Постанова

від 12.12.2022 по справі 521/9418/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2569/22

Справа № 521/9418/19

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 5

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Волканова Євгена Васильовича на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2019 року представник Одеської міської ради Поповська Інна Петрівна звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та Державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про витребування майна. Представник Одеської міської ради просив суд: витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 24345371; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.01.2018 року № 39160303; стягнути з відповідачів витрати на користь Одеської міської ради (т. 1, а.с. 4-13).

23 січня 2020 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про витребування майна задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 24345371. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.01.2018 року №39160303. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 3 361 гривню 75 копійок. Стягнуто з державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни на користь Одеської міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 3 361 гривню 75 копійок (т. 1, а.с. 217-221).

07 травня 2020 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано до Малиновського районного суду м. Одеси заяву про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2020 року (т. 1, а.с. 229-234).

24 лютого 2021 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про витребування майна задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 24345371. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.01.2018 року №39160303. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 3 361 гривню 75 копійок. Стягнуто з державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни на користь Одеської міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 3 361 гривню 75 копійок (т. 2, а.с. 171-174).

23 березня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Волканов Євген Васильович направив засобами поштового зв`язку через Малиновський районний суд м. Одеси апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому, на думку апелянта, оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, при ухваленні якого не було враховано практику ЄСПЛ щодо втручання у право власності та мирне володіння майном. Апелянт стверджує, що Одеською міською радою не доведено, що з комунальної власності Одеської міської ради незаконно вибула, поза її волею, спірна земельна ділянка і те, що рішення Одеської міської ради, на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на вказану земельну ділянку, було видано без достатніх правових підстав, а також не доведено той факт підроблення рішення Одеської міської ради від 15.19.2001 року, яке стало підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Апелянт наголошує на тому, що так як була проведена державна реєстрація, то ОСОБА_1 не може нести тягар відповідальності за фактичне визнання державою права власності при здійсненні реєстрації права власності КП «Реєстраційною службою Одеської області» на спірне майно. Апелянт вважає, що використання ОСОБА_1 земельної ділянки, набутої за відплатним договором купівлі-продажу, за цільовим призначенням, а саме для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), не зашкоджує та не порушує суспільний інтерес громади. Також, на думку апелянта, втручання у право мирного володіння майном Одеської міською радою не має суспільного, публічного інтересу, так як немає об`єктивної необхідності витребувати земельну ділянку у добросовісного набувача та покладати на нього надмірний та індивідуальний тягар відшкодування понесених витрат та самостійно знаходити способи захисту своїх порушених прав. Апелянт просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про витребування майна; вирішити питання про судові витрати (т. 2, а.с. 178-184).

07 травня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник Одеської міської ради зазначив, що позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, наданням належної оцінки доказам по справі, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Представник позивача наголошує на тому, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула із державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Представник позивача вказує на те, що в чому саме полягає недбалість Одеської міської ради апелянт не вказує. Більш того, представник позивача повідомляє, що за умовами договору купівлі-продажу від 23.01.2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (п. 7 договору) у разі позбавлення покупця ( ОСОБА_1 ) права власності за рішенням суду на підставах, що виникли до цього продажу, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав; правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо його обмеження в разі витребування зазначеного у цьому договорі об`єкта у покупця третьою особою є нікчемним; у разі вилучення за рішенням суду об`єкту за цим договором на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу, мають право вимагати від продавця відшкодування завданих йому збитків, якщо він не знав або не міг знати про наявність таких підстав. З огляду на це, представник позивача вважає, що з метою захисту свої прав та інтересів, у разі їх порушення, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися в подальшому до суду із позовом до попереднього власника про відшкодування збитків в порядку, передбаченому ст. 661 ЦК України. Також, представник позивача звертає увагу на те, що на спростування доводів Одеської міської ради відповідачем не надано жодного доказу. Тому, представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (т. 2, а.с. 200-208).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони про час та порядок проведення судового засідання 24 листопада 2022 року повідомлені належним чином. Клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції сторони до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 29971995, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101, яка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, так як ані ОСОБА_3 , ані інші особи не мали жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаної земельної ділянки. Судом першої інстанції встановлено, що відбулось незаконне заволодіння вищевказаною земельною ділянкою, так як Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі у власність чи/або у користування даного об`єкту нерухомого майна будь-яким особам. А тому, суд першої інстанції вирішив, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мають бути скасовані записи про право власності та рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені факти та обставини, які викладені в позовній заяві Одеської міської ради, є обґрунтованими, а докази, на які міська рада посилається, є належними й достатніми. Відтак, суд першої інстанції вирішив, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі для відновлення порушеного права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на зазначену земельну ділянку (т. 2, а.с. 172 зворот - 173).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи та оцінка апеляційного суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2019 року (т.1,а.с.130-130зворот) витребувано у юридичного департаменту Одеської міської ради копію матеріалів реєстраційної справи щодо спірної земельної ділянки, з якої вбачається наступне.

09 січня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлією Анатоліївною було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 24345371, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101 (т. 1, а.с. 163).

Підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку є рішення Одеської міської ради від 15 жовтня 2001 року № 2850/1 XXIII «Про затвердження проекту відведення та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею, 0,10 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» (т. 1, а.с. 164).

13 березня 2018 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, серія та номер: 576 (т.1,а.с.180-183), на підставі якого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою Ольгою Юріївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40090216, згідно з яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 25218459, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101 (т. 1, а.с. 179).

23 січня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, на підставі якого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою Ольгою Юріївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45178397, згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку (т. 1, а.с. 192).

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, Одеська міська рада вказувала на те, що будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_3 спірної земельної ділянки Одеською міською радою не приймалося, а тому позивач вважає, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі та повинна бути витребувана в ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 6, 8).

За ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. За ч. 2 цієї статті у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На підтвердження своїх вимог Одеською міською радою надано наступні докази.

У листі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 05 березня 2019, що надійшов на адресу Одеської міської ради, вказано про те, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано на підставі неіснуючого рішення Одеської міської ради та у встановленому законом порядку не передавалася у власність або користування будь-яким особам (т. 1, а.с. 21).

Також, департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради повідомив юридичний департамент Одеської міської ради про те, що згідно з описом справ та журналу реєстрації рішень Одеської міської ради рішення Одеської міської ради з дрібним номером від 15.10.2001 року № 2850/1 XXIII не існує (т. 1, а.с. 25).

Крім того, департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради повідомив про те, що Одеською міською радою прийнято рішення від 15.10.2001 року № 2850-XXIII «Про розірвання договору на право тимчасового користування, на умовах оренди, земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , між Одеською міською радою і приватним підприємцем ОСОБА_5 , зареєстрованого за № 442/6 від 12.06.2001 року та затвердження договору на право тимчасового користування, на умовах оренди, земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , між Одеською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 » (т.1,а.с.20) та надали копію рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2850-XXIII (т. 1, а.с. 27-28).

Відповідно до ч.ч. 1, 4-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На спростування доводів позивача відповідачем-апелянтом не надано жодних доказів, клопотання про проведення технічної експертизи та/або витребування доказів до суду першої інстанції не подавалися. При цьому, доводи апелянта щодо факту підробки рішення Одеської міської ради № 2850/1 XXIII зводяться до заперечень доводів позивача та ґрунтуються виключно на припущеннях. З огляду на це, оскільки земельна ділянка вибула з фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, що не спростовано апелянтом, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для витребування майна на користь позивача.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із судом першої інстанції в частині задоволення вимог позивача щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису та рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію права власності, з огляду на таке.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У пунктах 8386 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18).

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови ВП ВС від 7.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13). А, отже вимоги Одеської міської ради щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не підлягають задоволенню.

Щодо пред`явлення позовних вимог до державного реєстратора.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 зроблено висновок про те, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес саме від відповідача.

Враховуючи зміст та характер відносин між учасниками справи, з урахуванням встановлених обставин справи, апеляційний суд зазначає, що спір у справі виник між позивачем та особою, за якою було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, тобто ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо задоволення вимог позивача до державного реєстратора, оскільки останній не є належним відповідачем у даній справі, а тому в задоволенні вимог позивача до державного реєстратора слід відмовити із цієї підстави.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги Одеської міської ради, що пред`явлені до державного реєстратора, задоволенню не підлягають, то судовий збір за подання позовної заяви з державного реєстратора також не підлягає стягненню.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки судом першої інстанції не враховано вищезазначені висновки Верховного Суду при ухваленні оскаржуваного рішення, то апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року у відповідній частині та ухвалити нове, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Волканова Євгена Васильовича задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року в частині задоволення вимог до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни, а також в частині вимог до ОСОБА_1 щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності: 24345371 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.01.2018 року №39160303 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог в цих частинах відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький