Рішення

від 22.11.2022 по справі 521/21944/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ЗАОЧНЕ Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 521/21944/21

провадження № 2/521/2118/22

22 листопада 2022 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Жезняк Т.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки, посилаючись на те, що з 02 квітня 2019 року по 21 жовтня 2021 року вона перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна».

Позивач вказує, що наказом №11-к від 21 жовтня 2021 року її звільнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» та на день звільнення вона не отримала від відповідача заробітну плату за жовтень 2021 року, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік, вихідну допомогу у розмірі 50000 гривень, передбачену умовами трудового договору від 02 квітня 2019 року.

За таких обставин, посилаючись на порушення відповідачем законодавства про працю, позивач змушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Відповідно до позовних вимог та наданого розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за жовтень 2021 року у розмірі 2988 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок; грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік у розмірі 9516 (дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок; вихідну допомогу у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень; середній заробіток за весь час затримки з 22 жовтня 2021 року по 22 листопада 2022 року (день постановлення судового рішення) у розмірі 156000 (сто п`ятдесят шість тисяч) гривень; моральну шкоду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень та судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити та розглянути справу за відсутності сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно доч.1ст.280ЦПК України,суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідачне подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що згідно трудового договору від 02 квітня 2019 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера з 02 квітня 2019 року у Товариство з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна».

01 квітня 2019 року відповідачем видано наказ №61-к про прийняття на роботу позивача головним бухгалтером з 02 квітня 2019 року та внесено відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття на роботу.

Відповідно до п.5.6. трудового договору від 02 квітня 2019 року, у випадку звільнення працівника (окрім звільнення на підставах п.п. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 11 ст. 40 КЗпП України, та п.п. 1,2,3 ст. 41 КЗпП України) і розірвання цього договору, Роботодавець в день звільнення (в день розірвання договору) виплачує йому вихідну допомогу у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , наказом №11-к від 12 жовтня 2021 року звільнено з посади головного бухгалтера за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що внесено запис до трудової книжки позивача.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 (відповідь ДПСУ на запит в електронному вигляді від 06 вересня 2022 року), індивідуальних відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-5 від 06 вересня 2022 року), індивідуальних відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-7 від 06 вересня 2022 року) відсутня інформація про нарахування та виплату роботодавцем Товариством зобмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» заробітної плати працівнику ОСОБА_1 у липні, серпні, вересні та жовтні 2021 року.

Згідно розрахунків, здійснених позивачем на підставі інформації про її заробітну плату, зазначеній у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 (відповідь ДПСУ на запит в електронному вигляді від 06 вересня 2022 року), індивідуальних відомостях з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-5 від 06 вересня 2022 року), індивідуальних відомостях з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-7 від 06 вересня 2022 року ) заборгованість із заробітної плати за жовтень 2021 року складає 2988 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок; грошова компенсація за невикористану відпустку за 2021 рік складає 9516 (дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок; середній заробіток за весь час затримки 22 жовтня 2021 року по 22 листопада 2022 року у розмірі 156000 (сто п`ятдесят шість тисяч) гривень; розмір вихідної допомоги згідно умов п. 5.6. трудового договору від 02 квітня 2019 року складає 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

На день звільнення позивач не отримала від відповідача заробітну плату за жовтень 2021 року, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік, вихідну допомогу у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Вихідна допомога- це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом або договором підстав.

Підставою припинення трудового договору між позивачем та відповідачем є угода сторін. Пунктом 5.6. трудового договору від 02 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна», визначено обов`язок ТОВ «Коперніко Україна» в день звільнення виплатити вихідну грошову допомогу у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Всупереч зазначеним вище вимогам законодавства та трудового договору, відповідач не виплатив позивачу у день звільнення заробітну плату за жовтень 2021 року, компенсацію за невикористану відпустку у 2021 році та вихідну допомогу, передбачену п. 5.6. трудового договору від 02 квітня 2019 року.

За таких обставин, встановлені порушення прав та інтересів позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати за жовтень 2021 у сумі 2988 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок, компенсації за невикористану відпустку у 2021 році у розмірі 9516 (дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, вихідної допомоги у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, з огляду на що позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, судом встановлено, що середньомісячний розмір заробітної плати позивача перед звільненням з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» складає 12075 + 12075/2 = 12075 гривень.

За період з 22 жовтня 2021 року по 22 листопада 2022 року (день постановлення рішення) середній заробіток за весь час затримки Товариством з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» складає 12075*13 місяців = 156975 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України,а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

З урахуванням дати ухвалення рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (22.11.2022 року), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ.

А відтак, із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців за затримку терміном 183 календарних днів з 22 жовтня 2021 року (наступний день після звільнення) по 22 квітня 2022 року.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 22.10.2021 року складає 12075*6 місяців = 72450 (сімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно з якими при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем на обґрунтування моральних страждань зазначено, що через затримку виплати заробітної плати при звільненні їй спричинено моральних страждань, які виразилися у тому, що позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини.

Суд вважає, що оскільки права позивачки були порушені відповідачем, то позивачка має право на відшкодування їй моральної шкоди.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, характер майнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, необхідні для відновлення порушених прав, характер порушення її права, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя (зокрема, необхідність отримання коштів метою забезпечення засобів для власного проживання, забезпечення життєвонеобхідних потреб, звернення до суду за захистом порушеного права), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та їх належить задовольнити частково у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому із відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Керуючись ЗУ «Про оплату праці» , ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» ( код ЄДРПОУ 41395639, адреса: м. Одеса, вул. Леха Качинського, буд.10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати за жовтень 2021 року у сумі 2988 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок, компенсацію за невикористану відпустку у 2021 році у розмірі 9516 (дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, вихідну допомогу у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» ( код ЄДРПОУ 41395639, адреса: м. Одеса, вул. Леха Качинського, буд.10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72450 (сімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» ( код ЄДРПОУ 41395639, адреса: м. Одеса, вул. Леха Качинського, буд.10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» (код ЄДРПОУ 41395639, адреса: м. Одеса, вул. Леха Качинського, буд.10) до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

22.11.22