Рішення

від 12.12.2022 по справі 280/5146/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Справа № 280/5146/19 Провадження №СН/280/57/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост»(далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0007811416, №0007801416, №0007821416, від 16.01.2020 №0000790515.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост».

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 скасовано, у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост» відмовлено.

Також, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 закрито провадження в частині податкового повідомлення рішення від 16.01.2020 №0000790515, оскільки зазначене податкове повідомлення рішення відкликано контролюючим органом у добровільному порядку.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост», скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту податкового органу від 05.04.2019 №198/08-01-14-16/36968997 про те, що наявними документами не підтверджено реальність здійснення виробництва готової продукції, яка в подальшому була реалізована покупцям з матеріалів, які було надано для виконання робіт по переробці давальницької сировини, та те що такі послуги фактично не надавались є припущенням та не відповідають вимогам Закону, оскільки на підприємстві були в наявності документи, які підтверджують факт здійснення операції з переробки давальницької сировини та вказані операції не є постачанням товарів. Вважає висновки акту помилковими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки послуги по переробці давальницької сировини були виконані, а за результатом таких операцій були складені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення операції з переробки давальницької сировини та вказані операції не є постачанням товарів.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами проведеної перевірки не підтверджена реальність здійснення операцій з надання послуг переробки давальницької сировини між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 в адресу ТОВ «Компанія Фрост», тобто такі послуги фактично не надавались. Відповідач зазначає, що в первинних документах, виписаних виконавцями ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 зазначені господарські операції (виготовлення готової продукції шляхом переробки давальницької сировини), які фактично не здійснювались, у зв`язку з чим акт виконаних робіт не має сили первинних документів. Та як наслідок, ТОВ «Компанія Фрост», не підтверджено первинними документами використання в господарській діяльності придбаних матеріалів, що були передані ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Відповідач вважає, що оскільки на підприємстві відсутні документи, які підтверджують факт здійснення операції з переробки давальницької сировини з боку ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 передача давальницької сировини є фактичним постачанням товарів відповідно чинного законодавства. Також, відповідач вказував на те, що в ході перевірки було встановлено, що позивач відносить до складу інших витрат (які у подальшому списані на собівартість готової продукції) витрати у розмірі 839278,00 грн., проте зазначені витрати не підтверджені первинними документами.

Також, представник відповідача вказував на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2018 рахується дебіторська заборгованість на загальну суму 98580,04 грн. по якій минув строк позовної давності. Документів щодо такої заборгованості до перевірки не надано, коригування податкового кредиту не проводилось, коригуючі розрахунки не надавались. Таким чином, перевіркою встановлено, завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2018 року на суму 16430 грн. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 11.03.2019 по 29.03.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост» (код за ЄДРПОУ 36968997) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої 05.04.2019 року складено акт №198/08-01-14-16/ НОМЕР_1 (а.с.20-68 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Компанія Фрост» вимог:

Абзацу 8ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV(із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО №Дохід, затвердженого наказом Мінюсту України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.1999 року за №860/4153, п.5 П(С)БО №11 Зобов`язання, затвердженого наказом Мінюсту України від 31.01.2000 р. №20, зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 року за №85/4306, п.5,6.7 П(С)БО №16 Витрати, затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Мінюсті України 19.01.2000 року за №27/4248, п.44.1, п.44.2ст.44, пп.134.1.1. п.34.1ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4458831 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 1216875 грн., за 2017 рік на суму 2125291 грн., за 2018 рік на суму 1116665 грн.;

порушення пп.14.1.191 п.14.1ст.14, п.44.1ст.44, п.185.1, п.188.1ст.188, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму заниження 4802832 грн., в т.ч. лютий 2016 року у сумі 14023 грн., березень 2016 року у сумі 79363 грн., квітень 2016 року у сумі 70191 грн., червень 2016 року у сумі 21255 грн., липень 2016 року у сумі 105755 грн., вересень 2016 року у сумі 294945 грн., жовтень 2016 року у сумі 36042 грн., листопад 2016 року у сумі 218179 грн., грудень 2016 року у сумі 448819 грн., січень 2017 року у сумі 46265 грн., лютий 2017 року у сумі 81979 грн., березень 2017 року у сумі 70544 грн., квітень 2017 року у сумі 108927 грн., травень 2017 року у сумі 65616 грн., червень 2017 року у сумі 235614 грн., липень 2017 року у сумі 28759 грн., серпень 2017 року у сумі 139456 грн., вересень 2017 року у сумі 258030 грн., жовтень 2017 року у сумі 223797 грн., листопад 2017 року у сумі 662384 грн., грудень 2017 року у сумі 368860 грн., січень 2018 року у сумі 109865 грн., лютий 2018 року у сумі 16493 грн., березень 2018 року у сумі 45265 грн., квітень 2018 року у сумі 17184 грн., травень 2018 року у сумі 118271 грн., червень 2018 року у сумі 121729 грн., липень 2018 року у сумі 284648 грн., серпень 2018 року у сумі 397078 грн., вересень 2018 року у сумі 14151 грн., жовтень 2018 року у сумі 3219 грн., листопад 2018 року у сумі 79686 грн., грудень 2018 року у сумі 16430 грн.;

порушення п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями застосовується штрафна санкція у розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість з вартості реалізованої сировини та податкового кредиту (порушення, які відображено у п.п.3.1.2.2, 3.1.2.1 акту перевірки по операціях, які не використані у господарській діяльності у сумі 1748914 грн., в т.ч. за січень 2017 року у сумі 23133 грн., лютий 2017 року у сумі 40989 грн., березень 2017 року у сумі 35277 грн., квітень 2017 року у сумі 54464 грн., травень 2017 року у сумі 32808 грн., червень 2017 року у сумі 117807 грн., липень 2017 року у сумі 14379 грн., серпень 2017 року у сумі 69728 грн., вересень 2017 року у сумі 129015 грн., жовтень 2017 року у сумі 111898 грн., листопад 2017 року у сумі 331192 грн., грудень 2017 року у сумі 184430 грн., січень 2018 року у сумі 54932 грн., лютий 2018 року у сумі 8246 грн., березень 2018 року у сумі 22633 грн., квітень 2018 року у сумі 8592 грн., травень 2018 року у сумі 59136 грн., червень 2018 року у сумі 60865 грн., липень 2018 року у сумі 142324 грн., серпень 2018 року у сумі 198539 грн., вересень 2018 року у сумі 7075 грн., жовтень 2018 року у сумі 1609 грн., листопад 2018 року у сумі 39843 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0007811416 від 06.06.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 5799068,75 грн. у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 4639255,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1159813,75 грн. (а.с.15 т.1);

податкове повідомлення-рішення №0007801416 від 06.06.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на суму 5573530,75 грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 4458831,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1114707,75 грн. (а.с.14 т.1);

податкове повідомлення-рішення №0007821416 від 06.06.2019 року на суму 1748915,02 грн. зі сплати штрафу за затримку реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних), визначених п.201.1 ст. 201 та згідно зі ст. 120-1 Податкового кодексу України (а.с.13 т.1).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В даному пункті перелічені обов`язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ «Компанія Фрост» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (підрядник) 01.12.2012 укладено договір №1, предметом якого є переробка підрядником на своїх технологічних установках сировини, що передається замовником, і отримання готової продукції. Пунктом 1.2. договору передбачено, що замовник передає підряднику сировину для переробки відповідно до специфікацій, які будуть невід`ємною частиною договору (а.с.103-104 т.1).

Крім того, між ТОВ «Компанія Фрост» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (підрядник) укладено договір №0107-01 від 01.07.2017, предметом якого є переробка підрядником на своїх технологічних установках сировини, що передається замовником, і отримання готової продукції Пунктом 1.2. договору передбачено, що замовник передає підряднику сировину для переробки відповідно до специфікацій, які будуть невід`ємною частиною договору (а.с.105-106 т.1).

На підтвердження здійснення даних господарських операцій позивачем до суду надано акти прийому-передачі сировини та акти прийому-передачі готової продукції, видаткові накладні (у переробку), видаткові накладні (з переробки), специфікації, акти здачі-приймання виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості по рахунках, калькуляції.

Разом з тим, суд не може визнати подані документи такими, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з огляду на наступне.

По-перше, суд зазначає, що пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено наслідки неподання платником податків первинних документів бухгалтерської звітності під час проведення податкової перевірки.

Так, відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, Податковим кодексом України передбачено, що платник податків має право подати до контролюючого органу первинні документ, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, до закінчення перевірки або до прийняття рішення контролюючим органом, в іншому випадку вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Виключеннями щодо обов`язку подати документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності є випадки втрати, пошкодження або дострокового знищення документів та виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що контролюючому органу на дату проведення перевірки не було надано всіх документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .

Зокрема, контролюючому органу до дня прийняття спірних рішень не було надано акти прийому-передачі готової продукції із зазначенням вартості виробів, виходячи з кількості сировини, що була використана на її виробництво, звітів переробника про використання давальницької сировини, звітів про кількість використаної сировини та її залишки, інші документи, які містять інформацію щодо фактичних обсягів сировини, які використані для виробництва, які мають господарську цінність.

По-друге, суд зазначає, що під час перевірки не було надано також заявок на виконання певних робіт, на виготовлення конкретної продукції, узгодження ціни та строку виконання робіт, узгодження переліку та кількості матеріалів на виготовлення конкретної продукції, тощо.

Також, суд зазначає, що ТОВ «Компанія Фрост» з переліченої в актах сировини (матеріалів, комплектуючих та т.і.), на момент перевірки не надано пояснень та документального підтвердження щодо того коли і у кого придбавалась вказана сировина, як обліковувалась на підприємстві та у подальшому передана на переробку, як визначена її вартість, яким чином списувалась позивачем після її передавання ФОП.

Наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) носять формальний характер, оскільки в графі «Найменування робіт, послуг» містять лише посилання на послуги з переробки давальницької сировини. При цьому, з зазначених документів неможливо належним чином встановити, що при цьому було виготовлено та в який період, що свідчить про те, що первинний документ не відображає належним чином зміст господарської операції.

Також, з наданих позивачем документів неможливо встановити відповідність обсягу переданої сировини обсягу виготовленої продукції, оскільки більшості замовлено продукції відсутні креслення з переліком до нього комплектуючих, а акти приймання-передачі сировини та акт приймання-передачі готової продукції містять різні виміри кількості (штуки, кг, т, м.кв. та т.і.).

Зокрема, якщо розглянути декілька актів приймання-передачі сировини (інші є тотожними наведеним), то встановлено, що:

згідно акту приймання-передачі сировини №18 від 26.03.2018 року передано листи н/ж у кількості 67 кг, згідно акту приймання-передачі готової продукції №17 від 05.04.2018 року позивач отримав мисок н/ж 100 шт., ложки 100 шт. (а.с.4 т.10);

згідно акту приймання-передачі сировини №19 від 23.03.2018 року передано листи н/ж у кількості 9,6 кг, згідно акту приймання-передачі готової продукції №18 від 06.04.2018 року позивач отримав кружки н/ж 20 шт. (а.с.6-зворот, 7 т.10);

згідно акту приймання-передачі сировини №34 від 09.03.2018 року передано листи н/ж у кількості 0,047 т (47 кг), згідно акту приймання-передачі готової продукції №33 від 23.03.2018 року позивач отримав вироби столові 20 шт., ємність н/ж 15 шт. (а.с.8-зворот, 9 т.10);

згідно акту приймання-передачі сировини №11 від 19.02.2018 року передано лист оцинк. у кількості 10.25 кв.м, лист н/ж 0,092 т (92 кг) згідно акту приймання-передачі готової продукції №10 від 05.03.2018 року позивач отримав контейнер металевий 8 шт., вироби столові 60 шт. (а.с.14-зворот, 15 т.10);

в акті прийому-передачі сировини №3 від 05.01.2018 року в переліку зазначено, зокрема, лист н/ж у кількості 300 кг, в той час як згідно акту приймання-передачі готової продукції №2 від 06.02.2018 року виготовлено 1 щит керування (креслення в матеріалах справи відсутнє) (а.с.23 т.10);

в акті прийому-передачі сировини №0000003 від 25.01.2018 року в переліку зазначено, зокрема, лист н/ж у кількості 518,4 кг, в той час як згідно акту приймання-передачі готової продукції №000002 від 02.02.2018 року виготовлено 8 шт. стільців (креслення в матеріалах справи відсутнє) (а.с.257 т.1).

Суд зазначає, що за відсутності обліку витрат сировини (в тому числі і по масі) неможливо встановити в якій кількості передана сировина використана при виготовлені продукції та чи є економічно обґрунтованими залишки у виробника, оскільки з урахуванням, в тому числі і таких залишків, позивачем сформовані витрати.

З матеріалів справи також вбачається, що деякі акти передачі сировини містять елементи (комплектуючі), які не використані та не могли бути використані в процесі виготовлення конкретної продукції, зокрема в акті приймання-передачі сировини №31 від 23.03.2018 року в переліку зазначено, зокрема, плита з штучного каміння (кварцит) розміром 3050мм х 1520мм х 20мм, а згідно переліку продукції в акті прийому-передачі готової продукції №27 від 13.04.2018 року не вбачається у виготовлені якої продукції могла бути використана така сировина (вішало для м`ясних туш, плита електрична, котел електричний, сковорода електрична, колода для рубки м`яса, шафа холодильна) (а.с.5, 6 т.10).

Проте, така передана сировина (що не була використана та не могла бути використана при виготовлені продукції) позивачем визначена у витрати, що штучно збільшує такі витрати, а відтак є невиправденими та безпідставними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первинні документи надані до перевірки не підтверджують належним чином зміни майнового стану платника податків, рух активів у зв`язку з реалізацією вказаної вище готової продукції, економічної обґрунтованості виготовлення такої продукції в порівнянні з витратами, тощо.

Щодо надання позивачем до суду первинних документів податкової та бухгалтерської звітності, як на підставу спростування висновків Акту перевірки, то суд такі документи відхиляє та вважає такі докази не допустимими, неналежними, достовірними та достатніми, оскільки як зазначалось судом вище зазначені документи не були надані контролюючому органу ані під час перевірки, ані до прийняття спірних рішень, а відтак такі документи не були покладені в основу прийняття спірних рішень.

Така правова позиція суду відповідає висновкам ВЕРХОВНОГО СУДУ від 11.02.2021 по справі №820/10136/15, яка враховується судом під час прийняття рішення у даній справі.

Також, контролюючим органом під час проведення перевірки було встановлено, що по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2018 рахується дебіторська заборгованість на загальну суму 98580,04 грн. по підприємству ТОВ «Система» на суму 49000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» - 43580,04 грн., в т.ч. ПДВ 7263,34 грн., ТОВ «Вік «Хітлайн» - 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн., ТОВ «Мегавагонсервіс» - 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн., по яких минув строк позовної давності.

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2018 року на суму 16430,00 грн. у зв`язку із порушенням п.198.3 ст.198 ПК України, оскільки позивачем не було у встановленому порядку проведено коригування сум податкового кредиту сформованого при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг.

При цьому, під час проведення перевірки контролюючому органу документів щодо виявленого порушення надано не було, а відповідно до положень ПК України вважається, що такі документи були відсутні у підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост» (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Ломоносова, буд.23, код ЄДРПОУ 36968997) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова