Рішення

від 12.12.2022 по справі 440/8223/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8223/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Диканської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Диканської селищної ради в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради в частині відмови ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,04 га у власність за межами населених пунктів Диканської селищної ради, Полтавського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки, яка використовується ФГ "Бідний" для ведення фермерського господарства площею 19, 9994 га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0138,

- зобов`язати Диканську селищну раду надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,04 га для передачі безоплатно у власність із земельної ділянки кадастровий номер 5321055100:00:005:0138, загальною площею 19,9994 га (рілля), що використовується Фермерським господарством "Бідний" відповідно до Договору оренди землі від 16 травня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та громадянином ОСОБА_2 терміном на 20 років (Додаткова угода до договору оренди від 18 березня 2021 року), що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 13 жовтня 2014 року, номер запису про інше речове право 7308020, що знаходиться за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що пункт 16 рішення Диканської сільської ради про відмову позивачу у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою є протиправними, оскільки в них не наведено жодної з підстав для відмови, перелік яких визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою, оскільки, відповідно до договору оренди землі від 16 травня 2014 року, укладеного між ГУ Держземагентства у Полтавській області та гр. ОСОБА_3 , обрані позивачами для відведення земельні ділянки знаходяться в межах земельної ділянки, що перебуває в оренді ФГ "Бідний", а тому в силу вимог статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передатись у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

05 грудня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що перебування земельної ділянки в користуванні іншої особи, за наявності нотаріально засвідченої згоди цього землекористувача, не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Судом встановлено, що 16 травня 2014 року між ГУ Держземагентства у Полтавській області (орендодавець) та гр. ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 5321055100:00;005:0138) загальною площею 19,9994 га, у тому числі пасовища 19,9994 га, яка знаходиться на території Диканської селищної ради, за межами населених пунктів. Договір укладено на 20 років.

Факт передачі в користування ФГ "Бідний" зазначеної земельної ділянки підтверджується Актом приймання-передавання земельної ділянки від 14 жовтня 2014 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (далі - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) земельна ділянка за кадастровим номером 5321055100:00;005:0138 перебуває на правах оренди у ОСОБА_2 з 13 жовтня 2014 року.

Позивач звернувся до відповідача з клопотаннями від 28 січня 2022 року про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,04 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5321055100:00;005:0138, що використовується ФГ "Бідний" на підставі договору оренди землі від 16 травня 2014 року.

До клопотань приєднано: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера; копію статуту ФГ "Бідний"; копію виписки з ЄДР щодо ФГ "Бідний", нотаріально засвідчену копію рішення засновника землекористувача (письмова згода ФГ "Бідний" на вилучення частини земельної ділянки за кадастровим номером 5321055100:00;005:0138, копію договору оренди землі від 16 травня 2014 року, копію додаткової угоди до зазначеного договору та копію витягу з реєстру речових прав, копію витягу з ДЗК щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5321055100:00;005:0138, копію трудової книжки позивача.

Пунктом 16 Рішення двадцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради позивачу відмовлено в задоволенні його клопотань про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,04 га, відмовлено на підставі пункту 5 статті 116 Земельного кодексу України у зв`язку з тим, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України зазначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частини друга третя статті 116 ЗК України).

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивача, що оформлена спірним рішенням двадцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 10 травня 2022 року, обґрунтована перебуванням обраних для відведення земельних ділянок в оренді ФГ "Бідний".

Втім, вказана підстава для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами частини сьомої статті 118 ЗК України.

Згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Аналіз положень статей 116, 118 ЗК України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально є лише необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою. Проте, передачі у власність чи користування підлягають земельні ділянки, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

Відтак, на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте, на стадії затвердження проекту землеустрою та передачі її у власність чи користування, бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 823/106/18, від 04 травня 2020 року у справі № 816/1331/17, від 01 жовтня 2020 року у справі № 120/4116/19-а.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати пункт 13 Рішення двадцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради в частині відмови позивачу в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,04 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5321055100:00;005:0138, що використовується ФГ "Бідний" на підставі договору оренди землі від 16 травня 2014 року.

Проте, суд вважає за доцільне зауважити, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та який триває до теперішнього часу.

Отже, на дату ухвалення відповідачем спірного рішення в Україні діяв воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,04 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5321055100:00;005:0138, що використовується ФГ "Бідний" на підставі договору оренди землі від 16 травня 2014 року.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, спірне рішення перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

За таких обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 28 січня 2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,04 га для передачі безоплатно у власність із земельної ділянки кадастровий номер 5321055100:00:005:0138 з урахуванням висновків суду.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2019 року у справі № 806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, вказуючи на відсутність документального підтвердження понесення витрат.

Судом встановлено, що 01 серпня 2022 року між адвокатом Нестеренко Н.М. та клієнтом ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 02/08/22-Н, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу щодо оскарження рішення двадцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 10 травня 2022 року № 13. Гонорар за здійснені дії становить 2500 грн.

21 вересня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підписано Акт про надання професійної правничої допомоги з детальним описом робіт та наданих послух за договором № 02/08/22-Н.

Факт сплати адвокату грошових коштів за надані послуги підтверджується квитанцією № 0.0.2627660564 від 01 серпня 2022 року.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 із Диканської селищної ради витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 2500 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Диканської селищної ради (вул. Незалежності, 133, смт. Диканька, Полтавський район, Полтавська область, 38500, ЄДРПОУ 21046503) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 16 Рішення двадцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 3,04 га у власність за межами населених пунктів Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки, яка використовується ФГ "БІДНИЙ" для ведення фермерського господарства площею 19,9994 га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0138.

Зобов`язати Диканську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 січня 2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,04 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5321055100:00:005:0138 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Диканської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 496,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко