Рішення

від 12.12.2022 по справі 200/2351/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року Справа№200/2351/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю

«Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр»

до відповідача Маріупольської міської ради

про визнання протиправними та нечинними рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської міської ради про визнання протиправними та нечинними п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 року № 7/42-4105 та п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 року № 7/53-5490.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідач, як вважає позивач, передбачивши оскаржуваним рішенням підставу та порядок визначення збитків у вигляді орендної плати як ставки за Податковим кодексом України, за користування земельною ділянкою з порушенням вимог чинного законодавства, відповідач фактично розширив передбачені законом підстави для відповідальності за порушення земельного законодавства та змінив базові підходи визначення неодержаного доходу, фактично встановивши норми відмінні від встановлених законодавством.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 року № 7/42-4105 та п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 року № 7/53-5490 прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує, що у випадку застосування оспорюваних пунктів рішень відповідача до кожного конкретного недобросовісного користувача земельною ділянкою, останній має право в кожному конкретному випадку заперечувати проти визначеного розміру збитків з врахуванням конкретних ставок, нормативної грошової оцінки земель, площі й т. ін., наводити власний контррозрахунок..

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств за номером 32163943 та є суб`єктом господарювання.

24.07.2008 року ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» придбало у ВАТ «Маріупольській пивоварний завод» будівлю, яка розташована за адресою вул. Таганрозька, 60, Лівобережний район, м. Маріуполь, про що міським КП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» вчинено запис про реєстрація права власності на нерухоме майно від 30.07.2008 № 19720490, номер запису № 2822 в книзі 5 комплекс по вул. Таганрозькій, 60 в Лівобережному районі належить ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр».

Згідно рішення Новоазовської районної ради від 06.12.1996 року, державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 009917, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.03.2001 № 1227/1, у ВАТ «Маріупольській пивоварний завод» знаходилась в постійному користуванні земельна ділянка площею 3,5800 га для розміщення пивоварного заводу.

Рішенням Маріупольської міського ради від 28.02.2018 року № 7/28-2496 затверджена технічна документація щодо встановлення (відновлення) між земельною ділянкою в натурі (на місцевості) та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку кадастровий номер 1412336900:01:020:0196 площею 3,5800 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування пивоварного заводу) по вул. Таганрозькій, 60, Лівобережний район, м. Маріуполь.

30.11.2021 ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» отримано Акт №3 про визначення обсягу та розміру збитків від 22.07.2021 року, який складений комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Акт №3 від 22.07.2021 року «Про визначення обсягу та розміру збитків» затверджений рішенням ВК Маріупольської міської ради від 17.11.2021 року № 470.

Відповідно до Акту №3 Комісією визначено ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» шкоду за тимчасове зайняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що складає 3894316,88 грн.

Згідно Акту №3 від 22.07.2021 року «Про визначення обсягу та розміру збитків», затвердженого рішенням ВК Маріупольської міської ради від 17.11.2021 року № 470, розрахунок збитків здійснено на підставі ставок орендної плати, затверджених Рішенням Маріупольської міської ради від 29.05.2019 року №7/42-4105 та Рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2020 року №7/53-5490.

Відповідно до п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 року №7/42-4105 та Рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 року №7/53-5490:

«У разі тимчасового заняття земельної ділянки суб`єктами без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди), якими припущені порушення вимог законодавства у сфері земельних відносин встановити, для підрахунку збитків, розмір орендної плати передбаченої податковим кодексом -12%».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб. Окрім того, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. Пунктом 1 цієї статті закріплено що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Пунктом 2 статті 152 Земельного кодексу України зазначено що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 3 цієї статті встановлено яким шляхом здійснюється захист громадян та юридичних осіб де між іншим зазначено відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема, юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищезазначених вимог законодавства України Кабінетом Міністрів України 19.04.1993 прийнято постанову № 284, якою затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі Порядок № 284).

Згідно положень пункту 1 Порядку № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 2 Порядку № 284 передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до частини 3 Порядку № 284 відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. Неодержаним доходом в Порядку зазначено дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Як зазначалось раніше, розмір збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, в тому числі, й неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, встановлюється комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад.

При цьому, згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Керуючись положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України, нормами Порядку № 284, п.284.1. статті 284 Податкового кодексу України, Маріупольською міською радою п. 2 Рішення від 29.05.2019 року № 7/42-4105 та п.2 Рішення від 25.06.2020 року №7/53-5490, передбачено закріплення єдиної ставки розміру орендної плати, яка може встановлюватись при визначенні неодержаних доходів. Визначення розміру неодержаних доходів обґрунтовано можливим розміром орендної плати за землю, оскільки якщо особа не є власником земельної ділянки, не має права постійного землекористування, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата.

Тобто, розмір неодержаного доходу, на який міг би розраховувати власник землі у разі укладання договорів оренди земельних ділянок, визначається з урахуванням, що повноважний орган має право своїм рішенням встановлювати єдину ставку розміру орендної плати, яка може встановлюватись при визначенні неодержаних доходів.

Враховуючи наведене, суд не приймає доводи позивача про перевищення відповідачем своїх повноважень в контексті встановлення ставки розміру орендної плати, яка може встановлюватись при визначенні неодержаних доходів.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржувані пункти відповідних рішень Маріупольської міської ради стали підставою складання відносно нього Акту №3 від 22 липня 2021 року «Про визначення розміру та обсягу збитків», затвердженого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 17.11.2021р. №470, суд зазначає наступне.

На думку Великої Палати Верховного Суду (у справі 501/463/15-а) рішення Виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для відповідної особи, тому воно не може бути предметом спору. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Адже, що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення Виконкому міської ради.

Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у контексті даної позовної заяви, слід акцентувати увагу на тому, що рішення Виконкому міської ради, яким затверджено Акт про визначення розміру та обсягу збитків відносно позивача не створює жодних правових наслідків, тому не може порушувати його права чи інтереси.

Суд також враховує, що у випадку застосування пунктів рішень відповідача до кожного конкретного недобросовісного користувача земельною ділянкою, останній має право в кожному конкретному випадку заперечувати проти визначеного розміру збитків з врахуванням конкретних ставок, нормативної грошової оцінки земель, площі й т. ін., наводити власний контррозрахунок.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та нечинними п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 року № 7/42-4105 та п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 року №7/53-5490, оскільки відповідач таким чином реалізував надані законом повноваження та не порушив процедуру прийняття відповідних рішень.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надані суду належні докази правомірності прийнятих рішень в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (ЄДРПОУ 32163943, місцезнаходження: 87543, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозьга, 60) до Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 33852448, юридична адреса: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 70) про визнання протиправними та нечинними п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 року № 7/42-4105 та п.2 Рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 року № 7/53-5490 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко