Постанова

від 07.12.2022 по справі 910/19984/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа№ 910/19984/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Нечипорук О.Л.;

від відповідача: не з`явились;

від третіх осіб: 1) не з`явились;

2) не з`явились;

3) Лавренюк А.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року (дата підписання повного тексту 22.07.2022 року)

у справі №910/19984/21 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш»

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «МСІТІ 19»

про визнання договору дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач) за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» (далі - третя особа 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «МСІТІ 19» (далі - третя особа 3) про визнання дійсним договору №145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та позивачем 22.02.2019 року, в частині передачі Банком позивачу прав вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, укладеним між Банком та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 513 Цивільного кодексу України, умовам електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b та положенням договору № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» (нове найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван») 22.02.2021, Банком не було укладено з позивачем нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимог за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, укладеним між Банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року у справі № 910/19984/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року у справі №910/19984/21 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, з огляду на нез`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що судом першої інстанції:

- не враховано та не надано належної оцінки тій обставині, що ТОВ «Стар Інвестмент Ван» повністю виконав всі умови договору № 145 про відступлення прав вимоги від 22.02.2019;

- не взято до уваги посилання позивача на норми ч. 1 ст. 513 ЦК України;

- не надано правової оцінки обставинам, встановленим в постанові Київського апеляційного суду від 26.01.2022 у справі № 755/158457/14-ц;

- не враховано переходу прав іпотекодержателя до позивача та висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 668/9978/15-ц;

- не взято до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 910/15995/18 було встановлено перехід від ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ТОВ «ЕйПіЕс Україна» прав вимоги як за основним договором так і за договором іпотеки № ZXR039523/143694/002 від 17.07.2013;

- не враховано, що припинення 14.04.2021 ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» не є підставою для відмови у позові;

- не надано належної оцінки висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 750/3917/17.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2022 року апеляційну скаргу у справі № 910/19984/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року у справі №910/19984/21 залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідної заяви та доказів.

23.08.2022 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, подана засобами електронного зв`язку 23.08.2022 року. До заяви додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн. та докази направлення копії апеляційної скарги третій особі. Отже, скаржником належним чином виконано вимоги ухвали суду.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2539/22 від 29.08.2022, у зв`язку перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19984/21.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» та призначено до розгляду на 05.10.2022.

20.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «МСІТІ 19» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, ТОВ «МСІТІ 19» зазначив, що позиція позивача про можливість підтвердження відступлення прав іпотеки договором, укладеним у простій письмовій формі, суперечить його позиції про необхідність застосування ст. 220 ЦК України та визнанням у позовній заяві нікчемності договору № 145 від 22.02.2019 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» в частині передачі ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» ТОВ «ЕйПіЕс Україна» прав вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013.

Крім того, позивач звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не є стороною договору № 145 від 22.02.2019 і відповідно є неналежним відповідачем. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб жодним чином не порушив права позивача, а звернення позивача 11.08.2021 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із пропозицією укласти додаткову угоду до договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.03.2019 суперечить умовам договору № 145 та не ґрунтується на нормах права.

05.10.2022 Північним апеляційним господарським судом електронною поштою від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб одержано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач зазначив, що у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц наведено правову позицію, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення. Відступлення банком новомі іпотекодержателю/заставодержателю прав за договором іпотеки/застави здійснюється у зв`язку з відступленням прав вимоги за основним зобов`язанням, згідно генерального кредитного договору № KKMPGEN.899.048 від 22.11.2013 та кредитного договору № MKLNU3.143359.002 від 17.07.2013.

Судове засідання призначене на 05.10.2022 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному з 03.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 розгляд справи призначено на 23.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 відкладено розгляд справи до 07.12.2022, у зв`язку із неявкою представників сторін.

Представник позивача 07.12.2022 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні 07.12.2022 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача та представники третіх осіб 2 та 3 у судове засідання 07.12.2022 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на електронну пошту сторін, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з електронної пошти.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, третіх осіб 2 та 3 у судовому засіданні 07.12.2022.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» (позичальник) укладено кредитний договір № MKLNU3.143359/002 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором.

Згідно з вказаними умовами кредит надається у розмірі 700 000,00 грн; термін користування кредитом - до 16.07.2018; процентна ставка за користування кредитом - 23% річних (п.1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору).

Також, 17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № ZXR039523.143694.002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрований в реєстрі за № 6397 (далі - договір іпотеки), предметом якого є надання в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та іпотекодавця.

Вказаним договором іпотеки, відповідно до п. 2 договору, забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 17.07.2013 № MKLNU3.143359/002, укладеного між іпотекодержателем та позичальником по поверненню кредиту, сплаті процентів, сплаті комісії, сплаті процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту, платі пені.

Згідно з п. 7 вказаного договору в забезпечення виконання позичальником зобов`язань, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (далі - предмет іпотеки), а саме: нежиле приміщення № 1031 (літ. А) першого поверху в будинку № 19, розташованому по Харківському шосе в м. Києві, загальною площею 92,00 кв. м.

Пунктом 8 договору іпотеки сторонами погоджено, що загальна вартість іпотеки складає 1 248 000,00 грн.

Згідно з п. 31 договору іпотеки термін дії договору - до повного виконання сторонами зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

22.02.2019 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С. та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»), за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019, укладено договір № 145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019, відповідно до якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених в додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору; новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 2.1 договору № 145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019 сторони домовилися, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами не пізніше 42 (сорока двох) робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019, та підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 2.2. договору визначено, що новий кредитор у день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Згідно з п. 6.5 договору про відступлення (купівлі-продажу) вимоги, вказаний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

У переліку договорів (додаток № 1), у зобов`язаннях за якими відступається право вимоги, в тому числі зазначено кредитний договір № MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 та договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 (п. 12.1 додатку).

У подальшому 20.03.2019 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С. та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»), укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно з яким сторонами погоджено, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання Банком шляхом продажу прав вимоги за договорами іпотеки/застави, визначених у даному договорі, новому іпотекодержателю/заставодержателю (відступлення права вимоги) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором банк відступає шляхом продажу новому іпотекодержателю/заставодержателю належні банку права вимоги, а новий іпотекодержатель/заставодержатель набуває в обсягах та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку до іпотекодавців/заставодавців, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників останніх, страховиків інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавців/заставодавців або які зобов`язані виконати обов`язки останніх за іпотечними договорами , договорами застави з урахуванням змін та доповнень до них згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору

Відступлення прав вимоги новому іпотекодержателю/заставодержателю прав за договором іпотеки/застави здійснюється у зв`язку з відступленням прав вимоги за основним зобов`язанням, зокрема, по кредитному договору № MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013, на підставі договору № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019.

Згідно з п. 6.2 договору новий іпотекодержатель/заставодержатель підписанням цього договору підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився з фактичним станом заборгованості за кредитними договорами, змістом кредитних договорів і договорами іпотеки/застави і зауважень до них немає та приймає всі ризики, пов`язані з кредитними договорами та правами вимоги.

Як погоджено в п. 6.3 договору, сторони погодились, що визнання в подальшому недійсності (нікчемності) всіх або будь-якого з прав вимоги за договорами іпотеки/застави, не вплине на дійсність цього договору та банк не несе жодної відповідальності в разі визнання недійсним (нікчемності) договору іпотеки/застави.

Вказаний договір набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення (п. 6.5 договору).

Водночас, згідно з додатком № 1 до вказаного договору в переліку договорів, права вимоги за якими відступається, відсутній договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, а також кредитний договір № MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013, що зазначений в п. 2.1 договору

Отже, всупереч вимогам ст. 513 ЦК України, умовам електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b та положенням договору № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» (нове найменування «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван») 22.02.2021, Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» не було укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимог за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати укладеним договір № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, в частині передачі Банком позивачу прав вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, укладеним між Банком та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17.07.2013.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини «Белеш та інші проти Чеської Республіки» вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин та іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладаючи договір № 145 від 22.02.2019, сторонами погоджено передачу права вимоги за кредитними договорами (основні зобов`язання), водночас, згідно з п. 2.2 вказаного договору сторонами погоджено, що відступлення права вимоги за договорами, в т.ч. іпотеки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами не пізніше 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу аукціону №EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019 та підлягає нотаріальному посвідченню.

Однак, як зазначалося вище, у договорі від 20.03.2019, який посвідчено нотаріально, сторонами передбачено, що відступлення банком новому іпотекодавцю (позивачу) прав за договором іпотеки здійснюється у зв`язку з відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням, зокрема, згідно з кредитним договором від 17.07.2013 №.143359/002, водночас у додатку № 1 до вказаного договору не було передбачено переходу права від банку до позивача за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) з забезпечення виконання кредитного договору №.143359/002 від 17.07.2013.

Колегією суддів встановлено, що з 02.09.2021 та на даний момент, предмет договору іпотеки, а саме - нежиле приміщення № 1031 (літ. А) першого поверху в будинку № 19, розташованому по Харківському шосе в м. Києві, загальною площею 92,00 кв. м. знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МСІТІ 19», підставою для державної реєстрації за останнім такого права вказаний акт прийому-передачі від 02.09.2021, укладений між ТОВ «МСІТІ 19» та ТОВ «Воїнпрод».

Окрім того, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі № 910/7850/20 за позовом ТОВ «Стар Інвестмент Ван» до ТОВ «Воїнпрод» та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ «Грінвіч Фіш», про визнання права вимоги та право іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки, під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 12.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. прийнято рішення № 26080541 про реєстрацію припинення обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою м. Київ, Харківське шосе, 19, приміщення 1031, та 12.11.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження за договором іпотеки.

15.09.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив укласти додаткову угоду до договору № 145 від 22.02.2019 з дотриманням форми нотаріального посвідчення такої угоди.

Листом від 07.10.2020 № 1374 відповідачем відмовлено в укладенні додаткової угоди, зважаючи на пропущення встановленого договором № 145 від 22.02.2019 та законодавством строку для її укладення додаткової угоди.

11.08.2021 позивач звернувся до відповідача з листом від 11.08.2020, в якому просив укласти додаткову угоду до договору № 145 від 22.02.2019 з дотриманням форми нотаріального посвідчення такої угоди.

У відповідь на вказаний лист відповідачем повідомлено, що виконавчою дирекцією Фонду 30.11.2020 своїм рішення № 2027 затверджено ліквідаційний баланс банку станом на 02.11.2020 та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», з 14.04.2021 таку особу припинено, у зв`язку з чим починаючи з 14.04.2021 жодних документів від імені ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» не видається, а фонд не в змозі задовольнити клопотання про укладення додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги від 20.03.2019.

Відповідності до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як визначено ст. 3 вказаного Закону, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється з інших підстав, передбачених цим Законом.

При цьому, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 24 вказаного Закону, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Так, договір № 145 від 22.02.2019 не був посвідчений нотаріально та не проходив державної реєстрації, у зв`язку з чим є нікчемним, тобто таким, що не укладений.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент підписання між сторонами договору № 145 від 22.02.2019, іпотека на підставі договору від 17.07.2013 № ZXR039523.143694.002 була припинена, про що 12.11.2015 прийнято рішення № 26080541 про реєстрацію припинення обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою м. Київ, Харківське шосе, 19, приміщення 1031, та 12.11.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження за договором іпотеки.

Вказані обставини підтверджені витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

При цьому, сторонами під час розгляду даної справи не надано доказів скасування рішення про припинення іпотеки за договором від 17.07.2013 № ZXR039523.143694.002 з 12.11.2015.

Таким чином, станом на момент підписання договору № 145 від 22.02.2019, визнання укладеним якого є предметом розгляду у даній справі, іпотека за договором від 17.07.2013 № ZXR039523.143694.002 була припинена та відповідні відомості були зареєстровані в реєстрі.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки тій обставині, що ТОВ «Стар Інвестмент Ван» повністю виконав всі умови договору № 145 про відступлення прав вимоги від 22.02.2019 та не взято до уваги посилання позивача на норми ч. 1 ст. 513 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 січня 2020 у справі № 921/88/18 та від 5 липня 2019 у справі № 914/194/17.

За вказаних визнання такого договору дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, хоча і створює передумови за яких не вимагається його нотаріальне посвідчення, проте не створює передумов для державної реєстрації за позивачем обтяження на предмет іпотеки, оскільки згідно приписів ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України, якщо для правочину вимагається державна реєстрація, такий правочин є вчиненим саме з моменту його державної реєстрації.

При цьому, спеціальним законодавчим актом, який регулює питання пов`язанні з іпотекою майна (ЗУ «Про іпотеку») визначено, що взаємні права та обов`язки виникають саме з моментом його державної реєстрації.

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З наведеного вбачається, що оскільки на момент укладення договору № 145 від 22.02.2019 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» іпотека була припинена, про що були внесені відомості до Державного реєстру прав, відповідно договір про відступлення прав вимоги № 145 в частині відступлення прав за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 є нікчемним.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Пунктом 1 частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Враховуючи те, що на момент укладення договору № 145 від 22.02.2019 була припинена, про що були внесені відомості до Державного реєстру прав, нотаріус, навіть, у разі звернення до нього позивача із проханням посвідчити договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 не мав законної можливості посвідчити такий договір.

Частина 1 статті 513 ЦК україни встановлює загальні вимоги до правочинів щодо заміни кредитора у зобов`язанні.

В свою чергу, відносини щодо іпотеки регулюються спеціальним законодавством - Законом України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 24 якого передбачає, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, як зазначалося вище, укладення договору відступлення прав за договором іпотеки повинно відбуватись шляхом нотаріального посвідчення такого договору з одночасним проведенням державної реєстрації.

Щодо твердження апелянта про не надання судом першої інстанції правової оцінки обставинам, встановленим в постанові Київського апеляційного суду від 26.01.2022 у справі № 755/15457/14-ц, то колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.01.2022 у справі № 755/15457/14-ц скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2020 та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» заборгованість за кредитним договором № MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 му сумі 829 885, 22 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 755/15457/14-ц, постанову Київського апеляційного суду від 26.01.2022 залишено без змін.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 по справі № 694/523/18 визначив обставини, які мають значення при розгляді справи про визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Так, при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК україни.

Таким чином, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Однак, вказані обставини в постанові Київського апеляційного суду від 26.01.2022 та поставі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 755/15457/14-ц не встановлювалися.

Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 29.05.2019 у справі № 668/9978/15-ц є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду за іншого предмету спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин, а отже має місце різне матеріально-регулювання спірних правовідносин.

Стосовно твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 910/15995/18 було встановлено перехід від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» прав вимоги як за основним договором так і за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, то колегія суддів відзначає наступне.

При розгляді справи № 910/15995/18 судом не досліджувалося питання щодо нотаріального посвідчення договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

Крім того, сам позивач визнає нікчемність договору № 145 від 22.02.2019 укладеного між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» в частині передачі ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» прав вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки №ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові №904/1427/21 від 30.08.2022.

Колегія суддів зазначає, що позивач просить визнати договір № 145 дійсним з тих підстав, що Банк ухилявся від нотаріального посвідчення договору, проте позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він звертався до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» із пропозицією нотаріально посвідчити договір № 145 від 22.02.2019, а Банк ухилився від зазначених дій.

Позивачем на обґрунтування позову надано лише листи із проханням підписати додаткову угоду № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20.03.2019.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Так, з 14.04.2021 Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», від імені якого уповноваженою особою відповідача укладався договір № 145 від 22.02.2019, є припиненим.

Відповідно повноваження відповідача у даній справі (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) як ліквідатора щодо такого банку є припиненими.

За вказаних обставин, судом не беруться до уваги доводи позивача про ухилення відповідача від укладення нотаріально посвідченого договору, оскільки повноваження останнього з 14.04.2021 щодо ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» припинені та відповідно у останнього відсутня можливість укладення додаткової угоди з її нотаріальним посвідченням щодо переходу права вимоги на предмет іпотеки, який погоджений в договорі № 145 від 22.02.2019.

До того ж, стаття 91 ЦК України передбачає, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, після припинення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» не можу бути визнано договір дійсним, стороною в якому є останнє, оскільки внаслідок визнання договору дійсним сторони набувають певні права та обов`язки за договором.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту того, що іпотека майна за договором № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, укладеним між Банком та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17.07.2013, є чинною, а також зважаючи на недоведеність того, що договір № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та позивачем 22.02.2019, в частині передачі Банком позивачу прав вимоги до ОСОБА_1 є укладеним, зважаючи на відсутність державної реєстрації такої іпотеки станом на момент укладення такого договору, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання дійсним договору № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 у справі №910/19984/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 у справі №910/19984/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року у справі №910/19984/21.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/19984/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 12.12.2022