Рішення

від 30.11.2022 по справі 480/11556/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року Справа № 480/11556/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Жучкова Т.В. ,

представника позивача - Рішка Д.С.,

представника відповідача - Сумцової С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11556/21 за позовом Орендного підприємства "Науково-дослідницького і конструкторсько-технологічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Орендне підприємство "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 07.09.2021 року №СМ2789/203/666.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваний припис є неправомірним, оскільки в порушення абз.5, абз.11 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877) позивачу не була вручена копія погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Окрім того, в направленні на проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання від 01.09.2020 року №802 зазначено, що державному контролю підлягають питання додержання законодавства про працю в частині дотримання порядку зміни істотних умов праці, законодавства про відпустки та процедури скорочення посади, проте не зазначено конкретних даних працівника позивача, порушення трудових прав якого має бути перевірено, що свідчить про невідповідність направлення на перевірку вимогам абз. 11 ч. 1 ст. Закону №877.

Отже, порушення порядку проведення позапланової перевірки зумовлюють протиправність будь-яких рішень відповідача, прийнятих за результатами проведення такої перевірки.

Зазначає, що припис відповідача від 07.09.2021 року №СМ2789/203/666 не відповідає вимогам ч. 8 ст. 7 Закону №877, не містить будь-яких вимог до орендного підприємства щодо усунення порушень вимог законодавства, оскільки не конкретизовано, які саме заходи має вжити позивач для усунення порушення, що свідчить про протиправність припису та унеможливлює його виконання.

На думку позивача, висновок Управління Держпраці у Сумській області щодо порушення підприємством ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, викладений в акті перевірки від 07.09.2021 року №СМ2789/203, є помилковим, оскільки посада інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займає ОСОБА_2 за основним місцем роботи, та яка за ним зберігається під час проходження військової служби за контрактом, не є вакантною, та не могла бути запропонована ОСОБА_1 для працевлаштування при його звільненні.

Також позивач стверджує про відсутність порушень ч.2 ст.80 Закону України «Про оплату праці» в частині недостовірного обліку роботи ОСОБА_1 в березні 2021 року, посилаючись на те, що за змістом направлення на проведення позапланової перевірки №802 від 01.09.2021 року, питання обліку виконуваної роботи працівником взагалі перевірці не підлягало, що свідчить про порушення порядку проведення позапланової перевірки.

Крім того, згідно з наказом позивача №68 від 10.06.2020 року «Про зміну умов праці, встановлення неповного робочого часу» з 11.08.2020року на підприємстві встановлений неповний робочий тиждень шляхом встановлення одного робочого дня - понеділка, тривалістю 4 години з 8.00 до 12.00 год., у випадках виробничої необхідності працівники залучаються до роботи на підставі окремого наказу керівника, оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час. З даним наказом був ознайомлений й ОСОБА_1 .

Табель обліку робочого часу за березень 2021 року був складений безпосередньо ОСОБА_1 , який свідомо вніс неправдиву інформацію щодо кількості відпрацьованих ним годин, оскільки останній на умовах повного робочого дня не працював.

Оплата праці ОСОБА_1 в березні місяці 2021 року була здійснена за фактично відпрацьований час.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМ2789/203/666 від 07.09.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

12.11.2021р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відкладалося у зв`язку з введенням на території України військового стану.

16.12.2021р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.39-42), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що Управлінням Держпраці у Сумській області було дотримано вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення наказу та направлення про проведення позапланової перевірки ОП НДІЕІМ та проведення позапланової перевірки.

Вказує, що уніфікована форма припису не передбачає зазначення такої інформації як «спосіб усунення порушення».

Крім того, під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Зокрема, на момент видання наказу №32 від 05.04.2021 «Про зміни в організації праці та скорочення штату працівників», відповідно до якого підлягала скороченню посада інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займав ОСОБА_1 , в групі забезпечення була в наявності ще одна посада інженера 1 категорії, з якої працівник був переведений на іншу посаду в інший підрозділ.

Отже, позивач відповідно до вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України повинен був одночасно з попередженням про звільнення запропонувати ОСОБА_1 посаду інженера 1 категорії групи забезпечення, яку була вільною, та відповідала його професії, спеціальності, освіті, кваліфікації, тощо, проте цього зроблено не було.

Тому, на думку представника відповідача, у задоволенні позову слід відмовити.

17.01.2022р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.68-69), відповідно до якої за результатами аналізу відповідних звернень ОСОБА_1 не вбачається наявності скарг останнього на незаконність його звільнення та недостовірність обліку його робочого часу в березні 2021р., що свідчить про те, що відповідні питання взагалі не могли бути предметом перевірки.

Підприємством були дотримані вимоги ч.2 ст.40, ст.49-2 КЗпП України, оскільки посада інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займає ОСОБА_2 за основним місцем роботи, та яка за ним зберігається під час проходження військової служби за контрактом, не є вакантною, та не могла бути запропонована ОСОБА_1 для працевлаштування при його звільненні.

Також, за результатами проведення перевірки позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення на керівника підприємства - ОСОБА_3 за порушення законодавства про працю. Проте, на підставі постанови Шосткинського районного суду Сумської області від 01 грудня 2021 року у справі №589/3784/21 було закрито провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Ухвалою від 17.11.2022р. підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити, вважаючи його необґрунтованим з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд встановив наступне.

До Управління Держпраці у Сумській області надійшло звернення ОСОБА_1 від 26.04.2021 (реєстраційний №Т-336/17-08/2021) та від 18.05.2021р. (реєстраційний №Т-373/1п/17-08/2021), в яких він повідомляє про порушення трудових прав.

Управління листом від 16.08.2021 №17-19/04/2021/764 запросило погодження в Держпраці, яке було отримано листом №91/17-21/04/2021 від 27.08.2021р.

01.09.2021р. управлінням видано наказ про проведення позапланової перевірки №877 та оформлено направлення на проведення позапланової перевірки №802.

На підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 01.09.2021 року №802 Управлінням Держпраці у Сумській області у період з 06.09.2021 року по 07.09.2021 року було проведено позапланову перевірку Орендного підприємства науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків - ОП НДІЕІМ додержання законодавства про працю в частині дотримання порядку зміни істотних умов праці, законодавства про відпустки та процедури скорочення посади.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 07.09.2021 року №СМ2789/203, зафіксовано порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, ч. 2 ст. 80 Закону України «Про оплату праці».

Заперечення щодо виявлених порушень були викладені представником підприємства в акті позапланової перевірки.

07.09.2021 року було отримано припис відповідача про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМ2789/203/666 у строк до 07.10.2021р.

Так, у пункті 1 припису було зазначено, що «згідно із наказом від 07.06.2021р. №54 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з 07.06.2021р. Проте, вакантну посаду інженера І категорії групи забезпечення на період проходження громадянином ОСОБА_2 військової служби за контрактом до дня фактичного виходу останнього ОСОБА_1 не було запропоновано».

У пункті 2 припису зміст виявленого порушення викладено як «інженера І категорії групи забезпечення ОСОБА_1 05.04.2021р. повідомлено про майбутнє вивільнення із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з 05.06.2021р. Проте, вакантну посаду інженера І категорії групи забезпечення на період проходження громадянином ОСОБА_2 військової служби за контрактом до дня фактичного виходу останнього ОСОБА_1 не було запропоновано».

У пункті 3 припису в якості порушення вказано про те, що «згідно із табелем за березень 2021 року інженером І категорії групи забезпечення ОСОБА_1 фактично відпрацьовано 20,5 днів за місяць. У період з 15 по 31 число робота по 8 годин напроти прізвища ОСОБА_1 закреслена директором ОСОБА_3 та проставлена роботи по 4 години, а саме: 15,22 та 29 числа. Та замість відпрацьованих 20,5 днів значиться 10 відпрацьованих днів, що свідчить про недостовірний облік виконуваної роботи».

16 вересня 2021 року відповідні скарги на припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМ2789/203/666 були направлені позивачем до Державної служби з питань праці, Управління Держпраці у Сумській області.

За результатами розгляду скарги листом Управління Держпраці у Сумській області від 21.09.2021 року №9987/18-27/04/2021/7662 та листом Державної служби з питань праці від 05.10.2021 року було повідомлено про неможливість розгляду скарги підприємства через відсутність відповідного порядку розгляду скарг суб`єктів господарювання.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

В цьому випадку слід наголосити, що Закон №877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Управління листом від 16.08.2021 №17-19/04/2021/764 запросило погодження в Держпраці, яке було отримано листом №91/17-21/04/2021 від 27.08.2021

З матеріалів справи вбачається, що у цій ситуації підставою для здійснення позапланового заходу стало звернення ОСОБА_1 від 26.04.2021 (реєстраційний №Т-336/17-08/2021) та від 18.05.2021р. (реєстраційний №Т-373/1п/17-08/2021), в яких він повідомляє про порушення трудових прав, яке надійшло до Управління Держпраці в Сумській області.

Як слідує зі змісту звернення, з урахуванням доповнень від 18.05.2021р., ОСОБА_1 скаржився на порушення його трудових прав, які полягали у скороченні його посади без пропонування іншої роботи, зміну його умов праці, встановлення неповного робочого часу, вимушене перебування у безкоштовній відпустці, не допущення до виконання службових обов`язків.

Так, відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон про оплату праці) роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Ведення табельного обліку робочого часу та форма табеля регламентовано наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 (далі - Наказ № 489) для підприємств, установ та організацій, зі змісту якого слідує, що у табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи тощо, а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

При підсумованому обліку робочого часу допускається розрахунок підсумованого фонду робочого часу за місяць за кожним працівником. При цьому фонд робочого часу не повинен перевищувати нормальної його тривалості.

Отже, для з`ясування факту порушення прав ОСОБА_1 в частині зміни його умов праці, встановлення неповного робочого часу, вимушене перебування у безкоштовній відпустці, не допущення до виконання службових обов`язків під час здійснення позапланового заходу необхідно було дослідити і табель обліку робочого часу за відповідний період, що й було виконано відповідальною посадовою особою Управління Держпраці у Сумській області.

Тому суд не погоджується із твердженнями представника позивача про розширення відповідачем предмету перевірки та про порушення ним абз. 11 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно з яким під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, оскільки встановити чи спростувати викладені у зверненні ОСОБА_1 факти щодо встановлення неповного робочого часу, вимушене перебування у безкоштовній відпустці, не допущення до виконання службових обов`язків неможливо без перевірки законодавства, що регулює порядок оплати праці, та без документації щодо її обліку.

Щодо недостовірного обліку підприємством виконуваної вказаним працівником роботи суд зазначає, що у пункті 3 припису в якості порушення вказано про те, що «згідно із табелем за березень 2021 року інженером І категорії групи забезпечення ОСОБА_1 фактично відпрацьовано 20,5 днів за місяць. У період з 15 по 31 число робота по 8 годин напроти прізвища ОСОБА_1 закреслена директором ОСОБА_3 та проставлена роботи по 4 години, а саме: 15,22 та 29 числа. Та замість відпрацьованих 20,5 днів значиться 10 відпрацьованих днів, що свідчить про недостовірний облік виконуваної роботи».

Суд вважає такі висновки відповідача обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази покладення на ОСОБА_1 відповідним розпорядчим документом (наказом) обов`язків щодо ведення на підприємстві табелю обліку робочого часу.

Відсутні такі повноваження і у посадовій інструкції інженера 1 категорії групи забезпечення, доданій представником позивача разом із письмовими поясненнями у справі.

Із копії табелю обліку робочого часу за березень 2021 року, заповненою ОСОБА_1 , вбачається наявність виправлень щодо кількості відпрацьованих годин, можливість внесення яких не передбачена чинним законодавством.

Із поданих на перевірку документів неможливо достовірно встановити, що облік роботи здійснювався саме за фактично відпрацьований час.

Вказане свідчить про наявність порушень Закону України «Про оплату праці» в діяльності орендного підприємства, тому суд дійшов висновку, що пункт 3 оскаржуваного припису є правомірним та не підлягає скасуванню.

З приводу пунктів 1 та 2 припису, в яких зазначено про порушення вимог частини 2 статті 40, статті 49-2 КЗпП України, оскільки на підприємстві відсутні вакантні посади, які моли бути запропоновані при звільненні ОСОБА_1 , суд вважає наступне.

Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 25.05.2016р. у справі №6-3048цс15 зазначила наступне: «Разом з тим в наданих як приклади неоднакового застосування норм матеріального права вищезазначених рішеннях суду касаційної інстанції, містяться висновки про те, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику всі вакансії, які відповідають освіті, кваліфікації та досвіду працівника і які існують на даному підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював».

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами з організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо».

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.04.2021р. у справі № 946/6628/19 та у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15» дійшов таких же висновків.

Отже, верховний Суд зазначає про те, що роботодавець повинен запропонувати працівнику всю наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

В даному випадку відповідно до наказу №32 від 05.04.2021р. «Про зміни в організації праці та скорочення штату працівників» з 05.06.2021р. було передбачено скорочення посади інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займав ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 05.04.2021р. вручено попередження про звільнення.

Наказом №54 від 07.06.2021р. ОСОБА_1 звільнено з посади інженера 1 категорії групи забезпечення у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до штатного розкладу позивача, введеного в дію з 01 січня 2021 року, в групі забезпечення наявні 2 посади інженера 1 категорії, а саме:

- посада інженера 1 категорії, яку займає ОСОБА_1 ;

- посада інженера 1 категорії, яку займає ОСОБА_4 .

Наказом №79 від 14.08.2020р. «Про прийняття на роботу» ОСОБА_4 прийнято на роботу з 17.08.2020р. на посаду інженера 1 категорії групи забезпечення за строковим трудовим договором на період проходження військової служби за контрактом ОСОБА_2 до дня його фактичного виходу на роботу.

Перед цим ОСОБА_4 була звільнена згідно наказу №70 від 06.07.2020р. з посади лаборанта відділу ЕІМ.

ОСОБА_2 відповідно до наказу №35 від 26.03.2019р. «Про звільнення від роботи» звільнено від роботи з 26 березня 2019 року у зв`язку із укладенням контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України від 26.03.2019р. зі збереженням місця роботи, посади інженера 1 категорії групи забезпечення та середнього заробітку на період проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до наказу №30 від 29.03.2021р. з 30.03.2021р. введено в штатний розпис підприємства в підрозділ АУП посаду інженера технолога 1 категорії.

Згідно з наказом №31 від 29.03.2021р. ОСОБА_4 переведено з посади інженера 1 категорії групи забезпечення на посаду інженера технолога 1 категорії АУП.

Тобто, на момент видання позивачем наказу №32 від 05.04.2021р. «Про зміни в організації праці та скорочення штату працівників», відповідно до якого підлягала скороченню посада інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займав ОСОБА_1 , в групі забезпечення була в наявності ще одна посада інженера 1 категорії, з якої працівник був переведений на іншу посаду в інший підрозділ.

Отже, позивач відповідно до вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України повинен був одночасно з попередженням про звільнення запропонувати ОСОБА_1 посаду інженера 1 категорії групи забезпечення, яку була вільною, та відповідала його професії, спеціальності, освіті, кваліфікації, тощо.

Тобто при скороченні посади позивача йому повинна була пропонуватися уся робота на підприємстві, в тому числі й тимчасова, якщо вона відповідала його професії, спеціальності, освіті, кваліфікації, проте цього вчинено не було, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача, викладених у пунктах 1 та 2 оскаржуваного припису, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування.

Щодо посилань представника позивача на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, на підставі постанови Шосткинського районного суду Сумської області від 01 грудня 2021 року у справі №589/3784/21, суд звертає увагу, що до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, може бути притягнено на підставі ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною першою якої встановлено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень стаття 72 КАС підставами для звільнення від доказування є:

1. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

4. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративний проступок (адміністративне правопорушення), що набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Висновки щодо інших питань, викладені у вироку чи постанові про адміністративний проступок, не є обов`язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.

Відповідно до ст.23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 27 цього Кодексу штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Фінансові санкції, які застосовуються до суб`єктів підприємницької діяльності є адміністративно-господарськими санкціями, які застосовуються до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності і є заходами організаційно-правового або майнового характеру, спрямованими на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, застосована до директора ОП НДІЕІМ , як до посадової особи, адміністративна відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, не є тотожною відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, яка може бути застосована контролюючим органом до самого підприємства, як до суб`єкта підприємницької діяльності, у випадку не усунення виявлених порушень.

Відтак закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, не свідчить про неправомірність оскаржуваного у цій справі припису та не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Також суд не погоджується із посиланнями представника підприємства на невідповідність направлення на перевірку вимогам абз.11 ч.1 ст. 1 Закону України №877, оскільки в ньому не зазначено конкретних даних працівника позивача, порушення трудових прав якого має бути перевірено.

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

-найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

-найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

-місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

-номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; -перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;

-дата початку та дата закінчення заходу;

-тип заходу (плановий або позаплановий);

-форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

-підстави для здійснення заходу;

-предмет здійснення заходу;

-інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

В наказі про проведення позапланової перевірки №877 від 01.09.2021р. та направленні на проведення позапланової перевірки №802 від 01.09.2021р. зазначено підставу для проведення позапланової перевірки позивача - абзац 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В наказі про проведення позапланової перевірки №877 від 01.09.2021 та направленні на проведення позапланової перевірки №802 від 01.09.2021 зазначено предмет перевірки - питання додержання законодавства про працю в частині дотримання порядку зміни істотних умов праці, законодавства відпустки та процедури скорочення посади.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

На виконання вимог статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадовою особою Управління було надано для ознайомлення позивачу звернення ОСОБА_1 , пред`явлено позивачу погодження Держпраці на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та надано Позивачу копію направлення на проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання №802 від 01.09.2021р.

Таким чином, Управлінням було дотримано вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення наказу та направлення про проведення позапланової перевірки позивача та проведення позапланової перевірки.

Крім того, суд погоджується із доводами представника відповідача, що уніфікована форма припису не передбачає зазначення такої інформації як «спосіб усунення порушення», оскільки Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці» № 2161 від 27.10.2020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.020 за № 1280/35563 (далі - Наказ №2161), затверджено форму Акта складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду (форма 1) та форму Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю (форма 8).

Уніфікована форма Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю (форма 8) містить наступну інформацію: №; зміст виявленого порушення; посилання на підпункти, пункти, частини, статті, які порушено, назву нормативно- правового акта; строки усунення порушень/ забезпечення додержання норм законодавства про працю; відмітка про виконання (підпис інспектора праці, дата).

Отже, доводи підприємства, що Управлінням не визначено в приписі конкретні вимоги до нього, за результатами виконання яких порушення трудових прав працівника мають бути усунені, не приймаються судом до уваги як такі, що не спростовують факту викладених у приписі порушень та не звільняють від необхідності їх усунення у встановлений Управлінням Держпраці у Сумській області термін.

Крім того, варто відмітити, що невідповідність рішення суб`єкта владних повноважень (у цій ситуації - припису) формальним ознакам, у тому числі стосовно його форми, та окремі порушення встановленої процедури прийняття рішення не нівелюють факту порушення позивачем законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення, а, отже, не є виключною підставою для скасування та визнання протиправним такого рішення.

Порушення контролюючим органом норм права, які не регулюють виявлене перевіркою правопорушення, є лише формальною підставою для скасування рішення, винесеного за наслідками такої перевірки, та не може саме по собі свідчити про правомірність чи неправомірність припису, спрямованого на усунення виявлених позаплановою перевіркою порушень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень не може бути скасовано лише за формальними ознаками та не може бути підставою для задоволення позовних вимог у даному випадку.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Орендного підприємства "Науково-дослідницького і конструкторсько-технологічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений та підписаний 09.12.2022 р.

Суддя О.О. Осіпова