Рішення

від 13.12.2022 по справі 924/640/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2022 р. Справа № 924/640/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши в залі судових засідань № 205 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікорм", Київська область, Обухівський район, с. Григорівка

до товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп", м. Хмельницький

про стягнення 95000,00 грн попередньої оплати,

представники сторін:

позивача: Яценко О.В. - представник згідно ордеру;

відповідача: не з`явився.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.11.2022р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" звернулось із позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" 95000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар згідно укладеного між сторонами договору поставки № 08/04-2021 від 08.04.2021р. В обґрунтування позову зазначає, що позивач на виконання умов договору сплатив трьома платежами постачальнику 95000,00 грн попередньої оплати за поставку товару, що підтверджується платіжними дорученнями. Товар відповідач згідно умов договору мав поставити протягом 60 робочих днів після здійснення передоплати, тобто у строк до 30.07.2021р. При цьому, як зазначає позивач, 22.06.2021р. він звернувся до відповідача із претензією про повернення передоплати у вищевказаному розмірі, однак останній не повернув кошти та не надав відповідь, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засідання підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Ухвали суду від 12.10.2022р., від 18.10.2022р., від 29.11.2022р. надіслані на юридичну адресу відповідача, однак повернуті до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, відсутність клопотання про відкладення розгляду справи, належного повідомлення відповідача, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Згідно наказу № 1-к товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" Косов С.М. з 17.07.2017р. у зв`язку із призначенням на посаду директора рішенням збрів учасників приступив до виконання обов`язків директора на умовах роботи за сумісництвом.

08.04.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" (постачальник) укладено договір № 08/04-2021, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити у визначені строки покупцеві продукцію, а саме: дробарка для подрібнення шкіри в кількості 1 шт., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість продукції, що підлягає поставці, визначаються сторонами у рахунках або специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1. договору поставка продукції здійснюється постачальником відповідно до наступних умов:

покупець здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 50% від вартості продукції, зазначеної у рахунку;

протягом 20 днів покупець здійснює оплату постачальнику у розмірі 25% від вартості продукції, зазначеної у рахунку;

постачальник поставляє продукцію покупцю протягом 60 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати;

покупець сплачує решту вартості продукції (25%) в день отримання продукції від постачальника.

У відповідності до п. 3.3. договору місце поставки продукції - склад постачальника.

Як передбачено п. 3.4. договору, у разі поставки продукції за участю компаній з доставки постачальник повинен сповістити належним чином представника покупця про передачу продукції цій компанії, та надати йому наступну інформацію: номер та дату оформлення; загальну вагу продукції; орієнтовну вартість послуг.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що датою поставки вважається дата, вказана у накладній за продукцію.

Ціна на продукцію, що поставляється за даним договором, є договірними та вказуються з урахуванням ПДВ в рахунках або специфікаціях до даного договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору з моменту виставлення рахунку на продукцію ціна є фіксованою і не підлягає змінам протягом 10 календарних днів.

Згідно п. 4.4. договору загальна сума договору становить 162400,00 грн.

У відповідності до п. 4.5. договору якщо інше не вказано у відповідних рахунках, специфікаціях до даного договору, оплата за продукцію здійснюється покупцем на умовах передплати (75%) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.

Як передбачено п. 4.6. договору, здійснення оплати на підставі рахунку або специфікації постачальника означає, що покупець згоден з номенклатурою та асортиментом вказаної продукції, її кількості та вартості умов її поставки, тощо.

Продукція приймається покупцем згідно видаткової накладної (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору постачальник вважається виконавшим свої зобов`язання за договором з моменту фізичної передачі продукції представнику покупця, який має при собі довіреність від покупця, або передачі продукції та її належному оформленні до перевезення на складі компанії з доставки.

Згідно п. 10.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується датою остаточного розрахунку між сторонами.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптікорм» перераховано товариству з обмеженою відповідальністю «НД-Груп» 95000,00 грн (призначення платежу: за дробарку згідно рахунку), що підтверджується платіжними дорученнями № 1385 від 09.04.2021р. на суму 35000,00 грн, № 1393 від 14.04.2021р. на суму 30000,00 грн, № 10275 від 06.05.2021р. на суму 30000,00 грн.

Відповідно до листа № 18 від 22.06.2022р. директор товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп", у якому просив останнє повернути кошти в сумі 95000,00 грн, перераховані як попередня оплата згідно рахунку № 19 від 08.04.2021р. за платіжними дорученнями від 09.04.2021р., від 14.04.2021р, від 06.05.2021р. Вказаний лист було направлено позивачем на електронну адресу відповідача - ndgroup83@gmail.com.

Враховуючи неповернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати за поставку товару, останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, за умовами договору постачальник зобов`язався поставити у визначені строки покупцеві продукцію, а саме: дробарка для подрібнення шкіри в кількості 1 шт., а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування вищевказаних положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 року у справі № 910/15963/20).

При цьому, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 912/2275/17).

Із матеріалів справи слідує, що згідно п. 3.1. договору поставка продукції здійснюється постачальником відповідно до наступних умов: покупець здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 50% від вартості продукції, зазначеної у рахунку; протягом 20 днів покупець здійснює оплату постачальнику у розмірі 25% від вартості продукції, зазначеної у рахунку; постачальник поставляє продукцію покупцю протягом 60 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати; покупець сплачує решту вартості продукції (25%) в день отримання продукції від постачальника.

Згідно п. 4.4. договору загальна сума договору становить 162400,00 грн.

При цьому, у відповідності до п. 4.5. договору якщо інше не вказано у відповідних рахунках, специфікаціях до даного договору, оплата за продукцію здійснюється покупцем на умовах передплати (75%) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.

Наявними доказами, зокрема, платіжними дорученнями № 1385 від 09.04.2021р. на суму 35000,00 грн, № 1393 від 14.04.2021р. на суму 30000,00 грн, № 10275 від 06.05.2021р. на суму 30000,00 грн підтверджується, що позивачем було перераховано 95000,00 грн попередньої оплати за поставку відповідачем товару (дробарки).

В подальшому, згідно листа № 18 від 22.06.2022р. товариство з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп", у якому просило повернути кошти в сумі 95000,00 грн, перераховані як попередня оплата згідно рахунку № 19 від 08.04.2021р. за платіжними дорученнями від 09.04.2021р., від 14.04.2021р, від 06.05.2021р. Вказаний лист було направлено позивачем на електронну адресу відповідача - ndgroup83@gmail.com. Однак, станом на час розгляду даної справи відповідач відповіді на вищевказаний лист про повернення попередньої оплати не надав та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 95000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач станом на час розгляду даної справи не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Крім того, позивач у позові просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 28400,00 грн.

При вирішенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу судом враховується наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво № 000178 від 16.04.2018р. про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Яценко О.В. та ордер Серія АА № 1230989 про надання правничої допомоги ТОВ "Оптікорм" адвокатом Яценко О.В.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

01.08.2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" (клієнт) та адвокатським бюро "Оксани Яценко" укладено договір про надання правової допомоги № 01/08.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги.

Згідно п. 2.2. договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання цього договору.

У відповідності до п. 2.5. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту надсилання його клієнту, останній не надав адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на акт.

Договір діє з моменту його підписання сторонами до 01.08.2024р. (п. 4.5. договору).

Сторонами вищевказаного договору підписано акт про приймання-передачі (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги від 25.08.2022р., відповідно до якого замовник отримав і прийняв наступні роботи (послуги):

1) усна консультація, вивчення документів та правовий аналіз договору: 12 год. * 600,00 грн = 7200,00 грн;

2) вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів: 14 год. * 600,00 грн = 8400,00 грн;

3) складання позовної заяви: 15 год. * 600,00 грн = 9000,00 грн;

4) складання інших документів: 2 год. * 600,00 грн = 1200,00 грн;

5) участь в судових засіданнях: 2000,00 грн;

Використання друкованої техніки, телекомунікаційної техніки, засобів зв`язку: 600,00 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордеру № 2 від 23.08.2022р. адвокатським бюро "Оксани Яценко" прийнято від ТОВ "Оптікорм" 28400,00 грн правової допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому у п.п. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021р. у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлена сума судових витрат не є в повній мірі співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, виходячи із критерію реальності (встановлення їх дійсності та необхідності) наданих послуг.

Також, суд зазначає, що враховуючи кількість сторін, предмет спору, обсяг доказів для правового аналізу, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, усна консультація, вивчення документів та правовий аналіз договору; складання позовної заяви; складання інших документів не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей з огляду на правовий об`єм даних документів. При цьому, у змісті позовної заяви адвокатом наведено лише одну постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 року.

За таких обставин, очевидно, що вартість послуг адвоката є завищеною.

З огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 4000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє заяву позивача частково та стягує з відповідача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24400,00 грн суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікорм", Київська область, Обухівський район, с. Григорівка до товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп", м. Хмельницький про стягнення 95000,00 грн попередньої оплати задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8, ідентифікаційний код 42750334) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікорм" (08750, Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Заводська, 12, ідентифікаційний код 41401647) 95000,00 грн (дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 коп.) попередньої оплати, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат по оплаті судового збору, 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.12.2022р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (08750, Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Заводська, 12);

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8).

Всім реком. з повідомленням.

Електронні адреси:

представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідача - ndgroup83@gmail.com