Рішення

від 12.12.2022 по справі 922/1085/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1085/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "ВСТ" (69067, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 245, офіс 31, код ЄДРПОУ 32040272) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать" (61001, м. Харків, вул. Примерівська, 22-А, код ЄДРПОУ 38159487) про стягнення 264 401,52грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 264 401,52грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 218 607,84грн, 3% річних в розмірі 6 881,63грн та збитків від інфляції в розмірі 38 912,05грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 11072 від 07.11.2017 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар. В якості правових підстав, позивач посилається на ст.ст.525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, справу № 922/1085/22 визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, встановлено строк на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив - 5 календарних днів з дня її отримання. Позивачу встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 календарних днів з дня його отримання.

Ухвалу суду направлено сторонам поштою та на електронні адреси сторін, зазначені позивачем у позові.

Оскільки станом на 07.11.2022 у суду була відсутня інформація про отримання сторонами документів по справі та можливість направлення ними відповідних заяв по суті справи, враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022, відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про розгляд справи та з метою необхідності забезпечення права сторін на участь у справі, суд ухвалою від 07.11.2022 надав учасникам справи більш тривалий час для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань та запропонував учасникам справи в строк до 05.12.2022 надати заяви по суті справи з наявними у них доказами в обґрунтування своїх правових позицій.

Ухвалу суду від 07.11.2022 направлено на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи. Зазначена адреса також вказана позивачем в позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду без доказів вручення із зазначенням пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Також, суд вважає з необхідне звернути увагу, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та активні боєві дії на території м. Харкова, судом був наданий учасникам справи більш тривалий час для можливості реалізувати свої процесуальні права та викласти свою правову позицію по справі.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд зазначає, що поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Проте, до даного часу жодної заяви по суті справи від сторін не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.11.2017 між Приватним підприємством "ВСТ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рать" (відповідач) укладено договір поставки № 11072 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар у порядку та на умовах, передбачених ним договором, а відповідач прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених договором.

Кількість та вартість товару, за умовами п.1.2 договору, вказуються у рахунках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.2. договору перехід права власності на товар постачальника до покупця відбувається в момент його фактичного одержання на складі продавця.

У розділі 5 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідач зобов`язався оплатити товар за договірною ціною, яка зазначена в рахунку-фактурі й накладній. Розрахунок за поставлений товар проводиться відповідачем на умовах передплати 100% від суми рахунку. Відвантаження Товару проводиться тільки після повної сплати по рахунку.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2017, але в жодному разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору не заявить про припинення його дії, договір вважається продовженим на кожний наступний рік (р.8 договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за товар по договору, а саме:

-рахунок № 04231 від 23.04.2021 на оплату за 432кг водовідштовхуючого просочення Sikagard-705L DA/SV/NO/FI/IS PI на суму 644 656,32грн;

- рахунок № 06164 від 16.06.2021 на оплату за 240кг епоксидного клею Sikadur-31ЕF (АВ) С329 на суму 111 165,12грн.

Як зазначає позивач у позові, відповідач звернувся до позивача з проханням поставити товар без здійснення передплати, за умови оплати за товар одразу після його отримання. Позивач надав свою згоду на прохання відповідача та здійснив відвантаження товару без передплати, на підставі усної домовленості про оплату з боку відповідача товару одразу після його отримання.

Так, позивач поставив відповідачу відповідно до видаткової накладної № 06232 від 23.06.2021 водовідштовхуюче просочення Sikagard-705L DA/SV/NO/FI/IS PI в кількості 72кг на загальну суму 107 442, 72грн та відповідно до видаткової накладної № 06231 від 23.06.2021 епоксидного клею Sikadur-31ЕF (АВ) С329 в кількості 240кг на загальну суму 111 165,12грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 218 607,84грн, яка до теперішнього часу не сплачена.

На суму основного боргу позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 6 881,63грн та збитки від інфляції в розмірі 38 912,05грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар шляхом здійснення передплати.

Суд звертає увагу, що незважаючи на те, що умовами п.5.2 договору розрахунок за поставлений товар проводиться відповідачем на умовах передплати 100% від суми рахунку, а відвантаження товару проводиться тільки після повної сплати по рахунку, позивач без отримання від відповідача передоплати, поставив відповідачу товар, а останній його прийняв, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, позивач та відповідач своїми конклюдентними діями змінили умови договору в частині поставки товару та його оплати.

Оскільки сторони у договорі не обумовили інший строк оплати, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виник в силу закону (ст.ст.655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту направлення чи не направлення на адресу відповідача вимоги про здійснення оплати поставленого за договором товару, а також не звільняє покупця від обов`язку його оплатити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними № 06231 та № 06232 від 23.06.2021, виник саме з дати отримання відповідного товару.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на суму 218 607,84грн підтверджується копіями видаткових накладних № 06231 від 23.06.2021 на суму 111 165,12грн та № 06232 від 23.06.2021 на загальну суму 107 442,72грн, підписаними відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, та наявними в матеріалах справи.

Також факт наявності заборгованості на суму 218 607,84грн підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.12.2021. Даний акт також підписано відповідачем та скріплено печаткою його Товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Факт наявності заборгованості на суму 218 607,84грн відповідачем не спростований.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 218 607,84грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 6 881,63грн та збитків від інфляції в розмірі 38 912,05грн за період з 24.06.2021 по 11.07.2022, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 317,43грн, а в частині стягнення збитків від інфляції в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 6 881,63грн, судом встановлено, що позивач неправильно визначив період прострочення заборгованості.

Так, оскільки за приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, а перебіг строку, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, останнім днем виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 06231 та № 06232 від 23.06.2021 є 24.06.2021, у зв`язку з чим прострочення оплати за товар починається з 25.06.2021, а не 24.06.2021, як помилково рахує відповідач.

Таким чином, перевіривши період, за який нараховано 3% річних, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за період з 25.06.2021 по 11.07.2022 за видатковими накладними № 06231 та № 06232 від 23.06.2021 складає 6 863,69грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши правомірність нарахування збитків від інфляції на загальну суму 38 912,05грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в орієнтовному розмірі 10 000,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Жодних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем суду не надано, в матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), акт прийому-передачі виконаних робіт, що підтверджують фактичне надання адвокатом професійної правової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі - 10 000,00грн, які останній заявляє до стягнення з відповідача, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу на відповідача не покладаються.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать" (61001, м. Харків, вул. Примерівська, 22-А, код ЄДРПОУ 38159487) на користь Приватного підприємства "ВСТ" (69067, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 245, офіс 31, код ЄДРПОУ 32040272) - 218 607,84грн основного боргу, 6 863,69грн 3% річних, 38 912,05грн збитків від інфляції, 3 965,75грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 17,94грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "12" грудня 2022 р.

СуддяТ.А. Лавренюк