Постанова

від 13.12.2022 по справі 320/5139/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5139/20 Суддя першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Малого приватного підприємства «Резерв» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020 року Головне управління ДПС у Київській області (далі - Позивач, ГУ ДПС у Київській області) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Малого приватного підприємства «Резерв» (далі - Відповідач, МПП «Резерв») про стягнення податкового боргу в сумі 28 541,41 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що граничний строк подання звітності є 20.02.2019, Відповідачем подано звітність19.02.2019, що підтверджується відміткою Позивача про отримання. Крім того, платіжним дорученням № 64 від 29.01.2019 МПП «Резерв» сплатило орендну плату за землю за 2019 рік, а тому Позивачем не доведено наявність у Відповідача податкового боргу у розмірі 28 541,41 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що по-перше, МПП «Резерв» не сплатило за березень-грудень 2018 року та за 2019 рік зобов`язання з плати за землю в сумі 9 624,41 грн та 11 549,29 грн відповідно, у зв`язку із чим було винесено податкові-повідомлення рішення від 05.11.2019 №0052995304 на суму 4873,80 грн, та №0053005304 на суму 375,5 грн, по-друге, Відповідачем не було вчасно подано звітність із земельного податку за 2019 рік, у зв`язку із чим було винесено податкові-повідомлення рішення від 05.11.2019 №0053025304 на суму 170,00 грн, по-третє, у зв`язку із несвоєчасністю сплати узгоджених зобов`язань Відповідачу нарахована пеня в розмірі - 1 948,41 грн, по-четверте, судом першої інстанції, не було враховано, що кошти, які сплачувалися МПП «Резерв», зарахувалися в рахунок сплати податкового боргу за минулі періоди незалежно від призначення платежу визначеного платником податків, по-п`яте, правомірність винесення податкових повідомлень-рішень та проведення перевірок не є предметом доказування у межах цієї справи, по-шосте, податкові повідомлення-рішення, які були скасовані рішенням суду у справі №810/4323/19, виведені із картки платника та не впливають на розмір податкового боргу в межах цієї справи, по-сьоме, судом першої інстанції не досліджено декларацію з плати за землю за 2019 рік, яка фактично була подана з порушенням термінів (21.02.2019).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

На підставі рішення зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 та розпорядження керівника апарату від 01.11.2022 №4918 справу було передано для повторного автоматизованого розподілу, за наслідками якого суддею-доповідачем у ній визначено Степанюка А.Г., а суддями - членами колегії - Аліменка В.О. та Безименну Н.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з огляду на таке.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем безспірно не доведено наявність у Відповідача податкового боргу, обставини несплати у встановлені законом строки грошових зобов`язань матеріалами справи не підтверджені, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що, за твердженням контролюючого органу, на момент звернення до суду у платника податків існувала несплачена податкова заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 28 541,41 грн (а.с. 6-9, 11-18).

Зазначена сума податкового боргу, на переконання Позивача, виникла підставі податкових повідомлень-рішень від 05.11.2019 №0052995304 на суму - 4873,80 грн, від 05.11.2019 №0053005304 на суму - 375,50 грн, від 05.11.2019 №0053025304 на суму - 170 грн, а також згідно податкових декларацій з плати за землю за 2018 рік на суму 9624,41 грн та за 2019 рік на суму 11 549,29 грн (а.с. 23-26, 53-58, 60-61).

У матеріалах справи наявна податкова вимога форми «Ю» №111-11 від 31.10.2013 на суму 2682,67 грн, яка направлялася на адресу платника податків та була отримана Відповідачем (а.с. 9-10)

Крім того, матеріали справи свідчать, що МПП «Резерв» 30.01.2018 сплачено за 2018 рік зобов`язання з орендної плати за землю у сумі 12 242,25 грн (а.с. 59) та 29.01.2019 за 2019 рік у сумі 11 549,99 грн (а.с. 62).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як було встановлено раніше, матеріалами справи підтверджується факт направлення Позивачем на адресу Відповідача податкової вимоги, яку було отримано останнім у розумінні положень Податкового кодексу України 13.12.2013 (а.с. 29-30). При цьому доказів, що у період з 13.12.2013 по день звернення до суду із цим позовом 18.06.2020 податковий був погашений у повному обсязі, матеріали справи не містять, а відтак у ГУ ДПС у Київській області не виникло обов`язку із додаткового надіслання платнику податків податкової вимоги.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За правилами п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Строки сплати податкового зобов`язання регламентовані статтею 57 Податкового кодексу України, за якою платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (абз. 1 п. 57.1).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3).

Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу (п. 57.4).

Матеріали справи свідчать, що за 2019 рік Відповідачем самостійно визначено до сплати суму орендної плати за землю у розмірі 11 549,29 грн (а.с. 19-20), за 2018 рік - 11 549,29 грн (а.с. 21-20).

Крім того, за результатами проведених камеральних перевірок Позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 05.11.2019 №0052995304, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб до Відповідача застосовані штрафні санкції у сумі 4 873,80 грн (а.с. 23);

- від 05.11.2019 №0053005304, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб до Відповідача застосовані штрафні санкції у сумі 375,50 грн (а.с. 24);

- від 05.11.2019 №0053025304, яким за порушення Відповідачем граничного строку подання податкової звітності з плати за землю до останнього застосовано штраф у розмірі 170,00 грн (а.с. 25).

Усі згадані індивідуальні акти направлені ГУ ДПС у Київській області на адресу МПП «Резерв» та отримані останнім 25.11.2019 (а.с. 23). При цьому доказів їх оскарження в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять, а відтак зобов`язання за ними вважаються узгодженими.

Колегія суддів зауважує, що із змісту інтегрованої картки платника вбачається, що у МПП «Резерв» був наявний податковий борг з орендної плати станом на 31.01.2020 в сумі 29 480,32 грн (а.с. 11-18). Сплачені згідно платіжних доручень від 30.01.2018 №41 та від 29.01.2019 №64 кошти в сумі 12 242,25 грн та 11 549,99 грн відповідно були зараховані контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу минунулих періодів, що також вбачається із змісту інтегрованої картки платника.

Таким чином помилковим є висновок суду першої інстанції про часткове погашення Відповідачем податкового боргу згідно платіжних доручень № 41 від 30.01.2018 та № 64 від 29.01.2019, оскільки, як правильно зазначив Апелянт та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України спрямування коштів платників податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, відповідно вказані кошти спрямовувалася на погашення податкової заборгованості, а не поточних податкових зобов`язань.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі №821/1750/17, від 18.10.2022 у справі № 813/18/18, від 25.10.2022 у справі № 818/1745/16.

Крім того, показники цієї картки також були відкориговані контролюючим органом на виконання рішення суду від 11.02.2019 у справі №810/4323/18, яким визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.06.2016 №0006081502, від 14.06.2016 №0006791502, від 15.06.2016 №0006811502, від 18.05.2018 №0024745301. А тому позиція суду першої інстанції про те, що згадане рішення має преюдиційне значення для розгляду і вирішення цього спору є помилковим.

Також не стосується предмету доказування у справі №320/5139/20 рішення суду у справі №810/30/18, позаяк у межах останнього було відмовлено у задоволенні позову про стягнення податкового боргу за інший період.

Відтак на момент звернення до суду із цим позовом наявними у матеріалах справи документами підтверджується наявність у МПП «Резерв» податкового боргу в сумі 28 541,41 грн, з яких1 948,41 грн - пені у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов`язань.

Судова колегія погоджується із доводами Апелянта про те, що, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України.

Питання правомірності визначення контролюючим органом податкового зобов`язання так само як достовірність висновків контролюючого органу за результатом проведення перевірки не охоплюється предметом розгляду цієї справи, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно яких відповідні податкові зобов`язання нараховано, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17, від 27.10.2022 у справі №240/9395/20.

У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про дотримання Відповідачем граничного строку подання звітності з земельного податку за 2019 рік, оскільки, як було наголошено вище, правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками камеральної перевірки, не є предметом дослідження у межах справи про стягнення податкового боргу.

Отже, зважаючи на викладене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав про стягнення з платника податків податкового боргу в сумі 28 541,41 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджена наявність Відповідача податкового боргу. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Крім того, Апелянтом заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Із змісту постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 випливає, що Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) прийнято рішення ліквідувати.

Згідно абзаців 3-4 пункту 2 указаної постанови встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління ДПС у Київській області, яке згідно п. 1 затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 №643 положення є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377).

При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України здійснено 30.09.2020.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання ГУ ДПС у Київській області та допустити заміну ГУ ДПС у Київській області його правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Допустити заміну Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Мале приватне підприємство «Резерв» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденко, буд 8, кв. 66, код ЄДРПОУ 25299477) 28 541 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сорок одну) гривню 41 копійку в рахунок погашення податкового боргу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2022 року.