Рішення

від 13.12.2022 по справі 903/795/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2022 року Справа № 903/795/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Автоливмаш, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Державного підприємства Волиньвугілля, м. Нововолинськ, Волинська обл.

про стягнення 358 427 грн. 21 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.10.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Автоливмаш до Державного підприємства Волиньвугілля про стягнення 358 427 грн. 21 коп.

Позивач розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовна заява обґрунтована не належним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договорів купівлі-продажу зобов`язань по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. Роз`яснено порядок розгляду справи без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідач ухвалу суду отримав 21.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 45).

Строк для подання відзиву по 07.11.2022.

Відповідач у відзиві від 28.10.2022 позовні вимоги заперечує. Зазначає, що строк позовної давності почав свій перебіг 13.09.2017 на наступний день після закінчення 30-денного строку на оплату товару. Нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати майже становлять суму основного боргу, що на переконання відповідача є безпідставним збагаченням кредитора. Нарахування штрафних санкцій може бути здійснено лише за три роки, які передували зверненню до суду, а саме з 28.09.2019 до дати позовної заяви 28.09.2022. Нараховані штрафні санкції за період з 20.08.2017 по 13.09.2017 є безпідставними з огляду на п. 4.3 договору купівлі-продажу, за період з 14.09.2017 по 27.08.2019 необґрунтованими, оскільки нараховані з пропуском позовної давності. Зазначає про скрутне фінансове становище державного підприємства, що є підставою для зменшення боргового зобов`язання у випадку встановлення судом підставності їх нарахування.

Позивач відзив відповідача отримав 14.11.2022, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301040481405.

Строк для подання відповіді на відзив по 17.11.2022.

Позивач у відповіді на відзив (яка надіслана на адресу суду засобом поштового зв`язку 14.11.2022) позовні вимоги підтримує. Зазначає, що відповідач намагається застосувати практику Верховного суду щодо застосування строків позовної давності з зовсім інших правовідносин. Відповідач протягом довгого періоду часу не здійснив жодних дій щодо зменшення заборгованості, з врахуванням чого можна було б розглядати питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідач не подав жодного доказу.

Відповідач відповідь на відзив отримав 24.11.2022, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №7601872230393.

Строк для подання заперечень по 28.11.2022.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 24.11.2022 зазначає, що оскільки відповідач здійснює діяльність у сфері критичної інфраструктури добування вугілля, що є вкрай важливим в період воєнного стану, заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі), призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

10.11.2014 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №364 (а.с. 8-11).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору купівлі-продажу №364 від 10.11.2014.

Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 10 штук та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 78 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 13 000 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 5 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

29.01.2015 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №84 (а.с. 10-11). Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 10 штук та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 78 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 13 000 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 5 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

На виконання умов двох договорів позивачем поставлено, а відповідачем отримано згідно довіреності №321 від 03.09.2015, рештак СП-46 в кількості 20 штук загальною вартістю 156 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 25.09.2015 (а.с. 12-13).

Відповідачем перераховано позивачу в якості оплати заборгованості грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2017 (а.с. 14).

13.04.2017 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №147 (а.с. 15-16). Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 6 штук та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною і 100% оплати вартості товару згідно п. 4.2 договору (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 46 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 7 800 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 30 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

14.04.2017 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №151 (а.с. 17-18). Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 4 штуки та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною і 100% оплати вартості товару згідно п. 4.2 договору (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 31 200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 5 200 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 30 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

20.04.2017 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №159 (а.с. 19-20). Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 6 штук та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною і 100% оплати вартості товару згідно п. 4.2 договору (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 46 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 7 800 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 30 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

05.07.2017 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №244 (а.с. 21-22). Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 6 штук та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною і 100% оплати вартості товару згідно п. 4.2 договору (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 46 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 7 800 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 30 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

14.07.2017 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №253 (а.с. 23-24). Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 6 штук та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною і 100% оплати вартості товару згідно п. 4.2 договору (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 46 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 7 800 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 30 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

20.07.2017 між ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (продавець) та ДП «Волиньвугілля» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №259 (а.с. 25-26). Згідно умов договору продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець прийняти товар, зокрема рештак СП-46, кількістю 3 штук та сплатити за нього на умовах договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2.2). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною і 100% оплати вартості товару згідно п. 4.2 договору (п. 3.3). Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами (п. 3.5). Ціна за одиницю товару становить 7 800 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, загальна вартість товару 23 400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що становить 3 900 грн. 00 коп. (п.п. 4.1, 4.2). Оплата вартості товару проводиться протягом 30 днів з моменту поставки (п. 4.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання (п. 7.1).

Договори не були предметом судового розгляду, докази про їх розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинними на день розгляду справи.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

На виконання шести договорів позивачем поставлено, а відповідачем отримано згідно довіреності №263 від 02.08.2017, рештак СП-46 в кількості 31 шт., загальною вартістю 241 800 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними від 14.08.2017 (а.с. 27-28).

Направлена позивачем 17.11.2021 претензія від 11.11.2021 №10/21 на суму 197 800 грн. 00 коп. з врахуванням переплати на суму 44 000 грн. 00 коп. залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 30-34).

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за поставлений товар з врахування часткової оплати становить 197 800 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 30 265 грн. 77 коп. 3% річних та 328 161 грн. 44 коп. інфляційних втрат за період з 20.08.2017 по 28.09.2022.

Оскільки п. 4.3 договорів передбачена оплата протягом 30 днів з моменту поставки, то оплата мала бути проведена не пізніше 13.09.2017, а з 14.09.2017 зобов`язання вважається порушеним.

Суд здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій з врахуванням п. 4.3 договорів за 2017 рік, якими визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту поставки (п. 4.3), дійшов висновку, що підставними та підлягають до стягнення з відповідача 29 913 грн. 86 коп. 3% річних (з 14/09/2017 до 31/12/2019 - 197 000,00 x 3 % x 839 : 365 : 100=13 584,90, з 01/01/2020 до 31/12/2020 - 197 000,00 x 3 % x 366 : 366 : 100=5 910,00, з 01/01/2021 до 28/09/2022 - 197 000,00 x 3 % x 636 : 365 : 100=10 297,97) та 130 361 грн. 44 коп. інфляційних втрат (згідно розрахунку позивача), нарахованих за період з 14.09.2017 по 28.09.2022.

У позові на суму 351 грн. 91 коп. 3% річних слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначенні строку перебігу нарахування, оскільки ним нарахування проведено з 20.08.2017.

Відповідач у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. Клопотання обґрунтоване тим, що оплата у спірних правовідносинах з позивачем здійснювалась відповідачем вчасно та в повному обсязі або навіть з переплатами. У 2018-2020 роках кошти з Державного бюджету виділялись відповідачу лише для покриття витрат по забезпеченню утримання комплексів загально-шахтного призначення у безаварійному стані, охорону об`єкта та на оплату праці працівникам, які забезпечують утримання об`єкта. У підприємства існують боргові зобов`язання перед іншими державними органами, зокрема Антимонопольним комітетом України, Державною екологічною службою у Волинській області. Відповідач є об`єктом критичної інфраструктури, що займається видобутком вугілля, що є важливим для економіки, національної безпеки та оборони України, порушення функціонування якого може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. Введення воєнного стану на всій території України також негативно відобразилось на фінансуванні державного підприємства.

Клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно п. 4.1. постанови ВГСУ №14 від 17.12.13, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо посилання відповідача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд зазначає, що він сформульований виходячи з інших фактичних обставин справи, які є відмінними від даної справи, оскільки в спірних правовідносинах відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку встановлена в розмірі 3% річних, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, а не залежить від процентів, встановлених договором.

Вирішуючи питання, зокрема, про зменшення судом розміру процентів річних у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15705/21 від 10.11.2022, Північно-західного апеляційного господарського суду №903/360/20 від 13.01.2021.

Крім того, борг виник 14.09.2017. Відповідач не вживав жодних заходів для його погашення.

Наявність дебіторської заборгованості не свідчить про скрутне матеріальне становище. Введення воєнного стану впливає на всіх учасників господарських правовідносин. Наявність штрафних санкцій свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань і погіршення фінансового стану з його вини.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №679/1136/21 від 07.09.2022.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким було доповнено Цивільний кодекс України (далі ЦК України) окремим пунктом щодо строків давності.

У розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України додано пункт 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються строки, установлені, зокрема статтями 257 259 ЦК України загальний і спеціальні строки позовної давності.

Судом встановлено, що відповідач спірний товар отримав 14.08.2022, що підтверджується видатковими накладними від 14.08.2022 (а.с. 27-28).

Строк оплати згідно договорів за 2017 рік 30 днів з моменту поставки (п. 4.3).

Таким чином, строк позовної давності починає свій перебіг з 14.09.2017.

Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 14.09.2020, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача підлягає задоволенню.

Крім того, судом враховано, що згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій; листування сторін тощо.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Позивачем та відповідачем підписано акт звірки за 2018 та 2019 роки на суму 197 800 грн. 00 коп. (а.с. 33-34).

Підписання в межах строків позовної давності боржником і кредитором актів звірки взаєморозрахунків, які підтверджують наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дії, яка свідчить про визнання особою свого боргу, і як наслідок про переривання строку позовної давності.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбаченого ст. 625 ЦК України, застосовуються загальні строки позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Продовження строків позовної давності у зв`язку з введенням на території України карантину у зв`язку з запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідач не спростовує.

Постанова Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13 стосується поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, а не строків позовної давності.

Інші постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, стосуються інших обставин справи та не є аналогічними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог сумі 5 371 грн. 13 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (вул. Луцька, 1, м.Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Автоливмаш» (вул. Юності, 23, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 30858384)

- 197 800 грн. 00 коп. основного боргу, 130 361 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 29 913 грн. 86 коп. 3% річних та 5 371 грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 363 446 грн. 43 коп. (триста шістдесят три тисячі чотириста сорок шість грн. 43 коп.)

3. У позові на суму 351 грн. 91 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук