі 607/12545/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2022 Справа №607/12545/22

Провадження № 2/607/3202/2022

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участю: секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

представника позивача адвоката Магдич О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке до 04.09.2018 року належне їй та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності - по Ѕ частині кожному. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2018, право спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 припинено та виділено їй ОСОБА_1 у приватну власність кімнату 1-1 площею 6,9 кв.м., кімнату 1-2 площею 13,1 кв.м. та кімнату 1.5 площею 23,8 кв.м., Ѕ частина огорожі, мощення, хвіртку та ворота у вказаному будинковолодінні, а також визнано за нею право приватної власності на матеріали та обладнання, використані при спорудженні самовільної прибудови «а», гаражу «з», літньої кухні з прибудованим санвузлом «б», прибудови «д», які знаходяться біля даного будинковолодіння. На підставі вказаного рішення суду вона зареєструвала за собою право власності на належні їй в результаті виділу відокремлені житлові та нежитлові приміщення під адресним номером - будинок АДРЕСА_1 . Крім того, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 03.08.2020, затверджено мирову угоду сторін між нею та відповідачем ОСОБА_2 , згідно з п. 3, якої ОСОБА_2 зобов`язався зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, що складається із житлових та нежитлових приміщень, які колись становили частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , однак останній вказаний пункт мирової угоди не виконав та права власності на належні йому в результаті виділу приміщення не зареєстрував. Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача ОСОБА_2 , завдає їй шкоди та створює не передбачені законом обмеження її майнових прав, які полягають в тому, що належний їй на праві власності об`єкт нерухомого майна має адресний номер - будинок АДРЕСА_1 , при цьому об`єкт нерухомого майна, який перейшов у власність ОСОБА_2 не отримав інший, окремий адресний номер. Крім того, ОСОБА_2 також не скасував своєї реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання членів своєї сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , яка присвоєна її об`єкту нерухомого майна. При цьому, реєстрація відповідачів за адресою АДРЕСА_1 , тобто у належному їй будинку, є безпідставною та перешкоджає їй оформити субсидії по сплаті комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнати такими, що втратили право на користування житлом, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.09.2022 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.10.2022 постановленою в судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання без виходу в нарадчу кімнату, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвоката Магдич О.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання повістки про виклик до суду на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов чи клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання повістки про виклик до суду на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов чи клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась з невідомої на те суду причини, хоча про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, шляхом надсилання повістки про виклик до суду на поштову адресу за її зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов чи клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що він є племінником позивача. Крім того зазначив, що будинок за адресою АДРЕСА_1 належав позивачу та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності. Однак в подальшому рішенням суду від 04.09.2018 та ухвалою суду від 03.08.2020 було припинено право спільної часткової власності останніх та кожному виділено у приватну власність окремі приміщення. Оскільки ОСОБА_1 першою зареєструвала за собою право власності на виділене нерухоме майно, то її об`єкту нерухомості був присвоєний номер будинку АДРЕСА_1 . Водночас, ОСОБА_2 своє право власності на виділене нерухоме майно не зареєстрував та не присвоїв окремий номер своїй частині будинку. При цьому, у частині буднику, яка належить позивачу ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не проживають та ніколи не проживали, так як проживають у своїй частині будинку.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2018, у справі № 607/11809/16-ц, позов ОСОБА_1 задоволено, в порядку поділу спільного майна виділено ОСОБА_1 в натурі кімнату 1-1 площею 6,9 кв.м., кімнату 1-2 площею 13,1 кв.м. та кімнату 1.5 площею 23,8 кв.м., Ѕ частина огорожі, мощення, хвіртку та ворота у будинковолодінні АДРЕСА_1 та визнано право приватної власності на вказане майно за ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на матеріали та обладнання, використані при спорудженні самовільної прибудови «а», гаражу «з», літньої кухні з прибудованим санвузлом «б», прибудови «д», які знаходяться біля будинковолодіння АДРЕСА_1 . Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1184,70 грн. сплаченого судового збору.

Згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2020, у справі № 607/7845/20, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якої: 1. Сторони домовились, що визнають припиненим право спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду № 607/11809/16-ц від 04.09.2018 р. 2.За позивачем ОСОБА_2 визнається право власності на окреме будинковолодіння, що колись становило 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , та складається із наступних житлових та нежитлових приміщень: житлової кімнати 1-4 площею 19,2 кв.м, житлової кімнати 1-3 площею 13,3 кв.м, житлової кімнати 1-15 площею 11 кв.м., кухні 1-14 площею 8,4 кв.м, ванни 1-13 площею 4 кв.м., коридору 1-12 площею 6,5 кв.м, тамбуру А-2 площею 2,7 кв.м, гаражу з підвалом під літерою Е, сараю під літерою Ж, вбиральні під літерою В; 1/2 частини замощення та огорожі з хвірткою і воротами. 3.На підставі даної мирової угоди позивач ОСОБА_2 реєструє в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності та окремий об`єкт нерухомого майна, що складається із житлових та нежитлових приміщень перерахованих вище у п.2 даної мирової угоди із присвоєнням їм окремого адресного номера. 4.Позивач ОСОБА_2 просить залишити без розгляду свої позовні вимоги викладені у пункті 1 прохальної частини позовної заяви, а саме в частині визнання недійсною реєстрації житлового будинку АДРЕСА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 47543475 від 27.06.2019). 5.Судовий збір, який підлягав сплаті при подачі даного позову сплачується позивачем. Усі інші судові витрати понесені кожною із сторін відносяться на рахунок сторони, яка їх фактично оплатила та відшкодуванню не підлягають. 6.Сторони стверджують, що із укладенням даної мирової угоди питання визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на окремий об`єкт нерухомого майна є вирішеним. Сторони не мають та не матимуть у майбутньому будь-яких майнових та немайнових претензій щодо поділу спірного будинку, який врегульований даною мировою угодою та рішенням Тернопільського міськрайонного суду № 607/11809/16-ц від 04.09.2018 р.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 171984437 від 27.06.2019, житловий будинок, а саме кімната 1-1 площею 6,9 кв.м., кімната 1-2 площею 13,1 кв.м., кімната 1.5 площею 23,8 кв.м., Ѕ частина огорожі, мощення, хвіртку та ворота, за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 244489662 від 16.02.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:12:018:0200, площею 0,04 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 1260/28-03 від 15.07.2022 виданої відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, згідно реєстру Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та за період виконання повноважень з 04.04.2016 по 15.07.2022, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.09.2004; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.02.1987; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25.07.1987; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 23.07.2019; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 06.08.2019. Інформація про інших зареєстрованих осіб заданою адресою відсутня.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України, визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 150 Житлового кодексу України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ч. 1 ст. 401 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 5 статті 403, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення (ч. 2 ст. 406 ЦК України).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК Української РСР).

Верховний Суд України у Постанові від 15.05.2017, Справа № 734/387/15-ц, зауважив, що "право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім`ї власника будинку"; "право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України".

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IX від 05.11.2021, який набрав чинності 01.12.2021, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником; 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

У пункті 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» закріплено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною підставою для зняття такої особи з місця її реєстрації.

Виходячи з того, що Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 24 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно абз. 2 п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням.

Одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно.

Якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 по справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням».

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не будучи членами сім`ї позивача, не маючи договірних відносин із позивачем, як власником будинку щодо права користування будинку, є зареєстрованими у належному позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності будинку та, при цьому, не проживали у ньому та на даний час не проживають, не несуть тягар утримання житла, що порушує право позивача як власника спірного нерухомого майна на реалізацію права користування та розпорядження належним на праві власності майном.

При цьому судом урахована Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16.11.2016, справа № 6-709цс16, відповідно до якої визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивачів права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а тому позивач правомірно вимагає усунення порушень своїх прав шляхом визнання відповідачів таким, що втратив право користування житлом.

Враховуючи, що позивач є власником спірного житлового будинку, у якому відповідачі мають зареєстроване місце проживання, проте відповідачі у вказаному житловому приміщення фактично не проживали та не проживають, судом не встановлено жодних доказів про поважність причин не проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , та оскільки позивач заперечує проти залишення за відповідачами права користуватися належним позивачу житловим будинком, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2977,20 грн, в рівних частках, а саме по 992,40 грн, з кожного.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-283, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 20 копійок, в рівних частках, а саме по 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, з кожного.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 12.12.2022.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяН. Р. Кунець