Рішення
від 13.12.2022 по справі 910/7171/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2022Справа № 910/7171/22Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/7171/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У."

про стягнення 102643,98 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." про стягнення 102643,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №1222/30-Експл ГП від 01.11.2020 не в повному обсязі розрахувався за отримані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 78000,00 грн, пеню у розмірі 2401,26 грн, 3% річних у розмірі 3090,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 19152,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7171/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.09.2022 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки останнім було сплачено суму основного боргу 02.09.2022, на підтвердження чого надає копії платіжних доручень про сплату основного боргу. При цьому відповідач зазначає, що після підписання актів здачі приймання (надання послуг) та направлення їх позивачу, не отримував у зворотному порядку підписаних примірників актів від позивача, а тому у нього була відсутня можливість та правові підстави здійснювати оплату послуг без наявності актів.

Своїм правом на подання відповіді на відзив у відповідності до приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України позивач не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна Нобіс» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (далі - замовник) було укладено договір №1222/30 - Експл ГП про надання послуг (далі - договір), пунктом 1.1 якого встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати замовнику послуги з технічного нагляду за експлуатацією газоспоживаючого обладнання та твердопаливної котельні замовника (далі - послуги), а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги.

Графік та періодичність надання послуг визначаються в додатку №2 до даного договору. Обладнання знаходиться на об`єкті замовника, що розташований за адресою: м.Київ, пр-т. Степана Бандери, 15-А (пункт 1.2 та 1.3 договору).

Відповідно до пункту 1.5 договору виконавець підтверджує, що має всі законні права, в тому числі передбачені законодавством дозволи, ліцензії тощо, необхідні для надання послуг, передбачених даним договором, а також підтверджує, що такі дозволи, ліцензії тощо будуть чинними та дійсними протягом всього строку надання послуг по цьому договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору складається із сум оплат, що були здійснені замовником виконавцю за надані послуги, протягом всього строку дії даного договору на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

За умовами пункту 3.2 договору щомісячна плата за послуги виконавця становить без ПДВ 21667 гривень 00 копійок (двадцять одна тисяча гривень шістсот шістдесят сім гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 4333 гривні 00 копійок (чотири тисячі триста тридцять три гривні 00 копійок). Всього разом з ПДВ 20% - 26000 гривень 00 копійок (двадцять шість тисяч гривень 00 копійок). Оплата послуг в період, коли послуги не надаються у зв`язку із сезонністю (відповідно до Графіку надання послуг), не здійснюється та не нараховується.

Згідно пункту 3.3 договору сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Вартість послуг виконавця є фіксованою та не підлягає зміні протягом всього строку дії договору (пункт 3.5 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє по 30.04.2021 року включно. Послуги надаються з 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2021 року включно (пункт 7.1 договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, у відповідності до пункту 7.2 договору.

На виконання умов договору, позивачем у період з лютого 2021 по квітень 2021 року надавалися послуги з технічного нагляду за експлуатацію газоспоживаючого обладнання та твердопаливної котельні за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 15-А, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №75 від 26.02.2021 на суму 26000,00 грн, №110 від 31.03.2021 на суму 26000,00 грн та №141 від 30.04.2021 на суму 26000,00 грн, які підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

У зв`язку із відсутністю оплати, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 вих. №25/10 від 25.10.2021 про сплату вартості наданих послуг, яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку про що свідчить накладна №0314303730120 та опис вкладення у цінний лист, втім дана претензія залишена відповідачем без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 902 та 903 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

При цьому, умовами пунктів 6.1.1 та 6.1.2 договору передбачено, що виконавець направляє замовнику два примірника Акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) із зазначенням обсягу наданих послуг. Такий акт складається на підставі даних книги (журналу) реєстрації викликів. Замовник протягом п`яти робочих днів з дня отримання від виконавця акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), за умов відсутності заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, приймає послуги у виконавця та підписує наданий останнім акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) і направляє виконавцю один підписаний примірник акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Судом встановлено, що сторонами були підписані без заперечень та скріплені печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №75 від 26.02.2021 на суму 26000,00 грн, №110 від 31.03.2021 на суму 26000,00 грн, №141 від 30.04.2021 на суму 26000,00 грн.

Відтак, враховуючи, що оплата за отриманні послуги мала бути здійсненна протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду строк для оплати настав, а саме: за актом №75 від 26.02.2021 у строк включно по 08.03.2021, за актом №110 від 31.03.2021 у строк включно по 12.04.2021, за актом №141 від 30.04.2021 у строк включно по 10.05.2021.

Втім, відповідач у встановлені договором строки оплату за вказаними актами не здійснив.

Тоді як, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 78000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що після подання позову до суду, відповідач здійснив оплату основного боргу в розмірі 78000,00 грн, що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву платіжними дорученнями від 02.09.2022 №9975 на суму 26000,00 грн, №9976 на суму 26000,00 грн та №9977 на суму 26000,00 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

У даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором №1222/30 - Експл ГП про надання послуг від 01.11.2020 в розмірі 78000,00 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, спір в даній справі припинив своє існування у зв`язку з оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 78000,00 грн.

Суб`єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (позов поданий 08.08.2022, а оплата здійснена 02.09.2022).

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі №914/3112/20.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за недотримання строків оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.4 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 2401,26 грн.

Відповідач, в свою чергу, заявив про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України, на звернення до суду з вимогою про стягнення пені.

Як визначено статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020, який триває і на час ухвалення даного рішення.

Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені в силу приписів пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Відтак, у зв`язку з продовженням строків, визначених ст. 258 ЦК України, у суду відсутні правові підстави для застосування спеціального строку позовної давності про стягнення пені.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3090,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 19152,64 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про своєчасне виконання зобов`язань.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність можливості та правових підстав для здійснення оплати наданих послуг у зв`язку із тим, що у останнього відсутній оригінал чи копія актів прийому-передачі, так як відповідач підписав та направив позивачу акти приймання-передачі, які останній не повернув, оскільки жодних доказів направлення позивачу обох примірників підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №75 від 26.02.2021 на суму 26000,00 грн, №110 від 31.03.2021 на суму 26000,00 грн, №141 від 30.04.2021 на суму 26000,00 грн суду не надав.

У той же час, пунктом 6.1 договору про надання послуг №1222/30-Експл ГП від 01.11.2020 року сторони визначили порядок здавання-приймання наданих послуг (виконаних робіт).

Так, відповідно до пункту 6.1.1 договору, виконавець направляє замовнику два примірники акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) із зазначенням обсягу наданих послуг. Такий акт складається на підставі даних книги (журналу) реєстрації викликів.

Замовник протягом п`яти робочих днів з дня отримання від виконавця акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), за умови відсутності заперечень щодо обсягу та якості надання послуг, приймає послуги у виконавця та підписує наданий останнім акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) і направляє виконавцю один підписаний примірник акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт). За умов наявності у замовника заперечень щодо обсягу або якості наданих послуг, останній зобов`язаний у строк визначений пунктом 6.1.2 цього договору для підписання акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), надати виконавцю свої обґрунтовані зауваження в письмовій формі (пункти 6.1.2 та 6.1.3 договору).

З аналізу пункту 6.1 договору слідує, що на виконавця покладено обов`язок зі складання та направлення замовнику акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що є логічним та послідовним, адже саме виконавцем надаються послуги з технічного нагляду за експлуатацією газоспоживаючого обладнання та твердопаливної котельні замовника і саме на підставі даних книги (журналу) реєстрації викликів визначається обсяг наданих послуг та, відповідно, здійснюється обрахунок вартості наданих послуг, а замовник, в свою чергу, у разі відсутності заперечень підписує акти та один примірник, підписаного акту, повертає позивачу.

З урахуванням вище викладеного, твердження відповідача не заслуговують на увагу, тим більше що вказуючи про направлення позивачу обох примірників актів, відповідач не надає жодних доказів їх направлення.

Суд зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а сплата основного боргу після подачі позову не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку оплати штрафних санкцій та компенсаційних витрат, які нараховані у зв`язку з порушенням строків оплати, визначених договором.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Разом з тим, у позовній заяві зазначено, що при сплаті судового збору позивач поніс витрати по сплаті банківської комісії у розмірі 49,62 грн, у зв`язку з чим просить суд стягнути судовий збір з урахуванням банківської комісії.

Приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.

Комісія банку за сплату судового збору не відноситься до судових витрат, передбачених зазначеним вище переліком, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи.

Банк було обрано позивачем самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати.

Отже, комісія банку за сплату судового збору не підлягає стягненню, адже вона не є судовим збором в розумінні Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору №06-ю від 22.10.2021 про надання правової допомоги (далі - договір про надання правової допомоги), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна Нобіс» (далі - клієнт) та адвокатом Мариніч Ірина Григорівна (далі - адвокат), додаткової угоди №1 від 03.08.2022 до договору №06-ю про надання правової допомоги від 22.10.2021 (далі - додаткова угода №1), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7864/10, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1218306 від 14.02.2022,

Згідно пункту 1.1 договору про надання правової допомоги, адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання здійснити представництво прав та законних інтересів клієнта в господарському судочинстві (вирішення Господарським судом міста Києва справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Нобіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» про стягнення коштів), а також в інших державних органах, зокрема, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, перед фізичними особами та юридичними особами, з питань, пов`язаних як із необхідністю подати докази на час судового розгляду, так і примусовим виконанням судових рішень у даній справі, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору про надання правової допомоги, адвокат надає клієнту наступні послуги: вивчення та аналіз наявних у клієнта документів; розроблення та погодження з клієнтом стратегії досудового врегулювання спору; складання документів для досудового врегулювання спору; у випадку не врегулювання спору в досудовому порядку погодження правової позиції з клієнтом; складання процесуальних документів (позовної заяви, відзив на позовну заяву, відповіді на відзив, письмові пояснення з окремих питань, що можуть виникнути під час розгляду справи в судовому порядку, клопотання, апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, тощо); розроблення та погодження умов мирової угоди (у випадку необхідності); участь у судових засіданнях; отримання виконавчого документу; супровід виконання рішення суду.

Мета клієнта: отримати заборгованість з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» за договорами про надання послуг щодо об`єкту, що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 17 - №1216/30-Експл та №1217/30-ТО-г; щодо об`єкту, що розташовується за адресою: м. Київ, пр.-т Степана Бандери, 15-А №1220/30-ТО-г, №1221/30-ТО.Піл та №1222/30-Експл ГП (пункт 1.3 договору про надання правової допомоги).

Згідно пункту 2.5 договору про надання правової допомоги, на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається звіт про надані послуги. На вимогу клієнта сторони мають право скласти акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктами 3.1 та 3.1.1 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар адвоката є фіксованим. При погоджені розміру гонорару сторони врахували складність справи, ціну позову та значення справи для клієнта та інші істотні обставини справи. Незалежно від того, чи досягнуто мету представництва клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за участь у справі у розмірі 75000,00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 коп. Сума гонорару включає послуги по досудовому врегулюванню спору, участь адвоката в Господарському суді міста Києва. За досудове врегулювання спору клієнт сплачує 20000,00 (двадцять тисяч) гривень, за представництво інтересів «клієнта» в Господарському суді міста Києва 55000,00 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень. За представництво інтересів «клієнта» в суді апеляційної та/або касаційної інстанції - погоджується сторонами окремо шляхом укладення додаткової угоди

У пункті 3.2 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату гонорар, визначений у п. 3.1.1 даного договору частинами за наступним графіком: 10000,00 (десять тисяч) гривень протягом п`яти банківських днів з дати підписання даного договору; 10000,00 (десять тисяч) гривень до 15 грудня 2021 року; 20000,00 (двадцять тисяч) гривень протягом п`яти банківських днів від дати подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва; 35000,00 (тридцять п`ять тисяч) гривень протягом п`яти банківських днів з дати проголошення рішення Господарським судом міста Києва.

Пунктом 1 додаткової угоди №1, підписаної електронним цифровим підписом, сторони погодили викласти п. 3.1.1 договору в наступній редакції: « 3.1.1 Незалежно від того, чи досягнуто мету представництва та чи будуть позовні вимоги об`єднанні клієнт зобов`язується сплатити адвокату за представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва гонорар у розмірі: за участь у справі по договору про надання послуг №1216/30-Експл від 01.11.2020 р. - 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.; за участь у справі по договору про надання послуг №1217/30-ТО-г від 01.11.2020 р. - 22000,00 (двадцять дві тисячі) гривень 00 коп.; за участь у справі по договору про надання послуг №1218/30-ТО-г від 01.11.2020 р. - 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп.; за участь у справі по договору про надання послуг №1219/30-Експл від 01.11.2020 р. - 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп.; за участь у справі по договору про надання послуг №1220/30-ТО-г від 01.11.2020 р. - 18000,00 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 коп.; за участь у справі по договору про надання послуг №1221/30-ТО.Піл від 01.11.2020 р. - 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп.; за участь у справі по договору про надання послуг №1222/30-Експл ГП від 01.11.2020 р. - 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп. За представництво інтересів «клієнта» в суді апеляційної інстанції вартість гонорару по кожному договору, щодо якого ведеться провадження становить 8000,00 (вісім тисяч) гривень. За представництво інтересів «клієнта» в суді касаційної інстанції вартість гонорару по кожному договору, щодо якого ведеться провадження становить 8000,00 (вісім тисяч) гривень.»

У пункті 2 додаткової угоди №1, сторони погодили викласти п. 3.2 договору в наступній редакції: « 3.2 Клієнт сплачує адвокату гонорар, визначений у п. 3.1.1. даного договору частинами за наступним графіком: 50% від вартості гонорару за участь у справі по кожному договору, визначеному у п. 3.1.1, сплачується протягом десяти днів від дати подання відповідних позовів до суду; залишок гонорару за першу інстанцію сплачується протягом десяти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції; гонорар за апеляційну інстанцію та касаційну інстанцію сплачується протягом десяти днів після отримання клієнтом ухвали про відкриття провадження по справі».

Доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг та детальний опис (наданих послуг) суду не надавались.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі №757/24445/21-ц зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Щодо відсутності детального опису (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на виконання положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Аналогічна правова позиція щодо фіксованого розміру гонорару викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №357/11023/18.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а також те, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Нобіс» адвокатом Мариніч І.Г. вже предметно досліджувались, аналізувалися спірні правовідносини, складалися проекти процесуальних документів, формувалась правова позиція, пов`язана зі стягненням заборгованості за подібними договорами, укладеними між позивачем та відповідачем, (справи: №910/7159/22, №910/7161/22, №910/7162/22, №910/7168/22 та №910/7170/22), суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам справедливості, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обставин даної справи та не є розумним та виправданим в даних правовідносинах.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 8000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 231, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 78000,00 грн основного боргу закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 15-А; ідентифікаційний код 34431547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Нобіс" (03058, м. Київ, вул. Голего Миколи, будинок 5, Н/П 134; ідентифікаційний код 40282150) пеню у розмірі 2401 (дві тисячі чотириста одна) грн 26 коп., 3% річних у розмірі 3090 (три тисячі дев`яносто) грн 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 19152 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 64 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.12.2022.

Суддя Т. В. Васильченко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення13.12.2022
Оприлюднено15.12.2022
Номер документу107830832
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду

Судовий реєстр по справі —910/7171/22

Рішення від 13.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 14.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 05.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 14.08.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні