Рішення

від 15.11.2022 по справі 914/1414/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022 Справа № 914/1414/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна», м. Городок, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Групс ТГ», м. Київ

про стягнення 527 958,90 грн

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: Ахметова Г.В.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Групс ТГ» про стягнення 527 958,90 грн.

Ухвалою суду від 05.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.08.2022.

02.08.2022 розгляд справи відкладено на 23.08.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.08.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 06.09.2022 та відкладено підготовче засідання на 20.09.2022.

Ухвалою суду від 20.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.10.2022.

20.09.2022 через службу діловодства господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс Україна" подано заяву про забезпечення позову від 19.09.2022, якою останній просить суд накласти арешт на майно, що знаходиться у власності ТзОВ "Актив Групс ТГ"; накласти арешт на грошові кошти у розмірі 435 000,00 грн., які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах ТзОВ "Актив Групс ТГ", в тому числі у АТ "Правекс Банк", IBAN НОМЕР_1 , МФО 380838.

Ухвалою суду від 22.09.2022 частково задоволено заяву про забезпечення позову, вжито заходів до забезпечення позову ТзОВ «Танк Транс Україна» до ТзОВ «Актив Групс ТГ» про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 435 000,00 грн, які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах ТзОВ «Актив Групс ТГ». В решті заявлених вимог відмовлено.

11.10.2022 розгляд справи по суті відкладено на 01.11.2022 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

01.11.2022 розгляд справи по суті відкладено на 15.11.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 15.11.2022 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити. Крім того, просить суд не скасовувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2022, до повного виконання рішення суду у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі, а також ухвали про відкладення розгляду справи надсилались на електронну пошту відповідача oppo2012@ukr.net, що використовується останнім як офіційна для ведення господарської діяльності. Використання відповідачем зазначеної електронної пошти підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи скріншотом з електронної пошти ТзОВ «Танк Транс Україна», з якого вбачається що 06.06.2022 відповідачем на електронну пошту позивача надіслано лист із вкладеними документами, що підписані самим відповідачем (договором поставки палива, специфікацією у вигляді додатку, рахунком та випискою).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, від 25.05.2022 у справі № 914/1003/21).

Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.08.2022 у cправі № 910/5408/21, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Крім того, ухвала від 01.11.2022 надсилалась судом на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Групс ТГ», зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Іллінська, 8, Київ, 04070).

Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/1414/22 для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Групс ТГ» про дату та час судового засідання.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 420 від 06.06.2022 щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 435 000,00 грн, 5 958,90 грн неустойки та 87 000,00 грн штрафу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Обставини справи.

06.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс Україна" (позивач, за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Групс ТГ" (відповідач, за договором - постачальник) укладено договір поставки № 420.

Згідно з п.1.1 даного договору, постачальник зобов`язувався на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури. Товар має бути поставлений постачальником протягом 2 календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Місцем виконання договору встановлено склад покупця, розташований за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, буд. 7, куди постачальник зобов`язався своїми силами поставити товар (п.3.1.1). Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або повноважному представнику покупця відповідно до накладної. Повноважним представником покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отриманим товару зі заповненими обов`язковими реквізитами первинного документа (п.3.2). Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця (п.3.3).

Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець перераховує на рахунок постачальника 50% від загальної вартості товару протягом 3 банківських днів з дати підписання специфікації до договору. Решту 50% - протягом 3 банківських днів з дати отримання товару на складі.

Згідно з п.6.1 договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, відповідно до п.п.3.1.1 даного договору, постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строку поставки більш ніж на 2 календарні дні постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості непоставленого товару. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору (п.9.1).

На виконання умов зазначеного договору, 06.06.2022 сторонами підписано специфікацію № 1 на поставку 15 000 л дизельного палива «EURO-5» (виробник Румунія, ДЕСТ 7688:2015) вартістю 870000,00 грн, а постачальником виставлено рахунок на оплату № 1025 від 06.06.2022 на суму 870 000,00 грн.

07.06.2022 покупцем (позивачем) здійснено попередню оплату у розмірі 50% від суми, погодженої у рахунку, що становить 435 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням ПАТ «Кредобанк» № 2237 від 07.06.2022 із призначенням платежу: «Оплата за нафтопродукти згідно рах. № 1025 від 06.06.2022, в т.ч. ПДВ 20% 145 000 грн».

Враховуючи дату здійснення покупцем попередньої оплати та передбачені договором умови та порядок постачання, поставка товару (дизельного палива) повинна відбутись 08-09.06.2022.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не поставлено позивачу передбаченого договором товару у визначені в ньому строки та порядку.

15.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» звернулось до органів поліції із заявою про вчинення злочину посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Групс ТГ» за ознаками ч.3 ст.190 КК України (шахрайства у великих розмірах).

02.07.2022 за вказаною статтею відкрито кримінальне провадження та визнано ТзОВ «Танк Транс Україна» потерпілим, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 42022142270000038.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар, неустойки та штрафу.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 420 від 06.06.2022.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1, 2 ст.712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач про дійсність отримання попередньої оплати від позивача не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Враховуючи наведене, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо поставки товару, відтак вимога про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 435 000,00 грн підлягає задоволенню.

Пунктом 6.1 договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, відповідно до п.п.3.1.1 даного договору, постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строку поставки більш ніж на 2 календарні дні постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості непоставленого товару.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час прострочення зобов`язання, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Відповідач, уклавши договір поставки № 420 від 06.06.2022, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умови про нарахування пені та штрафу за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 5 958,89 грн, та штраф у розмірі 87 000,00 грн (у відповідності до розрахунку, зазначеному в позовній заяві та за вказані в ньому періоді).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що сума пені складає 8 342,47 грн, тобто є більшою, ніж нарахував позивач у своєму розрахунку.

Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені у розмірі 5 958,89 грн, та штраф у розмірі 87 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на останнього.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд враховує, що одним із основних принципів господарського судочинства є диспозитивність, який зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься: договір № 1/04ю про надання правової (правничої) допомоги від 27.04.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» та адвокатом Ахметовою Галиною Валеріївною, додаток № 5 від 14.06.2022 до договору № 1/04ю про надання правової (правничої) допомоги від 27.04.2021, рахунок-фактура на оплату послуг із надання правової (правничої) допомоги згідно із додатком № 5 до договору № 1/04ю від 27.04.2021, платіжне доручення № 2606 від 24.06.2022 на суму 6 000,00 грн (призначення платежу: оплата за надання послуг у справі за позовом про стягнення заборгованості з ТОВ «Актив Групс ТГ» згідно рах. № від 24.06.2022), згідно яких вбачається, що всього адвокатом Ахметовою Галиною Валеріївною надано правничої допомоги на суму 6 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

У відповідності до позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/21, встановлено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже є визначеним.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2 додатку № 5 від 14.06.2022 до договору № 1/04ю про надання правової (правничої) допомоги від 27.04.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» та адвокатом Ахметовою Галиною Валеріївною, встановлено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 6 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 6 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Групс ТГ» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 34429318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Артищівська, 7, ідентифікаційний код 39916737) - суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 435 000,00 грн, 5 958,90 грн неустойки, 87 000,00 грн штрафу, 7 919,39 грн - судового збору та 6 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення складено 21.11.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.