Рішення

від 12.12.2022 по справі 200/4474/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року Справа№200/4474/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Аляб`єва І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ПФУ в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.09.2022 про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату у розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувшись до управління із завою про перерахунок пенсії за віком щодо визначення права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», йому було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за нормами п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належний соціальний захист. З огляду на викладені обставини позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою суду від 28.11.2022 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Станом на 12.12.2022 відзив на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду не надало

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вказує на її безпідставність та зазначив, що 15.09.2022 ОСОБА_1 за допомогою Веб-порталу Пенсійного фонду звернувся із заявою про призначення пенсії. Рішенням від 22.09.2021 №05440003731 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 22 вересня 2022 року № 054450003731 та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають, оскільки ГУ ПФУ в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви про призначення пенсії та не вирішувало питання щодо наявності/відсутності підстав для зарахування періодів роботи до страхового стажу.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 .

Дипломом серії НОМЕР_2 підтверджує, що ОСОБА_1 у 1978-1984 року навчався у Донецькому державному медичному інституті та отримав кваліфікацію лікаря.

Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Мар`їнська центральна районна лікарня від 30.03.2022 №14 підтверджено, що у період з 02.08.1985 по 01.06.1993 ОСОБА_1 працював на посаді завідуючим патологоанатомічного відділення.

Відповідно до довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 31.05.2022 ОСОБА_1 у 1978-1984 року навчався у Донецькому державному медичному інституті та отримав диплом серії НОМЕР_2 . У період з 03.08.1984 по 01.08.1985 працював на посаді лікаря-інтерна патологоанатома у Обласній клінічній лікарні ім. Калініна (м. Донецьк. Донецька обл.). З 02.08.1985 прийнятий на посаду завідуючого патологоанатомічним відділенням Мар`їнської центральної районної лікарні, 01.06.93 переведений на роботу у Донецьке обласне бюро судово- медичної експертизи, 01.06.1993 призначений у Донецьке областю бюро судово-медичної експертизи на посаду завідуючого Мар`їнським відділенням судово-медичної експертизи, де працює по теперішній час.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 підтверджено, що у 1978-1984 року навчався у Донецькому державному медичному інституті та отримав диплом серії НОМЕР_2 ; з 03.08.1984 по 01.08.1985 працював на посаді лікаря-інтерна патологоанатома у Обласній клінічній лікарні ім. Калініна; 02.08.1985 прийнятий на посаду завідуючого патологоанатомічним відділенням Мар`їнської центральної районної лікарні, 01.06.93 переведений на роботу у Донецьке обласне бюро судово- медичної експертизи, 01.06.1993 призначений у Донецьке областю бюро судово-медичної експертизи на посаду завідуючого Мар`їнським відділенням судово-медичної експертизи, де працює по теперішній час.

01.07.2022 позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 06.07.2022 про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22.09.2022 №054450003731 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Оскільки в довідці Комунального закладу охорони здоров`я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 31.05.2022 відсутня інформація про відпустки за власний рахунок.

Листом Головного управління ПФУ в Донецькій області від 04.08.2022 повідомлено позивача, що у зв`язку з введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та зважаючи на бойові дії на території Донецької області, можливість виконання запиту від 06.07.2022 № 2200-0216-9/43645, щодо проведення перевірки достовірності довідки на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої Комунальним закладом охорони здоров`я "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" (ЄДРПОУ 01990080) для призначення (перерахунку) пенсій, відсутня. На підставі вищевикладеного, пропоновано позивачу повторно звернутись з зазначеного питання після припинення воєнного стану

Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно п. 7-1 розділу розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В той же час, порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IVта механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (надалі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), мають право на пенсію за вислугу років.

Приміткою 3 до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання статті 58 Закону СРСР «Про державні пенсії» постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.

Постановою Ради міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров`я та сільського господарства» передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (із внесеними змінами) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, серед яких є лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичні закладах особливого типу.

Отже, враховуючи наведене, суд зазначає, що ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку працював у закладі комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має страховий стаж понад 35 років на таких посадах; до призначення пенсії за віком позивач не отримував будь-яку пенсію.

Вказане підтверджується належними і достатніми доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, протоколом призначення пенсії позивач має страховий стаж 52 роки 26 днів.

Відтак, з урахуванням сукупності таких обставин позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

Отже, на думку суду, відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком протиправно відмовив йому у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, у позивача були усі передбачені законом підстави для отримання такої грошової допомоги.

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №1,2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 підтверджено, що у 1978-1984 року навчався у Донецькому державному медичному інституті та отримав диплом серії НОМЕР_2 ; з 03.08.1984 по 01.08.1985 працював на посаді лікаря-інтерна патологоанатома у Обласній клінічній лікарні ім. Калініна; 02.08.1985 прийнятий на посаду завідуючого патологоанатомічним відділенням Мар`їнської центральної районної лікарні, 01.06.93 переведений на роботу у Донецьке обласне бюро судово- медичної експертизи, 01.06.1993 призначений у Донецьке областю бюро судово-медичної експертизи на посаду завідуючого Мар`їнським відділенням судово-медичної експертизи, де працює по теперішній час.

Записи в трудовій книжці позивача про його періоди роботи, які не зараховано, як пільгові, виконані роботодавцем у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і не містять неточних або неправильних записів чи будь-яких виправлень.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивачки можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.

Що стосується довідки довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 31.05.2022, суд зазначає таке.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивачка набула у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивачка отримала право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивачку права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивачка набула пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В цьому випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до приписів ст.ст.9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу зарахувати стаж не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправною.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. відповідно до квитанції від 04.10.2022.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл..Соборна, 3 м.Слов`янськ, Донецька область, 84122), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) від 22.09.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 992,40 гривень.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 12 грудня 2022 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв