Постанова

від 06.12.2022 по справі 340/354/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 340/354/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

за участю представників: відповідача Кривенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 ( суддя першої інстанції Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/354/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ХП "Промагро" звернулося до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №000055680703 від 07.12.2021 року Головного управління ДПС у Кіровоградській області, оскільки не погоджується з висновками акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позов задоволено.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки його аргументам.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники судового процесу, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ХП "Промагро" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлено актом №4055/11-28-07-03/36500177 від 17.11.2021 (т.1,а.с.19-38).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

-п.44.1 ст.44, пп. «а» п.198.1 ст.198, абз. 1-3 п.198.2, абз. 1- 2 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2021 року в розмірі 4529403,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення:

-№000055680703 від 07.12.2021 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ /за серпень 2021/ на суму 4529403,00 грн. та застосовано штрафні /фінансові/ санкції в розмірі 1132351 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення, з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

В основу висновків про нереальність господарських операцій позивача з поставки в лютому 2021 року кукурудзи врожаю 2020 року контрагентом ТОВ «СФГ «НП «Поділля, яке на думку перевіряючих не має достатньої кількості землі для вирощування сільськогосподарських культур. При співставленні реалізованої продукції контрагента позивача та вирощувальної, виникли розбіжності, тому був зроблений висновок про завищення ПДВ.

Колегія суддів вважає, що позивачем було належним чином подано документи зі статистичної звітності за формою №29-сг, №50-сг, №21-заг, №4-сг за 2020 рік щодо посівів та підсумків збору врожаю 2020 року до органів статистики, де містяться відомості про наявність гібридів кукурудзи як засіяної культури, так і зібраного врожаю.

Звіт державного статистичного спостереження за формою №4-29 -сг (річна) "підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" подають юридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які займаються виробництвом продукції рослинництва, незалежно від розміру площі сільськогосподарських угідь у власності та/або користуванні. Звіти подаються у Головні управління статистики в областях або їх відокремленим підрозділам окремо по кожному адміністративному району, у якому здійснюється діяльність.

Далі, в основу висновків про нереальність господарських операцій позивача, ревізором-інспектором покладено інформацію з інтернет-сайту https://latifundist.com/urozhaj-online-2020, таку позицію слід вважати неправильною, що зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, не можна вважати правильним, що засновані на інформації з мережі Інтернет про неможливість підприємства здійснити збір врожаю кукурудзи тощо.

Суд вважає твердження про нереальність господарських операцій неспроможним, оскільки стосується фактично господарської діяльності контрагента позивача, первинних документів якого позивач не зобов`язаний мати, та не зобов`язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента. Для позивача є важливим виконання господарських зобов`язань за договором укладеним з контрагентом для виконання своїх господарських зобов`язань перед іншими контрагентами.

Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагент не перевірявся, тобто не зазначено порушення ним податкового законодавства у встановленому порядку.

Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (Порядок №727).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Суд вважає, що первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ «СФГ «НП «Поділля» підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.

При цьому у відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд враховує правові висновки Верховного Суду.

Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 310,316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 в адміністративній справі №340/354/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2022 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва