Рішення

від 08.12.2022 по справі 5015/3831/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2022 Справа № 5015/3831/11

Колегія суддів Господарського суду Львівської області у складі: головуючого судді Долінської О.З., судді Козак І.Б., судді Фартушок Т.Б., , за участю секретаря судового засідання Кучинської О.Д.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в особі:

позивача 1: Кабінету Міністрів України, м. Київ

позивача 2: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, смт. Великий Любінь, Львівський район, Львівська область

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Дочірнього підприємства Санаторій Любінь Великий Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця , Львівська область, Городоцький район, с.м.т. Великий Любінь

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1, смт. Великий Любінь

про: визнання нечинним рішення сесії Великолюбінської селищної ради №276 від 18.08.2005р. Про припинення права користування земельною ділянкою; визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №282 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16б; визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №283 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16г

За участю представників:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор Львівської обласної прокуратури

від позивача 1: Зубко С.В. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено прокурором Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держкомзему у Львівській області до Великолюбінської селищної ради, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство Укрпрофоздоровниця ДП Санаторій Любінь Великий, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1 про визнання нечинним рішення сесії Великолюбінської селищної ради №276 від 18.08.2005р. Про припинення права користування земельною ділянкою, визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №282 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 16б; визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №283 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 16г.

Ухвалою суду від 12.07.2011р. (суддя Гоменюк З.П.) за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.08.2011р.

В якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено до участі у справі Закрите акціонерне товариство Укрпрофоздоровниця ДП Санаторій Любінь Великий та Товариство з обмеженою відповідальністю Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1.

10.08.2011 р. третьою особою 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача подано на адресу суду письмові пояснення з додатком за вх. № 17952/11.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 07.09.2011 р.

07.09.2011 р. прокуратурою Городоцького району Львівської області подано на адресу суду письмові пояснення за вх. № 20285/11.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2011 р. продовжено строк вирішення спору. Розгляд справи відкладено на 20.09.2011 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2011 р. (суддя Гоменюк З.П.) зупинено провадження у справі до прийняття Господарським судом Львівської області рішення у справі №5015/3683/11 та набрання ним законної сили.

Ухвалою суду від 01.04.2013р. поновлено провадження у справі № 5015/3683/11 (суддя Гоменюк З.П.), оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. у справі №5015/3683/11 рішення Господарського суду Львівської області від 21.09.2011р. у справі № 5015/3683/11 скасовано та прийнято нове. Ухвалою суду від 01.04.2013р. розгляд справи призначено на 23.04.2013 р.

29.03.2013 р. прокуратурою Городоцького району Львівської області подано на адресу суду лист з додатком за вх. № 9511/13.

22.04.2013 р. відповідачем подано на адресу суду заперечення проти позову за вх. № 13562/13.

23.04.2013 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.04.2013 р.

24.04.2013 р. відповідачем подано на адресу суду заяву (за вх. № 14312/13) про застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора Городоцького району Львівської області, заявлених у справі № 5015/3831/11.

25.04.2013р. позивачем 1 подано на адресу суду правову позицію за вх. № 14461/13.

25.04.2013р. прокуратурою Городоцького району Львівської області подано письмові пояснення у даній справі за вх. № 14419/13.

Ухвалою суду від 25.04.2013р. у зв`язку із складністю даної справи, необхідністю вивчення та дослідження великої кількості доказів, з метою повного і всестороннього з`ясування усіх обставин справи, а також у зв`язку з закінченням строку вирішення спору, за клопотанням прокурора, призначено колегіальний розгляд вказаної справи.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу справ системою документообігу суду, було призначено колегіальний розгляд в складі головуючого судді Гоменюк З.П., суддів Яворського Б.І. та Станька Л.Л.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2013 р. відкладено розгляд справи на 22.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2013 р. (головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Яворський Б.І. та Станько Л.Л.) зупинено провадження у справі до прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі №5015/3683/11.

Автоматизованою системою документообігу, у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Гоменюк З.П. (розпорядження №843 від 02.10.2013 р. Щодо призначеня повторного автоматичного розподілу справ), проведено заміну головуючого судді у справі на суддю Долінську О.З.

Для з`ясування наявності, відсутності обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів в складі головуючого судді Долінської О.З., суддів Яворського Б.І. та Станька Л.Л., ухвалою від 04.10.2013 р. поновила провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.11.2013 р.

13.11.2013 р. Головним управлінням Держземагенства у Львівській області подано на адресу суду лист з додатками за вх. № 48067/13.

Ухвалою суду від 13.11.2013 р. замінено позивача - 2 у справі №5015/3831/11 Головне управління Держкомзему у Львівській області (79058, м. Львів, вул. Чорновола, 44) на його правонаступника - Головне управління Держземагенства у Львівській області ((79058, м. Львів, вул. Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 38287406) та залучено правонаступника до участі у даній справі.

Крім того, ухвалою суду від 13.11.2013 р. провадження у справі зупинено до прийняття Вищим господарським судом України рішення у справі №5015/3683/11.

Автоматизованою системою документообігу в зв`язку із закінченням повноважень судді Станька Л.Л. який брав участь у колегіальному розгляді справи у складі трьох суддів у справі №5015/3831/11, на підставі розпорядження №170 від 31.03.2014 р. «Щодо призначеня повторного автоматичного розподілу справ», проведено заміну члена колегії, а саме судді Станька Л.Л. на суддю Козак І.Б.

Для з`ясування наявності, відсутності обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, суд ухвалою від 01.04.2014 р. поновив провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.04.2014 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2014 р. (головуючий суддя - Долінська О.З., судді Козак І.Б., Яворський Б.І.), зупинено провадження у справі №5015/3831/11 до вирішення справи № 5015/3683/11, яка розглядається Господарським судом Львівської області та набрання рішенням законної сили. Зобовязано сторони надати суду докази про результати розгляду справи №5015/3683/11, після подання яких провадження у справі буде поновлено.

У зв`язку з тим, що відпали обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі № 5015/3831/11, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.01.2022 постановлено провадження у справі № 5015/3831/11 поновити. Здійснювати розгляд справи № 5015/3831/11 за правилами загального позовного провадження та призначити розгляд справи в підготовчому засіданні. Підготовче засідання у даній справі призначено на 23.02.2022 року.

18.02.2022 р. за вх. № 4697 від третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, на адресу суду поступили письмові пояснення з додатками, в яких третя особа -2 просить залишити позовну заяву Прокуратури Городоцького району без задоволення з підстав, які викладено в поданих письмових поясненнях.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2022 постановлено здійснити заміну органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду з Прокуратури Городоцького району Львівської області на Пустомитівську окружну прокуратуру Львівської області; здійснити заміну позивача-2 - Головного управління Держземагенства у Львівській області на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; здійснити заміну відповідача - Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області на Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області. Підготовче засідання у даній справі відкладено на 16.03.2022 р.

16.03.2022 р. підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Яворського Б.І. у щорічній основній відпустці.

У зв`язку з виходом на роботу судді Яворського Б.І., ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 р., підготовче засідання у даній справі призначено на 10.05.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 р., постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 5015/3831/11 на тридцять днів за клопотанням прокурора. Здійснено заміну третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства Укрпрофоздоровниця ДП Санаторій Любінь Великий на Дочірнє підприємство Санаторій Любінь Великий Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (81555, Львівська область, Городоцький район, селище міського типу Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 16; код ЄДРПОУ № 02592022). Підготовче засідання відкладено на 08.06.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.06.2022 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 5015/3831/11 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.08.2022 р.

09.06.2022 р. відповідачем подано на адресу суду заяву про застосування позовної давності за вх. № 17345/22, відповідно до якої відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог прокурора Городоцького району Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 р. розгляд справи по суті призначено, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 03.08.2022 р., на 14.09.2022 р.

14.09.2022 р. судове засідання з розгляду справи по суті № 5015/3831/11 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яворського Б.І.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.09.2022 року визначено наступний склад колегії суддів: Долінська О.З. - головуючий суддя, судді: Козак І.Б. та Фартушок Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.09.2022 р. постановлено розгляд справи № 5015/3831/11 здійснювати в подальшому у складі колегії суддів: головуючий суддя - Долінська О.З., судді: Козак І.Б., Фартушок Т.Б. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.10.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 23.11.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 08.12.2022 р.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

08.12.2022 р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

08.12.2022 р. представник позивача -1 в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

08.12.2022 р. представник позивача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

08.12.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

08.12.2022 р. представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

08.12.2022 р. представник третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 5015/3831/11.

В судовому засіданні 08.12.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокурора.

У позовній заяві зазначено про те, що Прокуратурою Городоцького району Львівської області проведено перевірку додержання Великолюбінською селищною радою земельного законодавства при вилученні земельних ділянок ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» ДП «Санаторій «Любінь Великий».

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно з державним актом серії ЛВ 60 реєстраційний № 1 від 06.07.1998 року, філіалу акціонерного товариства санаторно-курортних установ профспілок України «Укрпрофздоровниця» «Любінь Великий» надано у постійне користування земельну ділянку площею 16,4937га для організації оздоровчих заходів в межах смт. Великий Любінь відповідно до рішення Великолюбінської селищної ради народних депутатів № 24 від 26.06.1998 року.

Прокурор зазначає, що як встановлено перевіркою, у 2004 році за договором купівлі-продажу ТзОВ «Наукові технології здоров`я» продало два приміщення (корпуси № 2, 4) ТзОВ Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1.

Відповідно до договорів оренди від 23.11.2007 року, Великолюбінською селищною радою із вищевказаних земель надано ТзОВ Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1 в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2709 га та 0,1567 га на підставі рішень XIV-ї сесії V-го демократичного скликання Великолюбінської cелищної ради №№ 282, 283 від 25.10.2007 року, що знаходяться по вул.Львівській, 16б та по вул. Львівській, 16г в смт. Великий Любінь для санаторно-курортного використання. Дані договори зареєстровані у Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії ДІІ «Центр земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 05.12.2007року за №№ 04.07.450.00414 та 04.07.450.00415. Строк договорів оренди 1 рік, проте, кожного року Великолюбінською селищною радою та ТзОВ «РОКСВеЛ» укладаються додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянки на продовження терміну дії договорів оренди.

Прокурор також зазначає, що проведеною перевіркою із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області та Держкомзему у Львівській області встановлено, що санаторій частково знаходиться на площі 12,0 га території об`єкту природно-заповідного фонду - державний парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, оголошений рішеннями Львівського обласного виконавчого комітету від 09.10.1984р. № 495, переданий під охоронне зобов`язання адміністрації курорту Любінь Великий 13.05.1986р.

Відповідно до рішення Великолюбінської селищної ради № 199 від 08.12.2004р. надано дозвіл ТзОВ Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1 на складання технічної документації щодо передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування спальних корпусів № 2, № 4 по вул. Львівська, 16, що перейшли у власність згідно договору купівлі-продажу.

Рішенням Великолюбінської селищної ради № 276 від 18.08.2005р. у відповідності до клопотання адміністрації ДП «Санаторій «Любінь Великий», враховуючи факт відчуження корпусів №2, № 4 припинено право користування земельною ділянкою площею 0,4276га, що обслуговує корпуси, розташовані в смт. В.Любінь, вул. Львівська, 16.

Проте, згідно з державним актом серії ЛВ 60 реєстраційний № 1 від 06.07.1998 року, філіалу акціонерного товариства санаторно-курортних установ профспілок України «Укрпрофздоровниця» «Любінь Великий» надано у постійне користування земельну ділянку площею 16,4937га для організації оздоровчих заходів в межах смт.Великий Любінь.

Прокурор у позовній заяві вказує на те, що згідно інформації, наданої Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі, землі природно-заповідного фонду не виокремлені, межі їх в натурі не визначені, що унеможливлює встановити чи саме 0, 4276га, що були вилучені відносяться до природно-заповідного фонду.

Також прокурор зазначає, що всупереч вимогам Земельного кодексу України,18.08.2005 року сесія Великолюбінської селищної ради прийняла рішення № 276, на підставі якого припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Любінь Великий» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» земельною ділянкою площею 0,4276 га. по вул. Львівській, 16 в смт. Великий Любінь та віднесено до резервного фонду селищної ради.

Прокурор вказує на те, що чинним законодавством взагалі не передбачено право органів місцевого самоврядування вилучати земельні ділянки державної власності, а особливо землі оздоровчого призначення. Так, землі, якими розпорядилась Великолюбінська селищна рада землі оздоровчого призначення, при тому право розпоряджатися вказаної категорією земель, є лише у Кабінету Міністрів України. На думку прокурора, наведене свідчить про перевищення Великолюбінською селищною радою своїх повноважень при розпорядженні цими землями.

Також рішенням Великолюбінської селищної ради № 282 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16б, затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки для надання в оренду з правом викупу ТзОВ РОКСВЕЛ-1, яка знаходиться в смт.В.Любінь. 16б для санаторно-курортної діяльності та передано ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в оренду з правом викупу у власність земельну ділянку площею 2709кв.м.

Крім того, рішенням Великолюбінської селищної ради № 283 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16г, затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки для надання в оренду з правом викупу Товариству з обмеженою відповідальністю «РОКСВеЛ № 1», яка знаходиться в смт. В Любінь, 16г для санаторно-курортної діяльності та передано ТзОВ «РОКСВеЛ №1» в оренду з правом викупу у власність земельну ділянку площею 1567кв.м.

Прокурор наголошує на тому, що ТзОВ «РОКСВеЛ №1» проект відведення земельної ділянки не проведено, натомість проведено інвентаризацію земельної ділянки.

Водночас, згідно інформації, наданої Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі, землі природно-заповідного фонду не виокремлені, межі їх в натурі не визначені, що унеможливлює встановити чи саме 0,4276га, що були вилучені відносяться до природо-заповідного фонду.

У позовній заяві зазначено, що про наведені факти прокуратурі району стало відомо лише у червні 2011 року при проведенні перевірки, а тому, термін позовної давності на звернення до суду пропущено з поважних причин. На підставі наведеного, прокурор просить суд поновити строк на звернення до суду, визнати нечинним рішення сесії Великолюбінської селищної ради №276 від 18.08.2005р. Про припинення права користування земельною ділянкою; визнати нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №282 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16б; визнати нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №283 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16г.

Позиція позивача-1.

У поданих на адресу суду правових позиціях за вх. № 14461/13 від 25.04.2013 р., позивач-1 зазначає про те, що земельні ділянки державної форми власності, які призначені для організації оздоровчих заходів в межах смт. Великий Любінь площею 16, 4937 га в тому числі по вул. Львівська, 16, які згідно державного акту серії ЛВ 60 реєстраційний № 1 від 06.07.1998 року знаходяться у постійному користуванні ЗАТ «Укрпрофздоровниця» ДП «Санаторій «Любінь Великий» належать до земель оздоровчого призначення, а тому відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України розпорядження вказаними земельними ділянками належить до повноважень саме Кабінету Міністрів України. Саме Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки оздоровчого призначення, що перебувають у державній власності з постійного користування. На підставі наведеного, позивач-1 просить суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача.

У поданих на адресу суду запереченнях проти позову за вх. № 13562/13 від 22.04.2013 р. відповідач зазначає про те, що земельна ділянка площею 16,4937 га надана у постійне користування ЗАТ «Укрпрофздоровниця» «Великий Люьінь», в тому числі і спірна земельна ділянка. Докази про те, що на час прийняття оспорюваного рішення Великолюбінською селищною радою було здійснено розмежування земель державної та комунальної власності в матеріалах справи відсутні, тому відповідач вважає, що Великолюбінська селищна рада діяла в межах наданих їй Законом повноважень. Звідси, посилання прокурора у позові на ч. 9 ст. 149 ЗК України, якою передбачено вилучення земельних ділянок рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого призначення з постійного користування лише Кабінетом Міністрів України застосовувати не можна, тому що Великолюбінською селищною радою земельна ділянка не вилучалась, а припинення постійного користування та вилучення земельної ділянки це різні по суті та правовій природі юридичні факти, які мають різні правові підстави, порядок та наслідки. Зазначені обставини дають підстави вважати, що рішення Великолюбінської селищної ради №276 від 18.08.2005р. є прийняте без порушення Закону. Також це рішення є первинним у відповідності до інших рішень, які оскаржують ся (рішення № 282 від 25.10.2007 р. та рішення № 283 від 25.10.2007 р.). Ці рішення були видані на основі рішення № 276 від 18.08.2005 р. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

У поданих письмових поясненнях за вх. № 4697/22 від 18.02.2022 р. третя особа 2 зазначає про те, що як вказує у позовній заяві прокурор, проведеною перевіркою із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівської області та Держземагенства у Львівській області встановлено, що санаторій частково знаходиться на площі 12,0 га території об`єкту природно-заповідного фонду-державного парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, оголошеного рішенням Львівського обласного виконавчого комітету від 09.10.1984 року № 495, переданого під охоронне зобов`язання адміністрації курорту Любінь Великий 13.05.1986 року. Як вбачається зі статей 43 та 45 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. Відповідно до ч.ч. 1, 5 статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території парків - пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Таким чином, на думку третьої особи-2, наявність статусу «парк - пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення», не позбавляє можливості передавати відповідні земельні ділянки у користування чи у власність.

Крім того, третя особа 2 зазначає про те, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з ч.ч. 3. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій. організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

На думку третьої особи 2, аналіз наведеної норми свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обгрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Третя особа 2 вважає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Третя особа 2 зазначає, що прокурор Городоцького району Львівської області, звертаючись до Господарського суду Львівської області з позовною заявою від 07 липня 2011 року № 53-1864вих-11 не обгрунтував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначених законом підстав для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Відтак, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не мас права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

На підставі наведеного, третя особа 2 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, у поданих письмових поясненнях зазначено, що ТзОВ Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 15 000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Реабілітаційно - оздоровчий комплекс - санаторій « Великий Любінь № 1» залишає за собою право відкоригувати дану суму залежно від суми фактичних витрат на професійну правничу допомогу згідно вимог статей 124, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.

Постановою № 606 Рада Міністрів Української РСР зобов`язала Міністерство охорони здоров`я УРСР передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок, зокрема, всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього управління. Пунктом 2 постанови № 606 передбачено, що передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснюється безоплатно. У додатку 1 (Перелік санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров`я УРСР) до постанови № 606, зокрема, значиться санаторій Любінь Великий.

Постановою від 18.11.1990 № 2-1а Президія Ради Загальної конфедерації професійних спілок СРСР затвердила договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990, укладений між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, за умовами якого за Федерацією було закріплено перелік майна (в т. ч. санаторій Любінь Великий).

Постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 № 11-1-1 створено Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (далі ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця) на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об`єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соцстрахування.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 № 9971 ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця зареєстровано як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об`єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створено на майні засновників ФПУ України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з актом прийому-передачі від 24.01.1992 майно санаторію Любінь Великий передано Федерацією у власність ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця, перелік якого складено згідно з постановою Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України Укрпрофоздоровниця.

Рішенням правління ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця від 28.01.1992 № 2 затверджено перелік оздоровниць та допоміжних господарств, які на правах філії входять до складу Прикарпатського відділення ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця. Зокрема, до складу цього відділення було включено санаторій "Любінь Великий".

На виконання Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР "Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" ФДМУ у 1996 році було складено Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24 серпня 1991 року перебували у віданні Федерації незалежних профспілок України, до якого було включено санаторій "Любінь Великий ".

Рішенням Виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради від 28.05.1999 № 35 оформлено право власності ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця на об`єкти нерухомого майна: спальні корпуси 2, 3, 4, 6, лікувально-діагностичний корпус № 1, адміністративний корпус, приміщення бібліотеки і ЛФК, водолікарні, клубу-їдальні, овочесховища, котельні, пральні, очисних споруд, що знаходяться на вулиці Львівській, 16 у смт Великий Любінь. Право власності на ці об`єкти зареєстровано Самбірським бюро технічної інвентаризації за ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця, про що 23.11.2001 видано свідоцтво про право власності серії ААБ № 000460.

15.03.2000 Прикарпатське дочірнє підприємство ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця (код ЄДРПОУ 02649905) видало наказ № 28 Про створення філій Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ Укрпрофоздоровниця та затвердження положень про них, відповідно до якого створило філію Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця Санаторій "Любінь Великий.

23.11.2001 зазначені об`єкти нерухомого майна санаторію закріплено за філією Прикарпатського відділення ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця Санаторієм Любінь Великий.

19.07.2001 між Прикарпатським дочірнім підприємством ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця (продавець) і ТОВ Наукові технології здоров`я (покупець) було укладено договір № 4610116/2001-49 (затверджено головою Правління ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця 19.07.2001), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця корпус № 2 та корпус № 4 Санаторію Любінь Великий, що знаходяться за адресою: смт Любінь Великий Городоцького р-ну Львівської області, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених у цьому договорі.

На підставі рішення Ради ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця від 19.03.2001 № Р4-9 та договору купівлі-продажу від 19.07.2001 № 4610116/2001-49 Прикарпатське дочірнє підприємство ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця за актом прийому-передачі від 25.07.2001 передало ТОВ Наукові технології здоров`я спальний корпус № 2 санаторію Любінь Великий площею 708,3 м2 і спальний корпус № 4 санаторію Любінь Великий площею 874 м2.

Згідно з рішенням загальних зборів ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця від 22.01.2003 "Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", оформленим протоколом № 3, проведено реорганізацію Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця (код ЄДРПОУ 02649905) шляхом виділення його філії Санаторію Любінь Великий у Дочірнє підприємство Санаторій Любінь Великий ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця (код ЄДРПОУ 02592022).

11.08.2004 між ТОВ Наукові технології здоров`я (продавець) та ТОВ РОКСВеЛ № 1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (посвідчено приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєвою А. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2669), за умовами якого продавець передав Покупцю у власність, а Покупець прийняв і зобов`язувався оплатити 60496 грн. за об`єкт нерухомого майна, а саме: будинок, спальний корпус № 2 загальною площею 708,3 м2, що знаходиться у смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області по вул. Львівській, 16-Б.

11.08.2004 між ТОВ Наукові технології здоров`я (продавець) та ТОВ РОКСВеЛ № 1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (посвідчено приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєвою А. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2672), за умовами якого продавець передав Покупцю у власність, а Покупець прийняв і зобов`язувався оплатити 79690 грн. за об`єкт нерухомого майна, а саме: будинок, спальний корпус № 4 загальною площею 874 м2, що знаходиться у смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області по вул. Львівській, 16-Г.

24.06.2005 зареєстровано за ТОВ РОКСВеЛ № 1 право власності на спальний корпус № 2 за адресою: Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16-Б (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.06.2005 № 7606574).

24.06.2005 зареєстровано за ТОВ РОКСВеЛ №1 право власності на спальний корпус № 4 за адресою: Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16-Г (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.06.2005 № 7606676).

Рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 276 від 18.08.2005 р., XX сесії IV-го демократичного скликання, на підставі поданого клопотання адміністрації ДП «Санаторій «Любінь Великий» ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про припинення їх права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4276 га, яка розташована в смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16, і обслуговує корпуси № 2 і № 4, вирішила припинити право постійного користування ДП «Санаторій «Любінь Великий» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» земельною ділянкою площею 0,4276 га. по вул. Львівська, 16 в смт. Великий Любінь, за його згодою та зарахувати до резервного фонду селищної ради.

У зв`язку із реєстрацією за ТОВ РОКСВеЛ № 1 права власності на спальний корпус № 2 за адресою: Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16-Б, рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №282 від 25.10.2007р. XIV-ї сесії V-го скликання, затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки для надання в оренду з правом викупу ТзОВ РОКСВЕЛ-1, яка знаходиться в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16-б для санаторно-курортної діяльності. Передано ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в короткострокову оренду терміном на один рік з правом викупу у власність земельну ділянку площею 2 709 кв.м. в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16-б для санаторно-курортної діяльності. Рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №282 від 25.10.2007р. вирішено також дати згоду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 на складання технічної документації з викупу даної земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність для санаторно-курортної діяльності. ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в місячний термін укласти договір оренди даної земельної ділянки з селищною радою і провести його державну реєстрацію.

У зв`язку із реєстрацією за ТОВ РОКСВеЛ №1 права власності на спальний корпус № 4 за адресою: Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16-Г, рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №283 від 25.10.2007р. XIV-ї сесії V-го скликання, затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки для надання в оренду з правом викупу ТзОВ РОКСВЕЛ-1, яка знаходиться в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16-г для санаторно-курортної діяльності. Передано ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в короткострокову оренду терміном на один рік з правом викупу у власність земельну ділянку площею 1567 кв.м. в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16-г для санаторно-курортної діяльності. Рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №283 від 25.10.2007р. вирішено також дати згоду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 на складання технічної документації з викупу даної земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність для санаторно-курортної діяльності. ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в місячний термін укласти договір оренди даної земельної ділянки з селищною радою і провести його державну реєстрацію.

На підставі вказаного рішення Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №282 від 25.10.2007р., 29 листопада 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки між Великолюбінською селищною радою Городоцького району Львівської області ( за договором орендодавець) та ТзОВ РОКСВЕЛ-1 (за договором орендар).

У п. 1.1 договору оренди від 29.11.2007 р. зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення на підставі рішення XIV-ї сесії V-го демократичного скликання Великолюбінської cелищної ради №№ 282 від 25.10.2007 р., що знаходиться по вул. Львівська, 16-б в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області. В оренду передається земельна ділянка площею 2 709 кв.м.

Крім того, на підставі рішення Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №283 від 25.10.2007р., 29 листопада 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки між Великолюбінською селищною радою Городоцького району Львівської області ( за договором орендодавець) та ТзОВ РОКСВЕЛ-1 (за договором орендар).

У п. 1.1 договору оренди від 29.11.2007 р. зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення на підставі рішення XIV-ї сесії V-го демократичного скликання Великолюбінської cелищної ради №№ 283 від 25.10.2007 р., що знаходиться по вул. Львівська, 16-г в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області. В оренду передається земельна ділянка площею 1567кв.м.

У позовній заяві прокурор зазначає про те, що згідно з державним актом серії ЛВ 60 реєстраційний № 1 від 06.07.1998 року, філіалу акціонерного товариства санаторно-курортних установ профспілок України «Укрпрофздоровниця» «Любінь Великий» надано у постійне користування земельну ділянку площею 16,4937га для організації оздоровчих заходів в межах смт.Великий Любінь. Відповідно до інформації, наданої Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі, землі природно-заповідного фонду не виокремлені, межі їх в натурі не визначені, що унеможливлює встановити чи саме 0, 4276га, що були вилучені відносяться до природно-заповідного фонду. Вказані обставини слугували підставою для звернення прокурора до суду в інтересах позивача 1: Кабінету Міністрів України та позивача 2: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з позовними вимогами про визнання нечинним рішення сесії Великолюбінської селищної ради №276 від 18.08.2005р. Про припинення права користування земельною ділянкою; визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №282 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16 б; визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №283 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16 г.

Оцінка суду.

За змістом пункту "б" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У пункті 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (станом на 2007 рік), при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: землі атомної енергетики та космічної системи; землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення; землі під об`єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об`єктами, що мають національне та загальнодержавне значення; землі під водними об`єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об`єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів; земельні ділянки,які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; землі лісового фонду за межами населених пунктів; землі під казенними підприємствами; земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Як слідує зі статті 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (станом на 2007 рік), при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави. Таким чином, на підставі наведеного, враховуючи, що йдеться про об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення, за будь-яких умов, землі під цим об`єктом належать до земель комунальної власності та перебувають у віданні органу місцевого самоврядування, оскільки знаходяться в межах смт. Великий Любінь.

Рішення про припинення права постійною користування ДП «Санаторій «Любінь Великий» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» земельною ділянкою площею 0, 4276 га, яка розташована в с. Великий Любінь. вул. Львівська 16 було прийнято Великолюбінською селищною радою 18.08.2005 року.

Станом на 18.08.2005 року чинною була редакція п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України « до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Спірні рішення № 282 та № 283 були прийняті Великолюбінською селищною радою 25.10.2007 року.

Станом на 25.10.2007 року чинною була редакція п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України «До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади».

За таких умов, Великолюбінська селищна рада правомірно розпорядилася спірною земельною ділянкою площею 0, 4276 га, надавши її у користування ТзОВ «Реабілітаційно - оздоровчий комплекс - санаторій «Великий Любінь № 1» ( ТОВ «РОКСВел № 1), у зв`язку із реєстрацією за ТОВ РОКСВеЛ № 1 права власності на спальний корпус № 2 та спальний корпус № 4.

Як вбачається з «Розробки по формі № 6-зем (гектарів)», спірна земельна ділянка площею 0, 4276 га належить до земель оздоровчого призначення.

Статтями 47, 49 Земельного кодексу України визначено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

Суд зазначає, що оспорюваними рішеннями № 282 та № 283 від 25.10.2007 року, земельна ділянка площею 0, 4276 га надана ТОВ «РОКСВеЛ № 1» для санаторно- курортної діяльності.

З приводу посилань прокурора на статтю 149 Земельного кодексу України, то необхідно зазначити, що згідно частини 1 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших погреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Суд зазначає, що спірна земельна ділянка не вилучалася, а припинялося право її користування на підставі клопотання адміністрації ДП «Санаторій «Любінь Великий ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Суд відзначає, що 02.07.2011 року Прокурор Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом (у редакції заяви від 17.12.2019 про уточнення позовних вимог) до Дочірнього підприємства Санаторій Любінь Великий Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, Товариства з обмеженою відповідальністю Наукові технології здоров`я, Товариства з обмеженою відповідальністю Реабілітаційно-оздоровчий комплекс санаторій Великий Любінь № 1, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, Державної реєстраційної служби України, Федерації професійних спілок України про визнання права власності за Державою Україна в особі ФДМУ на наступні об`єкти нерухомого майна: спальний корпус № 4 загальною площею 874 м2; спальний корпус № 2 загальною площею 708,3 м2; приміщення котельні площею 352 м2; приміщення водонапірної башти; приміщення водогрязелікарні; приміщення пральні площею 204 м2; приміщення адмінкорпусу площею 253 м2; приміщення бібліотеки та ЛФК площею 466,4 м2; приміщення очисних споруд площею 84,4 м2; приміщення овочесховища площею 644,2 м2; приміщення клубу-їдальні; приміщення лікувально-діагностичного корпусу № 1; приміщення спального корпусу № 6; приміщення спального корпусу № 3 (далі спірне нерухоме майно, спірне майно, спірні об`єкти); 2) витребування з чужого незаконного володіння ДП Санаторій Любінь Великий ПрАТ Укрпрофоздоровниця на користь Фонду шляхом підписання акта прийому-передачі наступних об`єктів: приміщення котельні площею 352 м2; приміщення водонапірної башти; приміщення водогрязелікарні; приміщення пральні площею 204 м2; приміщення адмінкорпусу площею 253 м2; приміщення бібліотеки та ЛФК площею 466,4 м2; приміщення очисних споруд площею 84,4 м2; приміщення овочесховища площею 644,2 м2; приміщення клубу-їдальні; приміщення лікувально-діагностичного корпусу № 1; приміщення спального корпусу № 6; приміщення спального корпусу № 3 (далі 12 (дванадцяти) спірних об`єктів нерухомості); 3) витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "РОКСВеЛ № 1" на користь Фонду шляхом підписання акта прийому-передачі наступних об`єктів: спальний корпус № 4 загальною площею 874 м2; спальний корпус № 2 загальною площею 708,3 м2 (далі 2 (двох) спірних об`єкта нерухомості), з посиланням на положення статей 15, 16, 316, 319, 387, 392 Цивільного кодексу України.

Суди розглядали справу неодноразово. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Закрито провадження у справі щодо Державної реєстраційної служби України. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.06.2014 року.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції вказаної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № 5015/3683/11 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у цій справі залишено без змін.

Таким чином, ТзОВ Реабілітаційно-оздоровчий комплекс - санаторій Великий Любінь №1 є законним власником приміщень (спальних корпусів № 2, 4) по вул. Львівська 16-б в смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.11.2014 року у справі № 21- 405 а14: « ... Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право грунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту».

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Доратти проти Ірландії» ( Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

На це, а саме на способи захисту, звертала увагу ВП ВС у постанові від 19.10.2022 р. у справі № 910/14224/20.

А отже, підставою для звернення до суду, є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Суд зазначає, що звертаючись з даним позовом до суду, обрано неналежний спосіб захисту, який полягає у тому, що оскаржувані у справі рішення сесії Великолюбінської селищної ради №276 від 18.08.2005р. Про припинення права користування земельною ділянкою, рішення Великолюбінської селищної ради №282 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16б та рішення Великолюбінської селищної ради №283 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16г, як вже попередньо зазначалося, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, а тому визнання нечинними зазначених рішень, не може бути належним способом захисту права або інтересу позивачів.

Враховуючи наведене, позовні вимоги, предметом яких є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якою виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не можуть бути задоволені, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом його виконання.

Стосовно поданих заяв відповідача про застосування строків позовної давності за вх. № 14312/13 від 24.04.2013 р. та заяви за вх. № 17345/22 від 09.06.2022 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256, ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду Украхни від 29.05.2013р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів розяснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом не виявлено в даному випадку порушення прав позивачів, відтак відсутні підстави і для вирішення питання спливу строку позовної давності та його застосування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що прокурором та позивачами не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив у задоволенні позову про визнання нечинним рішення сесії Великолюбінської селищної ради №276 від 18.08.2005р. Про припинення права користування земельною ділянкою; визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №282 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 16б; визнання нечинним рішення Великолюбінської селищної ради №283 від 25.10.2007р. Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок для передачі в оренду ТзОВ РОКСВЕЛ-1 в смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16г, відмовити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, ч. 4 ст. 75, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 12.12.2022 р.

Головуючий суддяДолінська О.З.

Суддя Козак І.Б.

СуддяФартушок Т.Б.