Постанова

від 13.12.2022 по справі 826/15601/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15601/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року, суддя Кобилянський К.М., у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання нечинною та незаконною постанови, визнання дій протиправними,-

У С Т А Н О В И Л А:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 №969 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «Акціонерана компанія «Київводоканал» та просить визнати протиправними дії по прийняттю даної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперірті хоум» звернулось з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнення просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі або закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України про що винести ухвалу.

Змінити мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду м Києва від 02.03.2016, зазначивши єдину підставу для відмови у позові: не набрання чинності оскаржуваною постановою НКРЕКП, а відтак відсутністю порушених прав позивача.

Задовольнити апеляційну скаргу частково, в залежності від фактичних обставин справи.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року зупинено провадження у даній справі до розгляду справи №826/5126/15.

17.11.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника НКРЕКП про поновлення провадження у справі у зв`язку з розглядом справи № 826/5126/15.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10:30 годин 13.12.2022.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 березня 2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 969, якою встановлено ПАТ «АК «Київводоканал» тарифи:

- на централізоване водопостачання - 3,83 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

- на централізоване водовідведення - 3,41 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Установлено ПАТ «АК «Київводоканал» структуру тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення згідно з додатками 1, 2.

Передумовою для прийняття оскаржуваної постанови, стали наступні обставини.

Голова правління - генеральний директор ПАТ «АК «Київводоканал» звернувся до відповідача з заявою щодо встановлення тарифів, в якій просив розглянути заяву та додані до неї матеріали щодо встановлення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно пояснювальної записки до вказаної заяви на даний час діючі тарифи не покривають понесені ПАТ «АК «Київводоканал» витрати по наданню послуг з водопостачання. Це пояснено зростанням витрат на: оплату праці, соціальні заходи, матеріали для очистки води, природний газ, охорону праці. Крім того, в листі міститься посилання на зростання амортизаційних відрахувань, а також підвищення інших складових витрат, необхідних для функціонування системи водопостачання.

За наслідками проведеного 31.03.2015 засідання Комісії у формі відкритого слухання, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято рішення про встановлення ПАТ «АК «Київводоканал» тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення.

Не погоджуючись з правомірністю постанови від 31.03.2015 № 969, позивач посилається на те, що: 1) відповідач не наділений повноваженими на встановлення тарифів; 2) станом на 31.03.2015 Вовк Д.В. (який підписав оскаржуваний акт) не був призначений головою комісії, адже його було призначено Указом Президента України від 30.12.2014 № 969/2014 тимчасово виконуючим обов`язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) в період з 01.01.2014 дату подання позову мінімальна заробітна плата не збільшувалась, внаслідок чого відсуні підстави для підвищення тарифів; 3) оскаржувана постанова не пройшла державної реєстрації, як нормативно-правовий акт.

Вважаючи незаконним та нечинним оскаржувану постанову з моменту прийняття, а також протиправними дії по її прийняттю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках: 1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов; 2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках; 3) встановлення для суб`єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води; 4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України «Про природні монополії» суб`єкт природної монополії - суб`єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Стаття 5 Закону України «Про природні монополії» централізоване водопостачання та водовідведення віднесено до сфери діяльності суб`єктів природних монополій.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в тому числі:

1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення;

2) здійснює:

- ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням;

- встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно з Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 (далі - Положення № 715/2014) НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача повноважень на встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «АК «Київводоканал», а доводи позивапча в цій частині не прийнявв до уваги як безпідставні.

Щодо доводів позивача з приводу того, що станом на 31.03.2015 Вовк Д.В. (який підписав оскаржуваний акт) не був призначений головою комісії, адже його було призначено Указом Президента України від 30.12.2014 № 969/2014 тимчасово виконуючим обов`язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, то вони є безпідставними і суд першої інстанції вірно їх відхилив.

Частинами 1, 3 Закону України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» визначено, що у разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або особи, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, обов`язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності - заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою.

У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення на посаду запропонованої Президентом України кандидатури або відхилення нею кандидатури, поданої Президентом України для призначення на посаду, Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України не пізніш як у двотижневий строк з дня прийняття Верховною Радою України відповідного рішення нову кандидатуру. У цьому випадку особи, зазначені в статті 1 цього Закону, продовжують тимчасово виконувати покладені на них обов`язки, але не більше одного місяця.

Правовий аналіз зазначених вище норм Закону України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» дає змогу дійти висновку, що даний Закон розповсюджується виключно на посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про природні монополії», що є спеціальним в рамках спірних правовідносин, Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції згода Верховної Ради України на призначення Голови комісії, Законом не передбачена.

Отже, доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів позивача в частині, що в період з 01.01.2014 по дату подання позову мінімальна заробітна плата не збільшувалась, внаслідок чого відсуні підстави для підвищення тарифів, то суд також вірно не взяв їх до уваги.

У пп. 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 5, частини третьої статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» і розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення», Конституційний Суд України визнав не конституційною норму частини 2 статті 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення», в якій зазначено: «У разі виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплатах забороняється до погашення такої заборгованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України».

З огляду на зазначене рішення Конституційного Суду України, суд вірно зазнчив, що тарифи, в даному випадку, на водопостачання та водовідведення, не можуть ставитись в залежність від пропорційного не збільшення мінімальної заробітної плати населенню, адже структура тарифу розраховується не самим регулятором (відповідачем) на власний розсуд, залежно від платоспроможності населення, а лише за розрахунками ПАТ «АК «Київводоканал» в частині собівартості та рентабельності послуг водопостачання.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності

Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин, зокрема, відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Таким чином, постанова Комісії від 31.03.2015 № 969 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «АК «Київводоканал» не є нормативно-правовим актом, а тому не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, внаслідок чого доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо зазначення в апеляційній скарзі скаржником нових обставин, які має встановити суд першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції

Як убачається із позовної заяви підстави для задоволення позову позивач зазначив наступне: відсутність у НКРЕКП повноважень на встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «АК Київводоканал», відсутність у Голови НКРЕКП повноважень на підписання оскаржуваного акта, відсутність у період з 01.01.2014 по день подання позову підвищення мінімальної зарплати, що свідчить про відсутність підстав для підпищення тарифів, відсутність держаної реєстрації постанови Комісії в Міністерстві юстиції України.

Саме зазначені підстави були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та їм надана правова оцінка.

Отже, оскільки нові обставини, які, як вважає позивач, має встановити суд апеляційної інстанції, не були заявлені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та не були предметом судового розгляду, суд апеляційної інстанції не має правових підстав їх розглядати під час перегляду рішення суду в порядку апеляційного оскарження.

Окрім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення № 715/2014; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктами 1, 2 Положення № 715/2014 НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

У пункті 3 Положення № 715/2014 визначені основні завдання НКРЕКП, серед яких, зокрема: державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики; збалансування інтересів суб`єктів господарювання, споживачів і держави; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін; захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики.

Відповідно до пункту 6 Положення № 715/2014 НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 13 Положення № 715/2014 рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій. Ці рішення можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Такі рішення не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Окрім того, рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 02 березня 2016 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Постанову виготовлено: 13 грудня 2022 року.