Постанова

від 07.12.2022 по справі 161/7347/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 161/7347/21

провадження № 61-18692 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, державного підприємства «Волинський експертно-технічний центр Держпраці»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року у складі судді Присяжнюк Л. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, державного підприємства «Волинський експертно-технічний центр Держпраці» (далі - ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у порядку регресу.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2020 року визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 із посади заступника директора ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці» та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 86 539грн 68 коп. У зв`язку з виконанням підприємством вказаного судового рішення, оскільки звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням закону, то на відповідача, як особу, за наказом якої проведено звільнення, статті 1191 ЦК України, статті 237 КЗпП України покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці»

Прокурор зазначав, що рішення про незаконне звільнення ОСОБА_2 приймав директор цього підприємства - ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці» 73 659 грн 68 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, провадження у справі закрито. Роз`яснено сторонам, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Судові рішення мотивовані тим, що між правовідносини, які виникли між ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці» та ОСОБА_1 щодо відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним звільненням та виплатою поновленому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи - керівника даної юридичної особи, а тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, посилаючись на порушення норм процесуального права, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належно досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме правильне розмежування судової юрисдикції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 161/7347/21 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що даний спір є трудовим спором, оскільки позовні вимоги прокурором обґрунтовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2020 року у справі № 161/17211/19, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора ДП «Волинський експертно- технічний центр Держпраці» та стягнуто з державного підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 86 539 грн 68 коп.

Вказане судове рішення постановлене в порядку цивільного судочинства і стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом, а тому позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушено норм процесуального права..

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2020 року у справі № 161/17211/19, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці» та стягнуто з державного підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 86 539 грн 68 коп.

Прокурором пред`явлено вимоги від імені учасника (засновника) юридичної особи (держави в особі Фонду державного майна України) до посадової особи юридичної особи (директора ДП «Волинський експертно-технічний центр Дерпжпраці» ОСОБА_1) про відшкодування збитків, заподіяних діями посадової особи унаслідок незаконного звільнення працівника.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступника керівника Волинської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Верховним Судом враховано, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Пунктом 8 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Так, у пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У частині другій статті 89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Із системного аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству незаконним звільненням та виплатою поновленому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи - керівника юридичної особи.

Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці».

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19), від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19 (провадження № 12-24гс20).

Викладене свідчить про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують, судом правильно враховано положення ЦПК України та ГПК України.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович