Ухвала

від 29.11.2022 по справі 908/2385/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/137/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.11.2022 Справа № 908/2385/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Оріон» (юридична адреса: пр.-т Будівельників, буд. 25, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, адреса для листування: а/с 2, м. Енергодар, Запорізька область, 71502, ідентифікаційний код 13616197),

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964),

про стягнення 237500,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

УСТАНОВИВ:

На електронну адресу Господарського суду Запорізької області від відповідача 18.11.2022 надійшла заява № 28-23/13862 від 18.11.2022 про відстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/21.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду заяву про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/2385/21 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 23.11.2022 заяву прийнято до розгляду та призначено на 29.11.2022.

25.11.2022 на електронну пошту суду з підтвердженим кваліфікованим ЕЦП від Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» надійшло клопотання про розгляд заяви про відстрочку виконання судового рішення без участі представника відповідача, яке мотивоване введенням на території України режиму воєнного стану, перебуванням виробничих потужностей та органів управління Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на території, яка з 04.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації.

Суд визнав за можливе розглянути заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/21 по суті в судовому засіданні 29.11.2022 за відсутністю учасників справи за наявними матеріалами.

За результатами розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, виходячи з такого.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Оріон» суму основного боргу у розмірі 220500 грн. 00 коп., суму витрат з оплати судового збору у розмірі 3562 грн. 50 коп. В частині стягнення суми заборгованості 17000 грн. 00 коп., провадження у справі закрито.

Мотивуючи заяву про відстрочку виконання рішення відповідач зазначає, що 26.01.2022 ВП ЗАЕС сплатив частину основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №2110 від 26.01.2022 на суму 27900,00 грн. та 31.01.2022 ВП ЗАЕС сплатив частину основного боргу, що підтверджуєте платіжним дорученням №2227 від 31.01.2022 на суму 27000,00 грн. Станом на дату подання цієї заяви, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС опинилось у складному фінансовому становищі у зв`язку із непередбачуваними обставинами, пов`язаними з військовою агресією збройних сил РФ проти України та введенням і продовженням строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Указів Президента України. З 28.02.2022 у регіоні за місцезнаходженням ВП ЗАЕС розпочались активні бойові дії, внаслідок яких 04.03.2022 Енергодарська міська територіальна громада Запорізької області (в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління відповідача) була тимчасово окупована російськими військами. В такий складний для всієї країни період, в зв`язку з проведенням активних бойових дій на території міста Енергодар, один з найбільших стратегічних об`єктів України знаходиться під значним впливом загрозливих для ядерного об`єкту факторів, а саме: обстрілів технічних споруд та будівель, ядерних блоків та самого міста Енергодар, що становить небезпеку для всього світу. Станом на дату направлення цієї заяви повністю зупинена робота шести енергоблоків «Запорізької АЕС» (перебування в режимі холодного зупинення внаслідок ворожих обстрілів). Кожного дня персонал атомної станції вимушений працювати під тиском загроз з боку військових РФ. При цьому, в Україні спостерігається загальне зниження рівня оплати електричної енергії, що тягне за собою неповний розподіл коштів ДП «НАЕК «Енергоатом». Отже, ДП «НАЕК «Енергоатом» знаходиться в скрутному фінансовому стані, внаслідок військової агресії з боку Російської федерації та введенням воєнного стану в Україні. В зв`язку військовою агресією з боку Російської федерації, яка потягла за собою ускладнення ситуації на ринку електричної енергії, зокрема, в зв`язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та неповним обсягом розрахунків з ДП «НАЕК «Енергоатом», тривалим перебуванням ВП «Запорізька АЕС» в умовах тимчасової окупації, відповідач позбавлений можливості виконати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі №908/2385/21 в частині оплати основного боргу та судового збору на загальну суму 224 062,50 грн (на дату подання цієї заяви сума заборгованості складає 169 162,50 грн). Наразі ДП «НАЕК «Енергоатом» прикладає максимум зусиль для належного виконання судового рішення.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/21, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Обґрунтовуючи необхідність надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/21 ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» посилається на наявність непередбачуваних обставин, які пов`язані з військовою агресією збройних сил Російської Федерації проти України та введенням на території України режиму воєнного стану, що підтверджується листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України.

Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цієї заяви з урахуванням наступного.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004)

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не позбавлене права представляти інтереси свого Відокремленого підрозділу у відносинах з іншими особами, а тому мало можливість отримати у встановленому законом порядку відповідний Сертифікат про форс-мажорні обставини, який би засвідчував наявність форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах, що були предметом спору у справі № 908/154/22.

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку саме відповідач повинен довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання рішення сулу у справі № 908/2385/21.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/22 відповідач не надав.

Крім того, суд відзначає, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

Суд також зазначає, що посилання заявника на введення на території України режиму воєнного стану, як на підставу для надання відстрочення виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Оріон») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/22 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2385/22 відмовити.

Ухвалу постановлено в судовому засіданні 29.11.2022

Повний текст ухвали складено та підписано 12.12.2022.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.А. Азізбекян