Рішення

від 12.12.2022 по справі 916/2576/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2576/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали (вх.№2666/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Центральний регіон (49000, м. Дніпро, вул. Гордієнко Кості, 2, код ЄДРПОУ 42038749)

до відповідача Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539)

про стягнення 156 471,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

03.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Центральний регіон звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Одеський припортовий завод, в якій просить суд стягнути з відповідача 156 471,96 грн. заборгованості, у тому числі: 116 376 грн. основної заборгованості, 10 668,34 грн. пені, 3 472,15 грн. 3% річних та 25 955,47 грн. інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №29/ВГЕ від 16.07.2021, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2576/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

27.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23959/22), відповідно до якого останній просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій і інфляційних у справі №916/2576/22, виходячи з загальних засад цивільного і господарського законодавства, принципів справедливості і критеріїв такого відшкодування на 90%. При цьому, відповідач не заперечує факт наявності заборгованості за договором №29/ВГЕ від 16.07.2021.

В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на скрутне фінансове становище, викликане негативними тенденціями, які склалися на світовому ринку азотних добрив та на ринку природного газу України, неповерненням з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток, понесенням витрат підприємства на забезпечення екологічної безпеки, незалежно від того, триває процес виробництва чи його зупинено (становлять близько 90 млн. грн. на рік), та 18.09.2021 АТ "Одеський припортовий завод" остаточно зупинив виробництво аміаку та карбаміду, що є основним призначенням підприємства, та, як наслідок, відповідач не має змоги провести розрахунки за своїми зобов`язаннями, у тому числі за договором, укладеним з ТОВ Торговий дім Ватра Центральний регіон. Разом з тим, відповідач наголошує, що АТ Одеський припортовий завод є підприємством державного сектору економіки, 99,57% акцій якого належить державі Україна та наказом ФДМ України №767 від 08.06.2018 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій.

За таких обставин, покладення на АТ Одеський припортовий завод додаткового фінансового тягаря, у вигляді запропонованих позивачем до стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, ускладнить економічну ситуацію відповідача та призведе до зниження його привабливості, як об`єкта приватизації, і в подальшому може призвести до ускладнення процедури виходу із кризової ситуації, у разі стабілізації ринків природного газу та ринку мінеральних добрів.

14.11.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№25894/22), відповідно до якої останній заперечує проти клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позов, про зменшення розміру штрафних санкцій і інфляційних, оскільки АТ Одеський припортовий завод документально не підтвердив та не надав суду докази незмоги проведення розрахунків та тяжкого фінансового стану підприємства, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи перебування судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці з 28.11.2022 по 09.12.2022, справа №916/2576/22, розглянута в розумний строк у розумінні положень статті 114 ГПК України, достатній, з урахуванням обставин справи, для здійснення її своєчасного розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків та встановив таке.

16.07.2021 між Акціонерним товариством Одеський припортовий завод (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Центральний регіон (постачальник) було укладено договір поставки товарів №29/ВГЕ, відповідно до п.1 якого постачальник у 2021 році передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари на умовах викладених договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно з додатком №1, що складає невід`ємну частину цього договору. Специфікація повинна містити найменування, одиницю виміру, кількість, загальну вартість.

Загальна сума даного договору на дату його складання становить 257 151, 60 грн, в тому числі ПДВ 20% - 42 858,60 грн (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору, оплата товару або його партії за цим договором здійснюється по факту поставки товару протягом 20 банківських днів, на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником згідно видаткової накладної, підписаної сторонами договору. Разом з товаром у момент поставки постачальник передає покупцеві видаткову накладну й транспортну накладні, рахунок-фактуру.

Відповідно до п.4.3 договору, постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP склад покупця (АТ «ОПЗ»: Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська,3).

Згідно п.4.6 договору, днем виконання постачальником зобов`язань по постачанню товару вважається дата, що вказана покупцем у видатковій накладній (або товарно-транспортній накладній) при одержані товару. Постачальник надає покупцю протягом 15 (п`ятнадцяти) днів після виникнення податкових зобов`язань податкову накладну, складену в електронній формі, зареєстровану в ЄРПН відповідно до вимог діючого податкового законодавства України і направлену покупцю за допомогою системи «M.E.Doc».

Відповідно до п.7.2 договору, покупець за порушення обов`язку, визначеного у п.3.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення встановленої ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 року.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його другою стороною і діє до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків до виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі. Підписи сторін обов`язково скріплюються печатками (п.10.1 договору).

До договору поставки товарів №29/ВГЕ від 16.07.2021 між сторонами було укладено додаток №1 специфікацію поставки, відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що постачається, на загальну суму 257 151,60 грн., а саме: 1) «Прожектор FL-04 30W 5000K», фірма MAXUS, у кількості 20 шт; 2) «Прожектор FL-04 50W 5000K», фірма MAXUS, у кількості 10 шт; 3) «Прожектор FL-04 100W 5000K», фірма MAXUS, у кількості 27 шт; 4) світильник вуличний ASSISTANCE STREET STANDARD 100W 80Ra 5000K BA150 IP66 GR. фірма MAXUS, у кількості 100 шт.

На виконання умов договору №29/ВГЕ від 16.07.2021, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 257 151,16 грн. При цьому, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 140 775,60 грн.

Також, ТОВ Торговий дім Ватра Центральний регіон на підставі поставленого відповідачу товару було оформлено податкові накладні: №132 від 30.07.2021 та №12 від 03.09.2021.

З огляду на несплату АТ Одеський припортовий завод всієї суми заборгованості за договором №29/ВГЕ від 16.07.2021, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з відповідача 116 376 грн. основної заборгованості, 10 668,34 грн. пені, 3 472,15 грн. 3% річних та 25 955,47 грн. інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2021 між АТ Одеський припортовий завод (покупець) та ТОВ Торговий дім Ватра Центральний регіон (постачальник) було укладено договір поставки товарів №29/ВГЕ, відповідно до п.1 якого постачальник зобов`язався передати в 2021 році у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товари на умовах викладених договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно з додатком №1, що складає невід`ємну частину цього договору. Специфікація повинна містити найменування, одиницю виміру, кількість, загальну вартість.

До договору поставки товарів №29/ВГЕ від 16.07.2021 між сторонами було укладено додаток №1 специфікацію поставки, відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що постачається, на загальну суму - 257 151,60 грн.

Отже, з моменту укладання між сторонами договору №29/ВГЕ від 16.07.2021 між ними виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання укладеного між сторонами договору №29/ВГЕ від 16.07.2021 позивачем, в межах специфікації, було здійснено АТ Одеський припортовий завод поставку товару на загальну суму 257 151,16, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними: №Ц_001000 від 30.07.2021 на суму 140 775,60 грн та №Ц_001218 від 03.09.2021 на суму 116 376 грн.

Згідно п. 3.2 договору, оплата товару або його партії за цим договором здійснюється по факту поставки товару протягом 20 банківських днів, на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником згідно видаткової накладної, підписаної сторонами договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При цьому, як встановлено судом, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару, натомість, АТ Одеський припортовий завод лише частково здійснило оплату за отриманий товар в розмірі 140 775,60 грн, що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням №573 від 26.08.2022.

Отже, суд доходить висновку, що несплаченими АТ Одеський припортовий завод залишились кошти за поставлений позивачем товар, згідно видаткової накладної №Ц_001218 від 03.09.2021.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий згідно договору №29/ВГЕ від 16.07.2021 товар складає 116 376 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Торговий дім Ватра Центральний регіон в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 116 376 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2 договору, сторони погодили, що покупець за порушення обов`язку, визначеного у п.3.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку пені в сумі 10 668,34 грн за період з 01.10.2021 по 31.03.2022 судом встановлено його помилковість, з огляду на неправильне визначення початкової дати виникнення заборгованості у відповідача за отриманий товар, згідно видаткової накладної №Ц_001218 від 03.09.2021, у зв`язку із неврахування позивачем п.3.2 договору та положень ч.1 ст.253 та ч.5 ст. 254 ЦК України, оскільки 02 та 03 жовтня 2021 є вихідними днями.

З огляду на що, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснено власний розрахунок пені, за період з 04.10.2021 по 31.03.2022 на суму заборгованості 116 376 грн, відповідно до якого сума пені складає 10 505,72 грн.

Водночас, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Оцінюючи обґрунтованість клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, суд враховує, що відповідач є державним підприємством, майно підприємства є державною власністю, а також те, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

З огляду на вищенаведені обставини, суд, з урахуванням наявності істотних обставин, пов`язаних з фінансово-матеріальним становищем відповідача, доходить висновку про можливість зменшення нарахованої позивачем пені, на підставі частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення пені у розмірі - 2 000 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 3 472,15 грн, за період з 01.10.2021 по 28.09.2022, судом встановлено його методологічну помилковість з вищеописаних мотивів, з огляду на що, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснено власний розрахунок, за період з 04.10.2021 по 28.09.2022 на суму заборгованості 116 376 грн, відповідно до якого сума 3% річних складає 3 433,89 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 3 433,89 грн.

Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період жовтень 2021 серпень 2022 в сумі 25 955,47 грн, суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.09.22 у справі №910/9911/21.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь 116 376 основної заборгованості, 2 000 грн пені, 3 433,89 грн. 3% річних та 25 955,47 грн інфляційних витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог без врахування зменшення пені, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Центральний регіон (49000, м. Дніпро, вул. Гордієнко Кості, 2, код ЄДРПОУ 42038749) 116 376 (сто шістнадцять тисяч триста сімдесят шість) грн основної заборгованості, 2 000 (дві тисячі) грн пені, 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн. 89 коп. 3% річних, 25 955 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 47 коп. інфляційних витрат та 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Повний текст рішення складено 12 грудня 2022 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко