Рішення

від 07.12.2022 по справі 638/16135/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2022 року

м. Харків

справа № 638/16135/21

провадження № 2/638/1984/22

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проданової М.О., Федорова О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Кодаківська сільська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Кодаківська сільська рада, про визначення місця проживання дитини,

установив:

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Кодаківська сільська рада, про визначення місця проживання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі з 20 липня 2012 року, актовий запис № 749. Від даного шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 2013 року народження.

Шлюб між сторонами розірваний 13 листопада 2017 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/10761/17. Також рішенням Дзержинського районного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 638/10762/17 з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей були стягнуті аліменти, оскільки діти за нашою взаємною згодою залишилися проживати з матір`ю.

Наразі склалися такі обставини, що мати перестала цікавитися дитиною, не приймає участі у її розвитку, ухиляється від своїх батьківських обов`язків. Також, на думку позивача, відповідачка не може дати дитині ні належного виховання та розвитку, ані матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я дитини умов проживання. Вважає, що перебування сина в сім`ї відповідачки може негативно вплинути на його виховання та здоров`я. Хоче дати дитині освіту і добробут, син також має бажання жити разом із ним.

Що стосується молодшої дитини ОСОБА_4 , то наразі він хоче проживати з матір`ю та при спілкуванні виявив бажання залишитися проживати разом із нею.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою його проживання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Кодаківська сільська рада про визначення місця проживання дитини за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Кодаківська сільська рада, про визначення місця проживання дитини. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Таволжанський подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою його проживання.

31 січня 2022 року відповідачка ОСОБА_2 особисто брала участь у судовому засіданні, була повідомлена про наступні дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.

У подальшому, у судові засідання, призначені на 04 серпня 2022 року, 26 вересня 2022 року, 24 жовтня 2022 року, 14 листопада 2022 року, 07 грудня 2022 року, відповідачка не з`явилась. Причини неявки не повідомила. Відзиву та будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, зокрема про відкладення судового засідання, чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у порядку дистанційного судового провадження, до суду не подала.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, місце та час проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином

Відповідно до вимог частини першої - третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Суд враховує, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

З метою недопущення надмірної тривалості судового провадження правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, які належним чином повідомлялись про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, суд враховує предмет спору та характер спірних правовідносин, що мають особливе значення у контексті захисту прав дітей, та тривалість їх розгляду безпосередньо корелюється із забезпеченням найкращих інтересів дитини, тому дана категорія справ повинна розглядатися у найкоротші строки із дотриманням приписів, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Зважаючи на вищевикладене, розглядаючи справу, суд виходить з найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі з 20 липня 2012 року, актовий запис № 749.

Від даного шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 31 жовтня 2012 року та ОСОБА_4 , 2013 року народження (а. с. 7).

Шлюб між сторонами розірваний рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2017 року у справі № 638/10761/17. Також рішенням Дзержинського районного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 638/10762/17 з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей були стягнуті аліменти, оскільки діти за нашою взаємною згодою залишилися проживати з матір`ю.

Відповідно до довідки Департаменту охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня» «Соціотерапія», ОСОБА_1 , 1978 року народження, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (а. с. 11).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2» Київської міської ради, ОСОБА_1 , 1978 року народження, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 12).

Згідно з довідкою сільського ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , 1978 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_6 . Умови спільного проживання не порушує, скарг від сусідів не надходило, компрометаційні матеріали щодо останнього в сільській раді відсутні (а. с. 13).

ОСОБА_7 - сільський голова, ОСОБА_8 - секретар ради, ОСОБА_9 - депутат Кодаківської сільської ради проведено обстеження умов проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі усного звернення з метою призначення опіки над сином, ОСОБА_3 проведено обстеження умов проживання: АДРЕСА_1 . 1/2 частини житла одно- поверхового будинку, складається з 4 кімнат, загальною площею 72,4 га, яке належить до спадщини за заповітом його матері, ОСОБА_10 . Умови проживання в належному стані. Світло та газ підключені до житлового будинку, робиться косметичний ремонт кімнат. Огород обробляється. Прибудинкова територія у охайному стані. Дохід сім`ї: пенсія матері та реалізація овочів з земельної ділянки та офіційне працевлаштування ОСОБА_1 . За цією адресою проживають: ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . Про що 29 вересня 2020 року складено акт обстеження умов проживання (а. с. 14).

Довідка директора школи О.К. Савчука Кодаківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Васильківського району Київської області № 83 від 18 вересня 2020 року видана ОСОБА_1 про те, що його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде зарахований до 2 класу Кодаківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Васильківського району Київської області при подачі відповідних документів (а. с. 15).

Відповідно до характеристика ОСОБА_3 , 2012 року народження, учня 3-Б класу Харківської спеціалізованої ніколи І-ІІІ ступенів № 99, ОСОБА_3 навчається у ХСШ № 99 з 01 вересня 2019 року. За перші два роки навчання зарекомендував себе як працелюбний учень. Володіє учбовим матеріалом на достатньому рівні. Навчається не в ловну міру своїх сил через порушення правил поведінки на уроці. Має довільну зорову, слухову пам`ять. На перервах рухливий, активний. Має декілька друзів у класі. У ОСОБА_3 є старша сестра, яка навчається в 8-А класі ХСШ № 99 та менший брат, учень 2-А класу ХСШ № 99. Батьки розлучені. Мати, ОСОБА_2 , не часто цікавиться життям та навчанням сина. На телефонні дзвінки учителів не завжди відповідає. На батьківських зборах жодного разу не була присутня.

Батько, ОСОБА_1 , який мешкає в Київській області, цікавиться життям та навчанням хлопчика. Часто приїздить до школи, спілкується з класним керівником та адміністрацією школи. На батьківських зборах не буває, але по телефону цікавиться успіхами і проблемами ОСОБА_3 . Позитивно впливає на сина, користується батьківським авторитетом у хлопчика. З 01 вересня 2021 року ОСОБА_3 ХСШ № 99 не відвідує, зі слів батьковій з- к ссадиться у нього в Київській області. ОСОБА_1 намагається влаштувати сина до місцевої школи (а. с. 16).

Директором ТОВ «Аутсорсинг Бізнес Груп» надано довідку, що ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року по теперішній час виконує роботи за договором цивільно-правового характеру про виконання робіт від 01 липня 2021 року для ТОВ «Аутсорсинг Бізнес Груп». За час виконання нарікань, зауважень та конфліктів із ОСОБА_1 не виникало. Він виявив сумлінним виконавцем, має здібності до якісного виконання завдань та ретельності у виконанні робіт. Зарекомендував себе як спокійний, врівноважений та чемний виконавець. Вимогливий до себе, критично ставиться до власних вчинків (а. с. 17).

Актом № 48 обстеження умов проживання від 28 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що житло розміщено на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 3-х кімнат, зручності на подвір`ї, веранда, кухня. Умови проживання відповідають санітарно-технічним вимогам. Для виховання та розвитку дитини створено умови для проживання, виховання та навчання. Дитина забезпечена усім необхідним (а. с. 88).

Розглянувши рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Васильківської міської раді від 19 жовтня 2022 року про надання висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , відповідно до статей 141, 160, 161 Сімейного кодексу України, пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану Постановою Верховної Ради № 789-ХП від 27 лютого 1991 року, п. 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», керуючись підпунктом 4 «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міським Головою Н. Баласинович та керуючою справами виконавчого комітету міської ради С. Борковською ухвалено рішення затвердити висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , про що надано відповідний висновок.

Відповідно до висновку, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради як орган, який виконує функції опіки і піклування, на виконання ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2022 року у справі № 638/16135/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про витребування від органу опіки і піклування Васильківської міської ради висновку про доцільність визначення місця дитини разом з батьком, встановила наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 2012 року. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/10761/17 від 13 листопада 2017 року шлюб між ними було розірвано.

Від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 31 жовтня 20112 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві; ОСОБА_4 , 2013 року народження, який проживає разом із матір`ю.

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом № 12-06/6-08 від 13 жовтня 2022 року Васильківський міський центр соціальних служб повідомив, що на виконання листа служби у справах дітей та сім`ї міської ради фахівцями центру було проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_1 з метою встановлення спроможності батька виконувати обов`язки з виховання дитини ОСОБА_3 та встановлено, що сім`я в складі ОСОБА_1 , його сина ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 ОСОБА_10 проживає в приватному будинку, який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 . Для дитини створені належні умови для проживання і виховання, батько піклується про сина та забезпечує всім необхідним. В помешканні чисто, є всі необхідні меблі та побутова техніка, У дитини власне місце для сну, для навчання та відпочинку. За результатами оцінки потреб сім`ї фахівцями центру зроблено висновок, що ОСОБА_1 спроможний виконувати обов`язки щодо виховання, утримання та догляду за сином.

За частинами першою, другою статті 161 сімейного Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1988 року, яка ратифікована Верховною радою України 27 лютого 1991 року, першочерговим принципом є якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

Службою у справах дітей та сім`ї міської ради встановлено, що батько дитини мас постійне місце проживання та джерело існування, створив належні умови для проживання, виховання та розвитку сина.

Питання щодо надання висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини розглядалося на засіданні комісії з питань-захисту прав дитини про виконавчому комітеті Васильківської міської ради 19 жовтня 2022 року. Комісія вирішила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Керуючись статтею 161 Сімейного кодексу України, статтею 6 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1998 року, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», підпунктом 4 пункту «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконком міської ради, як орган опіки і піклування, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради, діючи в Інтересах малолітньої дитини, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а. с. 118-119).

Відповідно до п. 4, п. 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави -учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Згідно з положеннями статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з частинами першою-другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до статті 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, надалі також - «Конвенція», держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення статей 3, 9 Конвенції про права дитини, статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Європейський Суд з прав людини, розглядаючи справу «Хант проти України», вказав, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» Європейський Суд з прав людини надав визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому Європейський Суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благонадійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком судом встановлено обставини справи, досліджено надані докази. Враховано висновок керуючої справами виконавчому комітеті Васильківської міської раді Світлани Борковської від 15 жовтня 2022 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , який затверджено рішенням міського Голови Н. Баласинович та керуючою справами виконавчого комітету міської ради С. Борковською «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 ».

Судом встановлено фактичні обставини про те, що мати перестала цікавитися сином ОСОБА_3 , тривалий час не приймає участі у його вихованні, розвитку, та матеріальному забезпеченні, належним чином не виконує своїх батьківських обов`язків. На теперішній час відповідачка проживає окремо.

Позивач в повній мірі бере участь у вихованні та житті дитини, турбується про його виховання, здоров`я та матеріальне забезпечення, характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має стабільний та достатній дохід, проживає в приватному будинку, який належить на праві власності його матері. За місцем проживання батька створено належні соціально-побутові умови для проживання та розвитку дитини. Суд вважає, що проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом із батьком повністю відповідає його інтересам.

При цьому матеріально-побутове забезпечення батьків також ураховується судом, проте не є визначальним, а оцінюється в сукупності з іншими критеріями, зокрема ставленням батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків щодо виховання дитини, особистою прихильністю дитини до кожного з них, віком дитини, а також з огляду на найкраще забезпечення інтересів дитини.

При визначенні місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком суд виходить з найкращих інтересів самої дитини в розумінні ЄСПЛ, зокрема її психологічного стану, ставлення дитини до батьків, стану здоров`я дитини, враховує баланс між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком.

Водночас суд зауважує, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого піклуватися про неї, бачитися з нею, спілкуватися, брати участь у її житті, проявляти материнську/батьківську любов.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постановах Верховного Суду 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18; від 6 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц; від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що документально підтверджено квитанцією № 19641 від 18 жовтня 2021 року (а. с. 1).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп.

Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Кодаківська сільська рада, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою його проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Третя особа - Кодаківська сільська рада, код ЄДРПОУ 04359293, адреса місцезнаходження: 08645, Київська область, Васильківський район, с. Кодаки, пл. Свободи, 1.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2022 року.

Суддя В. М. Яковлева