Ухвала

від 13.12.2022 по справі 344/10013/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/10013/22

Провадження № 2/344/2877/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон Україна» про стягнення суми внеску (вкладу) та нарахованих процентів, приєднаних до вкладу, за депозитним рахунком,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон Україна» про стягнення суми внеску (вкладу) та нарахованих процентів, приєднаних до вкладу, за депозитним рахунком.

В призначене підготовче судове засідання сторона відповідача подала клопотання в якому прохала про закриття провадження в справі на підставі ч.1 ст.255 ЦПК України, з огляду на наявну прецедентну практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 в справі №338/667/19, провадження №14-71цс20 за подібними правовідносинами.

Сторона позивача подала заперечення щодо внесеного клопотання і просила відмовити у задоволенні даного клопотання, оскільки представник відповідача невірно звернувся до правових висновків, які не підлягають до застосування в даному конкретному випадку.

Згідно з ч.3 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в клопотанні та поданих запереченнях обґрунтування сторін, дослідивши матеріали справи, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Підстави закриття провадження у судовій справі передбачено статтею 255 ЦПК України, і вони можуть бути застосовані в таких випадках :

1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2 ст. 255 ЦК України). Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч. 3 ст. 255 ЦК України).

В постанові на яку посилається сторона відповідача Велика Палата Верховного Суду розглядала касаційну скаргу на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2019 року, постановлену суддею Круль І. В., і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, постановлену колегією суддів у складі Ясеновенко Л. В., Пнівчук О. В., Томин О. М. в справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кредитної спілки "Експрес Кредит Юніон" (далі - відповідач, спілка) про захист прав споживачів шляхом стягнення неповернутих сум додаткового пайового внеску та внесків до резервного капіталу і про відшкодування моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду в частині надання висновку щодо юрисдикції суду в спірних правовідносинах вирішувала питання про визначення юрисдикції суду щодо розгляду спору колишнього члена кредитної спілки з нею про стягнення неповернутих сум додаткового пайового внеску та внесків до резервного капіталу і про відшкодування моральної шкоди, завданої неповерненням цих внесків. Позивач у касаційній скарзі заперечив законність й обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, які виснували, що такий спір треба вирішувати у господарському суді. Велика Палата Верховного Суду вважає висновок судів щодо юрисдикції за вимогами позивача по суті правильним, оскільки справа стосується спору члена кредитної спілки, який вибув, з цією спілкою щодо її діяльності, зокрема стосовно реалізації прав, пов`язаних із членством у кредитній спілці.

Так, в мотивувальній частині ухвали від 15 квітня 2020 року в справі 338/667/19 провадження № 61-16322св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передаючи справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про захист прав споживачів шляхом стягнення неповернутої суми додаткового пайового внеску, неповернутої суми внесків до резервного капіталу та відшкодування моральної шкоди (№ 1338/667/19), за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 липня 2019 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав, :

«Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 рокуу справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні закону, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09).

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»). Доступ до правосуддя включає в себе розгляд справи «судом, встановленим законом». Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом саме як член КС «Експрес Кредит Юніон», спірні правовідносини виникли з приводу реалізації останнім своїх прав як члена кредитної спілки та виконання кредитною спілкою свого обов`язку щодо повернення додаткового пайового внеску і внеску до резервного капіталу спілки після припинення його членства в спілці, тобто спір виник із корпоративних правовідносин, а тому вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися за правилами ГПК України в порядку господарського судочинства.

Разом із тим, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що спір, який виник між сторонами, має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому суди безпідставно відмовили у відкритті провадження в справі за поданим ним позовом.

Варто зауважити, що в судовій практиці не існує усталеного підходу до вирішення справ за позовом фізичної особи (члена кредитної спілки) до кредитної спілки про повернення додаткового пайового внеску і внеску до резервного капіталу спілки після припинення членства в спілці.

Натомість у тих рішеннях Верховного Суду, які є в судовій практиці, правовідносини між сторонами виникли, зокрема, щодо стягнення фізичною особою (членом кредитної спілки) вкладу, внесеного ним на рахунок спілки.»

При цьому в справі, що розглядається на даний час Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області (№344/10013/22,провадження №2/344/2877/22) предметом спору є стягнення суми внеску (вкладу) та нарахованих процентів, приєднаних до вкладу, за депозитним рахунком, а не стягнення неповернутих сум додаткового пайового внеску та внесків до резервного капіталу.

Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами (абзац 3 частини другої статті 23 Закону України «Про кредитні спілки»).

Відповідно до частини сьомої статті 10 Закону України «Про кредиті спілки» у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Повернення обов`язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

За своєю правовою природою договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок має багато спільного з договором банківського вкладу. Тому допустимим є застосування аналогії закону щодо прогалин правового регулювання відносин за договорами про залучення внеску (вкладу), які укладаються кредитними спілками.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно до частини першої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Порядок надання депозитних послуг кредитними спілками визначений Правилами здійснення депозитних операцій для кредитних спілок, затвердженими розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 30 грудня 2011 року № 821 (далі Правила), відповідно до яких операції, які здійснюються із внесками (вкладами) на депозитні рахунки та включають залучення і виплату грошових коштів, нарахування та виплату процентів за такими внесками (вкладами), що підлягають обов`язковій фіксації в комплексній інформаційній системі кредитної спілки. Сума внеску (вкладу) на депозитний рахунок, строки дії договору залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, умови залучення та повернення внеску (вкладу) на депозитний рахунок, а також нараховані на такі внески (вклади) на депозитний рахунок проценти (плата) визначаються між кредитною спілкою та членом кредитної спілки на договірних умовах. Договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок укладається в письмовій формі. Нарахування процентів визначається умовами договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Кредитні спілки повертають внески (вклади) на депозитні рахунки та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок між вкладником і кредитною спілкою. Кредитна спілка виплачує вкладникові проценти на суму внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок у розмірі, який встановлюється в договорі про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Відповідно до абзацу 2 частини другої Розділу ІІ «Договірне регулювання операцій кредитної спілки з внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки» Правил, підтвердженням залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки є укладені в письмовій формі договори, первинні бухгалтерські документи, оформлені згідно з вимогами законодавства України, та належним чином зафіксована в комплексній інформаційній системі кредитної спілки інформація про операції кредитної спілки з внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитних рахунках.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2019 в справі № 121/11524/17, провадження № 61-34172 св 18 за подібними правовідносинами із справою, що розглядається, а відтак є релевантним до застосування в даній цивільній справі.

Отож підсумовуючи все вище перелічене суд констатує, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, позаяк цей спір є цивільно-правовим та підлягає розгляду цим судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 259, 261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Шамотайло О.В.