Постанова

від 12.12.2022 по справі 640/18626/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18626/22 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люаж» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люаж» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люаж» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними, скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації № 7069105/34299010 від 15.07.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 17.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних і рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 27860/34299010/2 від 29.07.2022 про залишення скарги без задоволення та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 7 від 17.02.2022 складену Товариством з обмеженою відповідальність «Люаж» в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправними, скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації № 7069106/34299010 від 15.07.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 18.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних і рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 29077/34299010/2 від 03.08.2022 про залишення скарги без задоволення та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 18.02.2022 складену Товариством з обмеженою відповідальність «Люаж» в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправними, скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації № 7331407/34299010 від 13.09.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних і рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 49661/34299010/2 від 30.09.2022 про залишення скарги без задоволення та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 01.02.2022 складену Товариством з обмеженою відповідальність «Люаж» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люаж» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Люаж» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люаж» вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається на Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, проте, вказане Положення рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 визнане таким, що втратило чинність.

На даний час діє Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення № 41), пунктом 12.4 якого передбачено, що ордер містить наступні реквізити: «Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Таким чином, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2022 серії АА № 1180128 містить усі обов`язкові реквізити, передбачені Положенням № 41 та типовою формою ордеру, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Відзивів Відповідачів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люаж» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що зі змісту наданого представником Позивача ордеру вбачається, що в графі «назва органу» зазначено «у судових органах», у зв`язку з чим всупереч вимогам п/п 15.4 п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, не зазначено назви відповідного органу до якого представник Позивача звернувся з позовною заявою, а саме Окружного адміністративного суду міста Києва, а відтак не підтверджено повноважень діяти саме в Окружному адміністративному суді міста Києва.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, вони підписані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Люаж» - адвокатом Кравченко Оленою Вікторівною.

Частиною 2 ст. 160 КАС України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилався на Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36.

Проте, рішенням Ради адвокатів України «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» від 12.04.2019 № 41, зокрема визнано таким, що втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями.

А згідно з пп. 12.4 п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги нова редакція, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер містить наступні реквізити: «Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Як вбачається з копії ордера серії АА № 1180128 від 17 серпня 2022 року, в ньому в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» вказано: «у судових органах».

Таким чином, ордер на надання правової допомоги серії АА № 1180128 від 17 серпня 2022 року містить усі обов`язкові реквізити, передбачені Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги нова редакція, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 та типовою формою ордеру.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 380/8841/20 зазначено, що відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

Крім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі вважає передчасним висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви, оскільки оскаржувана ухвала постановлена внаслідок надмірного формалізму.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Люаж», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що допущені порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люаж» - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року - скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко