Ухвала

від 08.12.2022 по справі 640/20461/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 грудня 2022 року м. Київ № 640/20461/22

Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД СПЕЦМОНТАЖ"до1.Головного управління Державної податкової служби у місті Києві 2.Державної податкової служби України провизнання протиправними та скасування рішень від 02.02.2022 №3746568/39942058, від 15.02.2022 №7969/39942058/2 та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД СПЕЦМОНТАЖ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України в якому просить:

визнати поважними причини пропуску та поновити строк на судове оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 02.02.2022 р. №3746568/39942058 та зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві вжити заходів щодо реєстрації Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 26.01.2022 до податкової накладної №8 від 09.11.2021;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 02.02.2022 р. №3746568/39942058;

визнати протиправним та скасувати рішенням Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.02.2022 р. № 7969/39942058/2;

зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві вжити заходів щодо реєстрації Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 26.01.2022 до податкової накладної №8 від 09.11.2021.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У той же час, Верховний Суд в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 зазначив, що інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний тримісячний строк звернення до суду у разі досудового порядку вирішення спору, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

При цьому, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №440/3408/19 та в ухвалі від 24.06.2020 у справі №9901/277/19.

Таким чином, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.02.2022 №3746568/39942058, звернувшись із скаргою від 07.02.2022 до контролюючого органу, за результатами розгляду якої Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 15.02.2022 №7968/39942058/2 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.02.2022 №3746568/39942058.

Таким чином, з огляду на зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, суд прийшов до висновку, що позивач мав звернутися до адміністративного суду щодо оскарження рішення від 02.02.2022 №3746567/39942058 з даним позовом у тримісячний строк з дня отримання рішення від 15.02.2022 №7968/39942058/2 про відмову у задоволенні скарги.

Позивач не заперечує факт пропуску строку звернення до суду в цій частині позовних вимог та подав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Як на підставу для поновлення строку звернення до суду позивач вказав на введення в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 воєнного стану з посиланням на прийнятий Верховною Радою України 03.03.2022 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд звертає увагу, що норми Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", не розповсюджується на строки звернення до суду, визначенні статтею 56 Податкового кодексу України, щодо оскарження платником податків рішень контролюючого органу.

Щодо посилання позивача на введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), як на перешкоду у своєчасному зверненні до суду з цим позовом, з огляду на таке суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21, від 06.10.2022 року у справі № 911/1805/21, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані позивачем обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження достатніх та обґрунтованих поважних причин неможливості звернення до суду з цим позовом, внаслідок існування яких позивачем було пропущено строк звернення до суду.

Окрім того, станом на 25 квітня 2022 року Київська, Чернігівська та Сумська області, відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (наказ від 25 квітня 2022 року № 75)(далі - Перелік), були виключені із зазначеного переліку.

Таким чином, введення воєнного стану не продовжує процесуальні строки автоматично, не є безумовною підставою для їх поновлення або продовження, проте має безпосередній вплив на оцінку судом інших (індивідуальних) обставин, які унеможливили або істотно ускладнили дотримання учасником процесу регламентованого терміну.

Резюмуючи викладене, оскільки позивач звертає увагу лише на дію воєнного стану в Україні, без пояснення того, як саме така обставина вплинула на неможливість вчасного звернення до суду, та не надає докази наявності обставин, що перешкоджали позивачеві звернутися з даним позовом з дня виключення Київської області із Переліку 25 квітня 2022 року, підстави для поновлення строку відсутні.

Жодних інших обґрунтувань на користь поновлення строку звернення до суду, представником позивача не заявлено, тобто, жодних відомостей, окрім загальновідомих обставин, які не є самостійною підставою для поновлення строку звернення до суду, подана заява не містить.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов було подано позивачем з пропуском тримісячного строку звернення до суду, за відсутності поважних причин для його поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з приписами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, суд розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, вважає зазначені в ній підстави неповажними, та надає позивачеві строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Крім того, з позовної заяви судом було встановлено, що позивач у якості відповідача-1 зазначає - Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Водночас, беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено територіальні органи Державної податкової служби. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 визначено, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 893 від 30 вересня 2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, в якому зазначено Головне управління ДПС у місті Києві.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 893 від 30 вересня 2020 року територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22 жовтня 2020 року внесено рішення №1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що починаючи з 22 жовтня 2020 року Головне управління ДПС у місті Києві перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу, що 30 вересня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у місті Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби від 12 листопада 2020 року № 643, встановлено, що Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Головне управління ДПС у місті Києві забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території міста Києва. Головне управління ДПС у місті Києві є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

В свою чергу суд звертає увагу, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 420/5772/18, від 06 жовтня 2020 року у справі № 804/958/17, від 10 жовтня 2020 року у справі № 804/958/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 805/2173/16-а, від 30 грудня 2020 року у справі 805/4361/17-а, Верховних Судом зазначено, що "у випадку, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи".

Таким чином, з урахуванням викладеного вище та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що Головне управління ДПС у місті Києві (відокремлений структурний підрозділ) (код ЄДРПОУ ВП 44116011) являється правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) то починаючи з 30 вересня 2020 року здійснює функції та повноваження останнього.

В свою чергу, суд звертає увагу, що предметом спору в даному випадку є питання щодо протиправності рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних від 02.02.2022 №3746568/39942058, що свідчить про те, що вказане рішення було прийнято вже на момент існування Головне управління ДПС у місті Києві (відокремлений структурний підрозділ) (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Вказане вище в сукупності свідчить про те, що позивачем, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом було зазначено неналежного відповідача, а саме Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267), замість правильного Головне управління ДПС у місті Києві (відокремлений структурний підрозділ) (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

- уточненої позовної заяви із приведенням її у відповідність до вимог ст. 160 КАС України, з урахуванням висновків суду викладених у даній ухвалі, зокрема, позивачу слід уточнити суб`єктний склад учасників справи, зокрема, вказавши належного відповідача, до якого позивачем звернуті позовні вимоги;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом з належними доказами наявності у позивача об`єктивно непереборних, що не залежать від його волевиявлення та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами обставин, та труднощів для своєчасного звернення до суду з позовною заявою.

Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко