Рішення

від 09.12.2022 по справі 443/2007/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/2007/21

Провадження №2/443/33/22

РІШЕННЯ

іменем України

09 грудня 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про становлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом в якому просить: встановити факт приналежності рішення виконавчого комітету Жидачівської районної Ради депутатів трудящих № 30 від 24 січня 1974 року, яким було затверджено рішення загальних зборів колгоспників колгоспу « Світанок» за № 1 від 05 лютого 1972 року та рішення виконкому Вільховецької сільської Ради від 10 березня 1972 року «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво у с.Туради Жидачівського району гр. ОСОБА_4 » її дідусеві ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , що належав її матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивачки - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, зокрема увійшов житловийбудинок знадвірними спорудамита будівлями,який знаходитьсяпо АДРЕСА_1 . Заповіту ОСОБА_5 не складав. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем його майна першої черги стала його дочка ОСОБА_6 . ОСОБА_6 як спадкоємець майна померлого першої черги до нотаріальних органів у встановлений законом шестимісячний термін із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом не зверталася, однак на час смерті батька та відкриття спадщини проживала разом із померлим, займалася йогопохоронами, а тому відповідно до вимог ст.1268 ЦК України у редакції чинного на час відкриття спадщини ЦК України вважалася такою, що прийняла спадщину, однак юридично не оформила спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивачки - ОСОБА_6 померла, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема увійшов житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Зазначає, що крім неї спадкоємцем за законом після смерті матері є також син померлої - ОСОБА_2 . Однак до нотаріальних органів у встановлений законом шестимісячний термін із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом вони не зверталися. Стверджує, що на час смерті матері вона проживала разом із матір`ю, займалася її похованням, то фактично вступила у володіння спадковим майном, а тому відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої матері позивачка звернулася із відповідною заявою до Жидачівської державної нотаріальної контори, однак у видачі такого свідоцтва постановою нотаріуса було відмовлено. Підчас перевірки поданих документів було встановлено, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами,що належав померлій і є спадковим майном. Крім того існує невідповідність у написанні імені по батькові ОСОБА_5 у різних правовстановлюючих документах. Так відповідно до рішення виконавчого комітету Жидачівської районної Ради депутатів трудящих № 30 від 24 січня 1974 року було затверджено рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Світанок» за № 1 від 05 лютого 1972 року та рішення виконкому Вільховецької сільської Ради від 10 березня 1972 року «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво у с.Туради Жидачівського району гр. ОСОБА_4 », хоча правильним варіантом написання його імені по батькові було « ОСОБА_5 ».

Відтак, позивачка змушена звертатися до суду із вказаним позовом, з метою захисту своїх майнових прав.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.12.2021 року позовну заяву залишено без руху.

17.01.2022 року позивачкою подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провавадження.

Ухвалою від 10.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Крім того, в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 30 червня 2022 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області інформацію про те, чи заводились спадкові справи після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , і якщо так, то надати такі для огляду в судовому засіданні.

04.07.2022 року завідувачем Жидачівської державної нотаріальної контори Матусеком В.В. надіслано оригінал спадкової справи №273/2019 від 22.07.2019 року, яка заводилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заведена приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Мазур О.Я..

Ухвалою від 06.10.2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак 09.12.2022 року подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення. Крім того, повідомляє про те, що він до нотаріальних органі із заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за законом на житловий будинок, який розташований у с.Туради, Стрийського району Львівської області, що належав його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 звертатися не буде.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак 09.12.2022 року подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення. Крім того, повідомляє про те, що він до нотаріальних органі із заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за законом на житловий будинок, який розташований у с.Туради, Стрийського району Львівської області, що належав його сестрі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 звертатися не буде.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1ст.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.13).

Як вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , 01.06.2002 року у с.Вільхівці, Жидачівського району, Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у с.Тейсарів, Жидачівського району, Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.16).

Як видно із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , 15.01.1994 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано. Прізвище після розірвання шлюбу громадянки « ОСОБА_14 » (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.14).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Жидачівської районної ради народних депутатів трудящих №30 від 24.01.1974 року «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво ОСОБА_4 в селі Туради» вирішено затвердити рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Світанок» №1 від 05.02.1972 року, рішення виконкому Вільховецької сільської ради депутатів трудящих від 10.03.1972 року про відведення земельної ділянки та надати право на проведення житлового будівництва ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , в розмірі 0,08 гектарів за рахунок земель присадибного фонду.

Зобов`язано ОСОБА_4 до 24.02.1974 року одержати в архітектурно-планувальній групі при районному архітектору документи на право проведення будівництва (а.с.18).

Як видно із довідки Жидачівської міської ради №408 від 01.06.2022 року, рішенням виконавчого комітету Жидачівської районної ради народних депутатів трудящих №30 від 24.01.1974 року було затверджено рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Світанок» №1 від 05.02.1972 року, рішення виконкому Вільховецької сільської ради депутатів трудящих від 10.03.1972 року «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво у селі Туради, Жидачівського району, громадянину вчителю ОСОБА_17 » . На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_5 було відведено для будівництва житлового будинку земельну ділянку площею 0,08 га у АДРЕСА_1 в розмірі 0,08 гектарів. Відповідно до вищевказаного рішення та отриманих документів на право проведення будівництва ОСОБА_5 збудував житловий будинок, який розташовується у АДРЕСА_1 , однак не зареєстрував його у встановленому законом порядку у Стрийському МБТІ. На даний житловий будинок правовстановлюючі документи відсутні. Вільховецькою міською радою рішення про визнання права власності на дане будинковолодіння не приймалося. Після завершення будівництва ОСОБА_5 проживав у даному будинку разом із своєю сім`єю до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.93).

Предметом спору у даній справі є житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.19-20, 21-23), який належав ОСОБА_5 , що підтверджується такими доказами:

-рішення виконавчого комітету Жидачівської районної ради народних депутатів трудящих №30 від 24.01.1974 року, відповідно до якого вирішено відвести земельну ділянку та надати право на проведення житлового будівництва ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , в розмірі 0,08 гектарів за рахунок земель присадибного фонду (а.с. 18);

-довідкою Жидачівської міської ради №408 від 01.06.2022 року (а.с.93).

Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України від 1липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерстваюстиції Українивід 7лютого 2002року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими внесеними змінами та доповненнями).

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи та письмовими доказами, які зазначені вище встановлено, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 , дійсно на праві власності належав ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дідусь позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_7 , виданим Вільхівецькою сільською радою Жидачівського району від 24.02.1999 року (а.с.52).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входило право на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Жидачівської міської ради №49 від 08.07.2021 року, ОСОБА_5 проживав у АДРЕСА_1 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 . На день смерті та до дня смерті ОСОБА_5 в господарстві в АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 дочка (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 онука, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 правнук, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 правнука (а.с.56).

Згідно довідки Жидачівської міської ради №408 від 01.06.2022 року, ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була дочкою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та на день його смерті проживала зі своїм батьком ОСОБА_5 у житловому будинку, який розташований у АДРЕСА_1 (а.с.93).

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіту не залишав, а відтак спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 , спадкоємцями першої черги спадкування за законом, були його діти ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , оскільки дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_12 померла швидше за чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (а.с.51).

ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у визначений законом термін звернулися до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Мазур О.Я. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого нотаріусом заведена спадкова справа №06/2010 (а.с.7-37 матеріалів спадкової справи №273/2019).

16.09.2019року ОСОБА_3 видано свідоцтвопро правона спадщинуза закономна Ѕчастку наземельну ділянкудля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,площею 0,4320га.,кадастровий номер4621585900:01:000:0097(а.с.30 матеріалів спадкової справи №273/2019)та земельнуділянку площею2,3581га.,кадастровий номер4621585900:01:000:0094(а.с.36 матеріалів спадкової справи №273/2019).

Крім того судом встановлено, що оскільки донька покійного ОСОБА_6 постійно проживала у АДРЕСА_1 із своїм батьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважалася такою, що її прийняла, проте юридично не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_9 , виданим виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради, Жидачівського району Львівської області (а.с.53).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу, зокрема входило право на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який вона фактично успадкувала після смерті свого батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак юридично не оформила своїх спадкових прав.

Відповідно до довідки Вільховецької сільської ради №399 від 16.03.2018 року, ОСОБА_6 , була постійно прописана і проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт у виконкомі Вільховецької сільської ради не складався та не посвідчувався.

На день смерті ОСОБА_6 , яка наступила 13.10.2017 року в господарстві в АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 , дочка. 1982 р.н., ОСОБА_18 , онук 2002 р.н., ОСОБА_19 , онучка, 2007 р.н. (а.с.39 матеріалів спадкової справи 273/2019).

Оскільки ОСОБА_6 заповіту на випадок своєї смерті не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_6 , спадкоємцями першої черги спадкування за законом, були її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки шлюб із чоловіком - ОСОБА_8 розірвано 15.01.1994 року, а ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 (а.с.54).

ОСОБА_2 спадщину після смерті матері не прийняв, оскільки не проживав із матір`ю на час відкриття спадщини та не звертався до нотаріуса із заявою про її прийняття, що також підтверджується поданою ним заявою.

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівської ДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого нотаріусом заведена спадкова справа №273/2019, та на підставі якої позивачка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4320 га., кадастровий номер 4621585900:01:000:0097 та земельної ділянку площею 2,3581 га., кадастровий номер 4621585900:01:000:0094, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 14.12.2020 року (а.с.56,59 матеріалів спадкової справи №273/2019).

Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9 на звороті), остання зареєстрована у с.Туради, Жидачівський район, Львівська область, з 14.05.1999 року.

Відповідно до заяв відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останні повідомляють, що позовні вимоги визнають повністю, не заперечують проти їх задоволення (а.с.128-129).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадкове майно.

Однак, постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. №402/02-31 від 03.11.2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її мами ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав померлій і є спадковим майном (а.с.55).

Крім того існує невідповідність у написанні імені по батькові ОСОБА_5 у рішенні виконавчого комітету Жидачівської районної Ради депутатів трудящих № 30 від 24 січня 1974 року було затверджено рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Світанок» за № 1 від 05 лютого 1972 року та рішення виконкому Вільховецької сільської Ради від 10 березня 1972 року «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво у с.Туради Жидачівського району гр. ОСОБА_4 », хоча правильним варіантом написання його імені по батькові було « ОСОБА_5 ».

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81ЦПК України).

Щодо позовних вимог про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, суд враховує наступне.

Відповідно до п.2Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикуу справахспадкування» №7від 30.05.2008року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до п.6 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1ст.256 ЦПК Українигромадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.

Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що у рішенні виконавчого комітету Жидачівської районної Ради депутатів трудящих № 30 від 24 січня 1974 року, яким було затверджено рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Світанок» за № 1 від 05 лютого 1972 року та рішення виконкому Вільховецької сільської Ради від 10 березня 1972 року «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво у с.Туради Жидачівського району на ім`я « ОСОБА_4 », однак у даному рішенні помилково зазначено по-батькові « ОСОБА_20 », хоча правильним варіантом написання його по батькові було « ОСОБА_21 ».

Факт належності ОСОБА_5 вищезазначеного правовстановлюючого документа підтверджується наступним:

- копією паспорта громадянина України. Виданого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , де вірно вказано по батькові, а саме « ОСОБА_21 » (а.с.11);

- копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.14);

- довідкою Жидачівської міської ради №49 від 08.07.2021 року, згідно якої ОСОБА_5 проживав у АДРЕСА_1 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.56);

- копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с52).

У цих документах вірно вказано прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_5 .

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного у судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що правовстановлюючий документ, а саме, що рішенні виконавчого комітету Жидачівської районної Ради депутатів трудящих № 30 від 24 січня 1974 року, яким було затверджено рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Світанок» за № 1 від 05 лютого 1972 року та рішення виконкому Вільховецької сільської Ради від 10 березня 1972 року «Про відведення земельної ділянки під житлове будівництво у с.Туради Жидачівського району належить ОСОБА_5 , а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на майно, суд зазначає наступне.

Стаття 41 Конституції Українизазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України від 1липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Одночасно, згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно дост. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо нерухомого майна житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови ПленумуВСУ від30травня 2008року №7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій ОСОБА_6 (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Оскільки, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, вимога позивача про визнання за нею права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом також підлягає до задоволення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи те, що відповідачі позов визнали, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити фактналежності ОСОБА_5 ,померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ,правовстановлюючого документа рішеннявиконавчого комітетуЖидачівської районноїради депутатівтрудящих №30від 24.01.1974року,яким затверджено рішеннязагальних зборівколгоспників колгоспу«Світанок» за№ 1від 05лютого 1972року тарішення виконкомуВільховецької сільськоїРади від10березня 1972року «Провідведення земельноїділянки піджитлове будівництвоу с.ТурадиЖидачівського на ім`я ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.ІСливка