Рішення

від 13.12.2022 по справі 924/1281/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2022 р. Справа № 924/1281/21

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мартинюк А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради м.Нетішин

до товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-інсайд" Львівська область, м. Борислав

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 78710,82 грн.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

від прокуратури: Коломий О.Є. - прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради м.Нетішин звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 106 370 грн.

Ухвалою суду від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі за позовною заявою першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради м.Нетішин до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" Львівська область м.Борислав про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 106 370 грн., для її розгляду в порядку загального позовного провадження.

10.06.2022 в.о. керівника Шепетівської окружної прокуратури подав клопотання (вх.№05-08/1095/22 від 10.06.2022) про заміну первісного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор" (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шкільна, 16, код ЄДРПОУ 20797466), на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-інсайд" (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Шкільна, 16, код ЄДРПОУ 39669804), яке було призначено до розгляду в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 19.07.2022 замінено первісного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор" (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шкільна, 16, код ЄДРПОУ 20797466) на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-інсайд" (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шкільна, 16, код ЄДРПОУ 39669804).

Окрім того, Шепетівська окружна прокуратура Хмельницької обласної прокуратури подала заяву (вх.№05-08/1304/22 від 06.03.2022) про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з ТОВ "Бізнес-Інсайд" на користь Нетішинської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810500000:02:007:0182, розташованої в місті Нетішині за адресою: вулиця Промислова, 1/25, площею 0,2580 га в сумі 78710,82 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2022 заяву Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької обласної прокуратури (вх.№05-08/1304/22 від 06.03.2022) про зменшення розміру позовних вимог, стягнення з ТОВ "Бізнес-Інсайд" на користь Нетішинської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810500000:02:007:0182, розташованої в місті Нетішині за адресою: вулиця Промислова, 1/25, площею 0,2580 га в сумі 78710,82 грн. прийнято.

Ухвалою суду від 11.10.2022 повідомлено учасників процесу про дату, час та місце підготовчого засідання у справі № 924/1281/21, о 10 год. 30 хв. 07.11.2022 року.

Відповідач у заяві (вх.№05-22/5605/22 від 11.10.2022) просив направити справу за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 07.11.2022 у задоволенні клопотання А.Рощука (вх. № 05-22/5605/22 від 11.010.2022) про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області та розгляд справи спочатку - відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі №924/1281/21. Призначено справу №924/1281/21 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 10 год. "21" листопада 2022 р.

Ухвалою суду від 21.11.2022 судове засідання по справі № 924/1281/21 відкладено на 10 год. "13" грудня 2022 р.

Прокурор, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач представника в судове засідання не направив, причини не повідомив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням тридцять другої (позачергової) сесії Нетішинської міської ради V скликання від 19 червня 2008 року № 24 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Промислова у м. Нетішин та надано ТОВ "Вектор" із земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду, терміном на 1 (один) рік, для виробничих потреб земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на будівлю фруктосховища відповідно до договору купівлі-продажу від 13.11.2006року за № 4883, земельну ділянку, площею 1, 1642 га., яка розташована на вул. Промисловій (п. 2.1.1. рішення).

Згідно з пунктом 3 цього Рішення, Нетішинська міська рада зобов`язала ТОВ "Вектор" у місячний термін з дня прийняття цього Рішення укласти договір оренди земельної ділянки. Проте, відповідач не виконав рішення міської ради, договір оренди не уклав.

Факт набуття ТОВ «Вектор» права власності на вказане нерухоме майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №283360160 від 08.11.2021.

Проведеним обстеженням земельної ділянки (акти №107/2020 від 31.01.2020, №1/2021 від 21.10.2021) встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 6810500000:02:007:0182 розміщена будівля фруктосховища та компресорна підстанція площею 2579,8 кв.м.

30.05.2022 Шепетівською окружною прокуратурою отримано лист Нетішинської міської ради №30/01-05-1466/2022 та копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №301256987 в 09.05.2022, згідно з якою будівля фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579,8 кв.м. у м.Нетішин Хмельницької області і вул. Промислова, 1/25 з 24.05.2017 зареєстрована за ТОВ Бізнес-інсайд на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2017 №403. На момент пред`явлення позову позивачу та прокурору не було відомо про факт укладення даного договору, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №283360160 від 08.11.2021, яка міститься матеріалах позову, будівля фруктосховища та компресорної підставі належить на праві приватної власності ТОВ Вектор.

ТОВ Бізнес-інсайд (код ЄРДПОУ 39669804, адреса: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул. Шкільна, 16) зареєстровано за аналогічно адресою, що і ТОВ Вектор. Власником та бенефіціаром даних підприємств являється одна і та ж особа - ОСОБА_1 .

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку нормативна грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки складає 3 837 668,88 гривень, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств; площа земельної ділянки: 11642 м.кв.

Розмір несплаченої орендної плати розраховано виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відсотку нормативної грошової оцінки, який встановлюється органом місцевого самоврядування в залежності від цільового використання земельної ділянки, та площі земельної ділянки.

Відповідно до рішення шістдесят восьмої сесії Нетішинської міської ради VI скликання № 68/1623 від 27.01.2015. «Про внесення змін до рішення восьмої сесії Нетішинської міської ради VI скликання від 31 березня 2011 року № 8/157 «Про розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у межах міста Нетішина» визначено плату за 1 кв.м. орендованої земельної ділянки для земель промисловості, транспорту, зв`язку в рік 3 % від нормативної грошової оцінки.

Сума безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2580 га за період 01.01.2019 по 31.10.2021 складає 78 710,82 грн.

За 2019 рік НГО за земельну ділянку площею 1,1642 га складає 4323489,54 грн.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Бізнес-Інсайд» на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 14418371 - будівля фруктосховища та компресорної підстанції, загальною площею 2579,8 кв.м. Переводимо 2579,8 кв. м. в га, виходить 0,2580 га.

Ціна за 1 м2 ціна становить 371,37 грн. (4323489,54/11642).

Тобто НГО за 0,2580 га буде 958060,3260 (371,37*2579,8).

Відповідно до пункту 2 Рішення 69/4565 Нетішинською міською радою встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (землі промисловості, транспорту, зв`язку і енергетики).

Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить: 3 % від річної нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 28741,80978 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок одна гривня 80978 копійок).

Розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить: 2395,150815 (дві тисячі триста дев`яносто п`ять гривень 150815 копійок).

За 12 місяців орендної плати виходить 28741,81.

За 2020 рік НГО за земельну ділянку площею 1,1642 га складає 4323489,54.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Бізнес-Інсайд» на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 14418371 - будівля фруктосховища та компресорної підстанції, загальною площею 2579,8 кв.м. Переводимо 2579,8 кв. м. в га, виходить 0,2580 га.

Ціна за 1 м2 ціна становить 371,37 грн. (4323489,54/11642).

Тобто НГО за 0,2580 га буде 958060,3260 (371,37*2579,8).

Відповідно до пункту 2 Рішення 69/4565 Нетішинською міською радою встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (землі промисловості, транспорту, зв`язку і енергетики).

Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить: 3 % від річної нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 28741,80978 двадцять вісім тисяч сімсот сорок одна гривня 80978 копійок).

Розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить: 2395,150815 (дві тисячі триста дев`яносто п`ять гривень 150815 копійок).

За 12 місяців орендної плати виходить 28741,81.

За 2021 рік НГО за земельну ділянку площею 1,1642 га складає 3837668,88.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Вектор» на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 14418371 - будівля фруктосховища та компресорної підстанції, загальною площею 2579,8 кв.м. Переводимо 2579,8 кв. м. в га, виходить 0,2580 га.

Ціна за 1 м2 ціна становить 329,64 грн. (3837668,88/11642).

Тобто НГО за 0,5911 га буде 849086,712 (329,64*2579,8).

Відповідно до пункту 2 Рішення 69/4565 Нетішинською міською радою встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (землі промисловості, транспорту, зв`язку і енергетики).

Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить: 3 % від річної нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 25472,60136 (двадцять п`ять тисяч тисяч чотириста сімдесят дві гривні 60136 копійок).

Розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить: 2122,71678 (дві тисячі сто двадцять дві гривні 71678 копійок).

За 10 місяців орендної плати виходить 21227,20.

Відповідачем у матеріали справи надано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 26.06.2017), згідно з яким будівля фруктосховища та компресорної підстанції, по вул. Промисловій, 1/25 зареєстрований за ТОВ "Бізнес-інсайд".

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, неналежне здійсненням ним захисту інтересів держави.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що прокурор звернувся до Нетішинської міської ради з листами від 07.10.2021, від 10.11.2021, в яких повідомив про використання ТОВ Вектор земельної ділянки площею 1,1642 га без належної правової підстави і просив надати підтверджуючі документи, а також вжити заходи представницького характеру самостійно, у випадку невжиття - зазначити причини.

У відповідь виконавчий комітет Нетішинської міської ради листами від 08.11.2021, від 29.11.2021, від 21.12.2021 направив прокурору копії запитуваних документів щодо обставин використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів; повідомив про направлення претензії ТОВ "Вектор" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1,1642 га без належної правової підстави та про відсутність станом на 21.12.2021 відповіді ТОВ Вектор про розгляд заявлених у претензії вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, отримавши від прокурора повідомлення про виявлене порушення інтересів держави, заходів захисту інтересів держави у судовому порядку не вжив.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, зважаючи на період, за який заявлено вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів за використання земельної ділянки без оформлення права оренди (з 01.01.2019 по 31.10.2021), трирічний строк позовної давності за такою вимогою, відсутність будь-яких доказів про вжиття позивачем у відповідному періоді заходів щодо захисту відповідних інтересів належним чином, тобто шляхом звернення до суду з позовом, судом критично оцінюються доводи відповідача щодо непідтвердження невідкладності поданого прокурором позову.

При цьому, наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором позивачем не заперечено.

Отже, невжиття Нетішинською міською радою заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,2580 га без належної правової підстави за умови обізнаності позивача про відповідне порушення інтересів територіальної громади та держави, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з Нетішинською міською радою, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

При цьому Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 вказав, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення прокурора (від 22.12.2021) про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом звернення до суду в інтересах позивача із відповідним позовом.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про прокуратуру керівник окружної прокуратури, зокрема, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури (ч. 3 ст. 13 Закону України Про прокуратуру).

Частинами 3, 4 ст. ст. 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Таким чином, повноваження щодо здійснення представництва прокуратури саме у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно.

Отже, аналіз вищенаведених положень дозволяє дійти висновку про відмінність правового статусу особи, яка є представником юридичної особи у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями на підставі закону, та правового статусу прокурора, який здійснює визначену ст. 131-1 Конституції України функцію представництва інтересів держави, зокрема шляхом подання позову (зазначені висновки відповідають позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.09.2019 у справі №819/198/17).

Звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача, прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві комунальної власності.

При розгляді поданого позову суд виходить з того, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема Конституцією України, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Так, статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних положень статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Статтею 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як убачається з матеріалів справи (інформація з Державного реєстру речових прав па нерухомі майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.02.2020, від 29.10.2021, від 08.11.2021, від 26.11.2021, станом на 09.05.2022), за відповідачем на праві приватної власності було зареєстровано будівля фруктосховища та компресорної підстанції площею 2579,8 кв.м., розташований у м. Нетішині по вул. Промисловій, 1/25 з 24.05.2017 зареєстрована за ТОВ «Бізнес-Інсайд» на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2017 №403 (реєстраційний номер 14418371).

Рішенням Нетішинської міської ради "Про затвердження проектів із землеустрою та надання суб`єктам господарювання земельних ділянок в оренду" від 19.06.2008 №24 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Промисловій та вирішено надати ТОВ "Вектор" із земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду терміном на 1 рік, для виробничих потреб у зв`язку з набуттям права власності на будівлю квасильно-маринадного цеху відповідно до біржової угоди від 07.02.2006 за №2048 - земельну ділянку площею 1,5364 га, яка розташована на вул. Промисловій. Також цим же рішенням міська рада зобов`язала ТОВ "Вектор" у місячний термін з дня прийняття рішення укласти договори оренди земельних ділянок.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд зазначає, що за змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №917/432/19, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Вектор" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2019 по 31.10.2021, прокурор обґрунтовує такі вимоги використанням відповідачем протягом вказаного період земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0182 без укладення договору оренди. При цьому у підтвердження факту використання земельної ділянки прокурор посилається на розміщення на земельній ділянці будівлі фруктосховища та компресорної підстанції, площею 2579,8 кв.м. як такого, що належить відповідачу на праві власності.

Разом з тим, як убачається з наданих позивачем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, починаючи за відповідачем на праві приватної власності було зареєстровано будівля фруктосховища та компресорної підстанції площею 2579,8 кв.м., розташований у м. Нетішині по вул. Промисловій, 1/25 з 24.05.2017 зареєстрована за ТОВ «Бізнес-Інсайд» на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2017 №403 (реєстраційний номер 14418371).

За приписами статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України передбачає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, № 922/5468/14.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження правових підстав використання відповідачем спірної земельної ділянки.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази щодо належності об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці площею 0,2580 га, кадастровий номер 6810500000:02:007:0182, за адресою: вул. Промислова, 1/25, площею 0,2580 га праві власності відповідачу, оцінивши їх в сукупності з іншими доказами у справі та кожного окремо, суд дійшов висновку про те, що відповідач використовував земельну ділянку по вул. Промислова, 1/25, в м. Нетішині без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України з 01.01.2019р.

Таким чином, відповідач за заявлений до стягнення період не сплачував за користування спірною земельною ділянкою по вул. Промислова, 1/25, в м. Нетішині плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Нетішинської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Власником земельної ділянки по по вул. Промислова, 1/25, в м. Нетішині є територіальна громада міста Нетішина в особі позивача, відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом заявленого періоду свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

Отже, у даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання юридичною особою земельної ділянки. Правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З наявних в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №301256987 від 09.05.2022р., судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,2580 га, кадастровий номер 6810500000:02:007:0182, за адресою м. Нетішин, вул. Промислова, буд., 1/25.

Окрім того, статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, він відповідно до п.14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою для нього формою плати за землю як землекористувача може бути лише орендна плата (стаття 288 Податкового кодексу України), яка є регульованою ціною.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 викладено висновок щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів здійснюється на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосування при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Поруч з вказаним, судом береться до уваги, що згідно з пунктом 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2017 по 31.12.2017) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2018р.і упродовж 2020року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі не більше 3% їх нормативної грошової оцінки.

Отже, у 2019-2021роках граничний мінімальний розмір орендної плати у 3 % від нормативної грошової оцінки землі прямо визначається законом.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум суд вважає правомірним нарахування розміру орендної плати в 2019р. (за період з січня по грудень місяці включно у сумі 28741,81 грн.), в 2020р. (за період з січня по грудень місяці 2020р. включно у сумі 28741,81грн.), а також в 2021р. (за період з січня по жовтень місяці 2021р. включно у сумі 21227,17грн., з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При цьому, згідно ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Щодо доводів відповідача про те, що долучений до матеріалів справи витяг з технічної документації №300 від 09.03.2021р. є неналежним доказом по справі оскільки сформований на заяву Прокурора Кельменецької місцевої прокуратури, суд оцінює критично, оскільки вказаний витяг сформований уповноваженим органом, містить дані з технічної документації, а дії прокуратури щодо отримання вказаного витягу відповідають вимогам ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України однією із засад змагальності є принцип, відповідно до якого кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Розглядаючи категорії стандарту доказування суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц(провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення суми 78710,82 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 221, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради м.Нетішин до товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-інсайд" Львівська область, м. Борислав про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 78710,82 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-інсайд" (Львівська область, м. Борислав , вул. Шкільна,16, код ЄДРПОУ 39669804) на користь Нетішинської міської ради (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 25939741) 78710,79 грн. (сімдесят вісім тисяч сімсот десять гривень 79 копійки) безпідставно збережених коштів орендної плати.

Видати наказ.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-інсайд" (Львівська область, м. Борислав , вул. Шкільна,16, код ЄДРПОУ 39669804) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Київ, код ЄДРПОУ 02911102, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р №UA188201720343120002000002814) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійки) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 13.12.2022.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 5 прим.: 1 до справи, 2 Шепетівській окружній прокуратурі (shepetiv_oprok@khmel.gp.gov.ua, вул. Сергія Оврашка,43, м. Шепетівка, 30400), 3 - позивачу (miskrada@netishynrada.gov.ua; вул. Шевченка,1, м. Нетішин, Хмельницька область), 4 відповідачу (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шкільна,16), 5- Хмельницька обласна прокуратура (zvern@khmel.gp.gov.ua)

Всім рек. з пов. про вруч.