Постанова

від 05.12.2022 по справі 440/3077/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 р.Справа № 440/3077/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Прокопчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 20.09.21 по справі № 440/3077/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА"

до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство "ПЕРЛИНА" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000080901 від 02.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, щонаказ про призначення перевірки не відповідає положеннямПодаткового кодексу України, оскільки не містить повноїадреси, за якою мала бути проведена така перевірка, відповідач не мав належних, достатніх та передбачених законом підстав для проведення фактичної перевірки, оформленої актом від 11.09.2020 №152/16-31-32-01/31587358, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що оскільки ДПС України у строк, встановленийст. 56 Податкового кодексу України, не прийнято відповідного рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, тому скарга позивача на податкове повідомлення-рішення вважається задоволеною.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року адміністративний позов Селянського фермерського господарства "ПЕРЛИНА" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 02 жовтня 2020 року No0000080901. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Селянського фермерського господарства "ПЕРЛИНА" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7500 грн.

Головне управління ДПС у Полтавській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує , що приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції, зокрема: у порушення ч. 5 ст. 242 КАС України, не враховано та не застосовано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17; не враховано положення пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, пп. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 П К України, ст.ст. 61, 62 П К України; не надано належної оцінки обставинам на підтвердження яких надано акцизні накладні ( надано до суду першої інстанції разом з листом за вих. No 9905/5/16-31-20-06-05 від 24.06.2021; за результатами проведеного аналізу, згідно даних реєстру акцизних накладних, встановлено, СФГ «Перлина» за період січень-серпень 2020 року отримано важкі дистиляти (газойлі) в кількості 58232,57 літрів) у зв`язку з цим судом зроблено передчасний висновок про відсутність підстав у розумінні пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки СФГ«Перлина». Вважає , що прийняте ГУ ДПС у Полтавській області податкове повідомлення - рішення від 02.10.2020 No0000080901 є обґрунтованим, а також таким, що відповідає вимогам чинного законодавства . Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Селянське фермерське господарство "ПЕРЛИНА" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає її безпідставною та необгрунтованою, а оскаржуване рішення суду як таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує , що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідач не довів наявності підстав у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки С(Ф)Г «Перлина». При виборі й застосуванні норми матеріального права до спірних правовідносин судом першої інстанції правомірно враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначає , що в наказі Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.09.2020 No1226 «Про проведення фактичної перевірки», на підставі якого контролюючим органом проведено фактичну перевірку, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відсутні посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки, - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності С(Ф)Г «Перлина» вимогам чинного законодавства, а отже, відсутні підстави вважати, що наказ прийнято саме у зв`язку з наведеними у поясненнях підставами. Також, позивач не заперечує факту поставки пального, відповідачу та суду були надані докази про оприбуткування по бухгалтерському обліку та списання пального, оскільки придбане господарство використовувало у господарській діяльності , тобто була відсутня подія зберігання палива . Вважає, що відповідач припустився грубої логічної помилки і підмінив предмет доказування, коли в ході перевірки жодними належними та допустимими доказами не доводять факт зберігання пального, а встановлюють лише факт придбання пального, що саме собою ще не може служити підставою для висновку про зберігання пального без наявності ліцензії. Отже, якщо під час фактичної перевірки не було встановлено факту фізичного зберігання пального у резервуарах та інших ємкостях платника податків, а акт перевірки ґрунтується на документах на придбання палива та даних реєстру акцизних накладних - факт зберігання пального без наявності ліцензії не може вважатись доведеним. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року залишити в силі. Розгляд справи просить провести в порядку письмового провадження.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СФГ "ПЕРЛИНА"зареєстроване як юридична особа 28.01.2002 з місцезнаходженням: вул. Миру, будинок 2, с. Карпилівка, Лубенський район, Полтавська область, 37521 та основним видом економічної діяльності позивача є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

01.09.2020 начальником Головного управління ДПС у Полтавській області О.Лавровим на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.82.3 ст. 82 Податкового кодексу України,статті 16 Закону України від 19.12.1995 №481-ВР "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячногоі плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтвприйнято наказ №1226 "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 04.09.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 дібСФГ "ПЕРЛИНА" (код ЄДРПОУ 31587358) за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Карпилівка, за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленомуПодатковим кодексом України.

04.09.2020 перед початком проведення фактичної перевірки бухгалтеру СФГ "ПЕРЛИНА" вручено копію наказу Головного управлінняДПС у Полтавській області №1491 від 15.09.2020та пред`явлено службові посвідчення танаправлення на перевірку від 15.09.2020 №1452, №1453, що підтверджується відповідними відмітками про вручення та підписом бухгалтера СФГ "ПЕРЛИНА" у направленнях, копії яких містяться у матеріалах справи .

У термін з 04.09.2020 до 11.09.2020 посадовими особамиГУ ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку СФГ "ПЕРЛИНА", за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки, що був зареєстрований 11.09.2020 за№152/16-31-32-01/31587358.

В акті перевірки від 11.09.2020 за№152/16-31-32-01/31587358 зазначено, що за результатами фактичної перевірки СФГ "ПЕРЛИНА" відповідно наданих облікових документів та пояснень встановлено порушення частини 1статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії .

Акт перевірки підписаний керівником позивача іззапереченнями 11.09.2020 .

Позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення на актперевірки від 11.09.2020№152/16-31-32-01/31587358/том 1 а.с. 154-155/, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у Полтавській області від 29.09.2020 №36382/10/16-31-09-01-15 позивача повідомлено, що висновки перевірки, викладені в акті про результати фактичної перевірки від 11.09.2020 за№152/16-31-32-01/31587358, свідчать про порушення СФГ "ПЕРЛИНА" частини 1статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії, за яке передбачена відповідальність відповідно до абзацу 8 частини 2статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

02.10.2020 на підставі акту фактичної перевірки від 11.09.2020 за №152/16-31-32-01/31587358 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000080901, яким до СФГ "ПЕРЛИНА"за порушення частини 1статті 15Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000 грн..

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 №0000080901 позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України, надіславши скаргу до ДПС України 12.10.2020.

Вказана скарга на податкове повідомлення-рішення отримана ДПС України 16.10.2020, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на час звернення до суду з даним позовом рішення за результатами розгляду цієї скарги позивача не було прийняте.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 №0000080901, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Після звернення позивача до суду з позовомДПС України прийнято рішення від 19.05.2021 №11128/6/99-00-06-03-01-06, якимскарга СФГ "ПЕРДИНА" від 12.10.2020 №133 на податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 №0000080901залишена без розгляду у зв`язкузоскарженням податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що відповідач не довів наявності підстав у розумінні підпункту80.2.5пункту8.2статті80 ПК Українидля проведення фактичної перевірки Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА", порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Також, судом першої інстанції встановлено , що висновки перевіряючими зроблені виключно за результатом дослідження документівтасвідчатьпро здійснення певної господарської діяльності підприємства з придбання пального тайого використання у власній господарській діяльності,протене свідчать про зберіганняпозивачем пального, у тому числістаном на момент проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА".

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, проте не погоджується з одним із мотивів суду , а саме щодо не доведеності відповідачем наявності підстав у розумінні пп.80.2.5пункту8.2статті80 ПК Українидля проведення фактичної перевірки Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА", виходячи з наступного.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПодатковий кодекс України(надаліПК України).

Згідно підпункту19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК Україниконтролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом75.1 статті 75ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

За приписами пункту81.1 статті 81 ПК Українипосадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентованостаттею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту80.2 статті 80 ПК України.

Відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українифактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українипередбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписівстатті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»покладені на відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 07 листопада 2019 року у справі №140/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 01 червня 2022 року у справі № 520/7331/21, від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами19-1.1.14,19-1.1.19,19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Як вбачається з встановлених обставин справи, а також наказу №1226 від 01.09.2020 , контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, наказ відповідача від 01.09.2020 року №1226 прийнято на підставі пп.80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Україниз уточненнямдля здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, наявності ліцензій , свідоцтв.

Таким чином, наказ відповідача від 01.09.2020 року №1226 містить підставу для проведення фактичної перевірки, що свідчить про дотримання відповідачем приписівПК України, а отже доводи позивача стосовно змісту наказу відповідача в частині підстав для проведення фактичної перевірки є безпідставними, а думка суду першої інстанцій про відсутність дійсних, фактичних підстав для прийняття наказу та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА" у формі фактичної перевірки є безпідставним та таким, що суперечить нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 липня 2022 року по справі № 320/1864/21.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суд апеляційної інстанції під час вирішення тотожних спорів має враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною

При цьому , суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача у письмових поясненнях про те, що під час виконання функцій, визначених Податковим кодексом України, за допомогою АІС "Податковий блок" встановлено факти придбання позивачем дизельного пального за відсутності відповідної ліцензії на зберігання пального, наявність такої інформації у відповідності до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України стала підставою для призначення та проведення фактичної перевірки позивача , оскільки сам по собі факт придбання пального позивачем не свідчить про порушення ним вимог законодавства, навіть, за відсутності на момент такого придбання ліцензії на зберігання пального.

Також, колегія суддів звертає увагу на те , що в наказі від 01.09.2020 № 1226 не зазначено, як підстави для його прийняття , наявність інформації щодо встановлення факту придбання позивачем дизельного пального за відсутності відповідної ліцензії на зберігання пального та доповідної записки управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів від 01.09.2020 року No 962/16-31-32-02-2 та не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції. Оскільки вказаний наказ прийнято саме на підставі пп.80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Україниз уточненнямдля здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, наявності ліцензій , свідоцтв, тобто містить іншу підставу для проведення фактичної перевірки, що відповідає приписамПК України.

Щодо посилання суду першої інстанцій на правові висновки Верховного Суду, які на думку суду мають бути застосовані при розгляді цієї справи, що викладені у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19 , від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19, від 18.05.2018 с праві № 813/3977/16, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так у справі № 640/21536/19 було встановлено обставини щодо призначення перевірки на підставі підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу Українита листа Державної податкової служби України № 4041/7/99-00-04-01-02-17 від 30 жовтня 2019 року, в якому відсутня інформація про можливі порушення господарюючим суб`єктом вимог податкового та/або іншого законодавства, наведена в листі інформація є загальною щодо діяльності господарюючого суб`єкту, яка не вказує які саме порушення було допущено та які норми права порушені платником податків.

Отже у справі № 640/21536/19 перевірка на підставі підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу Українибула призначена не з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а з підстав наявності інформації про порушення платником податків вимог законодавства, тобто висновки зроблено судами за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, які не є подібними (ревалентними) до спірних правовідносин у цій справі.

У справі № 160/7971/19 остаточних висновків сформовано не було, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд з огляду на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин, оскільки, судами не було досліджено які саме порушення допустив позивач, зокрема не перевірено чи дійсно сама по собі відсутність ліцензії на право торгівлі/зберігання пального (на що посилався відповідач) є свідченням допущення порушень податкового законодавства та чи могло б бути вказане підставою для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, також не встановлено наявності у спірному наказі посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки та інформації щодо періоду діяльності, який буде перевірятися.

Мотивом скасування наказу про проведення перевірки у межах справи №813/3977/16Верховний Суд у постанові від 18.05.2018 року визначив те, що останній прийнятий поза межами встановленого строку для проведення такого відпрацювання суб`єктів господарювання.

Отже суд першої інстанцій помилково вважав релевантними для застосування при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду викладені у наведених постановах.

У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19 жовтня 2022 рокуу справі № 260/1644/19.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення такої перевірки позивача , тобто необхідно переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем факту порушення позивачем частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", за яке до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн , виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу першогопреамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР(далі - Закон №481/95-ВР) в редакціїЗакону України від 23.11.2018 р. N 2628-VIIIцейЗаконвизначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьомуЗаконівидів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За приписами п.п.14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу Українипальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті215.3.4 пункту 215.3 статті 215цьогоКодексу.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановленост. 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з приписами статті15 Закону № 481/95-ВРімпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

За порушення норм цьогоЗаконущодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1ст. 17 Закону України №481/95-ВР).

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень (ч. 2ст. 17 Закону України №481/95-ВР).

При цьому, частиною 22статті 18 Закону України №481/95-ВРпередбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбаченастаттею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

В акті перевірки від 11.09.2020 за№152/16-31-32-01/31587358 зазначено, що за результатами фактичної перевірки СФГ "ПЕРЛИНА" відповідно наданих облікових документів та пояснень встановлено порушення частини 1статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії.

Разом з тим, як визначено п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК Українифактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Отже, фактичною перевіркою є перевірка, що здійснюєтьсясаме за місцемфактичного провадження платником діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, а томуне обмежуєтьсявиключно дослідженням документів на відміну від документальної перевірки, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбаченозаконом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Подібна правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже була предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31 травня 2022 року (справа №540/4291/20), з яким колегія суддів суду касаційної інстанції у цій справі в повній мірі погоджується з таким висновком та не вбачає підстав для відступу від нього.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Однак, під час проведення фактичної перевірки перевіряючимивзагаліне встановлено факту зберігання пального, зокрема не встановленомісця чимісць зберігання позивачем пального, не виявленоємностей, у яких би позивачем зберігалося пальне,не здійснено обстеження (перевірку)вмісту таких ємностей,а твердження відповідача про те, щопозивачемзберігалося пальнеє лише припущеннямиконтролюючого органу, якізроблено виключно на підставі аналізудокументівта не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Тобто замість фактичної перевірки контролюючим органом було проведено документальну виїзну перевірку платника податків.

Висновки перевіряючими зроблені виключно за результатом дослідження документівтасвідчатьпро здійснення певної господарської діяльності підприємства з придбання пального тайого використання у власній господарській діяльності,протене свідчать про зберіганняпозивачем пального, у тому числістаном на момент проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА".

Колегія суддів зазначає , що сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії.

Поряд з цим в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), тощо. Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.

Отже, колегія суддів вважає, що надані відповідачем матеріали фактичної перевірки також не дають підстав вважати, що саме за правопорушення, яке полягає у здійсненні діяльності зі зберігання пального позивача притягнуто до відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20.

Враховуючи вищевикладене, ч. 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення Головним управлінням ДПС у Полтавській області фактупорушення позивачемчастини 1статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального",за яке до позивачазастосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн., а податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня2020 року №0000080901 єпротиправним та підлягає скасуванню.

При прийнятті рішення у даній справі судврахувавпозицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справахСалов проти України(заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89),Проніна проти України(заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) таСерявін та інші проти України(заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішенняу справіРуїс Торіха проти Іспанії(Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах у справах № 265/6582/16-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц, № 924/1473/15 звертала увагу на те, що відповідно до принципу juranovitcuria («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Відповідно до ч. 1, 4ст. 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанцій у цій справі ухвалив правильне по суті рішення щодо задоволення позовних вимог, проте з неправильним застосуванням норм права в частині висновків про недотримання контролюючим органом вимог підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, змінити рішення суду першої інстанцій в частині щодо мотивів його прийняття. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 по справі № 440/3077/21 змінити в частині щодо мотивів його прийняття.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 по справі № 440/3077/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 12.12.2022 року