Постанова

від 29.11.2022 по справі 5011-71/8864-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа№ 5011-71/8864-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від заяника: Грищенка О.М.

від ДВС : не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 (повний текст ухвали складено 29.07.2022)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Центральне міжрегіональне управління «Міністерства юстиції (м.Київ) понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця

у справі № 5011-71/8864-2012 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі філіалу «Завод «Енергія» Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»

про стягнення заборгованості за послуги із знешкодження (термічної обробки) ТПВ в розмірі 6 924 949,91 грн.,

встановив:

Короткий зміст заявлених вимог.

18.07.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшла заява про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця у розмірі 9 900 грн.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначив, що бездіяльність державного виконавця встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022, тому він має право на відшкодування понесених судових витрат у зв`язку із розглядом його скарги. Заявлений розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає принципам матеріального (договірного) права, актуальній судовій практиці з цього питання, обсягу часу, затраченого адвокатом, а також враховує терміновий характер виконуваної роботи, з огляду на стислі терміни розгляду відповідних скарг.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця, задоволено частково.

Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 900,00 грн.

Відмовляючи у частині заявлених вимог суд першої інстанції виходив з таких обставин, що надані стягувачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 9900,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат; що гонорар успіху, передбачений пунктом 3.7 Договору та визначений в Акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022, в розмірі 2 100,00 грн не був необхідним у зв`язку з розглядом цієї справи, з огляду на незначний рівень її складності.

Також суд зазначив, що практика стягнення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною, на користь чого свідчить те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суди перших інстанцій постановили ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до суду.

Враховуючи викладене, в контексті обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що витрати стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 800,00 грн (за вирахуванням гонорару адвоката в розмірі 2 100,00 грн) не відповідають обсягу роботи, виконаному адвокатом та складності питання, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг, зазначених у актах здачі-приймання виконаних робіт, є не виправданим, і, враховуючи системність подання таких заяв, що вказує на намагання збагатитись у такий спосіб за рахунок держави, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію вартості правничої допомоги, та зменшив заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 800,00 грн на 50%, тобто до 3 900,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі № 5011-71/8864-2012, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" розмірі 6 000, 00 грн та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України задовольнити повністю; стягнути із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 900, 00 грн згідно договору № 26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.10.2021.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Господарським судом міста Києва поза увагою залишена правова позиція, щодо практичної реалізації впровадження принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та застосуванню процесуальних правових норм викладена, зокрема та не обмежуючись, у Постановах Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі №910/4858/19; від 22.10.2020 у справі №910/9187/19; від 13.01.2021 у справі №922/267/20; від 06.04.2020 року у справі №910/4783/19; від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19; від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Апелянт вважає, що Господарським судом міста Києва не враховано положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв 'язку з розглядом.

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу расtа sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Щодо нібито неспіврозмірності заявлених до розподілу витрат на правничу допомогу, апелянт звертає увагу на те, що в силу зазначеного вище та аналізу інших численних норм чинного законодавства України, під час вирішення та здійснення питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, визначення їх остаточного розміру, котрий підлягає до відшкодування, із прив`язкою/посиланням на ціну позову вже після прийнятого судового рішення у відповідній справі, є неправомірним та безпідставним, так як при визначенні розміру понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу має бути враховано, зокрема, обсяг виконаної роботи адвокатом та кількість наданих адвокатом послуг/здійсненних/ проведених робіт.

На думку скаржника, Господарським судом міста Києва в частині прийняття рішення щодо розподілу та стягнення розміру судових витрат безпідставно здійснено відступлення від висновків та правових позицій Верховного Суду, про котрі зокрема було зазначено скаржником, та не враховано відповідних доводів, котрі були винесені Верховним Судом за результатами розгляду аналогічного роду касаційних скарг із врахуванням рішень Європейського Суду з прав людини.

Скаржник зазначає, що Господарський суд міста Києва не зазначив та не навів (окрім власного суб`єктивного пояснення/припущення) жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що вказані вимоги заяви є необґрунтованою та неправомірною.

А витрати, які понесло ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у розмірі 9 900 грн згідно договору №26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 жовтня 2021 року є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст.ст.123,136 ГПК України.

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вважає обґрунтованим, незавищеним та правомірним існування до стягнення розміру коштів у сумі 990,00 грн/місяць роботи адвоката згідно поданої заяви, в той час, як місячна оплата роботи та послуг згідно договору та в межах даної справи є значно меншою, ніж вставлений мінімальний розмір прожиткового мінімуму у сумі 2 270,00 грн/місяць у 2021 році та у сумі 2 481,00 грн/місяць у 2022 році відповідно, та мінімального розміру заробітної плати у сумі 6 000,00 грн/місяць у 2021 році та у сумі 6 500,00 грн/місяць у 2022 році відповідно.

Також апелянт зазначає, що матеріалами даної справи підтверджено, що від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до Господарського суду міста Києва жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надходило.

Апелянт просить врахувати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.012022 у справі№911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі№420/4820/19).

Скаржник наголошує, що державний виконавець Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) свідомо допускаючи підтвердженні на сьогодні порушення норм законодавства в сфері виконання покладених на нього обов`язків примусового виконання рішення суду у даній справі, здійснюючи свідоме виконання інших виконавчих документів та не здійснюючи заходів примусового виконання саме за даним наказом суду (проявивши власне бажання та волю, визначивши перед собою матеріально-моральні пріоритети), а також забезпечуючи волю боржника у невиконанні рішення суду у даній справі, обізнано та відповідально за умови майнового стану боржника здійснити виконання рішення суду, йшов на крок порушення прав та законних інтересів заявника в межах виконавчого провадження №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №5011-71/8864-2012 від 05 жовтня 2012 року, підтвердивши готовність нести особисту майнову відповідальність за тривале та необґрунтоване невиконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №5011-71/8864-2012 від 05 жовтня 2012 року за рахунок виконання ним же інших виконавчих документів на користь інших стягувачів.

Отже, судові витрати на правничу допомогу в даній справі фактично як результат вжитих дій відповідних органів влади стягується/відшкодовується в кінцевому випадку не за рахунок Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) як державного органу, а за рахунок державного виконавця Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ), який власне й допустив підтвердженні на сьогодні порушення норм чинного законодавства України в сфері виконання покладених на нього обов`язків примусового виконання рішення суду у даній справі

За доводами скаржника, умови та порядок відшкодування судових витрат в межах даної справи, котрі відшкодовуються наразі за рахунок Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) лише за бажанням та поданням начальника відповідного вищого компетентного органу можуть бути в порядку регресу відшкодовано безпосередньо із державного виконавця Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ), котрий власне й допустив підтвердженні на сьогодні порушення норм чинного законодавства України в сфері виконання покладених на нього обов`язків примусового виконання рішення суду у даній справі, за рахунок отриманих ним на власну користь премій та/або надбавок за виконання інших виконавчих документів, а не наказу Господарського суду міста Києва у справі №5011-71/8864-2012 від 05 жовтня 2012 року.

Крім того, апелянт вказує, що підтверджена бездіяльність Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №5011-71/8864-2012 від 05 жовтня 2012 року була та є триваючою, мала періодичний характер в залежності від дат подання відповідних скарг та визнання періоду бездіяльності.

Відповідно, виконана правова робота та надані правові послуги в межах оскарження бездіяльності Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №5011-71/8864-2012 від 05 жовтня 2012 року також мали періодичний характер.

Зменшення відшкодування частини понесених судових витрат з огляду на те, що подібні витрати вже було сплачено у даній справі раніше на підставі інших договорів за попередні періоди надання послуг/виконання робіт, а також посилання на численність справ заявника у оскарженні бездіяльності органів ДВС, його обізнаність із сутністю та змістом правопорушень, є неправомірними, та є свідченням/прояву того, що, по-перше, для прикладу, працівникові, котрий відпрацював (надавав послуги) у травні 2021 року, можливо не оплачувати його роботу/виконані завдання, оскільки він таке ж саме або подібне (приходив на роботу та виконував покладені на нього обов`язки) виконував у квітні 2021 року та вже отримав відповідні виплати, по-друге, із численних- судових справ Заявника факт оскарження бездіяльності органу ДВС має місце лише у їх третинні, захист власних прав та інтересів шляхом оскарження бездіяльності має місце виключно при неодноразовому ігноруванні органом ДВС вимог чинного законодавства України, звернень Заявника та судових рішень в межах даної справи, та за умови належним чином підтвердженої майнової можливості (наявність різного роду майна та активів у Боржника) у Боржника здійснити примусове виконання рішення суду саме органом ДВС, так як стягувачеві згідно приписів норм Закону України "Про виконавче провадження" таких повноважень в призмі примусового виконання, не надано, по-третє, кожна справа (хоча й за предметом оскарження у формі "бездіяльності" є подібною) різниться одна від одної, має власні особливості та індивідуальності, та не може бути поставлена під один формат, для прикладу, по аналогії слід також відмовляти (означаючи це як зловживання правом на подання позовів, заяв, скарг, тощо) банкам у стягненні/поверненні коштів за надані кредити, комунальним підприємствам у стягненні комунальних послуг, тощо.

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає, що за весь свій час господарської діяльності як в цілому, так і зокрема в межах даної справи, не зловживало власними процесуальними правами, адже, зокрема, дана заява на сьогодні подана на підставі та із врахуванням діючого положення чинного законодавства України, та в порядку статей 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України.

Окремо апелянт наголошує на тому, що захист власного права та інтересу шляхом оскарження бездіяльності органу ДВС на підставі положення статті 341 ГПК України, не є фактом зловживання процесуальним правом відповідно до статті 43 ГПК України (де йдеться про неодноразове подання скарги (розуміється апеляційної чи касаційної)) саме на судове рішення із метою затягування та/або перешкоджання здійснення судового провадження у справі, а також інших заяв процесуального характеру (наприклад, призначення експертизи), по суті направленні на затягування/зупинення провадження у відповідній справі, а не встановлення дійсності та об`єктивності фактів дослідження тих чи інших матеріалів справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у судовому засіданні 29.11.2022 наполягав на задоволенні заяви, просив її задовольнити в повному обсязі, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви в розмірі 6 000 грн.

Представники Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та ТОВ «Грінко-Київ» не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом на подачу письмового відзиву не скористались, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи.

Судова колегія, з урахуванням положень ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності представників Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та ТОВ «Грінко-Київ», оскільки явка учасників провадження обов`язковою не визнавалась та їх неявка не є перешкодою для прийняття судового рішення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі № 5011-71/8864-2012 та призначений розгляд справи на 03.10.2022.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя- Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі № 5011-71/8864-2012 на 14.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі № 5011-71/8864-2012 відкладено на 29.11.2022.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі філіалу «Завод «Енергія» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач, стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (далі - відповідач, боржник) про стягнення заборгованості за послуги із знешкодження (термічної обробки) ТПВ в розмірі 6 924 949,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі №5011-71/8864-2012 було частково задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в розмірі 6 256 344,75 грн, інфляційні втрати в розмірі 23 467,11 грн, 3 % річних в розмірі 131 530,11 грн, пеню в розмірі 441 042,58 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 63 705,37 грн. В іншій частині позову відмовлено.

05.10.2012 Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення було видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 було задоволено заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та замінено сторону (позивача) у справі № 5011-71/8864-2012 - АТ "К.Енерго" на правонаступника - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та стягувача у справі № 5011-71/8864-2012 - АТ "К.Енерго" на правонаступника - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

20.06.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 було задоволено скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі № 5011-71/8864-2012.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі № 5011-71/8864-2012 за період із 19.10.2021 по 19.06.2022.

Зобов`язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі № 5011-71/8864-2012, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

18.07.2022 від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця у розмірі 9 900 грн.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначив, що бездіяльність державного виконавця встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022, тому він має право на відшкодування понесених судових витрат у зв`язку із розглядом його скарги. Заявлений розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає принципам матеріального (договірного) права, актуальній судовій практиці з цього питання, обсягу часу, затраченого адвокатом, а також враховує терміновий характер виконуваної роботи, з огляду на стислі терміни розгляду відповідних скарг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця, задоволено частково.

Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 900,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність заявлених ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7800 грн (за вирахуванням гонорару адвоката в розмірі 2 100 грн., з огляду на незначний рівень складності) вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію правничої допомоги, дійшов висновку про зменшення суми на 50 %, а саме до 3900 грн. При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши розгляд апеляційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, вказана вище заява подана на підставі статті 344 ГПК України та стосується покладення на орган державної виконавчої служби понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у суді першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування вказаної заяви стягувач зазначив, що бездіяльність державного виконавця встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022, тому він має право на відшкодування понесених судових витрат у зв`язку із розглядом його скарги. Заявлений розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає принципам матеріального (договірного) права, актуальній судовій практиці з цього питання, обсягу часу, затраченого адвокатом, а також враховує терміновий характер виконуваної роботи, з огляду на стислі терміни розгляду відповідних скарг.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як слідує з матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції частково задовольняючи заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" дійшов висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7800 грн (за вирахуванням гонорару адвоката в розмірі 2 100 грн., з огляду на незначний рівень складності) вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію правничої допомоги вирішив зменшити цю суму на 50 %, а тому заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат задоволена частково у розмірі 3900,00грн.

У цій справі суд першої інстанції також зазначив, що будучи обізнаним про розгляд заяв про покладення на орган державної виконавчої служби понесених судових витрат, виконавець у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Крім того, в контексті викладеного суд акцентував, що надані стягувачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 9 900,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Отже, здійснюючи розгляд заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд вирішив зменшити розмір таких витрат.

Досліджуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що згідно з наведеними вище висновками Верховного Суду, існує відмінність між порядком застосування критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 ГПК України.

У першому випадку (стаття 126), передбачена можливість зменшити відповідні витрати за наявності клопотання іншої сторони. Таким чином, у цьому випадку, встановивши наявність заперечень сторони, суд може саме відмовити у розподілі певних витрат, вказавши які саме не підлягають відшкодуванню повністю або частково, із наведенням мотивації такого рішення та правових підстав.

Водночас стаття 129 ГПК України надає суду можливість за власною ініціативою чи за наявності заперечення сторони відмовити у відшкодуванні витрат, з урахуванням відповідних критеріїв, визначених у вказаній статті.

Із оскарженої ухвали слідує, що хоча суд посилався на розмежування вказаних особливостей застосування приписів статей 126 та 129 ГПК України, але дійшов висновку про зменшення заявлених витрат на 90 %.

Тобто фактично, суд керувався способом зменшення витрат, визначеним статтею 126 ГПК України.

Водночас, як слідує із матеріалів справи, іншою стороною не подавалося клопотання про зменшення витрат.

Здійснюючи висновок про те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам співмірності та обґрунтованості та зменшуючи заявлені витрати, суд не врахував, що згідно з частиною шостою статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

З наведеного слідує, що здійснюючи розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення витрат, фактично керуючись приписами статті 126 ГПК України, не врахувавши, що наведені у ній критерії можливо застосовувати у разі подання іншою стороною клопотання про зменшення відповідних витрат. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Так, у разі відсутності клопотання про зменшення витрат, поданого відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд не позбавлений можливості у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України відмовити у розподілі певних витрат, вказавши які саме не підлягають відшкодуванню повністю або частково, із наведенням мотивації такого рішення та правових підстав.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас згідно із частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

З поданих матеріалів вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката, пов`язаних із розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувачем надано належним чином засвідчені копії договору № 26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.10.2021 (далі - Договір), акт прийому-передачі документів від 26.10.2021, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2021 на суму 9 900,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «Грінко-Київ» та ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Цетрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів виконавцем, направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012, та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Цетрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) різного роду клопотань про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012 із врахуванням Закону України "Про виконавче провадження", підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність Виконавця у виконавчому проваджені №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно з умовами пункту 3.1 договору сторонами погоджено, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 900 грн. 00 коп. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні тощо) по підготовці матеріалів відповідно до пункту 1.1 договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт у регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Окремо сторони дійшли згоди про те, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції, 900, 00 грн.;

- судові засідання: 1 500 грн. 00 коп./судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800, 00 грн.);

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 900,00грн./год.;

- витрати (квитки, добові тощо) згідно з підтверджуючими документами.

Відповідно до пункту 3.2 договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) таким чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом вимог відповідної скарги замовника на бездіяльність виконавця у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012.

Пунктами 3.6, 3,7 договору сторони погодили та визначили, що в основу розміру вартості послуг покладена праця виконавця, а не результат судової справи. Розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника у відповідності до пунктів 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до повного виконання (п. 6.1 договору).

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022 за період з 26.10.2021 по 13.07.2022 виконавець - адвокат Грищенко О.М. передав, а замовник - Компанія прийняла виконані роботи та надані послуги , а саме:

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №20-3/06 від 20 червня 2022 року ТОВ Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Цетрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012. Підготовка щодо подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. №20-3/06 від 20 червня 2022 року ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Цетрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012 (7 годин), із врахуванням наступного:

- господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Замовником, ТОВ «Грінко-Київ» (код ЄДРПОУ 32982190) та ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ), які виникли у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012, та зумовлені здійснення відповідного оскарження дій та/або бездіяльності органу ДВС у зв`язку з порушенням норм та положень Закону України Про виконавче провадження, Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.16р. за №2432/5, тощо, котрі визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документу;

-здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану Боржника, наявністю у боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів, тощо), використовуючи при цьому офіційні та/або достовірні бази даних, веб-ресурси та/або Інтернет посилання, тощо;

- здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених Законом України Про виконавче провадження", та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, їх розміщення в АСВП;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишення без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012, та знайшли своє відображення у поданій замовником відповідній скарзі вих.№20-3/06 від 20 червня 2022 року на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012;

- із врахуванням приписів та норм ГПК України, зокрема, п.2 ч.2 ст. 170 ГПК України, організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі №5011-71/8864-2012 безпосередньо скарги вих. №20-3/06 від 20 червня 2022 року ТОВ Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012, та доданих до неї документів;

- за участь у судовому засіданні, котре відбулось 13 липня 2022 року, у справі №5011-71/8864-2012 за скаргою вих№20-3/06 від 20 червня 2022 року ТОВ Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012, із врахуванням часу очікування початку судового засідання та його тривалості, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 1 500,00 грн.

- витрати часу на прибуття до суду для участі у судовому засіданні, котре відбулось 13 липня 2022 року у справі №5011-71/8864-2012 за скаргою вих№20-3/06 від 20 червня 2022 року ТОВ Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012 (2години).

- додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8. договору №26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 жовтня 2021року у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі №5011-71/8864/2012 за скаргою вих№20-3/06 від 20 червня 2022 року ТОВ Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012 - 2 100,00 грн.

Загальна вартість вказаних послуг склала 9 900 грн (п.2 акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022).

На підставі пункту 3.1., 3.7 договору №26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 жовтня 2021 року, сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 900,00 гривень, вартість участі у судовому засіданні - 1 500,00 гривень, гонорар успіху становить - 2 100 грн. (пп.2.3 акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022).

Замовник, на підставі пункту 3.2 договору №26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 жовтня 2021 року, 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи №5011/71/8864/2012 за скаргою вих. №20-3/06 від 20 червня 2022 року ТОВ Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №5011-71/8864-2012 - прийняття Ухвали Господарського суду міста Києва від 13 липня 2022 року по справі №5011-71/8864/2012 до 12 серпня 2022 року (п.3 акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022).

Замовник претензій згідно договору №26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 жовтня 2021 року до виконавця не має (п.4 акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022).

Колегія суддів у ході дослідження поданих заявником доказів враховує, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд звертає увагу на те, що надані заявником документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17.

Між тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Таким чином, колегія суддів дослідивши подані позивачем докази, зокрема акт, зазначає наступне.

Щодо послуг, що визначені в акті, тривалість яких визначена 7 годин, заявник серед іншого вказав «здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та /або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними інстанціями, що стосуються дій або бездіяльності державного виконавця…», «господарського процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу спірних правовідносин…» необхідно зазначити, що, як встановлено судом, враховуючи відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Компанія неодноразово зверталася зі скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах, та нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось, як і не змінювався й представник товариства адвокат Грищенко О.М.

Суд також враховує, що з матеріалів справи вбачається, що адвокат -заявник неодноразово надає адвокатські послуги з оскарження дій органів примусового виконання, тобто був раніше обізнаний і з правовою ситуацією і з судовою практикою та відповідним діючим законодавством.

Подані адвокатом заява про покладення на виконавчу службу судових витрат на професійну правничу допомогу та акт здачі-приймання робіт містять кількість витраченого адвокатом часу. Разом з тим, в зазначеному документі не визначено ціну кожної з послуг, проте у п. 3.1 договору сторони погодили, що одна година роботи адвоката в цьому випадку коштує 900,00 грн.

Отже, зважаючи на наведені вище обставини, суд детально оцінивши перелік послуг зазначених у пункті 1 акту, тривалість яких визначена в сукупності 7 годин, доходить висновку, що критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), доведеності, розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу Українита є співмірними зі складністю справи, надання зазначених послуг тривалістю 7 години, сукупною вартістю 6300 грн (900 грн * 7). Саме такий розмір судових витрат в цій частині є доведеним, документально обґрунтованим.

Крім того, акт містить послугу таку, як «участь у судовому засіданні…» від 13.07.2022 «надання пояснення, підтримання правової позиції, тощо із врахуванням часу прибуття до суду та очікування початку судового засідання…» - 1500 грн.

Що стоcується даного виду послуг, колегія суддів враховує наступне.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Таким чином, прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. Означене узгоджується із правовою позицію викладеною в постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7589/19.

Колегія суддів апеляційної інстнції враховує зазначену судову практику у вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за послугу участі у судовому засіданні.

Як вбачається з протоколу судового засідання, а саме від 13 липня 2022 року, представник позивача адвокат Грищенко О.М. був присутній.

У даному випадку ухвалою від 24.06.2022 розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у справі №5011-71/8864-2012 призначено на 13.07.2022 на 16:30 год. Відповідно до протоколу судового засідання від 13.07.2022 судове засідання розпочалось о 16:40.

В цьому контексті слід зауважити, що, як зазначив Верховний Суд, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів в суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчинити якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду та очікування є сладовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/16, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21.)

Також, в акті визначена додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.7 договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі - 2100,00 грн.

Що стосується "гонорар успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні, колегія суддів враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

У зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Тому, з огляду на укладення між адвокатом і клієнтом угоди такого роду, стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначена сума 2100 грн. підлягає задоволенню.

Отже, обґрунтованими та доведеними у даному випадку відповідно до акту від 18.07.2022 можна вважати такі витрати: відповідно до п.1 акту - 6300,00 грн (900 грн * 7 год.), участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції з урахуванням витрат часу на прибуття до суду та очікування судового засідання - 1500 грн та гонорар успіху 2100,00 грн, всього 9 900 грн.

Cуд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що в ході апеляційного перегляду даної ухвали суду першої інстанції судом враховано правову позицію Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у cправі № 925/1316/18 у подібних правових відносинах за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" .

Також в даному випадку доцільно звернутися до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2022 в справі №911/2737/17 з аналогічних правовідносин за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

Так, Верховний Суд зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, підсумовуючи викладене, у дослідженні питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує, що виконавчою службою не було подано заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Як вже було зазначено, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки бездіяльність державного виконавця встановлена відповідною ухвалою суду, та з огляду на викладені вище висновки суду щодо доведеності та обгрунтованості розміру витрат на правову допомогу, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на орган державної виконавчої служби понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії та бездіяльність державного виконавця і стягнення з Центрального МРУ Міністерства юстиції (м.Київ) витрат стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 900,00 грн. Саме такі витрати є доведеними та обгрунтованими позивачем, у відповідності до вимог статті 74 ГПК України.

Тому доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, зменшуючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, фактично на наведені вище обставини уваги не звернув, залишив поза увагою відсутність заяви про зменшення, а також не зазначив, які саме надані адвокатом послуги та витрачений час на їх виконання є доведеними та обґрунтованими, чим порушив положення ст. 126 -129 ГПК України та послідовність дій суду у розгляді питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 9 900 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про реальність витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом скарги на дії державного виконавця у справі №5011-71/8864-2012, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат, у зв`язку з чим, заява Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статями 123, 124, 126, 129, 169, 221, 244, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі № 5011-71/8864-2012 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі № 5011-71/8864-2012 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 6 000 грн, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення.

3. Викласти резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

« Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32, код ЄДРПОУ 43315602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м.Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40 офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 900 (дев`ять девятсот) грн.

Видати наказ».

4. Матеріали справи №5011-71/8864-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови підписано 12.12.2022.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім